вихователька групи раннього віку
ЗДО № 14, м. Вознесенська
Театралізована діяльність у розвитку дітей раннього віку. Пальчиковий театр
Сьогодні проблема розвитку творчих здібностей дітей перебуває у центрі уваги багатьох дослідників і педагогів-практиків дошкільної ланки освіти. Адже одним із завдань дошкільної освіти є формування дитячої творчості. Проаналізувавши попередню діяльність художньо-естетичного розвитку, я дійшла висновку, що потрібно змінити свій підхід до цієї проблеми. Ставлячи за мету виховання творчої, компетентної особистості та користуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, я вирішила надати основну увагу саме художньо-естетичному розвитку дитини, який полягає насамперед у тому, щоб розвивати індивідуальні потенційні можливості кожної дитини, формувати її здібності.
Все життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Але як же це зробити? Як навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти?
Серед безлічі засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку важливе місце посідає театр. Цей особливий синтетичний вид мистецтва органічно поєднує в собі художнє слово, драматичну дію, поетику, музику, живопис і літературу. Він дозволяє вирішити безліч актуальних проблем сучасної педагогіки і психології, пов’язаних із:
художньою освітою та вихованням дітей;
формуванням естетичного смаку;
моральним вихованням;
розвитком комунікативних якостей особистості;
вихованням волі, розвитком пам’яті, уяви, ініціативності, фантазії, мовлення (діалогу і монологу);
створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруження, вирішенням конфліктних ситуацій через гру.
Головне − театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.
За твердженням К. С. Станіславського, театр − це найкращий засіб для спілкування людей, для розуміння їх сокровенних почуттів. Це диво, здатне розвивати в дитині творчі задатки, стимулювати розвиток психічних процесів, удосконалювати тілесну пластичність, формувати творчу активність; сприяти скороченню духовної прірви між дорослими і дітьми. Тому театралізована діяльність – унікальний засіб збагачення художньо-мовленнєвого досвіду дітей, розвитку зв’язного мовлення. Вона є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей.
Саме у театралізованій діяльності реалізується потреба дитини у самовираженні, спілкуванні, пізнанні себе через відтворення різних образів.
Саме тому для реалізації завдань з художньо-мовленнєвого розвитку я використала театралізовану діяльність, яка користується у дітей незмінною популярністю та суттєво впливає на всебічний розвиток. Адже для дітей показ різних видів театру: пальчикового, настільного, тіньового, лялькового, театру іграшок та театру на фланелеграфі перетворюється на справжнє свято, вони почуваються самостійними, впевненими у собі, емоційно розкутими. Театралізована діяльність допомагає розвитку гарного, образного, літературного мовлення, що є запорукою успішного навчання у школі.
В душі кожної дитини криється бажання вільної театралізованої гри, в якій вона відтворює знайомі літературні сюжети. Саме це активізує її мислення, тренує пам'ять і образне сприйняття, розвиває уяву і фантазію, удосконалює мовлення. А переоцінити роль рідної мови, яка допомагає людям, насамперед дітям, свідомо сприймати навколишній світ і є засобом спілкування − неможливо. С.Я. Рубінштейн писав: «Чим виразніше мовлення, тим більше воно мовлення, а не тільки мова, тому що чим виразніше мовлення, тим більше в ньому виступає той, хто говорить: його обличчя, він сам». Використання дітьми різноманітних засобів виразності мовлення − найважливіша умова своєчасного інтелектуального, мовного, літературного і художнього розвитку.
«Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнку, фантазії, творчості» В. Сухомлинський
Виразне мовлення включає в себе вербальні (лексика, морфологія і синтаксис) і невербальні (інтонація, міміка, жести, поза) засоби.
Для розвитку виразного мовлення необхідно створення умов, у яких кожна дитина могла б передати свої емоції, почуття, бажання і погляди, як у звичайній розмові, так і публічно, не соромлячись слухачів. Величезну допомогу в цьому надають заняття з театралізованої діяльності. Виховні можливості театралізованої діяльності величезні: її тематика не обмежена і може задовольнити інтереси і бажання дитини. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті − через образи, фарби, звуки, музику, вміло поставлені запитання спонукають думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення, її інтонаційний лад, поліпшується діалогічне мовлення, її граматичний лад.
Театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей. Театралізовані заняття розвивають емоційну сферу дитини, примушують її співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються. «У процесі співчуття, − як зазначав психолог, академік Б. М. Теплов, − створюються певні відносини і моральні оцінки, які мають незрівнянно більшу примусову силу, ніж оцінки, що просто повідомляються і засвоюються». Таким чином, театралізована діяльність − найважливіший засіб розвитку у дітей емпатії, тобто здатності розпізнавати емоційний стан людини засобами міміки, жестів, інтонації, уміння ставити себе на його місце в різних ситуаціях. «Щоб веселитися чужими веселощами і співчувати чужому горю, потрібно вміти за допомогою уяви перенестися в становище іншої людини, подумки стати на її місце», − стверджував
Б. Теплов. Театралізована діяльність дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність, сміливість).
Театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати проблемні ситуації опосередковано від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість. Таким чином, театралізовані заняття допомагають всебічно розвивати дитину.
Тому саме театралізована діяльність дозволяє вирішувати багато педагогічних завдань, що стосуються формування виразності мовлення дитини, інтелектуального та художньо-естетичного виховання. Вона − невичерпне джерело розвитку почуттів, переживань і емоційних відкриттів, спосіб залучення до духовного багатства. В результаті дитина пізнає світ розумом і серцем, висловлюючи своє ставлення до добра і зла; пізнає радість, пов'язану з подоланням труднощів спілкування, непевності в собі. У нашому світі, насиченому інформацією і стресами, душа просить казки − дива, відчуття безтурботного дитинства.
Вивчивши сучасну методичну літературу, ми вибрали матеріал для впровадження його у практику своєї групи, щоб підвищити інтерес до театрально-ігрової діяльності, розширити уявлення дітей про навколишню дійсність, удосконалити вміння зв'язно та виразно переказувати казки.
На першому етапі роботи на початку навчального року була проведена констатуюча діагностика дітей для виявлення творчої активності, цікавості, ініціативи, швидкості обмірковування завдання та виконання його без допомоги дорослого, емоційності, виразності мовлення.
Проаналізувавши результати констатуючої діагностики, було зробилено висновок, що діти проявляють низький інтерес до театралізованої діяльності, слабо володіють виразністю мовлення, здатністю розуміти емоційний стан іншої людини та висловлювати своє, вмінням вживатися у створюваний образ та використовувати міміку, жести, рухи.
Тому були поставлені завдання:
Розвивати стійкий інтерес до театрально-ігрової діяльності.
Удосконалювати виконавські вміння дітей у створенні художнього образу, використовуючи ігрові імпровізації.
Розширювати уявлення дітей про оточуючу дійсність.
Закріплювати уявлення дітей про різні види лялькових театрів.
Збагачувати та активізувати словник дітей.
Вдосконалювати інтонаційну виразність мовлення.
Розвивати діалогічне та монологічне мовлення.
Вдосконалювати вміння зв'язно та виразно переказувати казки.
Розвивати пам'ять, мислення, мовлення, уяву, увагу.
Вчити дітей правильно оцінювати свої та чужі вчинки.
Виховувати бажання грати театральними ляльками.
Розвивати вміння використовувати ігрові імпровізації в самостійній діяльності.
Шляхи і методи роботи добирали найбільш прийнятні для конкретної дитини, її здібностей, нахилів, потреб, інтересів. Плануючи ігрову діяльність дітей, намагалися враховувати емоційний, психологічний стан кожної дитини, її унікальність та індивідуальність.
Під час оволодіння дітьми новими знаннями та навичками були використані такі прийоми та методи: наочні (перегляд лялькових вистав та бесіди за їх змістом, показ різних видів театрів), словесні (бесіди, розповіді, читання художніх творів), практично-ігрові (пальчикові ігри, ігри-драматизації, артикуляційна гімнастика, ігри-перетворення, вправи на розвиток дитячої пластики). Поставивши мету та завдання, вибравши методи і прийоми навчання, ми зайнялися добором матеріалу, пошуками різних педагогічних технологій, підготовкою наочного і демонстраційного матеріалу, виготовленням різних видів театрів. Ми були впевнені, що епізодична діяльність не може дати позитивного результату. Для досягнення бажаного було необхідно зробити роботу з художньо-естетичного розвитку дітей регулярною, використовуючи різні форми роботи.
Разом із батьками ми виготовили театральний куточок. Оскільки предметно-розвиваюче середовище повинно забезпечувати право вибору та свободу кожної дитини на театралізацію улюбленого твору, у куточку були розміщені різні види лялькового театру − пальчиковий, ляльок бі-ба-бо, театр рукавички, а також маски, реквізит, декорації. Крім того, періодично оновлювали матеріал, орієнтуючись на інтереси різних дітей. Це створило умови для індивідуального спілкування з кожною дитиною. Оскільки розвиток допитливості та дослідницького інтересу побудовано на створенні спектра можливостей для моделювання, пошуку та експериментування, в зоні театралізованої діяльності розмістили природний матеріал, тканину, костюми для ряження.
Театралізовані заняття виконують одночасно пізнавальну, виховну та розвиваючу функції. Тому через їх зміст, форму та методи прагнули до досягнення трьох основних цілей:
− розвиток мовлення та навичок театрально-виконавської діяльності;
− створення атмосфери творчості;
− соціально-емоційний розвиток дітей.
У різних вікових групах використували різні методи для досягнення поставленої мети.
У віці 2-3 років малята жваво цікавляться іграми з лялькою, їх вражають невеликі сюжети, розіграні вихователем, вони із задоволенням висловлюють свої емоції в рухових образах-імпровізаціях під музику. На основі перших вражень від художньої гри розвиваються здібності дітей. Спочатку ми розглядали ляльку, потім просили її станцювати. Діти із задоволенням повторювали за лялькою ритмічні рухи під музику. Показуючи міні-п’єски в настільному театрі, на фланеліграфі, у техніці бі-ба-бо, за допомогою окремих іграшок та ляльок намагалися передавати палітру переживань через інтонацію зовнішні дії героя. З метою усунення внутрішньої скутості малят проводили спеціальні етюди, вправи на розвиток емоцій.
Програмовий зміст:
Вчити дітей емоційно сприймати зміст казки, запам’ятовувати дійових
осіб, послідовність дій. Продовжувати вчити відповідати на запитання за
змістом, запам’ятовувати пісеньки й текст, інтонаційно передавати та
відтворювати його під час творчих завдань, заохочувати до спілкування за
темою казки. Розвивати дрібну моторику пальців рук, творчу уяву, пам’ять,
логічне, монологічне, діалогічне та зв’язне мовлення, формувати мовленнєву
компетентність. Закріплювати вміння дітей грати в пальчикові ігри,
виконувати певні дії за змістом твору під час розігрування. Продовжувати
знайомити дітей з такими емоціями, як радість, сум. Виховувати позитивні
емоції, почуття дружби, взаємодопомоги, любові до казки, сприйняття
соціалізації дитини в процесі набуття моральних рис, характеру.
Обладнання: настільний пальчиковий театр «Ріпка», «чарівний» мішечок,
настільна книга «Ріпка»
Хід заняття
І. Організаційний момент
Діти з педагогом становляться в коло
Вихователь : - Доброго дня діти!
Діти: - Доброго дня!
Вихователь: - Сьогодні ми з вами будемо артистами, а чи ви знаєте, що
вони дуже веселі люди. Тому нам з вами потрібно потренувати свій настрій,
щоб завжди посміхатися і бути веселими.
Гра – привітання: «Посмішка по колу»
В коло знову всі ставайте,
посмішку передавайте,
На сусіда подивіться
і ласкаво посміхніться.
Діти передають посмішку по колу
Після гри педагог пропонує дітям сісти на стільчики навколо столу
ІІ. Основна частина
1.Легкий масаж обличчя (Самомасаж)
Мета. Знизити напругу м’язів обличчя або підвищити тонус малорухомих
м’язів обличчя, верхньої та нижньої губи.
Діти, обома руками погладьте:
Лобик – від середини до виска;
Щічки – від носика до виска;
Носик – кругові рухи вказівним пальцем знизу вгору;
Підборіддя – від середини підборіддя до виска;
Губи – вказівним пальцем від середини до кутиків губ
2.Мімічні вправи.
Мета. Активізувати м’язи обличчя та губ, виробляти координацію рухів та
чергування їх.
Підняти брови, насупитися, посміхнутися.
Витягнути губи трубочкою, посміхнутися.
Набрати повітря в щічки (пополощемо в ротику).
Набрати повітря під верхню губу, під нижню губу.
3. Дихальні та голосові вправи
4.Артикуляційна гімнастика
5. Вхідна бесіда за ілюстраціями до казки «Ріпка»
Вихователь: - Діти, погляньте що в мене в руках? Відповіді дітей
Правильно, це книжка. Погляньте уважно на обкладинку, яка казка
заховалася в цій книжці?
Діти: казка «Ріпка»
Вихователь: яких героїв з цієї казки ви знаєте? (педагог гортає сторінки з
ілюстраціями, а діти в цей час називають героїв)
6. Дидактична гра «Чарівний мішечок»:
Вихователь: Діти, зараз кожен з вас зможе сам вибрати собі героя,
знайшовши його в «чарівному мішечку» (педагог показує дітям «чарівний
мішечок» і запрошує по черзі вибрати фігурку та назвати героя)
Проблемна ситуація «Допоможіть бабусі»
Вихователь: Діти, погляньте на свої фігурки, чи всіх мі героїв дістали з
мішечка? Кого не вистачає?
Діти: Бабусі
(педагог знімає серветку, на столі лежить фігурка бабусі, яка тримає в
руках пиріжки)
Вихователь: Ось вона, наша бабуся, тільки вона чимось зайнята. Що у неї
в руках?
Діти: пиріжки.
Вихователь: Так, вона пече пиріжки, і тому не вспіла сховатися в
мішечок. Давайте, допоможемо їй закінчити свою роботу, щоб вона
повернулася до казки.
Пальчикова гра «Пиріжки»
(Пальчикова гра проводиться стоячи в колі)
Я дивлюсь, як бабуся місить
(кругові рухи кистями рук)
У діжі духмяне тісто, будуть з тіста пиріжки
(діти постукують долонею об долоню)
Так їх люблять малюки:
( на назву кожного виду начинки для пиріжків загинають один пальчик)
Із картоплею, з м’ясцем,із капустою, з яйцем,
Із повидлом, смачні дуже, пригощайся, любий друже.
(простягають рученята долоньки вперед, змахуючи ними).
Вихователь: Допомогли ми бабусі, а тепер вона може повернутися до своє
казки. Усіх героїв ми з вами зібрали. Я вам пропоную пригадати казку, а наші
герої нам допоможуть. Одягніть фігурки на пальчики.
Настільний пальчиковий театр «Ріпка» (інсценування казки дітьми)
Вихователь і діти промовляють разом (одночасно показують дійство):
Посадив дід ріпку. Виросла ріпка велика-превелика. Став дідусь ріпку із
землі тягти. Тягне – потягне – витягти не може. Покликав дідусь на поміч
бабусю. Бабуся за дідуся, дідусь за ріпку, тягнуть – потягнуть – витягти не
можуть. Покликала бабуся внучку.
Проблемна ситуація «Хто помічник?»
Вихователь: А де ж внучка? Покажись! (педагог просить дитину
показати фігурку внучки)
Вихователь: Діти, аза допомогою внучки дідусь з бабусею змогли витягти
ріпку? (відповіді дітей)
Вихователь: Діти, давайте ми з вами згадаємо, хто ще допомагав діду й
бабусі (відповіді дітей).
Пальчикова гра «Покажи який?»
Вихователь: Вірно, Жучка, кішка і мишка. Жучка покажи нам, яка ти
швидка, весела. Кішечка у нас добра, ласкава, так і хоче щоб її приголубили
(дитина протягує руку до дітей, щоб вони погладили кішку). Мишка
маленька, тихесенька, тихесенька. (діти за допомогою фігурок зображають
характеристики кожного героя).
Всі помічники зібрались, дітки, давайте пригадаємо і продемонструємо з
вами, чим закінчилася казка.
(педагог разом з дітьми промовляють текст казки виконуючи певні рухи)
Мишка за кішку, кішка за Жучку, Жучка за внучку, внучка за бабусь,
бабуся за дідуся, дідусь за ріпку, тягнуть-потягнуть, витягли ріпку…
Вихователь: ось всі ми разом і витягли ріпку. Діти, скажіть, а дідусь один
зміг би витягнути ріпку? (відповіді дітей)
(після відповідей дітей педагог просить дітей зняти з пальчиків героїв,
погладити їх і покласти в мішечок до наступної гри, встають з-за столів і
стають в коло).
ІІІ Підсумок
Вихователь: Діти, підкажіть мені, яку казку ми сьогодні з вами
розповідали? (відповіді дітей). Діти ви сьогодні грали як артисти, а вам
сподобалось бути ними? (відповіді дітей). Давайте зараз з вами один одному
скажемо спасибі за цікаву казку і подаруємо свої посмішки. (кожна дитина
посміхається до свого сусіда, той до іншого і т.д.)
Щічки й губки в нас надулись
Посварились. Відвернулись
Ви у коло поверніться -
Усміхніться й помиріться.
Немає коментарів:
Дописати коментар