Олійник Наталя Володимирівна
Доманівський ДНЗ № 2
Адаптація дитини раннього віку до ДНЗ
Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка.
Від мудрості, терпіння, уваги вихователя залежить благополучне дитинство і подальша доля кожного вихованця. Безсумнівно, ми допомагаємо дитині робити перші кроки у доросле життя. У ході адаптації дошкільника до дитячого садка я приділяю дитині якомога більше уваги, та проявляю тепло по відношенню до неї. Обов’язково хвалю дитину за досягнутий результат. Намагаюся залучати невпевненого малюка до ігор або заохочую його більш активно й позитивно взаємодіяти зі мною та іншими дітьми. Обираю демократичний стиль спілкування, який на початковому етапі має включати в себе дотик (погладжування, перебирання пальчиків дитини, обнімання ). Стараюся створити для дитини атмосферу безпеки і комфортної обстановки. З розумінням ставлюся до внутрішнього світу дитини і сприймаю його таким, який він є. Надаю малюкові більшої свободи і самостійності. Зрозуміло, що найефективнішим методом корекційної роботи з дітьми в період адаптації є гра. Адже ще В. О. Сухомлинський відмітив, що гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень і понять про навколишній світ.
Акцент у виборі ігор для дітей раннього віку я роблю на сенсорні і моторні ігри.
Наприклад: Гра «Пригости ведмедя ягодами».
Мета: Вчити дітей вибирати предмети даного кольору з декількох запропонованих, розвивати координацію рук і дрібну моторику пальців.
Обладнання: Коробка з мозаїкою, де вміщено десять елементів червоного і зеленого кольору.
Хід: Вихователь показує дитині ведмедя і розглядають його разом . Потім пропонує дитині пригостити його ягодою, роблячи акцент на те, що ведмедик любить тільки стиглу ягоду червоного кольору. Далі вихователь бере з коробки елемент мозаїки червоного кольору(ягідку), вставляє її в панель і пропонує дитині теж збирати ягоди, стежачи за тим, щоб дитина брала тільки стиглі ягоди червоного кольору. Коли всі червоні ягоди зібрані в “кошик” ведмідь дякує дитині.
Проводжу і інші ігри: “Знайди сонечко” , “Хмарки на небі”, “Чашки до блюдця”, “Заштопати штанці”, “Чарівна коробочка”, “Великі і маленькі”, тощо.
Не менше задоволення приносить малювання. Воно подобається всім без винятку малюкам. Цей метод також досить ефективний в період адаптації. Малюємо долоньками, пальчиками, тичками, олівцями, пензликами.
Також звертаюся до народних джерел, творчо використовую твори усної народної творчості, які дають можливість полегшити процес адаптації дітей до дитячого закладу. Цей матеріал використовую під час усіх режимних моментів. В ранкові години під час розставання з мамою використовую пісеньки, забавлянки, потішки, примовки. Такі як:
Ой,чук-чуки-на наша доня чепурна,
В неї на голівці жовті чорнобривці,
І віночок з конюшини , і намисто із шипшини,
І листок квасольки наче парасолька. ,
Два півники, два півники горох молотили,
Дві курочки чубарочки до млина носили...
Гойда, гойдаша,
Де кобила, там лоша,
У лузі пасеться ,
Водички нап”ється...
Гоп, гоп гу-ту-ту
Варим кашку круту,
Підливай молочка,
Нагодуй козачка.
Коротенькі казочки з ілюстраціями пропоную дитині на заняттях та під час прогулянок. Під час спостережень використовую віршики, прислів”я, приказки, приспівки, заклички.
Вийди, вийди сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір”ячко.
Іди, іди дощику,
Зварю тобі борщику
У великому горщику...
Під час вкладання спати заспокоюю дитину з допомогою ніжних народних колискових.
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котику волохатий,
Не ходи по хаті !
Не буди дитяти !
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота,
А-а, люлі !
Під час підйому заспокоюю потягушечками.
От прокинулись.
Потяглися.
З боку на бік Повернулися !
Потягушечки !
Потягушечки !
Допомагають дітям подолати напругу, стрес улюблені іграшки чи речі, принесені з дому. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, класти у свою шафу, а ляльку навіть брати на час денного сну до ліжка. Якщо потрібно, то стараюсь і я подружитися з даною іграшкою,щоб через неї ввійти в довіру до дитини.
У період адаптації важливим є виявлення педагогом максимального терпіння до будь-якого з прохань дитини і навіть її вередувань,щоб заслужити її цілковиту довіру. Це – основне завдання вихователя на етапі входження дитини у нову соціальну ситуацію.
Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально.
Виокремлюють такі ступені адаптації:
• Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
• Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
• Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:
• Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
• Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
• У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
• Наблизити домашній режим до садкового;
• Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
• Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:
• Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
• Не залишати дитину на цілий день у групі;
• Гуляти на майданчику після відвідування садка;
• Давати із собою улюблені іграшки;
• Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
• Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
• Зустрічати дитину з посмішкою;
• Розповідати якомога більше позитивного про садок;
• Підтримувати самостійність дитини вдома.
Немає коментарів:
Дописати коментар