Формування креативності як базові якості особистості дітей раннього віку засобом театралізованої діяльності

 Трофимчук Наталя Миколаївна

м. Миколаїв, ДНЗ № 1

Формування креативності як базові якості особистості дітей раннього віку 

засобом театралізованої діяльності

Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Усе це пов’язане із рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих здібностей особистості, створення умов для їх виявлення. Під творчістю найчастіше розуміють створення нових матеріальних або духовних цінностей. Творча діяльність є антиподом наслідування, копіювання діяльності за шаблоном, готовим взірцем, правилом, алгоритмом. Творчими можуть бути не лише результати діяльності, а й прийоми та операції, за допомогою яких вона здійснюється.

Креативність – творча, новаторська діяльність (тлумачення словника).

Креативність – творчі можливості людини, які виявляються у сприйнятливості до нового, у дивергентному мисленні (тобто в знаходженні неочікуваних рішень), у здатності до пошукових дій. Відомі вчені: Г.Айзенк, А.Алейніков, М.Бердяєв, Л.Виготський, В.Лернер, А.Маслоу, О.Моляко, Г.Альтшулер, С.Лисенкова, Ю.Кулюткін розглядають креативність як основу, психологічний механізм, що зумовлює творчу активність людини для самоактуалізації та творчої самореалізації у різних видах життєдіяльності. Отже, креативність є характерною ознакою творчої особиcтості, спроможної реалізувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і з вибором відповідних засобів. В системі освіти творчі можливості, закладені в кожній людині природою, мають бути розвинені та педагогічно скориговані. 

Дошкільний навчальний заклад має закласти підґрунтя розвитку творчого потенціалу особистості та визначити сталий напрямок цього процесу. Креативна освіта відповідає такій організації навчання, виховання і розвитку творчої активності, де педагогу і дитині мають сприяти умови для самореалізації, прагнуть отримати творчий продукт інтелектуальної діяльності і самостійного створення нового. Розвиток креативності як здатності до творчості набуває сьогодні такої значущості тому, що вона є базовою якістю особистості дошкільника, її ядром, центральною характеристикою. Креативність – одна з пріоритетних ліній розвитку дошкільника. Аналізуючи та оцінюючи особисті якості, здібності дошкільника, педагог вживає поняття креативності. 

Показниками її сформованості в дошкільника є : 

- Чутливість до проблем, готовність їх розв'язувати власними силами; відкритість до нових ідей, інтерес до невідомого; 

- Схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятися від шаблонів, відходити від зразків; спроможність виходити за рамки заданої іншими ситуації; 

- Швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій; 

- Загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхилень, незвичності, складності; 

- Уміння підійти до проблеми з різних точок зору; 

- Уміння вносити щось нове, творити оригінальні ідеї, розв'язувати нові завдання,досягати незвичних результатів; 

- Пошуково-перетворювальне ставлення до дійсності, висока пізнавальна активність, допитливість; 

- Уміння швидко переходити від одного способу розв'язання задачі до іншого, переключатися, переконструйовувати елементи в нових комбінаціях (комбінаторні властивості); 

- Дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів; 

- Сміливість та незалежність суджень; здатність до постановки власної мети; 

- Об'єктивність суджень, неупередженість оцінок; 

- Самокритичність, здатність посміятися з власних недоліків; 

- Використання різних форм доказів; 

- Уміння помічати зв'язки між ознаками, формально між собою не пов'язаними; 

- Здатність сприймати об'єкти комплексно, цілісно, виділяти в них головне, істотне, відкривати потенційне; 

- Розвинена уява, метафоричність (створення фантастичних ідей); 

- Уміння дивуватися; 

- Здатність прогнозувати, передбачати, висувати гіпотези, робити припущення; 

- Орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні еталони. 

Працюючи над проблемою, педагогічні працівники ДНЗ повинні диференціювати різні стадії дошкільником творчої активності:

 1. Наслідування 

2. Творче наслідування

 3. Репродукована творчість 

4. Справжня творчість, створення нового. 

ПЕРША. Наслідування – копіювання готового. Потрапляючи у нову ситуацію, дитина репродукує відомий спосіб дії, повторює його за дорослим для досягнення бажаного результату. 

ДРУГА. Творче наслідування – внесення елементів новизни, вияв самодіяльності без внесення істотних змін у запропонованому іншими схему дій, зразок, ідею. Це – перша заявка дитини про себе, своє бажання самовиразитися. Саме на цій стадії вона ознайомлюється з різними варіантами  здійснення інноваційної діяльності, визначає свої переваги відповідно до власних схильностей та вмінь. 

ТРЕТЯ. Репродуктивна творчість – уміння взяти за основу запропоновану схему (ідею), але істотно її не переробити, внести зміни. Тут дитина відпрацьовує переробку інновацій, пропускаючи їх крізь себе, перевіряє їхню відповідальність вимогам ситуації, вносить елементи новизни й оригінальності. Ця стратегія характерна для дошкільників – креатинів. 

ЧЕТВЕРТА. Справжня творчість, створення нового. Вона недоступна дошкільникові, адже створити оригінальну ідею можна лише на піку свого креативного розвитку й у сфері своїх інтересів, здібностей

Креативність – це сукупність тих особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості, розвиваючись і поєднуючись з її ведучими мотивами і проявами як здібність до продуктивних змін.

У педагогічній теорії і практиці значимість виховання емоційно творчої культури підтверджується дослідженням емоційності і креативності дітей. Вивчення природи дитячої творчості виявило, що розвиток творчої активності іде в тісному взаємозв’язку з розвитком емоційної сфери.

 Розвиток творчих здібностей дитини засобами театралізованої діяльності – це розвиток креативного інтелекту.

Театралізована діяльність — це художня діяльність, що пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Театралізована діяльність у дошкільному віці є одним із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток креативності дитини. Водночас, театралізована діяльність виступає як специфічний вид дитячої активності, один із найулюбленіших видів творчості.

Види театралізованої діяльності дошкільників виокремлюють:

- за способом організації (індивідуальні чи колективні ігри);

- за змістом театралізованої діяльності (ігри за сюжетами літературних творів, ігри – драматизації, інсценування);

- за видами ігрового матеріалу (театр ляльок, театр іграшок, пальчиковий театр тощо).

 В театралізованій діяльності реалізуються потреби дитини у: самовираженні; спілкуванні; пізнанні себе через відтворення різних образів. У відвертому, щирому ставленні до художнього образу, втіленні його у різних формах театралізованої діяльності дитина виявляє рівень художньо-естетичного сприймання, мовленнєву компетенцію, певні знання, вміння, навички, здобуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання. Театралізована діяльність дитини дошкільного віку має такі види: сприймання театрального видовища, що сприяє засвоєнню найкращих форм літературного мовлення; театралізована гра, спрямована на активізацію словника і зв'язного мовлення, сюжетоскладання; підготовка театральної вистави (репетиції, відпрацювання виразності мовлення). Відповідно до видів, організація театралізованої діяльності передбачає три основних напрями роботи: пізнавальний — формування у дитини певних знань, умінь, уявлень про театр, театральну термінологію; передбачає ознайомлення з театром, художньо-естетичне сприймання; ігровий — створення сприятливих умов для ігрової діяльності, спонукання дитини до імпровізації, використання набутих знань у грі; містить ігри-драматизації та імпровізовані ігри; сценічний — у дитини відбувається формування театральних дій, елементів сценічної виразності, майстерності; містить репетиції, вправи, роботу в театральному гуртку, підготовку вистави. З-поміж ключових понять театралізованої діяльності виділяємо: сюжет, сценарій, гру за сюжетом літературного твору, театралізацію, казку-покажу. Сюжет – це усне зв'язне висловлювання, що відбиває у стислій формі динаміку основних подій гри. Сценарій складається в усній формі (але може бути записаним дорослим за дітьми) задля розігрування певного сюжету в різних видах театралізованих ігор. Гра за сюжетом художнього твору — це гра, в якій дитина, взявши за основу літературний текст будь-яГра за сюжетом художнього твору — це гра, в якій дитина, взявши за основу літературний текст будь-якого твору, розгортає власний сюжет, доповнює авторський текст новими діями та персонажами. Театралізація – це передача авторського або складання власного тексту на задану тему за допомогою вербальних і невербальних засобів виразності, підготовка та показ вистави за ним. Казка - показка — це казка, персонажами якої можуть бути не лише живі істоти, а й неістоти (дорога, камінець). Театралізована діяльність впливає на розвиток різних сторін життєдіяльності дитини. Вона сприяє розвиткові інтелектуальної сфери, адже засобами театру збагачуються знання дитини про театр та людей, які там працюють, вона вчиться порівнювати героїв різних казок, планує власні дії щодо реалізації задуму майбутньої вистави. Розвиток фізичної сфери містить залучення дитини до показу окремих дій (з іграшками, персонажами казок), імітації рухів, дій поетичних героїв, використання рухових дій у процесі театралізованих ігор, добір рухів відповідно до характеру персонажа. Комунікативна сфера — це узгодження власних дій із діями інших дітей, участь у спільних із вихователем діях за сюжетами літературних творів, усвідомлення колективного характеру дієтворення. Театралізована діяльність передбачає також розвиток морально- вольової сфери, тобто вміння впізнавати героїв та персонажів у знайомих казках, висловлювати своє ставлення до них, робити самостійні оцінні судження, давати морально-етичні та естетичні оцінки, визначати альтернативу в оцінці героїв. Щодо поведінкової сфери, то під час походів до театру дитина опановує правила поведінки в театрі, ідентифікує почуття і вчинки персонажів із власними.

Ранній вік – це вік  удосконалення предметних дій, появи різних видів діяльності – елементарної гри, малювання, конструювання, музикування. Це сприяє становленню вміння варіювати, видозмінювати засвоєні способи дій з предметами, вносити елементи новизни, експериментувати, використовувати знайоме у нових життєвих ситуаціях. Дитина освоює найпростіші форми рольової поведінки, відображає елементарні образні дії деяких персонажів, виявляє елементи творчості в доборі атрибутів для певної ролі. Орієнтація в кольорі, формі, величині предметів, дія методом «спроб і помилок», опора на творчу уяву, практична апробація нових способів маніпулювання предметами – важливий внесок у зародження креативності як здатності продукувати нове, виявляти схильність до творчості.

Програма з театралізованої діяльності

Вік немовляти. Дитина оволодіває вміннями й навичками У сприйманні театралізованих дій з іграшками: вирізняти знайомі твори; реагувати на них пожвавленням, позитивними емоціями; розуміти мовлення. В ігровій діяльності: вирізняти знайомі тексти потішок, пестушок та супроводжувати їх жестами; наслідувати звуки, окремі слова коротеньких віршиків, потішок; виконувати дії «ладусі», «дай ручку» спочатку за показом і словом, а потім тільки за словом дорослого. 

Форми організації театралізованої діяльності 

• організовані дорослими (короткотривалі заняття): розігрування пальчикових сюжетних ігор «Сорока-ворона», «Коза рогата»;
• обігрування — показ потішок, пестушок за допомогою образних іграшок та іграшок-рукавичок. 

Матеріал, рекомендований для використання у процесі театралізованої діяльності: іграшки-рукавички, яскраві образні іграшки як елементи показу. Показники успіхів і досягнень:

 На кінець першого півріччя: зосереджує погляд на яскравих іграшках, позитивно емоційно реагує на ритм, мелодію текстів, віршів, пісеньок; уважно стежить за ігровими діями дорослого, які супроводжуються виразними словами.

На кінець року: супроводжує знайомі тексти рухами (покачування, рухи під музику), пожвавленням, позитивними емоціями; опановує прості дії («на головку сіли», «полетіли»), бере активну участь у спільній грі; під час спілкування користується не лише мімікою  та жестами, а й окремими словами або усвідомленим звуконаслідуванням; впізнає на ілюстраціях, в книжках знайомих героїв та реагує пожвавленням. 

Позиція дорослого і дитини 

Дорослий: як ініціатор спілкування організовує художню комунікацію;запрошує дитину до співучасті в театралізованих іграх. 

Дитина: учасник ігрової взаємодії. 

Репертуар:  пестлива поезія, віршики Н.Забіли, Г.Бойка, А.Барто «Іграшки», покази-розваги: «Сорока-білобока», «Схованки», «Поїхали-поїхали», «Іде коза рогата», «Ладусі».

Ранній вік.  Дитина оволодіває вміннями й навичками У сприйманні театрального видовища: впізнавати та емоційно позитивно реагувати на розігрування драматизацій за змістом знайомих творів українського фольклору; співчувати позитивним і обурюватися вчинками негативних театральних персонажів. 

В ігровій діяльності:

• виконувати дії відповідно до тексту, імітувати рухи, дії героїв; 
• повторювати окремі дії (з іграшками, персонажами казок) за змістом казки в процесі повторної розповіді, показу; 
• виражати почуття мімікою, жестами, рухами, інтонацією, діями з іграшками, словами, емоціями;
• розігрувати тексти забавлянок, потішок, пісень, віршів із наочністю і без неї;
• повторювати разом із героями звертання, примовки, наслідувати окремі слова з відомих текстів. 

У сценічній діяльності: інсценувати тексти коротеньких віршиків, знайомих казок («Дід та баба», «Ріпка») з використанням декорацій, атрибутів, костюмів, у музичному супроводі. У процесі навчання дитина дізнається та усвідомлює: про малі поетичні жанри українського фольклору (потішки, забавлянки, віршики), їх призначення; про різні види театру (іграшок, ляльковий); про сутність змісту театральної вистави.

 Форми організації театралізованої діяльності

- Організовані дорослими (заняття): 

- ігри-імпровізації; 

- імпровізації-забави;

- імпровізації - жарти; 

- покази-драматизації; 

- покази настільного театру; 

- покази театру іграшок. 

Ініціативні:

- рядження;

- інсценування віршиків, казок; 

- примовляння текстів віршиків, потішок, пестушок; 

- проспівування пісеньок, колискових під час ігор-маніпуляцій з іграшками. 

Матеріал, рекомендований для використання у процесі театралізованої діяльності: книжка-іграшка, книжка-розкладанка, настільний театр іграшок. Показники успіхів і досягнень: 

• активно взаємодіє із дорослими та однолітками у процесі показу театральної постанови та театралізованої гри; 

• діє в ігрових ситуаціях згідно зі словами коротеньких віршиків, потішок, пісеньок; 

• наслідує голоси тварин, птахів під час відтворення знайомих казок, поезій, фольклору; 

• з цікавістю і захопленням дивиться театралізовані вистави, емоційно виразно і бурхливо виявляє свої почуття (голосно сміється, підстрибує, жестикулює).

Позиція дорослого і дитини

Дорослий: ініціатор спілкування, показу, організатор театралізованих дій.Дитина: ігор, маніпуляцій, як ініціатор власних зображувальних дій. Репертуар:  ігри-імпровізації «Ладі-ладусі», «Гу-ту-ту», «Печу-печу хлібчик», «Сорока-ворона», «Летів горобчик», «Прилетіла зозуленька», «Вийди-вийди, сонечко», «Гоп-гоп, козуню», «Ой, чук-чук»; імпровізація-забава «Пташка маленька»; імпровізації-жарти «Сидить Василь на припічку», «Котику сіренький», «Зайчику, зайчику», «Кую-кую чобіток»; настільні театри та драматизації «Пішла киця по водицю», «Бім-бом». 

Організація роботи з театралізованої діяльності в групі раннього віку

Програмою виховання та навчання дітей  «Дитина» та Базовим компонентом дошкільної освіти (нова редакція) визначено, що театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним із найулюбленіших видів творчості. Тому педагоги нашого дошкільного навчального закладу вбачають свої завдання в тому, щоб виявити креативні здібності кожного дошкільника і на цьому тлі створити умови для повноцінного розвитку дитини.

 Так, вже з раннього віку, ми залучаємо дітей до театрально-ігрової діяльності, починаючи з фланелеграфа, театральних та настільних ігор. Малюки із задоволенням обігрують потішки, забавлянки.  В групових кімнатах облаштовані центри театралізації, де наявні костюми, декорації, різні реквізити. Це сприяє розвитку у дітей фантазії (виникнення у їхній уяві яскравих образів літературних героїв, казкових персонажів). Використовуємо показ різних видів театрів (ляльковий, тіньовий, театр іграшок, фланелеграф), казок. Залучаємо дітей до висловлювань, звуконаслідувань, показу окремих дій. За допомогою вихователя залучаємо дітей до інсценування добре знайомих казок. Створюємо умови для виникнення ігор за змістом відомих творів дитячої художньої літератури та фольклору. Вчимо дітей супроводжувати ігрові висловлювання відповідними рухами, які створюють виразний образ, розширюємо словниковий запас, розвиваємо діалогічне мовлення, інтонаційну виразність мовлення, уяву, образне мислення, сприяємо виникненню піднесеного емоційного стану.

Організація театралізованої діяльності в  нашому дошкільному закладі проводиться за двома напрямками:

- до творчості через емоції та почуття;

- до творчості через навчання.

Розвиток креативних здібностей вихованців забезпечується під час проведення занять художньо-естетичного та загально розвиваючого циклу, різних форм організації художньо-естетичної діяльності у повсякденному житті. Ця робота здійснюється на основі вивчення інтересів дітей, їх задатків, здібностей. 

 Діти раннього дошкільного віку із задоволенням перевтілюються в тварин, проте розвинути і обіграти сюжет ще не можуть. Їх важливо навчити деяким способам ігрових дій за зразком вихователя. З цією метою проводяться ігри, розігруються вистави за літературним матеріалом, використовуються потішки. Для створення самостійної гри, дітям даються іграшки, предмети.    Театралізована діяльність організовується так, щоб дітям самим не доводилося відтворювати текст казки, вони виконують певну дію. Текст читає педагог два-три рази, що сприяє підвищенню звукової зосередженості дітей. Ігри з роллю активізують уяву дітей, готують до самостійної діяльності у грі.    Формування інтересу до театралізованим ігор складається в процесі перегляду лялькових вистав, які показує вихователь. Це стимулює бажання включитися в спектакль, доповнюючи фрази діалогів героїв. Малюки звертають увагу на те, що в кінці ляльки кланяються, просять подякувати, поплескати в долоні. Театралізовані ляльки використовуються на заняттях, у повсякденному спілкуванні. Від їх особи вихователь дякує, хвалить, вітається, прощається.   Педагог розширює ігровий досвід дітей за рахунок освоєння ігор - драматизації, що досягається послідовним вправлянням під час ігрових завдань, у які включається дитина. Виділяються ступені:

- гра-імітація окремих дій людини (в тому числі його емоції), тварин і птахів (виглянуло сонечко – діти зраділи: посміхнулися, заплескали в долоні, застрибали на місці);

- гра-імітація послідовних дій в поєднанні з передачею емоцій героя (веселі мотрійки заплескали в долоні і почали танцювати);

- гра-імітація образів знайомих казкових персонажів (незграбний ведмідь йде до будиночка, хоробрий півник крокує по доріжці);

- гра-імпровізація під музику («Веселий дощик»);

- німа гра-імпровізація з одним персонажем («Заїнька-потанцюй …»);

- гра-імпровізація за текстом коротких казок, оповідань і віршів, які розповідає вихователь (З. Александрова «Ялинка»);

- рольовий діалог героїв казок («Колобок»);

- інсценування фрагментів казок про тварин;

- гра-драматизація з кількома персонажами з народних казок («Ріпка»);

 У дітей раннього дошкільного віку відзначається первинне освоєння режисерської театралізованої гри - настільного театру іграшок, площинного, на фланелеграфі, пальчикового. Процес освоєння включає міні-постановки за текстами народних та авторських віршів, казок. Ігровий досвід збагачується за умови розвитку спеціальних ігрових умінь.  Перша група умінь пов'язана із засвоєнням позиції "глядач" (вміння бути доброзичливим глядачем, додивитися і дослухати до кінця, поплескати в долоні, сказати спасибі "артистам"). Друга група умінь забезпечує первинне становлення позиції "артист" (вміння використовувати деякі засоби виразності (міміки, жести, поза, рухи, сила і тембр голосу, темп мови) для передачі образу героя, його емоцій і переживань.  Третя група - вміння взаємодіяти з іншими учасниками гри, грати дружно, не сваритися, виконувати привабливі ролі по черзі і т.д.

Практика роботи показала, що театралізована діяльність у дошкільному віці - один з найефективніших засобів впливу на формування креативності у дитини.  Педагогічний колектив нашого дошкільного закладу впевнений, що театралізована діяльність приносить велику користь дітям - акторам, радість глядачеві, задоволення педагогам і батькам вихованців.