Гроза Тетяна Ярославівна,
ЗДО №65 м. Миколаєва
Однією з актуальних проблем в педагогіці і світі в даний час є проблема соціального розвитку дитини.
Адже саме в дошкільному віці відбувається становлення людини, здатної гармонійно і ефективно адаптуватися до мінливого соціального середовища. Соціальний розвиток дитини полягає в процесах соціалізації та індивідуалізації, відбувається занурення дитини і в предметний світ, і в соціальний простір відносин через спілкування з близькими, оточуючими людьми, з однолітками.
Коротко зупинимося на основних поняттях даної теми.
Сюжетна гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень, знань.
Мовлення – це процес використання людиною мови для спілкування.
Соціалізація - комплексний процес та результат засвоєння й активного відтворення людиною соціально-культурного досвіду (знань, цінностей, норм, моралі, традицій тощо) на основі її діяльності, спілкування і відносин, обов’язковий фактор розвитку особистості.
Соціалізація – це процес, через який безпорадне дитя поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, набуваючи знань та звичок, притаманних культурі певного суспільства, в якій вона народилася.
Сюжетна гра - один із важливих засобів пізнання навколишнього світу і соціального розвитку дітей:
- у грі діти знайомляться з різними видами діяльності дорослих;
- вчаться розуміти почуття і стани інших людей, співпереживати їм;
- набувають навички спілкування з однолітками та старшими дітьми, дорослими;
- гра сприяє забезпеченню чуттєвого досвіду дитини, розвитку наочно-образного мислення, уяви, мовлення;
- в грі дитина засвоює призначення предметів і опановує діями з ними;
- гра створює сприятливі умови для розвитку самосвідомості;
- у ній закладаються основи творчості.
Сюжетні ігри є найбільш характерними іграми дітей раннього віку і займають значне місце в їхньому житті. Постійно, перебуваючи в ігровому середовищі, діти, спілкуючись один з одним, спільно вирішують поставлені мовні завдання. Тому одним із засобів формування мови у дітей ранньго віку є сюжетна гра.
З великого обсягу своєї повсякденної роботи, я обрала дану тему саме тому, що вона є важливою і актуальною для дітей раннього віку. Для успішної соціалізації дітей та розвитку мовлення важливо, щоб вони змалку набували життєво необхідних знань про предмети і явища, що їх оточують.
Кожного дня я допомагаю дітям діяти, спілкуватися, досліджувати світ. Проводжу ігри-заняття з використанням іграшок. Мета цих занять: розширювати уявлення дітей про призначення предметів, учити діяти з ними, переносити отриманні знання і навички у самостійні ігри, повсякденне життя.
Осередок сюжетної гри ми розташували в кутку групової кімнати. Таке розташування зручне тим, що цей осередок знаходиться в стороні від шляхів інтенсивного руху. Це затишний напівзакритий куточок заохочує дітей до перевтілення, добре видимий з будь-якого місця групи та достатньо гнучкий аби задовольнити зацікавленість дітей і змінювати теми дитячих ігор. Діти відтворюють реальність в сюжетних іграх: "Кухня", "Житлова кімната", "Перукарня", "Лікарня", "Магазин", "Водії". У малят розвиваються навички пізнавальної діяльності, вони вчаться встановлювати взаємозв'язки, розуміти навколишнє середовище, використовувати іграшки, матеріали в різний спосіб.
Намагаюсь постійно наповнити осередок іграшками та предметами, які максимально допомагають наблизити дітей до знайомих їм предметів побуту. Слідкую, щоб іграшки були яскраві, виконані з якісних і безпечних матеріалів. Люблю самостійно виготовляти іграшки, а також залучаю до цього батьків.
Також в роботі з дітьми раннього віку для розвитку мовлення я використовую казки, колискові, забавлянки, пестушки, потішки, заклички, лічилки, прислів'я, загадки, мирилки. Колискові пісні використовуєм у сюжетних іграх: «Покладемо Оленку спати», «Катруся хоче спати». Розігрування потішок супроводжується наочністю й активною діяльністю дітей. Все це у доступній формі допомагає мені ознайомлювати дітей з навколишнім, вводить їх у доросле життя, призвичаює до морально-етичних норм поведінки, розвиває дитяче мовлення, збагачує словник образними виразами та поетичними рядками.
В роботі я використовую серію сюжетів, що поступово розвиваються: "Лялька Оленка захворіла", "Ляльки Оленка у лікарні", "Купаємо ліки для хворої ляльки в аптеці", "Відвідуємо хвору ляльку", "Приготуємо ляльці гостинці", "Одужання ляльки, повернення її в дитячий садок".
Діти дуже полюбляють ігри з лялькою: "У ляльки новосілля", "Лялька робить ранкову гімнастику", "Пошиємо ляльці новий одяг"; "Навчимо ляльку мити посуд", "Прання ляльчиного одягу"; "Лялька Катруся захворіла"; "На гостину до ляльки".
Пропоную переглянути декілька ігор та гру-заняття, що сприяють соціалізації дошкільників, які я використовую в роботі:
Гра-вітання "Веселі звірята"
Мета: створення психоемоційного комфорту у дошкільників.
Дітям пропонується привітатися як веселі котики, торкаючись плечима одне одного та говорячи "мур-мур". Потім як веселі песики, торкаючись ступнями, говорячи "гав-гав". Як веселі ведмедики, торкаючись спинами.
Гра "Подаруй подарунок другові"
Мета: виховувати доброзичливість.
Діти передають одне одному м'ячик і називають подарунки, які вони хотіли подарувати один одному.
Психологічний етюд "Відвідування хворого друга"
Мета: виховувати доброзичливість, емпатію.
Одна дитина грає роль хворого друга, решта дітей прийшли його провідати, принесли з собою гостинці. Вкривають хворого ковдрою, наливають теплого чаю, жаліють його, поглядають на нього із співчуттям, лагідно посміхаючись. Вихователь наголошує на тому, що коли діти піклуються одне про одного, тоді хворим легше перебороти хворобу, знайти в собі сили одужати швидше.
Гра "Поклич лагідно"
Мета: виховувати доброзичливість до інших.
Діти стоять у колі. Одна дитина стоїть у центрі кола. Вона починає кликати іншу дитину лагідно, називаючи її ім'я та кидаючи їй м'яч.
Гра-заняття "Годування і вкладання спати немовля"
МЕТА: розширювати знання про немовлят, про забавлянки для них; виховувати дбайливе ставлення до маленьких дітей; вчити дітей слухати, чути і розрізняти інтонації голосу дорослого, пропонувати для зразка прості форми речень-узагальнень; розвивати мовне дихання. Удосконалювати вміння дітей заміщувати одні предмети іншими, надавати свободу дій з різноманітними безпечними предметами. Вчити елементарним діям з лялькою, використовувати предмети для розв'язання простих соціальних завдань, виховувати лагідне ставлення до ляльок.
Обладнання: ляльки-немовлята, колиски з постільною білизною, коляски, пляшечки.
Попередня робота: дидактична гра "Годування ляльки", "Вкладання ляльки спати", сюжетна гра "Сім'я", читання вірша "Дівчинка Оленка", співання колискової "Полягали ладки".
Зміст гри-заняття
1. Вступна бесіда:
- Діти, ви вже дорослі і ходити до дитячого садочку, але є дітки, які до садочка не ходять, а звуться вони - Немовлята.
- Чому вони називаються немовлята? (Тому, що вони не вміють розмовляти).
2. (Плач немовляти)
- Ой, хто це плаче?
- Так це моя донечка, а звати її Оленка. Я - мама, вона - донечка. Вона вміє говорити тільки "уа-уа-уа".
- Як говорить Оленка? (уа-уа-уа)
Є у мене маленька
Дівчинка Оленка.
Цілий день - уа-уа-уа
Осі всі її слова.
- Оленка чого ти плачеш?
- Діти чого плаче Оленка? (мокра, хоче гратися)
- Може хоче бавитися?
- Чим бавлять немовлят? (брязкальцем)
( Оленка плаче)
- І чого наша Оленка ще плаче?( хоче їсти)
- Давайте її нагодуємо. Що їдять немовлята? (кашу, молочко)
- Із чого вони їдять? (з пляшечки)
- Так, мама наливає кашу молочку в пляшечку.
- Каша гаряча чи тепленька?
- Чому не можна годувати Оленку гарячою кашею? (діти використовують предмети замінники).
- Моя Оленка поїла і стала засипати.
У моєї доні
Оченята сонні,
Ручки, мов із вати
Доня хоче спати.
3. Звернути увагу дітей на плач немовляти.
(Діти виконують дії з ляльками: забавляють, годують, співають колискову).
Спілкування вихователя з дітьми під час гри:
- Хто ти?
- Хто це в тебе?
- Що робив?
- Що робить твоя донечка?
- Що хоче твоя донечка?
Спів колискової, вкладання ляльок спати. Гра-заняття закінчується.
Працюючи давно з дітьми раннього віку, хочу дати поради з власного досвіду:
1. Дитина відкриється і прийме вас, якщо ви будете щиро та шанобливо ставитися до її дій в грі.
2. Потрібно враховувати інтереси дітей.
3. Останнє слово у грі нехай залишиться за малюком.
4. На перший план у грі треба висувати не дидактичну мету, а засвоєння морально-етичних норм спілкування, поведінки людей.
5. Гра має викликати позитивні емоції та переживання.
Отже, гра — універсальний спосіб виховання і навчання маленької дитини. Якщо ви хочете розвинути необхідні здібності малюка, навчити його думати, розуміти мовлення дорослих, уявляти, діяти із предметами, — грайте з ним якомога частіше.
Немає коментарів:
Дописати коментар