Єдина Країна! Единая Страна!

вівторок, 18 травня 2021 р.

Осередок ознайомлення з природою у групі раннього віку ЗДО

       Осередок ознайомлення з природою у групі раннього віку ЗДО

Хоніч Світлана Вікторівна,
вихователь ЗДО №1 «Сонечко» 
с. Березнегувате, Миколаївської обл.

Першою ланкою в системі суспільного екологічного виховання в Україні є дошкільна освіта. Сучасна дитина живе у створеному людством навколишньому середовищі, в якому люди, природний і соціальний світ взаємопов’язані. Роз’яснювати значення діяльності людей у навколишньому середовищі, формувати в дитини певне розуміння про необхідність допомагати природі та примножувати її багатства є завданням вихователя.

Екологічне виховання – одне із основних напрямків в системі освіти і важливу роль у екологічному вихованні дошкільників відіграє особистісно-орієнтований, доброзичливо-емоційний стиль спілкування з дітьми, розуміння вихователем самоцінності і стану природного довкілля. Такий стиль спілкування вихователя з дітьми допоможе дітям краще засвоювати доступні для їх віку екологічні знання і застосовувати їх у самостійній діяльності.

Залучаючи дітей до тісного спілкування з природою, до пізнання світу рослин і тварин, ми, дорослі сприяємо активному розвитку у них таких якостей як доброта, терпіння, працьовитість і милосердя. Ці риси, закладені в ранньому віці, міцно формують характер дорослої людини, її ставлення до природного середовища. Діти відчуватимуть потребу в спілкуванні з природою, вчитимуться любити природу, спостерігати, співчувати, розуміти, що наша Земля не може існувати без рослин, тому що вони не тільки допомагають нам дихати, а й лікують від хвороб. Це, в свою чергу, сприяє формуванню уявлень дітей про збережння природного довкілля.             

У роботі з дітьми з екологічного виховання я використовую весь спектр педагогічних методів і прийомів: спостереження, розповіді та бесіди, праця в природі, дидактичні ігри, мовленнєві і логічні завдання, екологічні тренінги,  екологічні ігри, організацію пошукової та дослідницької діяльності, обговорювання проблемних ситуацій у взаємодії людини і природи.

Як навчити дітей піклуватися про Природу, як зосередити їхню увагу на чомусь корисному та розвивальному. На жаль, зараз №1 у дітей – це комп’ютерні ігри, які згубно впливають на їхній психо-емоційний розвиток. Постійно перебуваючи у віртуальному світі діти забувають про  природу. В дошкільній установі дітей знайомлять з природою, з тими змінами, які відбуваються в ній в різні пори року. На основі набутих знань формуються такі якості, як реалістичне розуміння явищ природи, допитливість, вміння спостерігати, логічно мислити, естетично, з цікавістю та любов’ю відноситись до всього живого. Любов до природи, навички бережного відношення до неї, турбота про живі істоти народжують не тільки інтерес до природи, але й сприяють формуванню в дітей кращих рис характеру, таких, як патріотизм, працелюбність, повагу до праці дорослих, які охороняють та примножують природні багатства.

Познайомити дітей з природою, виховувати любов до неї допоможе куточок природи дошкільного закладу, де утримують кімнатні рослини та деякі тварини.

Жителів осередку природи діти бачать кожного дня, що полегшує роботу вихователя, під його керівництвом діти систематично спостерігають та доглядають за живими організмами. В процесі догляду за ними діти отримують уявлення про багатство рослинного та тваринного світу на землі, про те, як ростуть та розвиваються рослини та тварини, які умови для них слід створювати. Я вчу дітей порівняльному аналізу: порівнюючи тварин, знаходити подібність та відмінність між ними, спільне та різне в рослин, допомагає помічати цікаві особливості зовнішнього вигляду, поведінки тварин. Під час розглядання кімнатних рослин звертаю увагу дітей на красу квітів та листя, на те, як рослини, що знаходяться в груповій кімнаті, і добре доглянутий акваріум прикрашають її. Все це сприяє формуванню в дітей почуття прекрасного.

У процесі систематичного догляду за рослинами та тваринами формую в дітей певні трудові навички, вчу уважно відноситись до мешканців куточка, турбуватися про живі організми, укріплюючи таким чином в дітей інтерес до природи, наполегливість за досягнені результати.

Для дітей 3 року життя потрібно створювати пізнавально-розвивальне середовище для забезпечення природної потреби дитини у пізнанні предметів та явищ навколишньої дійсності всіма органами чуття. У цьому віці потрібно сприяти розвитку дрібної моторики рук для активізації дій, спрямованих на дослідження, експериментування з безпечними для життя та здоров’я предметами; заохочувати до маніпуляцій та маніпулятивних ігор з іграшками та предметами, відтворення музичних та шумових звуків на ударних, клавішних дитячих інструментах; сприяти розвитку довільної уваги, спостережливості, наочно-образного мислення, уяви, фантазії.

Моє завдання, як вихователя полягає у створенні оптимальних умов задля забезпечення комфорту, легкого процесу  адаптації та задоволенні її природних нахилів та портреб.

Мета роботи над цією темою:

  • стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ (у народній творчості: народні прислів'я, загадки, приказки, прикмети, вірші, легенди, повір'я, пісні, авторські твори та ін.);
  • активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності (гра, праця, науково-дослідна діяльність, навчання);
  • показати дошкільнятам живі барометри природи — пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі тощо;
  • познайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення людей до природи.

Педагогічний освітній процес повинен бути спрямований на формування таких психологічних властивостей особистості, як потреба в спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки і діяльності по охороні природи, переконання — в соціальній обумовленості відношення людини до природи, в необхідності управління природними явищами.

Щоб розвивальні ігри були ефективні,потрібно створити оптимальне предметно - ігрове середовище. Ця проблема досить актуальна на даному етапі педагогічної діяльності дошкільних установ. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального предметно-ігровогос ередовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей провідний засіб реалізації завданьс учасного реформування освіти.

Адже правильно організоване розвивальне середовище та емоційне спілкування сприяють соціалізації дитини, впливають на всі аспекти її розвитку. Від того,чи зможуть дорослі,які перебувають поряд,оточити малюка увагою й любов’ю, створити необхідні для розвитку умови,залежить його подальше життя.

Актуальним для мене постало питання впливу розвивально-ігрового середовища на становлення дитини перших 3-х років, адже саме правильна її організація забезпечуватиме творчу діяльність кожної дитини, і дозволяє їй проявити власну активність і найбільш повно реалізувати себе

Зважаючи на всі особливості дітей ранньоговіку,можна визначити вимоги до організації для них розвивального середовища.

Зміст роботи з впливу розвивально-ігрового середовища на становленнядитини перших 3-х років конкретизується у праці М. Монтессорі , яка вважала вільну самостійну діяльність дитини найважливішою передумовою розкриття нею внутрішнього потенціалу у створеному педагогом предметно- просторовому середовищі.

Розвивальне середовище – це сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об'єктів їхньої діяльності. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей – провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти. Адже правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.

Обов'язковою умовою забезпечення ефективного розвитку дитини є створення розвивального середовища в єдності всіх його складників, а саме: природного; предметно-ігрового; соціального; власного «Я» дитини, тобто організоване відповідно до програми розвитку дитини дошкільного віку 

Для створення оптимального розвивального простору необхідно підібрати різне обладнання (ігрове, навчальне, спортивне тощо), продумати його оптимальне розміщення та визначити кількість. Важливо пам’ятати, що розвивальний простір створюють не для зручності педагога, а для того, щоб дитина могла вільно, відповідно до своїх смаків і настрою, обирати той чи інший осередок.

Не треба піклуватися лише про кількісне наповнення групової кімнати ігровими атрибутами і при цьому забувати про те, що їх достатня кількість не завжди забезпечує повноцінний розвиток дітей.

Для кожного вікового періоду предметно-ігрове середовище особливе.

Організація розвивального середовища для дітей раннього віку має свою специфіку, зумовлену насамперед особливостями психології та фізіології малюків. Як відомо, вони непосидючі, швидко переключаються з одного виду діяльності на інший, у них переважає “схоплювальне” сприйняття (тобто малюки поспішають “ухопити” якомога більше інформації). Вони надзвичайно спостережливі, чутливі та сприйнятливі, в них яскраво виражена потреба в русі, а пізніше — в активних діях, що спостерігається вже на першому році життя. На п’ятому місяці життя малюк починає діяти з предметами. Потреба в таких діях різко зростає на другому році життя, коли дитина починає ходити і навчається виконувати складніші дії з предметами.

Зважаючи на всі особливості дітей раннього віку, можна визначити вимоги до організації для них розвивального середовища.

В основі чинних програм лежить принцип комплексного підходу та вільного центрування. Передбачається створення в дошкільному закладі як у груповій кімнаті, так і на майданчику - функціональних куточків (центрів, зон), в яких розміщені матеріали для стимуляції розвитку дітей з урахуванням їхніх потреб, інтересів і здібностей. 

Обладнання має бути розраховане насамперед на практичну діяльністьдитини, пов’язану з її побутом, щоб поступово готувати малюка до життя, а також сприяти його фізичному та психічному розвиткові.

Для створення такого середовища вихователі мають знати функціональні можливості ігрового матеріалу, вміти формувати ігротеку групи, розподіляти її на куточки (центри, зони). Варто також подбати про відповідність іграшок вікові дітей, характеру їхньої діяльності, про правильне комплектування ігрових наборів.

Як на мене, завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів саморозвитку в ознайомленні її з правилами користування ними. Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини.

Предметно-ігрове середовище, в якому діє дитина раннього віку, має бути для неї невичерпним, інформативним, здатним задовольняти потреби в новизні. Основою розвитку дитини є практичні цілеспрямовані дії, ігрова діяльність, під час яких малюк сприймає предмети і явища навколишньої дійсності, усвідомлює зв’язки між ними.Тобто: середовище має бути джерелом збагачення дитячої діяльності.

У зоні куточка у нас є гербарії рослин найближчого природного оточення, характеристики живих об’єктів куточка та рекомендації щодо догляду за ними, колекція ґрунтів, каміння, лупа, папір, олівці, ілюстрації із зображенням об’єктів і явищ природи – усе це спонукає дітей до діяльності

Для своїх дітей я обирала рослини за такими критеріями: наявність великого виразного листя; яскраве та тривале цвітіння; потреба у різних умовах (світлолюбові, ті невитривалі, сухостійні, вологолюбні); безпечність для здоров’я дітей; наявність одного-двох паростків, висаджених у присутності дітей для спостереження за розвитком рослин.

Природне розвивальне середовище має складається з різноманітнихелементів, де кожний виконує свою функцію.

У нас існують на території такі тематичні зони: екологічну (сад, город), де б діти займаються різними видами сільськогосподарської праці; архітектурно-ландшафтна; спортивно-ігрову; ігрова для моторних, дидактичних, конструктивних, сюжетно-рольових ігор тощо.

Отже, розвивально-ігрове середовище для дитини перших 3-х повинно забезпечуватись необхідними дидактичними матеріалами, а іграшки повинні відповідати віку дитини. Правильна організація предметно-ігрового середовища забезпечуватиме творчу діяльність кожноїдитини, сприятиме прояву власної активності і реалізації себе. Насичене та раціонально облаштоване предметно-ігрове та природне розвивальне середовище є місцем для ігор дітей й стимулом, до виконання самостійних занять.

Наші діти – наше майбутнє. І від того, як їх виховують педагоги та батьки, залежить майбутнє Землі; те, якою Планета буде через декілька десятиліть.  Саме тому екологічному вихованню дітей дошкільного віку необхідно приділяти належну увагу: воно має бути не епізодичним, а глибоко продуманим, систематичним, цілеспрямованим. 

Тож я переконана, що створення розвивального природничого  середовища в дошкільній установі є важливим напрямком роботи в розвитку природничих навичок дошкільнят.


Немає коментарів: