Однією з основних проблем сучасної дошкільної освіти є створення умов для своєчасного повноцінного фізичного, психічного й духовного розвитку кожного дошкільника, формування його життєвих компетентностей. У зв’язку з цим чи найважливіше завдання педагога полягає в тому, щоб створити умови для самостійного розвитку, формування свідомої особистості дитини дошкільного віку.
В оновленому Базовому Компоненті дошкільної освіти багато уваги приділено вихованню свідомо активного дошкільника. Це дитина, яка вміє і хоче пізнавати світ, не прагне готових рішень і моделей поведінки, а хоче відкривати його самостійно: на дотик, смак і запах; такий малюк воліє роздивитись усі кольори яскравого світу, почути всі його звуки й мелодії.
Чому я обрала для своєї роботи ейдетичний розвиток? Усі батьки майбутніх першокласників мріють про те, щоб їхня дитина навчалась в школі успішно. Проте практика показує, що навіть дитина, яка вже вміє читати, лічити й писати, у шкільному навчанні стикається з деякими труднощами запам’ятовування, наприклад матеріалу уроку.
Щоденно сучасна дитина отримує велику кількість інформації, але в пам’яті залишаться тільки те, що є цікавим та доступним для її розуміння. У школі ситуація змінюється: потрібно вчити не те, що хочеться, а те, що задають. Як допомогти дитині запам’ятати та утримати інформацію, яким чином спонукати до пізнавальної, мовленнєвої активності, створити ситуацію успіху, сформувати гармонійну особистість – ці питання мені допомагає вирішити ейдетика. Ейдетика з давньогрецької «ейдос» - яскравий образ, зовнішній вигляд.
За допомогою яскравої дитячої уваги, розвинутої образної пам’яті можна швидко й надовго запам’ятати потрібну інформацію. Найголовнішим є те, що таке навчання, засноване на грі та фантазії, зовсім не обтяжує дитину.
До того ж, застосовуючи методи ейдетики, ми підключаємо інші відчуття: слухові, тактильні, рухові, нюхові і навіть смакові. Таким чином відбувається розвиток усіх видів пам’яті і, як наслідок, ефективність навчання підвищується. Ейдетика як різновид образної пам’яті дозволяє дитині легко працювати з будь-яким обсягом інформації. Фантазуючи та використовуючи смішні, незвичні визначення будь-яких предметів, дошкільнята без проблем засвоює необхідні знання.
У перекладі з давньогрецької «ейдос» - яскравий образ, зовнішній вигляд. Термін «ейдетика» був уведений у психологію в З0-ті роки минулого століття німецьким ученим Еріком Ейншем та його однодумцями, які позначили ним феномен довготривалого збереження чіткого сліду інформації, що утримується в пам’яті людини. Ерік Ейнш досліджував феноменальну пам'ять підлітків. Його спостереження показали, що наявність унікальної пам’яті пов’язана з яскравим емоційно-образним сприйняттям.
Не обійшли увагою це питання і такі видатні психологи й науковці як: П.П.Блонський, Л.С.Виготський і О.Р.Лурія. Проте пізніше дослідження ейдетики в Радянському Союзі було повністю згорнуто з ідеологічних обставин. Але саме Лурія вперше розділив прийоми зміцнення пам’яті на мнемотехніку (методи, що ґрунтуються на вербально-логічному мисленні) та ейдетику (методи, що ґрунтуються саме на образному мисленні).
У середині 80-х років минулого століття російський учений і педагог Ігор Матюгін розробив ігрову систему – «Школа ейдетики», спрямовану на покращення сприймання й відтворення інформації, яка базується на властивому кожній людині вмінні уявляти й фантазувати. У цій системі застосовується весь спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильні, нюхових і смакових.
Провідні вітчизняні педагоги та психологи зазначають, що наразі відбувається становлення української школи ейдетики, яка враховує особливості національної психології та менталітету. Найважливішим компонентом вітчизняної школи ейдетики є її спрямованість на позитивне сприйняття дитиною навколишнього світу.
Готуючись до впровадження ейдетики в свою роботу визначила проблеми і завдання, ознайомилася з напрямами роботи, вивчала методичну літературу, готувала матеріал до апробації. Готової системи занять з розвитку ейдетики для дітей дошкільного віку немає.
Окремо визначила метод послідовного асоціативного мислення. Він є одним із найефективніших ейдетичних прийомів роботі з дітьми. Його суть полягає в тому, що кожне наступне слово пов’язується з попереднім якою-небудь дією. І чим неординарнішою та змішаною буде ця дія, тим краще запам’ятовується асоціативний ряд слів. Зрозуміло, що в роботі з малюками термін «асоціативний ряд» не використовується. Доцільно складати казку із певною послідовністю подій. Наприклад: «Квітка - на квітці виросла чашка – з чашки вийшло кошеня – кошеня взуло чобітки – з чобітків вилетіла бджола». Такий вид роботи дуже подобається дітям. За цим методом можна працювати з молодшими дошкільнятами. На початку краще працювати з іграшками.
Свою роботу в молодшій групі почала зі створення відповідного розвивального середовища, організувала місце в групі для ігор з піском і водою, які позитивно впливають на розвиток дрібної моторики рук, на безпосереднє набування дітьми певного ейдетичного досвіду. Для виготовлення дидактичного матеріалу підбирала чисті колірні тони та приємні фактури (папір, тканину). Ейдетика була частиною інтегрованих занять, а в основному її розвиток реалізовувався через різноманітну ігрову діяльність.
Для полегшення вивчення віршів з дітьми молодшої групи використовувала піктограми. Для вірша про осінь готувалися предметні зображення на осінню тему і разом з дітьми «ховали» їх за картки різних кольорів (зайчик тримається за оранжевий колір, бо тримає в лапках оранжеву морквину, горобина ховається за червоний, адже її ягідки червоні). Потім продовжуємо фантазувати, запитуємо у малюків , за який колір заховався зайчик, горобина., і показуємо їм картки різних кольорів. , а малюки називають, з яким або чим вони асоціюються. У результаті тренували асоціативне мислення, мовлення і короткотривалу пам'ять.
У середній групі впроваджувала тематичні заняття з ейдетики також у рамках інтегрованого. Заняття проводила в ігровій формі з переключенням з одного виду діяльності на інший. Це дозволяє уникнути втоми, зберегти увагу й зацікавленість., а також підтримує позитивний настрій.
Використовувала бесіди за змістом казок, вивчення віршів, переказування художніх творів, які розширюють досвід дитини. Художні твори намагалися супроводжувати обіграванням. Дітям у яких розвинена кінетична пам'ять краще не тільки уявляти собі події а й відтворювати їх. Також використовували друдли. Друдли - це чорно-білі картинки-загадки, дивлячись на які абсолютно неможливо чітко і точно сказати, що це таке. Кожен може придумати силу-силенну друдлів: на білому фоні – намальовані різноманітні лінії чорним фломастером. Ховали певне зображення за друдл: зайчик ховається за друдл-трикутник, тому що він любить моркву, яка схожа на трикутник. , горобина за червоне коло. Потім пропонувалося утворити асоціацію самостійно.
Також дітям пропонується знайти звукові асоціації. Наприклад: шурхотіння папірця «дружить» із листям, тому що так воно шурхотить, коли опадає, плюскотіння води схоже на дощ. Швидке запам'ятовування цифр, склад числа.
Дитяча пам’ять любить образи і асоціації. Труднощі при запам'ятовуванні чисел у дітей полягають в їх відсутності. У кращому випадку, вони намагаються уявити безпосередньо саму цифру. Як же навчитися запам'ятовувати цифрову інформацію? Потрібно за кожною цифрою закріпити образ, що асоціюється з нею. Наприклад: 1 – це олівець, стовп, свічка; 2-це гусак, ластівка; 3- це лисиччин хвіст , гори , спіраль; 4 –це будинок, стілець, фираф; 5 – це яблуко, одноколісний велосипед, зірка; 6 – це чайник, замок; 7-це молоток, коса, бумеранг; 8-це гоночна машина, окуляри, мотрійка, гітара; 9-це кит, повітряна кулька на ниточці; 0 –це сонечко, колесо. На основі таких образів можна швидко розв’язувати приклади та допомогти дитині у вивченні складу числа, що дається дуже важко.
Старші дошкільнята виконують такі саме завдання, що й у попередній групі, проте їх необхідно спонукати до самостійного складання пояснень до запропонованих картинок, асоціацій за звуками, кольорами. Дуже подобається малюкам гра «Хто про що подумав?». Наприклад: вихователь показує пролісок і запитує, хто про що зараз подумав. (Про весну, прогулянку, ліс тощо)
Велика складова в цій роботі належить дидактичним іграм адже у дошкільній педагогіці ігрова діяльність є основним засобом навчання і розвитку. На них майже повністю покладається завдання розвитку уяви і пам’яті, отже, й ейдетичних здібностей дитини. В роботі я використовую дидактичні, розвивальні і рухові ігри.
Ейдетичні ігри можуть використовуватися як:
- частина заняття;
- самостійна форма організованого навчання;
- елемент повсякденного життя.
Для ейдетичного розвитку пропоную використовувати наступні ігри
Використання в роботі дидактичних ігор допомагає вирішити такі завдання:
- формування реалістичних уявлень про навколишній світ;
- ознайомлення з сенсорними еталонами;
- розвиток ейдетичних відчуттів;
- розвиток пізнавальних здібностей;
- розвиток усіх аналізаторів;
- адаптація дитини до навколишнього світу;
- формування цілісних образів навколишнього світу;
- Розвиток спостережливості.
На основі практичних надбань було розроблено систему дидактичних ігор для вікових груп. Приклад.
Система ігор та вправ для дітей 6-го року життя
Немає коментарів:
Дописати коментар