Ільїна Олена Анатоліївна
ЗДО №3 «Ластівка»
м. Нова Одеса
На початку ХХ століття набула поширення система дошкільного виховання, що була створена італійським педіатром і педагогом Марією Монтессорі. Вона розробила методи виховання дітей з розумовою відсталістю, а потім запропонувала застосовувати ці методи і у вихованні здорового підростаючого покоління. Чимало дитячих садків Європи вже понад сто років працюють за методикою М. Монтессорі. Ця технологія набула популярності і в нашій країні.
Суть і принципи методики М. Монтессорі полягають в декількох ідеях.
Кожна дитина вже з народження — унікальна особистість.
У кожному з них природою закладено прагнення до розвитку, пізнання, праці.
Педагоги або батьки повинні бути помічниками, не намагатися виліпити маленьку особистість «під себе».
Дорослим потрібно лише своєчасно направляти малюка, а не навчати. Давати йому можливість розвивати самостійність, терпляче і уважно чекаючи від дитини ініціативи.
У методиці Монтессорі неприпустимо:
- порівнювати різних дітей між собою;
- влаштовувати між ними змагання;
- застосовувати як заохочення, так і покарання;
- встановлювати точну програму занять;
- оцінювати результати роботи малюка;
- примушувати його до чогось.
Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів (їх формі, кольорі, величині, запаху, смаку). Це поступове засвоєння сенсорної культури, створеної людством. З розвитком сенсорики (від лат. Sensus - відчуття) у дитини з'являється можливість оволодіння естетичними цінностями. З сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності складають фундамент розумового розвитку.
М. Монтессорі (1870 – 1952) розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих.
Дитина в житті стикається з різноманітністю форм, кольорів та інших якостей предметів, а саме іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомиться вона і з витворами мистецтва – музикою, живописом, скульптурою. І звісно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше сприймає все це. Але якщо засвоєння проходить стихійно, без розумного педагогічного керування дорослих, воно нерідко виявляється поверховим, неповноцінним. Ось тут на допомогу і приходить сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства.
Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини.
Сенсорне виховання має здійснюватися за принципом формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з раннього віку) у навколишньому світі.
Показники компетентності дитини:
знає, що форма, колір, величина – постійні ознаки предметів, які варто враховувати під час виконання різноманітних дій;
групує однорідні предметить за формою, величиною, кольором;
співідносить різнорідні предмети одночасно за величиною і формою;
зіставляє предмети за кольором, формою, величиною, встановлює їх схожістьчи відмінність;
розуміє поняття: «високо – низько», «вгорі – внизу», «далеко – близько», «в», «на», «під», «за»; може показати розташування предметів у просторі;
розпізнає на смак овочі, фпукти, ягоди, використовує слова «солодкий», «кислий», «гіркий» тощо;
визначає предмети на дотик і зіставляє однакові та різні предмети;
називає звуки за силою голосу (тонкий – гучний);
розпізнає голоси тварин і звуки природи.
Педагогіка Монтессорі виходить з того, що будь-який малюк природним чином прагне жити і діяти нарівні з дорослими, а цього можна досягти навчанням і набуттям життєвого досвіду. Тому дитина сама прагне до навчання, щоб швидше досягти в своїх уміннях дорослого рівня. Згідно цим ідеям, кожна дитина сама вибирає, чим і скільки він буде займатися, які напрямки йому цікаві; сам визначає, в якому темпі він буде отримувати знання. Виховання зводиться до забезпечення його самостійності у всіх проявах. А дорослі при цьому повинні поважати будь-який вибір малюка, розвивати його сприйняття, особливо сенсорне, створювати навколо дітей комфортне розвиваюче середовище, і головне — тримати нейтралітет: спостерігати і не коригувати процес навчання самостійності.
Основних принципів в методиці три, але вони працюють тільки в єдності.
- У центрі системи малюк, який приймає самостійні рішення про свої дії.
- Навколо нього спеціально обладнане і оформлене розвиваюче середовище.
- Поруч з ним вихователь, який спостерігає або допомагає, якщо дитина попросить, але не втручається.
Провідною ідеєю технології Монтессорі є самовиховання малюка. Батькам і вихователям потрібно зрозуміти, що дитині цікаво, створити необхідні розвиваючі умови і пояснити, як можна отримати знання. Звідси і девіз освітньої системи М, Монтессорі: «Допоможи мені це зробити самому!».
Чому мене зацікавила саме ця тема? В зв’язку з впровадженням в систему роботи дошкільного закладу Базового компонента дошкільної освіти, який проголошує ідею формування конкретної дитини як носія особистісного досвіду та індивідуальності, перед нами, педагогами, встала потреба знайти технологію, яка б допомогла здійснити саморозвиток дитини з раннього віку. Оскільки, основний принцип документа – не вчити, а розвивати і виховувати закладене в дитині природою, допомагаючи їй пізнавати навколишній світ через те, що їй близьке, через гру. Тому я зацікавилася вивченням методики М. Монтессорі, яка розглядає сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості. У Монтессорі дидактичні матеріали своєю структурою та логічною послідовністю сприяють сенсорному розвитку. Сенсорний розвиток дитини, з одного боку, забезпечує отримання уявлень про довкілля, а з другого – закладає фундамент загального розумового розвитку. Матеріали М. Монтессорі – це ключ, що дозволяє дитині потрапити до світу сучасної культури та цивілізації, зрозуміти природу становлення своєї самостійності, своєрідної незалежності від дорослого, і тому сприяє розвиткові почуття гідності та самоцінності.
М. Монтессорі вважала, що дорослий повинен подбати про створення розвивального середовища, в якому абсолютно все, що оточує дитину служить певній меті. Саме ранній вік є найбільш сприятливим для вдосконалення діяльності органів чуття, забезпечує повноцінні й різнобічні уявлення про довкілля. І тільки метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослого. Технологія педагога М. Монтессорі допомагає здійснити розвиток дитини через систему сенсорних матеріалів, які побудовані за принципом: від простого до складного, з розвитком окремих сфер відчуттів (слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу).Тому в свою педагогічну роботу з дітьми раннього віку, я вирішила впроваджувати елементи методики М. Монтессорі, і поставила собі мету:
Створити необхідне розвивальне середовище для самовиховання, саморозвитку та самонавчання.
Напрацювати добірки ігор та вправ для формування сенсорно-пізнавальної активності дітей.
Особливе місце у предметно-ігровому середовищі відводиться дидактичним, розвивальним матеріалам, які використовуються цілеспрямовано та спонукають до роздумів.
Дотримуючись девізу видатного педагога: «Допоможи мені зробити це самому!», я намагалась підготувати розвивальне середовище так, щоб дитина могла проявити власні можливості через самостійну діяльність.
Як відомо, незаповнене і безбарвне предметно-ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично поновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.
"Без відповідного середовища немає конструктивної діяльності дитини", - пише М. Монтессорі, - Оточення дитини - це не просто поєднання предметів для ігор або якогось їх застосування, оточення мусить мати цілісну форму (образ) і орієнтуватись на цілісне сприймання дитини, а не на суму його можливостей". Дитині не потрібне дороге середовище. Навпаки, в ньому має бути визначена (окреслена) незавершеність, але не безформність".
Дотримуючись девізу видатного педагога: «Допоможи мені зробити це самому!», я підготувала розвивальне середовище так, щоб дитина могла проявити власні можливості через самостійну діяльність.
Середовище поділено за зонами розвитку (згідно ідеям М. Монтессорі):
Зона практичного життя (кухня, спальня). Тут діти розвивають контроль та координацію рухів, відповідальність, незалежність, впевненість, звичку працювати самостійно, здібність впорядковано мислити, що досягається завдяки власному свідомому вибору діяльності. Діти дуже люблять працювати в цій зоні, так як тут все знайоме та походить з реального життя. Спеціально розроблені вправи націлені на розвиток концентрації уваги та самостійності дитини. Ці навички необхідні для того, щоб не залежати від дорослих у щоденних побутових справах, самостійно піклуватися про навколишнє середовище та турбуватися про інших, що зміцнює впевненість дитини в собі. В цій зоні діти навчаються мити посуд, користуватися кухонним приладдям, готувати прості страви, прибирати, одягатися, сортувати, пересипати, переливати та змішувати.
Сенсорна зона розроблена для того,щоб дитина навчилася порівнювати предмети за різними властивостями (форма, розмір, колір, вага тощо).
Маніпуляційна зона. В ній присутні матеріали для конструювання, будування.Вони спрямовані на формування і вдосконалення підготовки дитини до інтелектуальних робіт та подальшого навчання. Матеріали М.Монтессорі прості та захоплюючі, вони допомагають дитині дуже точно розрізняти фізичні властивості об’єктів, що її оточують.
Математична та граматична зони. В них помістила геометричні фігури, предмети різної величини, ваги, предметні та сюжетні картинки, блоки з циліндрами-втулками та ін. Діти з задоволенням виконують цікаві вправи, розроблені для розвитку слухового та зорового сприйняття, розширення словникового запасу та розвитку моторики.
Музична зона (дитячі музичні інструменти). Це маленька країна музичних інструментів, де кожний може випробувати свої музичні здібності пограти на сопілці, гітарі, барабані тощо.
Творча зона. Тут діти можуть займатися самостійною художньою діяльністю (малюванням крейдою, гуашшю, олівцями; ліпленням). Діяльність в цій зоні сприяє розвитку дрібної моторики, творчого мислення та здатності до естетичного сприйняття світу.
В організації дитячої діяльності використовую такі форми:
- групові заняття;
- індивідуальні заняття;
- вільна й самостійна діяльність дітей.
Методи та прийоми, які застосовую на практиці:
- сюрпризний момент;
- дидактичні ігри;
- дидактичні вправи;
- введення ігрового персонажу;
- фізкультхвилинка;
- бесіда;
- пальчикова гра;
- самостійна діяльність дітей;
- використання художніх творів.
«Не можна навчити дитину мислити вірно, якщо вона сама не буде вправлятися у вірному мисленні» - наголошувала Марія Монтессорі, і тому роботу з дітьми будую так, щоб мислення дитини проходило через всі необхідні стадії: від предметно – дійового до наочно – образного і тільки після цього досягається абстрактний рівень.
Використовую в роботі з дітьми систему сенсорних вправ Марії Монтессорі, за допомогою яких діти вчаться:
мислити;
розрізняти;
групувати;
класифікувати.
Ці вправи розвивають тактильні відчуття, навчаючи дітей бачити руками.
Наприклад: використовую мішечки для гри «Знайди пару»(вміст яких камінці великі і маленькі, цеглинки, кубики, кульки) або пару клаптиків тканини, які різняться за фактурою (шовк, хутро).
Для розвитку візуального сприйняття використовую матрьошки, бруски, палички та ін. Під час роботи з цими предметами не даю пояснень. Але говорю: «Зараз я поставлю мотрійок у ряд. Подивіться, як я це роблю та зробіть так само». Дитина повинна сама зрозуміти закономірность і сама повторити декілька раз.
Багато уваги приділяю розвитку стереогностичних відчуттів (здатність впізнавати знайомі предмети навпомацки), де продовжую розвиток тактильних відчуттів та відчуття об’єму. Ознайомлюю з методами класифікації за категоріями та якостями різних матеріалів, збагачую активний словник дітей. Аби досягти цієї мети використовую вправи: «Чарівний мішечок», «Попелюшка», «Що важче», «Знайди і розклади», «Пересипаємо ложкою».
В іграх використовую знайомі дітям матеріали та обладнання різного кольору та величини: цеглинки, кубики, кульки, боби, горох, зерно.
На розвиток смаку, слуху, нюху використовую такі вправи:
«Я хочу знайти таку саму за смаком»;
«Постукаємо, побрязкаємо»;
«Шукаємо такі ж пахощі» (гвоздика, ваніль, лавровий лист, м’ята какао).
Використовуючи ці вправи, я надаю простір вільному прояву закладених природою сил і здібностей.
Багато уваги приділяю вправам з повсякденного життя, які направлені на формування і розвиток навичок самообслуговування:
«Пригостимо ляльок чаєм»;
«До Зайчика на день народження»;
«Скупаємо ляльку Наталочку»;
«Збираємо ягоди»;
«Приведемо в порядок свої речі».
Це допомагає дітям розвинути спостережливість, координацію рухів, стати більш дисциплінованими.
Важливим чинником у плануванні занять та повсякденної роботи з ознайомлення дітей з кольором, формою, величиною предметів є принцип послідовності, що передбачає поступове ускладнення завдань. Це ускладнення йде від елементарних завдань на групування однорідних предметів за різними сенсорними якостями до співвіднесення різнорідних предметів за величиною, формою, кольором і далі до врахування цих ознак і властивостей в образотворчій та елементарній продуктивній діяльності. Під час навчальної форми організації сенсорне виховання планую у тісному взаємозв’язку з усіма іншими видами роботи. Засобами реалізації сенсорного виховання в навчально-виховній діяльності є заняття та міні-заняття; дидактичні ігри та вправи; пошуково-дослідницька діяльність; спостереження та екскурсії; сюжетно-рольові ігри. Принципом послідовності обумовлюється й ознайомлення дітей спочатку із цілком відчутними сенсорними властивостями – величиною й формою предметів, які можна обстежувати шляхом обмацування, а вже потім із такою сенсорною властивістю, як колір, орієнтування на яку можливе тільки в плані зорового сприйняття. У результаті сенсорного виховання діти оволодівають засобами чуттєвого пізнання світу, наочно-образним мисленням.
Все вищезазначене дозволяє говорити про надзвичайну актуальність та значущість сенсорного виховання дітей в ранньому віці, необхідність максимального врахування психофізіологічних особливостей розвитку дитини в процесі створення оточуючого її предметно-ігрового середовища.
Дидактичні ігри за методикою М. Монтессорі
Дидактична гра: “ Гусеничка-крупеничка”
Програмовий зміст: розвивати тактильні відчуття у дітей, розвивати дрібну моторику рук.
Хід гри.
Вихователь розповідає:
– Це незвичайна гусеничка. Її звуть Крупеничка. Вона харчується не травичкою, не листочками. Вона любить різні крупи.Сьогодні Крупеничка по полю гуляла, різні крупи збирала: гречку, рис, квасоля, горох.- Ось подивіться, у мене в мішечках теж є такі крупи.Дітям пропонується помацати крупи. А потім поторкати животик у Крупенички.- Чим вона сьогодні пригощалася?
Дидактична гра: « Склади з частин»
Програмовий зміст: закріпити знання дітей про геометричні фігури: круг, квадрат, трикутник, ромб дотикового-руховим і зоровим способами; вправляти у просторовому орієнтуванні: праворуч-ліворуч; вгору-вниз; закріпити вміння дітей користуватися методом прикладанням, складати фігури з частин.
Хід гри:
Завдання полягає в тому, щоб зібрати геометричну фігуру з частин.
Дидактична гра: “ Знайди пару”
Програмовий зміст: сприяти розвитку тактильних відчуттів.
Хід гри:
Дитині пропонується шматочки тканини різної текстури (наприклад, шовк, бавовна, шерсть, мохер, шкіра , які найбільш контрастують за текстурою; далі перемішуються і пропонується дитині знайти пари, обмацуючи їх руками.
Дидактична гра: « Паличкові конструкції»
Програмовий зміст:учити дітей складати картинку із паличок за даною
схемою розвивати логічне мислення уяву.
Хід гри:
Дитині пропонується картка на якій зображення малюнка подається у конструкції за даною конструкцією дитина складає із сірникових палочок такуж конструкцію.
Дидактична гра: «Веселка кольору»
Програмовий зміст: учити дітей розрізняти основні кольори та їх відтінки,співвідносити предмети по кольору,розвивати зв’язне мовлення,дрібну моторику рук,образне мислення.
Хід гри:
Завдання полягає відшукати певний колір на крузі та співвіднести предмети по кольору за допомогою різнокольорових прищіпок чи інших різнокольорових предметів.
Дидактичні вправи, які можна порадити батькам для ігор з дітьми вдома
Дидактична гра "Розкладемо по порядку"
Хід гри: висипати в мисочку намистинки двох кольорів (приблизно по 5-7 намистинок кожного кольору) і праворуч від мисочки поставити два блюдця. Запропонувати:
"Давай в одне блюдце складемо всі червоні намистинки, а в інше - всі зелені"
Щоб пожвавити гру, можна сказати, наприклад, що це частування для ведмедика і зайчика, причому ведмедик любить тільки вишні, а зайчик - тільки полунички. Перекладати намистинки треба по одній, беручи трьома пальцями (показати). Якщо якісь намистинки впадуть на стіл, можна попросити підібрати їх за допомогою совочка.
Обов'язково треба довести роботу до кінця - цей навик дуже важливий. Тому на перших порах треба брати менше намистинок.
Дидактична гра «Виловили з води»
Хід гри: Налийте в миску воду і киньте туди кілька дрібних предметів: шматочки пробки, гілочок і т.п. Запропонуйте малюкові за допомогою маленького сита з ручкою виловити всі ці предмети і скласти їх у тарілку, що стоїть на підносі праворуч від миски. Сито малюк повинен тримати в правій руці, згодом поміняти ручки. Коли вправа буде опанована, можна ускладнити завдання, давши малюкові ситка (бажано однакові) в обидві ручки. Саме одночасне виконання вправи обома руками найбільш позитивно впливатиме на розвиток вашої дитини.
Дидактична гра «Була калюжа - і немає її»
Ця вправа має велике виховне значення: дитина, яка пролила щось, зможе прибрати за собою. Це покаже малюкові, що безвихідних ситуацій не буває – що б не сталось, все можна виправити.
Спочатку навчіть малюка переносити губкою воду з однієї тарілки в іншу. Поставте на піднос дві тарілки: ліворуч з невеликою кількістю води, праворуч - порожню. Покажіть, як користуватися губкою, набираючи нею воду в одній тарілці і віджимаючи над іншою. Зверніть увагу на те, що вода не повинна капати з губки на тацю. Потім пролийте трохи води на тацю і покажіть, як витерти калюжу, зібравши її губкою.
Дидактична гра «Паперові кульки і равлики»
Ігри з папером - також дуже корисне проведення часу, до того ж це заняття не вимагає від батьків особливих матеріальних витрат. Навчіть дитину м'яти папір і катати з м'ятих листків паперові кульки. Ще одним корисним заняттям є відщипування - відривання пальчиками від цілого аркуша паперу маленьких шматочків. Цілком можливо, що після такої "паперової" гри треба буде провести прибирання, проте це дрібниці, порівняно з тим, яке задоволення отримає ваша дитина від процесу рвання паперу. Та й користь для розвитку моторики чимала. Покажіть малюкові, як скачувати рулончики з паперових смужок. Виходять рулетики або равлики - кому як подобається!
Дидактична гра «Веселі прищіпки»
Прищіпки - це чудовий тренажер для маленьких пальчиків. Покажіть дитині, як їх можна чіпляти до будь-якого плоского предмету, наприклад, до картону, широкої лінійки, тарілки. З часом завдання можна ускладнити: попросіть малюка закріпити прищіпки на натягнутій мотузці. Щоб ваші заняття були цікавішими - зробіть спеціальні картонні заготовки, наприклад, можна вирізати силуети ялинки і сонечка. Дитині буде набагато цікавіше чіпляти ялинці голки з прищіпок, а сонечку - промінчики.
Дидактична гра «Більше і менше»
Іграшки: пляшки, тюбики, банки з-під крупи з кришками різних розмірів. Відкрутіть кришки та пробки з декількох пляшечок різних розмірів, допускається, якщо деякі з них будуть з водою. Покажіть дитині, як кришки підбираються і знову загвинчуються. Запропонуйте малюкові виконати ці ж процедури з його власними пляшками і тюбиками. Уважно спостерігайте за його заняттям.
Дидактична гра «Кольорові доріжки»
Бісер акуратно трьома пальцями ("щіпкою") розсипають на стіл. Розмір доріжки бажано визначити заздалегідь, щоб малюк вчився рівномірно розподіляти матеріал. Також цю вправу можна урізноманітнити, пристосувати до своїх умов. Запропонуйте дитині посипати "піском" (манкою, пшоном) доріжку на столі шириною 3 - 5см. Обмежте її чим-небудь, наприклад, смужками паперу. Пограйте: доріжка може йти від одного викладеного з паличок будиночка до іншого. Пісок треба сипати трьома пальцями («пінцетний захват» важливий у розвитку логічного мислення), не виходячи за краї доріжки. Граючи у дворі, можна робити доріжку між двома паличками, посипати "цукром" пісочний "торт" тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар