Адаптація дитини раннього віку до умов ДНЗ

Рязанцева Надія Павлівна

м. Первомайськ, ДНЗ № 31

Адаптація дитини раннього віку до умов ДНЗ

Малюк підріс, і перед батьками постає питання: чи варто відвідувати дитячий садок? Для дитини дошкільний навчальний заклад – це новий невідомий простір, нове оточення, нові стосунки. Віддаючи перевагу тому чи іншому садочку, батьки повинні самі емоційно налаштуватися на відвідування дитиною групи, набратися терпіння, витримки.

Кожна дитина переносить адаптацію по-різному. І коли бачу, що в дитини горять очі від задоволення,  і вона зривається від матері і біжить назустріч вихователю, дітям, - я з полегшенням зітхаю – вийшло.

Найкраще віддавати дитину до садка з 2-3 років (з досвіду). В цьому віці малюк починає розмовляти і тому йому потрібні співрозмовники. В наш час батьки більше уваги приділяють мережі Інтернет, ніж власній дитині. Тому деякі діти, прийшовши до дитячого садка погано, або й зовсім не розмовляють. Під час спілкування уважно спостерігають за дорослими, більш активними однолітками, адже їм хочеться уваги, бути такими як всі, висловлювати свої почуття словами, і в результаті самостійно будувати відносини з близькими людьми, товаришами та з чужими дорослими. Дитина може розказати про свої відчуття і не соромиться невдач. 

Бувають випадки, коли дитина плаче, не хоче йти в невідоме. Ось тут і починається пошук – чим зацікавити. Знайшлася іграшка, яка сподобалася малюку, пройшло кілька хвилин – і знову плач, знову нова іграшка, - і знову ненадовго. Була в групі дівчинка, яка плакала від того, що вихователь приділяє увагу іншим дітям. Тому її завжди доводилося зацікавлювати: «Подивись, що збудував Артем!», «Давай допоможемо Катрусі». І коли дитина зрозуміла, що вона потрібна, така як всі, частинка групи, що може допомагати, - розумієш: старання не пройшли марно.

Але є  діти, з якими знаходиш спільну мову тільки в присутності батьків, без них дитина замикається, плаче. Одразу постає питання – з ким спілкується дитина вдома? – і чаєш відповідь: тільки з мамою, батько на роботі, приходить пізно. Був випадок: до групи прийшов хлопчик, боявся всього, всіх. Але йому було цікаво, він, взявши ту чи іншу іграшку, ховався, не знав що з нею робити. Ми запропонували приходити мамі з дитиною в групу: спочатку на годину, потім на пів години, і грати разом з дитиною, спілкуватися як з дорослою. Через тиждень малюк залишився без мами в групі, разом з однолітками. Він плакав, але заглядаючи у вічі, кивав головою і очима запитував «Так?» Ми його заспокоювали «Молодець, який дорослий хлопчик»!

При спілкуванні з батьками перед відвідуванням дитиною ДНЗ розказуємо, як потрібно підготувати малюка:

• розповідати про заклад, де багато дітей, з якими можна бавитися;

• розповідати, що в дитячому садочку є багато нових, цікавих іграшок;

• в садочку дорослі будуть читати книжки, розповідати казки, танцювати, допомагати у всьому;

• роз’яснити малюку, що вранці вся родина йде на роботу: тато з мамою на свою роботу,  сестричка або братик  на свою роботу – в  школу, а ти на свою роботу – в дитячий садочок. 

Це стало якось в нагоді. В нашу групу прийшла дівчинка Поліна, вона дуже важко звикала до дитячого садочка, навіть кілька місяців зовсім не ходила, і коли знову прийшла, мама згадала про нашу розмову. Вранці приходить Полінка в групу і не плаче, ми всі чекаємо, а тут мама каже: «Ти прийшла на роботу. Будеш йти додому, Павлівна дасть тобі документ». Так у нас пішло кожного дня, але документ отримала Поліна тільки в кінці року, а весь час я казала – то ручки нема, то паперу. Полінка старалася, вона була самою активною дитиною, приймала участь в показі мод ще в ранньому віці, гарно розмовляла, розказувала казки.

При знайомстві з дорослими – вихователем та нянею, малюк почуває себе невпевнено. Тому зустрічаємо дитину, як сказала колись завідуюча, коли я влаштувалася на роботу, так, як би я хотіла, щоб зустрічали моїх дітей. Дорослий завжди приклад для дітей. 

Діти б’ються, кусаються, штовхаються. Як їх відучити від цього? На прикладі, завжди кажу: «Мене Іванівна кусає?», «Павлівна штовхає Іванівну?»  т.д.  Якщо діти поважають вихователя та няню, це найкращий приклад, який допомагає вихованню дитини.   

Не потрібно створювати ілюзій у дитини, що в садочку всі вимоги дитини будуть виконані так, як вона захоче. Малюк повинен знати, що в садочку він не один, тут багато інших дітей, тому йому доведеться іноді почекати, поступитися місцем, допомогти однолітку. Це допоможе малюку більш стримано сприймати зміні в його житті.

Коли дитина приходить в садочок, вона має елементарні знання про гігієнічні навички, вміння самостійно їсти, поводитися в туалетній кімнаті. Деякі батьки привчають до послідовності ще до дитячого садка. Це допомагає малюку впевнено та спокійно почувати себе в садочку. Рідко, але є й такі діти, які не вміють їсти, пити, не кажучи вже про миття рук. В одному році в садочок з радістю прийшов хлопчик. Після 2-х годинного відвідування групи, на слідуючий день він залишився до обіду (так мама захотіла). І як ми від подиву відкрили роти, коли дитина понесла чашку до бороди, а ложку до вуха. Як виявилося, мама не хотіла казати, що вона все робить за дитину сама, щоб ми взяли її сина скоріше в садок. Хлопчик виявився здібним: дивлячись на інших та за допомогою дорослих (ніколи не годую дітей сама, тільки якщо дитина тримає своєю рукою ложку, тримаючи за руку дитини, допомагаю піднести ложку до рота) швидко навчився елементарним навичкам самообслуговування. 

Під час адаптації малюка до дитячого садка велику роль відіграє середовище, до якого він потрапляє. Побачивши нові іграшки, дитина хоче все і зразу, тому дуже важливо, щоб вона спокійно та впевнено реагувала на зміни, які відбуваються, зацікавити певними маніпуляціями з іграшками. Через кілька днів батьки, як правило, питають, з чим грається дитина, бо вдома збирає іграшки для садочка. Це тому, що дитина хоче поділитися, показати, похвалитися, якими іграшками грається вдома. 

Ті діти, які плачуть, приходять в садочок зі своєю іграшкою, яку часто нікому не дають, іноді навіть не показують, але це їх іграшка, яка рідна, тепла, пахне будинком, мамою. Вона діє на малюка як заспокійливе, може навіть як оберіг, який допомагає в адаптації до зміни в житті малюка.

Прийшовши до дитячого садка, малюк змінює свій настрій, поведінку. Батьки відносяться до цього з розумінням, готовністю. Але є й такі, що починають певною мірою хвилюватися: «А чому моя дитина сидить весь вечір і грається кубиками?» або «Чому моя дитина стала така емоційна, бігає, стрибає?». Я завжди кажу: «Наберіться терпіння, ваша дитина росте, спілкується, адже раніше вона тільки спала і невміла ходити, розмовляти, а тепер ви дорослішаєте».

Є випадки, коли дитина кричить, плаче, падає на підлогу – адже звикання до чого, зокрема до дитячого садочка. Це певний стрес для неї. Переступивши поріг групи дитина стримує свої негативні емоції перед сторонніми. Тому треба приділити увагу дитині, поговорити, про проведений день в садочку, що робили, що їли тощо. Запропонувати пограти в те, у що ви грали з вихователем чи друзями. 

Прийшовши до садочка, діти знаходять собі друзів, які допомагають адаптуватися, з якими можна пограти, поділитися, поспілкуватися. Як приємно дивитися на дітей, які з усмішкою прийшли на зустріч: «О, Даша прийшла!». 

Іноді батьки, опікаючи своє дитя, свідомо обмежують спілкування з ровесниками. Внаслідок цього і з’являється недовіра до дітей, конфліктні ситуації: не вміють зачекати, попросити, хочуть все й одразу. Якщо цього не отримують, кричать, плачуть. Такі діти, як правило, важко звикають до умов дитячого садка, навіть після декількох місяців намагаються забрати іграшку з садка додому тощо. 

Коли малюк адаптувався, то до групи заходить в гарному настрої і залишається спокійно без батьків. Але ні, дитина знову плаче, і це може статися, тому що прийшов новачок, який плаче. Тут головне пояснити дитині, що новачок прийшов до дитячого садка нещодавно і йому потрібно допомогти і підтримати.

В групі є стенд «Давай познайомимося» з фотознімками усміхнених  дітей, тому новенькі, звертаючи увагу на знімки, намагаються теж бути такими, а ще приносять своє фото і ставлять його на вільне місце. Коли дитина ввечері йде додому і з гордістю каже мамі «Це я, а це Назар, ми з ним будували гараж».

Під час адаптації дітям не завжди вдається самостійно подолати стреси, тому виникає потреба активізації внутрішніх ресурсів дитини, забезпечення спокою та захищеності, повноцінного соціально-емоційного розвитку та соціального добробуту. Для цього слугує гра, адже де гра – там радість, задоволення. Гра дає малятам відчуття єдності з тим, з ким вони грають, вміння взаємодіяти, спілкуватися. Наприклад, ігри, побудовані на взаємодії дорослого і дитини: «Ладки-ладусі», «Летіла бджола», «Сорока – ворона», «Кую-кую чобіток». При цьому створюється атмосфера єдності з гуртом дітей в ситуації взаємодії.

За роки моєї роботи найкращою заспокійливою грою стала гра «Заховай …(очки. Де очки? Ось. Потім вушка, ротик, носик та ін.). Малята спочатку слухають та спостерігають за однолітками, потім беруть участь у грі. Вони не тільки грають, а запам’ятовують, знають будову тіла людини, а в подальшому призначення (для чого потрібно?).

Головне, щоб дитина не почала сумувати, не намагалася усамітнитися десь у куточку кімнати, для цього постійно зацікавлюю, залучаю до певних дій: «Прокоти м’ячик», «Знайди зайчика», «Спіймай заводну іграшку». Для заспокоєння дитини, яка плаче, ефективно використовувати пісеньки, потішки, заклички, дидактичні ігри сенсорного виконання ( у нас їх дуже багато). Потішки, ігри – забавлянки, розмова з іграшками радують малюка, допомагають при адаптації, при звиканні до умов дитячого закладу. Велику роль відіграє наявність живого куточку в груповій кімнаті. Дитина зацікавлюється живим об’єктом, спостерігає, доглядає, піклується. Це дає змогу  відволіктися від думок про рідних, домашню обстановку. Мешканці в живому куточку особливі. Наприклад, жабки, равлик (ахатіна). Насамперед, не кожна сім’я має змогу, бажання доглядати за ними. А малюкові це цікаво, захоплююче, адже вони плавають, їдять, сплять і їх можна погодувати.

В груповій кімнаті  на великому килимі розташовані лялькові меблі, на яких під час гри дитина може посидіти на іграшковому стільчику, погодувати ведмедика за столиком і заколихати ляльку в люльці. Наявність постелі, посуду, предметів догляду за лялькою, предметів побуту, одягу для ляльки по-сезону є одним із основних чинників, які допомагають дитині відображати реальність звикати до дитячого садка.

Ігри допомагають дітям відволіктися, заспокоїтись, вчать співвідносити свої дії з діями інших дітей, розвивають координацію рухів. Але діти потребують і відпочинку. Для цього в ігровій зоні вони можуть пограти з однотонними невеликими подушками. Діти люблять їх переставляти, розкладати та збирати з них башточки. Тут також є кольорова мʼяконабивна піраміда, яка не тільки приваблює, а й викликає захоплення та бажання зібрати – розібрати її. Багато подиву та захоплення викликають і гриб-мухомор, восьминіжка, черепаха, снігова баба, кольорові олівці, квітка – семицвітка.

В процесі ігрової діяльності закріплюється вміння та навички дітей, розв’язуються широкі виховні завдання, пов’язані з розвитком незалежності, ініціативності, допитливості малят. Ігри мають велике значення для підтримання, а іноді й для створення у дитини спокійного, але разом з тим, діяльнісного і радісного настрою, допомагають швидкій адаптації дитини.