Формування самосвідомості у дітей раннього віку завдяки валеологічній обізнаності

Кузьміна Дар’я Павлівна

м. Миколаїв, ДНЗ №148 

Формування самосвідомості у дітей раннього віку завдяки валеологічній обізнаності

Самосвідомість (англ. Self-consciousness, рос. Самосознание) – рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення.

Самосвідомість є усвідомленням особою самої себе на відміну від інших – інших суб’єктів і світу взагалі.

«Дитина далеко не відразу усвідомлює себе як Я; протягом перших років вона скрізь і навколо називає себе по імені – так як називають її оточуючі люди; вона спочатку існує для самої себе скоріше як об’єкт для інших людей, ніж як самостійний по відношенню до них суб’єкт»

 С. Л. Рубінштейн, "Основы общей психологии" М., 1946

Прояви самосвідомості (форми):

1.  Когнітивний аспект психологічної діяльності людини виявляється в самовідчуттях, самоаналізі, самооцінці.
2.   Афективний аспект – у скромності, самолюбстві.
3.   Регулятивний аспект – у самоконтролі, самодисципліні

• Психологія

В психології самосвідомість – психічне явище, де людина усвідомлює себе в якості суб’єкта діяльності, в результаті якої уявлення людини про саму себе складаються в мислений образ Я. Асоціюється з сором’язливістю і збентеженістю і може вплинути на самооцінку. У позитивному контексті, вона може вплинути на розвиток індивідуальності (пізнання себе).

Є особиста самосвідомість (розгляд внутрішнього самого себе і своїх відчуттів) і громадська (усвідомлення себе з точки зору інших).

• Розвиток самосвідомості

Самосвідомість – це продукт розвитку. Зачаток з’являється вже у немовляти, коли він починає розрізняти відчуття викликані зовнішніми предметами, і відчуття, викликані власним тілом. 

Стадії розвитку:

• 1 рік – відкриття «Я».
• 2-3 роки – дитина відокремлює результат своїх дій від дій інших і чітко усвідомлює себе діючою.
• 7 років – формується здатність оцінювати себе (самооцінка).
• Підліток, юнак – самопізнання, пошук себе, свого стилю. Завершується період формування соціально-моральних оцінок.

На формування впливають:

      - оцінки оточуючих і статус у групі однолітків;

      - співвідношення «Я – реальне»; «Я – ідеальне»;

      - оцінка результатів своєї діяльності.

• Філософія

Самосвідомість – це усвідомлення самого себе, рефлексія свідомості відносно себе. Це знання себе. Свідомість є завжди: вона не може ані початися, ані припинитися, оскільки в філософському значенні – умова констатації світу, сам спосіб буття і даності світу.

Самосвідомість не є вродженою характеристикою. Вона формується поетапно: самовідчуття  - самосприймання - саморозуміння.

• Образ «Я» –  центральний компонент самосвідомості.

Образ «Я» –  це система уявлень та знань людини про свої власні особливості, ознаки та якості.

Компоненти образу «Я»:

Перші прояви валеологічних знань та самосвідомості у дитини з’являється у 2-3 місяці. Немовля зосереджено розглядає своє відображення у дзеркалі – так відбувається становлення свого образу. Позитивне переживання себе виражається в радісному ставленні до свого відображення.  До 6 місяців у дитини виникає дослідницька поведінка: малюк обстежує своє відображення руками, обводить контур обличчя, доторкається до відображення руки. Після 6 місяців вона співвідносить свої реальні дії з діями, які відображаються у дзеркалі: ворушить пальчиками, розмахує руками, простежуючи поглядом відображення цих дій. У 11-12 місяців малята довго грають зі своїм відображенням. У них формується усвідомлене уявлення про себе.

Впровадження у практику навчально-виховної роботи:

з дітьми – тематичні заняття, сюжетно-рольові ігри, розваги, свята, зустрічі, бесіди та ін.

з батьками – консультації з питань виховання, обговорення виховних систем, обмін досвіду сімейного виховання тощо

з педагогами – семінари-практикуми, зустрічі, бесіди, консультації з батьками та ін.

Зазначені методи реалізовувались в ході проведення в ранньому віці занять по валеології з дидактичними іграми, бесідами, потішками, віршиками, загадками, казками
( Ігри:      «Чарівний мішечок»,

                 «Валеологічний будинок», 

                 «Одягни хлопчика», 

                 «Що тобі потрібно» (гігієна), 

                 «Я – хлопчик, ти – дівчинка);

Потішки: «Водичко, водичко…»,

                 «Хлюп-хлюп…»  тощо)

У дитячому садку валеологія – перший важливий етап, що забезпечує в ранньому віці реалізацію таких завдань: 

• Виховання в дітей свідомості того, що людина – це частина природи і суспільства
• Встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою
• Формування особистості дитини
• Виховання навичок особистої гігієни
• Гартування дитини та її рухова активність
• Профілактика та усунення шкідливих звичок

В базовому компоненті зазначено, що:

«Протягом усього часу перебування дітей у дошкільному закладі вихователь створює умови для розвитку у них самосвідомості, розсудливості, привчає аналізувати внутрішній світ, виділяти та називати певні властивості, визначати свої позитивні та негативні якості. Оскільки самосвідомість утворюється на основі успішного пізнавального, емоційно-ціннісного почуттєвого, вольового, соціально-етичного розвитку особистості, дорослий сприяє розвиткові елементарного самопізнання, позитивного ставлення до себе, здатності регулювати власні дії та вчинки. При цьому вихователь, спираючись на закономірності психічного розвитку дітей кожної вікової групи, заохочує прагнення молодших дошкільників активно утверджувати себе, доводити, що багато чого вони можуть робити самі, з розумінням і повагою ставитись до дитячого « Я сам!».»

Я структурую знання, практичні вміння дітей раннього віку в різних видах навчальної, ігрової, трудової, побутової діяльності. Це інтегрована система знань, які викреслюються з таких систем:

      •   «Навколишній світ»

      •   «Природа»

      •   «Фізкультура та здоров’я»

      •   «Українознавство»

      •  «Образотворче мистецтво і здоров`я»

      • «Математика і здоров’я»

Базові знання вирішують такі завдання:

I. Формувати знання про здоров’я людини:

      - складові частини тіла, анатомічна будова; 

      - режим життя, як основу здоров’я;

      - гігієнічний догляд за тілом;

      - рухи тіла та їх значення для здоров’я людини;

      - вплив загартування (сонце, повітря, вода) ;

      - природа, як виток харчування;

      - особливості хлопчик/дівчинка;

      - культуру поведінки;

      - медичний інструмент (градусник, пігулка, шприц тощо) ;

      - лікарські рослини: напої, відвари тощо.

II. Формування зародків валеологічної свідомості, бережливе ставлення до власного здоров’я.

III. Виховувати у дітей мотивації здорового способу життя.

IV. Формувати практичні вміння та навички:

      - гігієнічний догляд за тілом; 

      - засвоєння культурно-гігієнічних навичок; 

      - спілкування з товаришами; 

      - організації самостійного життя дома без дорослих «Один вдома».

V. Виховувати бажання використовувати практичні навички.

Ось, наприклад, моє заняття «Ознайомлення з навколишнім», з валеологічною тематикою «Про тебе, дитинко».

Мета: Надати дітям можливість добре засвоїти свою статеву належність , власне ім’я, ідентифікувати себе з ним, вчити називати частини тіла та обличчя, розвивати вміння дітей визначати свою індивідуальність, позитивне ставлення до свого імені, слухову, зорову увагу, виховувати комунікабельність, товариськість, доброзичливість.

Матеріали та обладнання: лялька Катруся

Хід:

1.     Ігрова ситуація. До дітей у гості приходить лялька Катруся.

(Лялька та діти вітаються)

Вихователь: «Дівчинка, як тебе звуть?» (Катруся)

«А у наших діточок теж у кожного є ім’я. Хочеш з ними познайомитися?» (Так) 

(Лялька підходить до кожної дитини знайомлячись)

2.     Бесіда-гра «Що в мене є?»

Вихователь — Лялечка, а чому ти до нас прийшла?

Катруся —  Бо я маленька і про себе нічого не знаю

Вихователь  —  Дітки, давайте пограємо і розповімо нашій ляльці.

Д/г «Що в мене є?»

Мета:  ознайомлювати з назвами частин тіла (руки, ноги, голова, очі, рот, ніс, вуха, волоси), пояснювати призначення. Продовжувати вчити визначати свою статеву належність (дівчинка/хлопчик), розвивати пізнавальний інтерес, пам’ять.

—  Дітки, хто знає частини тіла? Що в нас є?

(Якщо ніхто не знає, то починає вихователь)

Вихователь підіймає руку: — Що це? (Рука). Покажіть усі ручку. (Діти показують). Дітки, вона в нас одна? (Ні). Ще є? (Так). Покажіть.

— А у Катрусі є ручки? (Так). Дітки, а давайте покажемо Катрусі де її ручки. (Показують)

—  Що є на нашій руці? Чим ми можемо ворушити? (Пальчиками)

Так дітки, вихователь і лялька знайомляться із тілом.

—  Діти, а Катруся дівчинка чи хлопчик? (Дівчинка).

—  Як ви відгадали? Дітки, як ми можемо впізнати дівчинку? (Довге волосся, спідничка, прикраси тощо).

—  Як ми впізнаємо хлопчика? (Штанці, машинка у руці, коротке волосся).

—  Даша, ти дівчинка? (Дівчинка).

—  Оксанка, ти хлопчик? (Ні, я дівчинка).

—  Назар, ти хлопчик? (Хлопчик)

3.     Підсумок Пальчикова гімнастика «Дівчинка»

—   Ми всі втомились, давайте відпочинемо?

Іде дівчинка гарненька             (Дітки йдуть по колу, стають беручись долонями за щічки)

В неї личко рум’яненьке          (Обводять долонею навколо обличчя)

Рученьки маленькі                    (Усі показують рученятка)

Пальчики вправненькі              (Усі ворушать пальчиками)

Ніженьки пруткі                        (Дітки топочуть)

Ніженьки стрункі                      (Дітки стучать по ніжкам)

Підсумовуючи, хочеться сказати, щоб формувати самосвідомість дитини раннього віку завдяки валеологічним знанням, треба використовувати інтегрований підхід, щоб дитині набуття нових знань було цікаво. Всебічна розвиненість досягається завдяки: художньому слову, загадкам, потішкам, іграм тощо. Актуальна ця тема для поступового формування дитиною свого Я, тобто самосвідомості.