Фаріонова Інна Юріївна
інструктор з фізичної культури
ДНЗ 148 "Катруся" м. Миколаїв
Тема соціалізації дошкільників особисто для мене стала дуже цікавою, коли я побачила відносини дітей у групах дошкільного закладу. Сучасні діти часто дуже замкнені у собі, бо живуть у світі ігор та планшетів, їм більше нічого не цікаво і часто вразити чимось дошкільника занадто важко. Також мною було помічено, що діти іноді навіть не знають імен однолітків, що грають поруч із ними і ходять разом в одну групу протягом вже достатньої кількості часу.
Для мене спілкування з іншими теж у деякий період було проблемою, я часто задавалась питанням про що розмовляти з тією чи іншою людиною. З часом зрозуміла, що чудовим приводом для спілкування є якась спільна справа або заняття. Гарним прикладом для цього є рухливі ігри, тому я все більше почала використовувати їх у своїй діяльності. Діти ніби поринають у світ гри і разом знаходять вихід з різних ситуацій, вигадують правила, вчаться швидко мислити і приймати рішення, діяти, підпорядковуючись правилам, не забуваючи про повагу до інших учасників гри. Граючи, дитина несвідомо навчається спілкуванню і таким чином відбувається процес соціалізації дитини. Отже невід’ємну роль у цьому процесі посідають рухливі ігри.
Гра – це спонтанна, природжена, повна радості своєрідна діяльність дитини, яка відбувається не заради якої-небудь зовнішньої мети, а для власного задоволення, для елементарної дії.
На мою думку, внесення в процес гри хоч незначної частки зовнішнього примусу, обов’язково перетворює її в якийсь інший вид діяльності, який зовні може мати цікаву барвисту форму, але внутрішньо не буде сприйматися дитиною як розвага, задоволення. Отже, гра для дитини – це обставини, в яких вона почувається вільно, розкуто. Саме в такій невимушеній ситуації, непомітно для себе, без напруження і втоми діти набувають соціального досвіду, вчаться думати, працювати, творити.
Соціалізація - це засвоєння людиною моральних норм і цінностей, моралі, правил поведінки в соціумі (суспільстві). Головна умова даного процесу - спілкування. Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання.
За допомогою гри дитина оволодіває:
Велике значення рухливих ігор полягає в їх соціальних функціях. Саме рухливі ігри вперше вносять в життя дитини суворі вимоги до поведінки власне в тій діяльності, яка їм подобається. Цими вимогами є правила гри, яких за будь-яких умов треба дотримуватися, інакше дитина стає нечесним гравцем, порушником, який заслуговує на покарання. Це є прообразом складного дорослого життя, де потрібно підкорятися правилам, виконувати вимоги, вміти вигравати і програвати. Дітям дошкільного віку це вдається не відразу, які з них прагнуть лише виграти, диктуючи свою волю, не узгоджуючи свої дії з товаришами по команді. Інструктор повинен враховувати всі ці нюанси під час проведення рухливих ігор, здійснювати індивідуальний підхід. Для ігор часто потрібен ведучий, роль якого можуть виконувати діти. Це дітям подобається і викладач повинен слідкувати, щоб якомога більше гравців спробували себе в ролі ведучого, що з більшою силою розкриває потенціал дітей.
Взаємини – це духовні утворення, що складаються в процесі спілкування і відображають його позитивний або негативний характер.
Характер гри дає дитині змогу добирати потрібні засоби, іграшки, товаришів по грі, здійснювати ігровий задум, вступати в стосунки з однолітками, а її творчий характер допомагає реалізувати свої уявлення про оточення, ставлення до нього тощо. Своєрідність гри дітей полягає в тому, що в ній вони відображають навколишню дійсність — дії людей, їх взаємини, зовнішні атрибути навколишнього. Водночас діти вносять у гру й елементи власної уяви — чим вона багатша, тим цікавіша й змістовніша їхня діяльність. У грі значно більше, ніж у будь-якій іншій діяльності, дитина може виявляти свою самостійність, а це надзвичайно важливо для формування її як особистості. Адже кожна дитина на власний розсуд “творить” гру, по-своєму відображає в ній набуті знання про світ, в якому живе, виражаючи власне ставлення до нього.
Після активної ігрової діяльності діти емоційно обговорюють процес гри, поведінку одне одного, в колективі спостерігається піднесений настрій.
Характерною особливістю молодшого дошкільного віку є те, що діти поки не знають як це, знаходитись серед групи інших малюків. Важливим в роботі педагога має бути згуртування дітей тому, що поки вони звикли гратися окремо або з батьками і не можуть враховувати присутність групи дітей поруч у грі. Перед початком ігрової діяльності необхідно попереджати дітей про правила безпеки, інструктор чітко пояснює, що не можна штовхатися, битися, хапати одне одного за одяг, заважати іншим виконувати різноманітні дії, адже треба враховувати те, що в цьому віці дитина погано володіє своїми рухами: часто втрачає рівновагу, падає, докладає багато зусиль під час виконання фізичних вправ. На даному етапі роль ведучого виконує педагог. Яскравим прикладом для цієї вікової групи є гра «У ведмедя у бору». Така гра згуртовує дітей, вони мають загальну мету – втекти від ведмедя, а ефект несподіванки ще більш яскравіше забарвлює ігрову діяльність і заохочує дітей виконувати спільні дії. Таким чином потроху формується група-колектив, діти більше звикають одне до одного, вчаться взаємодіяти і знаходитись у контакті з однолітками.
Протягом року зміст ігор, рухові завдання, правила і взаємодії дітей поступово ускладнюються.
В середній групі діти все більше починають співпрацювати між собою. З’являються ще більші вимоги до норм поведінку і тут вже мова піде про правила, які вимагають точного і чесного виконання всіх ігрових завдань.
Середній дошкільний вік – це вік «чомучок» та «жалійок». Діти прагнуть довести свою перевагу над іншими педагогу і, таким чином, багато жаліються на одногрупників і помічають усі помилки або неправильну поведінку товаришів. Необхідно розгорнуто пояснювати про всі правила гри, щоб у дитини виникла в голові чітка картина: «як правильно?», а «що є порушенням». У «чомучок» завжди виникають додаткові питання, на які педагог має відповідати чітко і зрозуміло, в разі, коли ці питання доречні.
Дошкільник має навчитись контролювати себе та свої емоції і бажання, свою поведінку.
Хорошим засобом для розвитку моральних якостей є естафета. Коли діти тільки починають знайомитись із цим поняттям педагог розповідає про повагу до суперника, повагу до судді змагання та його рішення, про відповідальність кожної дитини в команді за перемогу або програш та про чесні і нечесні дії, про достойний програш. Зазвичай, коли діти вперше починають грати в естафети вони не розуміють, що від них вимагається, в даному випадку вони проявляють неуважність, не зацікавленість, вони не знають, що треба вболівати за свою команду, не розуміють, що і від них залежить результат і розцінюють дію просто як дію, а не шлях до перемоги. Тому завданням педагога є зацікавлення дитини, мотивування її до перемоги, навчити малечу перейматись за результат і згуртовано діяти задля результату. В подальшому діти вчаться вболівати, допомагати, підказувати іншому і разом прагнути до мети.
Надмірна рухливість дітей цього віку та їхнє невміння раціонально використовувати свої сили вимагають особливого підходу в дозуванні ігор. Вихователь стежить, щоб рухи чергувалися з короткочасним відпочинком. Навіть коротка пауза дає змогу дітям відновити свої сили і заспокоїтися після бігу чи стрибків. У цей час діти обмінюються враженнями, що також є спілкуванням.
В старшій віковій групі, завдяки попередній роботі, формуються вже досить стійкі взаємозв’язки, з’являється чітке поняття дружби, діти згуртовані, в загальному колективі утворюють малі групи для спілкування та ігор. З більшою зацікавленістю діти грають у ігри, в яких передбачається розподіл на підгрупи (команди). У ігрі "Чия ланка швидше збереться" наприклад, вони вже вміють в інтересах своєї команди добиватися перемоги, виявляти рішучість, спритність, витримку, організованість, бо мають чіткі уявлення про правильну поведінку та контролюють свої емоції.
Цей вік відрізняється від середнього інтересами дитини, тепер вона прагне довести свою значимість не перед педагогом, а перед товаришами, думка іншого про дитину виходить для неї на перший план. Процес спілкування на цьому етапі займає провідне місце в повсякденності дитини. Ще більше розглядаються поняття відповідальності за свої дії, діти вже знайомі з усіма правилами і самі можуть брати в свої руки регулювання ігровою діяльністю. Постійна зміна капітанів у грі дає змогу кожній дитині розкрити свій потенціал ведучого, на його плечі лягає вміння згуртувати і
Ось особисто мої дві улюблені гри як чудовий приклад для налагодження спілкування дітей, тут вони підтримують одне одного і вболівають, завдяки цій грі між дітьми відбувається взаємодія:
Гра "Третій зайвий"
Підготовка. Гравці стають парами один за одним по колу, обличчям до центру. За колом стоять 2 ведучих. Зміст гри. Один із них тікає, інший – доганяє. «Утікач» має право вбігти в коло і стати попереду пари. Гравець, який виявився у колі третім, починає тікати від «ловця». Спіймавши «третього зайвого», «ловець» починає тікати, а «зайвий» гравець – ловити. Перемагають гравці, які якнайменше часу були ловцями. Правила гри: Гравці за колом повинні бігати тільки в одному напрямку. Ведучим не дозволяється перебігати через коло. Пійманий є той гравець, до якого «ловець» доторкнувся рукою, і він не встиг зайняти місце попереду якоїсь пари. «Зайвий» гравець, коли втікає, може знову зайняти місце попереду своєї пари.
Для дітей середнього дошкільного віку дуже гарним прикладом буде
На мою думку, внесення в процес гри хоч незначної частки зовнішнього примусу, обов’язково перетворює її в якийсь інший вид діяльності, який зовні може мати цікаву барвисту форму, але внутрішньо не буде сприйматися дитиною як розвага, задоволення. Отже, гра для дитини – це обставини, в яких вона почувається вільно, розкуто. Саме в такій невимушеній ситуації, непомітно для себе, без напруження і втоми діти набувають соціального досвіду, вчаться думати, працювати, творити.
Соціалізація - це засвоєння людиною моральних норм і цінностей, моралі, правил поведінки в соціумі (суспільстві). Головна умова даного процесу - спілкування. Саме гра є засобом підготовки дитини до «дорослого» життя, її соціалізації, морально-етичного виховання.
За допомогою гри дитина оволодіває:
- усією системою людських взаємин – спочатку на емоційному, а потім на інтелектуальному рівні;
- способами практичної і розумової діяльності; великим діапазоном людських почуттів;
- поняттями «добро» і «зло», вчиться їх розрізняти;
- морально-етичними нормами, виробленими людством.
Велике значення рухливих ігор полягає в їх соціальних функціях. Саме рухливі ігри вперше вносять в життя дитини суворі вимоги до поведінки власне в тій діяльності, яка їм подобається. Цими вимогами є правила гри, яких за будь-яких умов треба дотримуватися, інакше дитина стає нечесним гравцем, порушником, який заслуговує на покарання. Це є прообразом складного дорослого життя, де потрібно підкорятися правилам, виконувати вимоги, вміти вигравати і програвати. Дітям дошкільного віку це вдається не відразу, які з них прагнуть лише виграти, диктуючи свою волю, не узгоджуючи свої дії з товаришами по команді. Інструктор повинен враховувати всі ці нюанси під час проведення рухливих ігор, здійснювати індивідуальний підхід. Для ігор часто потрібен ведучий, роль якого можуть виконувати діти. Це дітям подобається і викладач повинен слідкувати, щоб якомога більше гравців спробували себе в ролі ведучого, що з більшою силою розкриває потенціал дітей.
Взаємини – це духовні утворення, що складаються в процесі спілкування і відображають його позитивний або негативний характер.
Характер гри дає дитині змогу добирати потрібні засоби, іграшки, товаришів по грі, здійснювати ігровий задум, вступати в стосунки з однолітками, а її творчий характер допомагає реалізувати свої уявлення про оточення, ставлення до нього тощо. Своєрідність гри дітей полягає в тому, що в ній вони відображають навколишню дійсність — дії людей, їх взаємини, зовнішні атрибути навколишнього. Водночас діти вносять у гру й елементи власної уяви — чим вона багатша, тим цікавіша й змістовніша їхня діяльність. У грі значно більше, ніж у будь-якій іншій діяльності, дитина може виявляти свою самостійність, а це надзвичайно важливо для формування її як особистості. Адже кожна дитина на власний розсуд “творить” гру, по-своєму відображає в ній набуті знання про світ, в якому живе, виражаючи власне ставлення до нього.
Після активної ігрової діяльності діти емоційно обговорюють процес гри, поведінку одне одного, в колективі спостерігається піднесений настрій.
Характерною особливістю молодшого дошкільного віку є те, що діти поки не знають як це, знаходитись серед групи інших малюків. Важливим в роботі педагога має бути згуртування дітей тому, що поки вони звикли гратися окремо або з батьками і не можуть враховувати присутність групи дітей поруч у грі. Перед початком ігрової діяльності необхідно попереджати дітей про правила безпеки, інструктор чітко пояснює, що не можна штовхатися, битися, хапати одне одного за одяг, заважати іншим виконувати різноманітні дії, адже треба враховувати те, що в цьому віці дитина погано володіє своїми рухами: часто втрачає рівновагу, падає, докладає багато зусиль під час виконання фізичних вправ. На даному етапі роль ведучого виконує педагог. Яскравим прикладом для цієї вікової групи є гра «У ведмедя у бору». Така гра згуртовує дітей, вони мають загальну мету – втекти від ведмедя, а ефект несподіванки ще більш яскравіше забарвлює ігрову діяльність і заохочує дітей виконувати спільні дії. Таким чином потроху формується група-колектив, діти більше звикають одне до одного, вчаться взаємодіяти і знаходитись у контакті з однолітками.
Протягом року зміст ігор, рухові завдання, правила і взаємодії дітей поступово ускладнюються.
В середній групі діти все більше починають співпрацювати між собою. З’являються ще більші вимоги до норм поведінку і тут вже мова піде про правила, які вимагають точного і чесного виконання всіх ігрових завдань.
Середній дошкільний вік – це вік «чомучок» та «жалійок». Діти прагнуть довести свою перевагу над іншими педагогу і, таким чином, багато жаліються на одногрупників і помічають усі помилки або неправильну поведінку товаришів. Необхідно розгорнуто пояснювати про всі правила гри, щоб у дитини виникла в голові чітка картина: «як правильно?», а «що є порушенням». У «чомучок» завжди виникають додаткові питання, на які педагог має відповідати чітко і зрозуміло, в разі, коли ці питання доречні.
Дошкільник має навчитись контролювати себе та свої емоції і бажання, свою поведінку.
Хорошим засобом для розвитку моральних якостей є естафета. Коли діти тільки починають знайомитись із цим поняттям педагог розповідає про повагу до суперника, повагу до судді змагання та його рішення, про відповідальність кожної дитини в команді за перемогу або програш та про чесні і нечесні дії, про достойний програш. Зазвичай, коли діти вперше починають грати в естафети вони не розуміють, що від них вимагається, в даному випадку вони проявляють неуважність, не зацікавленість, вони не знають, що треба вболівати за свою команду, не розуміють, що і від них залежить результат і розцінюють дію просто як дію, а не шлях до перемоги. Тому завданням педагога є зацікавлення дитини, мотивування її до перемоги, навчити малечу перейматись за результат і згуртовано діяти задля результату. В подальшому діти вчаться вболівати, допомагати, підказувати іншому і разом прагнути до мети.
Надмірна рухливість дітей цього віку та їхнє невміння раціонально використовувати свої сили вимагають особливого підходу в дозуванні ігор. Вихователь стежить, щоб рухи чергувалися з короткочасним відпочинком. Навіть коротка пауза дає змогу дітям відновити свої сили і заспокоїтися після бігу чи стрибків. У цей час діти обмінюються враженнями, що також є спілкуванням.
В старшій віковій групі, завдяки попередній роботі, формуються вже досить стійкі взаємозв’язки, з’являється чітке поняття дружби, діти згуртовані, в загальному колективі утворюють малі групи для спілкування та ігор. З більшою зацікавленістю діти грають у ігри, в яких передбачається розподіл на підгрупи (команди). У ігрі "Чия ланка швидше збереться" наприклад, вони вже вміють в інтересах своєї команди добиватися перемоги, виявляти рішучість, спритність, витримку, організованість, бо мають чіткі уявлення про правильну поведінку та контролюють свої емоції.
Цей вік відрізняється від середнього інтересами дитини, тепер вона прагне довести свою значимість не перед педагогом, а перед товаришами, думка іншого про дитину виходить для неї на перший план. Процес спілкування на цьому етапі займає провідне місце в повсякденності дитини. Ще більше розглядаються поняття відповідальності за свої дії, діти вже знайомі з усіма правилами і самі можуть брати в свої руки регулювання ігровою діяльністю. Постійна зміна капітанів у грі дає змогу кожній дитині розкрити свій потенціал ведучого, на його плечі лягає вміння згуртувати і
Ось особисто мої дві улюблені гри як чудовий приклад для налагодження спілкування дітей, тут вони підтримують одне одного і вболівають, завдяки цій грі між дітьми відбувається взаємодія:
Гра "Третій зайвий"
Підготовка. Гравці стають парами один за одним по колу, обличчям до центру. За колом стоять 2 ведучих. Зміст гри. Один із них тікає, інший – доганяє. «Утікач» має право вбігти в коло і стати попереду пари. Гравець, який виявився у колі третім, починає тікати від «ловця». Спіймавши «третього зайвого», «ловець» починає тікати, а «зайвий» гравець – ловити. Перемагають гравці, які якнайменше часу були ловцями. Правила гри: Гравці за колом повинні бігати тільки в одному напрямку. Ведучим не дозволяється перебігати через коло. Пійманий є той гравець, до якого «ловець» доторкнувся рукою, і він не встиг зайняти місце попереду якоїсь пари. «Зайвий» гравець, коли втікає, може знову зайняти місце попереду своєї пари.
Для дітей середнього дошкільного віку дуже гарним прикладом буде
гра “Зозуля”
Діти йдуть по колу і промовляють текст і виконують відповідні рухи, в колі - зозуля:
Ой летіла зозуленька через сад, через сад
Розпустила пір'ячко на весь сад, на весь сад,
Ой, хто теє пір'ячко підбере-підбере,
О той сиву зозуленьку забере-забере.
Після цих слів діти повинні утворити пари. Гра повторюється, змінюється зозуля.
Діти йдуть по колу і промовляють текст і виконують відповідні рухи, в колі - зозуля:
Ой летіла зозуленька через сад, через сад
Розпустила пір'ячко на весь сад, на весь сад,
Ой, хто теє пір'ячко підбере-підбере,
О той сиву зозуленьку забере-забере.
Після цих слів діти повинні утворити пари. Гра повторюється, змінюється зозуля.
Немає коментарів:
Дописати коментар