Звукова культура мовлення - це складова частина мовної культури. Вона є необхідним компонентом для виховання повноцінної особистості дитини в цілому, так і виступає необхідною умовою для успішної підготовки до школи.
Дошкільний вік сенситивен для виховання звукової культури. Це обумовлено рядом причин: відбувається активне дозрівання мовних центрів у корі головного мозку, що відповідають за мову; відбувається анатомо-фізіологічне дозрівання артикуляційного апарату.
До 5-ти років у більшості дошкільників завершується процес оволодіння звуками. Діти активно звертають увагу на звукове оформлення слів, формують навички часткового,а згодом і повного звукового аналізу, вказуючи на наявність певних звуків у словах та їх послідовність. До кінця шостого року життя дитина правильно вимовляє всі звуки,чітко відтворює більшість слів рідної мови.
Останнім часом спостерігається значне збільшення кількості дошкільників з порушенням як загального психофізичного, так і мовленнєвого розвитку. За статистикою, порушення звуковимови спостерігається у 17-42% дітей дошкільного віку, причому існує стійка тенденція до збільшення їхньої кількості. Такі діти потребують логопедичної допомоги, проте, не маючи складного логопедичного дефекту, не підлягають зарахуванню до логопедичних груп дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу для дітей із порушенням мовлення. Тому, вихователь загальної групи повинен приділяти для таких дітей більш уваги для виправлення звуковимови дитини та інших недоліків в розвитку звукової культури мовлення.
Звукова культура мовлення – це фонетична правильність мовлення (тобто сприймання і розрізнення фонем на слух, артикуляція звуків; звуковимова) і сформовані загальні мовленнєві навички (дикція, темп і ритм мовлення, тембр, сила голосу, наголос, дихання, орфоепічна правильність мовлення). Компонентами звукової культури мовлення є:
- Дикція (чітка, ясна вимова слів);
- Фонетична правильність мовлення (дотримання норм і правил української вимови);
- Дихання (вдих короткий, видих довгий);
- Висота голосу, підвищення чи пониження тону, перехід від високого голосу до низького і навпаки);
- Сила голосу (вимова звуків з певною силою: голосно, нормально, тихо, пошепки);
- Тембр голосу (якісне забарвлення голосу: дзвінкий, голосний);
- Темп мовлення (швидкість протікання мовного потоку в часі);
- Фонематичний слух (вміння чітко відрізняти один звук від іншого);
- Інтонація (складний комплекс засобів інтонаційної виразності: мелодійності, темпу, ритму, тембру, фразового і логічного наголосів);
- Мелодійність (зниження чи підвищення голосу під час вимови: ніжність, співучість, м’якість, грубість);
- Ритм (рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів);
- Фразовий і логічний наголоси (паузи між мовними відрізками, підвищення або пониження голосу залежно від змісту вислову).
Для дітей старшого дошкільного віку з порушенням звуковимови характерні неправильне дихання, тихий голос, швидка, нечітка, невиразна мова, промовляння слів при малій рухливості губ і зубів; неправильна вимова звуків, а саме:
пом’якшення приголосних: зяйка (зайка),
заміна одного звука іншим: сапка (шапка),
опускання звуку: иба (риба),
перестановка складів: гамазін (магазін) ,
порушення звукової структури: подімор (помідор).
Для індивідуальної перевірки звуковимови дитини в своєї роботі використовую ігрові прийоми, називання знайомих предметів, іграшок,одягу дитини; розмовляю з дитиною на близьку, знайому тему, пропоную розповісти знайомий вірша, казку. Після обстеження заповнюю картку.
Картка обстеження звуковимови :
При правильній вимові звука в усіх позиціях (на початку, в середині, в кінці слова) ставиться «+» (плюс); якщо не вимовляє звук, ставлять «-» (мінус); якщо звук спотворює – «сп»; якщо звук замінює – записують звук-замінник «з – с»; нестійка вимова – «н». У примітці зазначають особливості голосу, мови: тиха, голосна, повільна, швидка, достатня.
Для моніторингу «Звукової культури мовлення» використовую квалі- метричну модель, яка має слідуючи критерії компетентності дитини:
Завдання і зміст роботи з виховання звукової культури мовлення викладено в комплексної освітньої програмі для дітей раннього та перед шкільного віку «Стежинки у Всесвіт» в освітньому напряму «Мовлення дітей».
Методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, розповіді зі звуконаслідуванням, оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки, лічилки, розглядання картинок, настільно-друковані ігри, пальчикова гімнастика.
Для навчання звукової культури мовлення в своєї роботі використовую:
показ артикуляції звуків,
імітацію правильної звуковимови,
зразок мовлення вихователя,
відображене та сумісне мовлення («Зроби так, як я», «Скажи так, як я», «Повтори за мною», «Давай скажемо разом»),
доручення, ігрові прийоми.
Формування правильної звуковимови здійснюю поетапно: підготовчий етап, етап диференціації звука, етап автоматизації звука
Підготовчий (готую органи артикуляційного апарату для вимови певного звуку).
Прийоми:
- артикуляційна гімнастика;
- ознайомлення дітей з артикуляційним апаратом;
- показ положення органів апарату при вимові того чи іншого звуку.
В роботі використовую « Казку про веселого Язичка»:
«Жив-був собі у своєму будиночку веселий Язичок. А що це за будиночок був у нього? Це рот. Веселий Язичок був дуже пустотливий і цікавий, тому любив виглядати із будиночка. (Показ рухів язика, спонукання дітей до виконання таких самих рухів.) А будиночок дуже сердився на нього і через свої дверцята не випускав Язичка. Що ж це за дверцята? Це ж наші зуби і губи. Давайте, діти, випустимо Язичок за перші (потім другі) дверцята будиночка і зачинимо їх. (Виконання вправ.) Стомився наш Язичок і ліг собі у своє ліжечко. Спочатку на спинку, а потім на бочок. Зробіть і ви так, діти. (Виконання вправ дітьми.) Прийшла ніч, будиночок слід закрити; спочатку зачиняємо другі дверцята, потім перші, а Язичок нехай спить у ліжечку на спинці».
Етап диференціації звука:
А)Вимовляння ізольованого звука
Прийоми: звуконаслідування.
Заспівала дівчинка пісеньку, Співала, співала і доспівала.
- Тепер ти, півник, співай! - Ку-ка-рі-ку! - Проспівав півник.
- Ти заспівай, мурка! - Няв-няв, - заспівала кішка.
- Твоя черга, качечка! - Кря-кря-кря, - затягла качечка!
- А ти, Мишко? - Ряв-ряв-ряв, - загарчав ведмідь.
- Ти, жаба, заспівай - Квак-квак-квак, - проквакала жаба.
- А ти, лялька, заспіваєш? - Ма-ма, ма-ма! Солодка пісенька!
Б)Вимовляння звука в складі.
Прийоми: чистомовки ( складаються на кожний звук), рухливі ігри Наприклад, чистомовка на звук с:
Са-са-са - ось летить оса.
Со-со-со - у Соні колесо.
Си-си-си - прилетіли оси.
Су-су-су - ми побачили косу.
Ас-ас-ас - ми пили квас.
Ус-ус-ус - сивий вус.
Сі-сі-сі - закупили сливи всі.
Аска-аска-аска - у Васі є ласка.
Іска-іска-іска - на столі стоїть миска.
Рухливі ігри : «Хто тут живе?» «Гуси-лебеді», «Потяг», «У ведмедя в бору», «Пташки і кіт», «Два Морози», «Мишоловка».
В) Вимовляння звука в слові.
Прийоми: показ картинок, в яких є або взагалі немає звука в слові; виділити твердий чи м’який звук.
Предметні картинки, на яких зображено сир, сік, сіно, сани, вікно, ведмедика, ніс, поні, лиса, ліс, рака, буряк
Етап автоматизації звука. Вимовляння звука в активній мові.
Прийоми: скоромовки (на кожен звук), розповідання,
- скоромовки невеличкі за розміром, у кожному слові яких повторюється лише один звук з твердою чи м’якою вимовою
«Босий хлопець сіно косить»;
- скоромовки зі складним поєднанням відразу кількох важких звуків: шиплячих, свистячих і сонорних
«Прийшов Прокіп, налляв окріп»;
- скоромовки з незвичним поєднанням голосних звуків:
«Улас у нас, Опанас у вас»;
- заучування віршів:
- скоромовки діалогічної форми
Наприклад ( звук С):
Семен сказав синам: «Сини, скосити сіно».
Сини скосили сіно.
Старий Семен сказав синам «Спасибі»
Також виховання звукової культури мовлення дітей неможливо без розвитку фонематичного слуху, якому сприятимуть вправи та дидактичні ігри: слухання шелесту листя, співу пташок, скрипіння снігу тощо, «Тиша», «Телефон», «Зіпсований телефон», «Тиха і голосна музика», «Що як звучить?», «Відгадай звук», «Упізнай, хто це?», «Тук-тук», «Зозуля», «Про що говорить кімната (вулиця, ліс)?», «Доручення», «Хто краще чує?».
Для розвитку мовленнєвого дихання пропоную дітям дихальну гімнастику, дидактичні вправи та ігри.
Дихальна гімнастика:
Дидактичні вправи :
здування з долоні пелюсток, шматочків паперу, кульок, вати, пушинок кульбаби,
перекочування силою видихуваного повітря ватної кульки по столу, підтримування пушинок у повітрі силою видиху,
прокачування олівців силою видихуваного повітря.
Дидактичні ігри:
«Дмухай на метелика», «На гойдалці», «Гарячий чай», «Рубання дров», «Мильні бульбашки». «Сніжинка», «Летять сніжинки», «Листочки», «Вітерець», «У лісі», «Вітряк», «У кого далі полетять пелюстки?», «Дмухай сильніше».
Для розвитку інтонаційної виразності мовлення (сили голосу, темпу, логічних наголосів, інтонації, ритму, вираження почуттів у мовленні: здивування, радість, урочистість, ніжність, гнів, жалібність, переляк та ін.) ефективними є такі дидактичні ігри: «Мавпочки», «Хто що почув?», «Тихо – голосно», «Пішли-поїхали», «Вимови так, як я», «Допоможемо Незнайці».
Немає коментарів:
Дописати коментар