Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, основою патріотичного виховання в є моральне, естетичне, трудове, розумове виховання маленького громадянина. У процесі такого різнобічного виховання зароджуються перші паростки духовно-моральних патріотичних почуттів.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості).
Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася. Тому у своїй роботі я намагаюся:
- Допомагати дитині пізнавати свою сім’ю, батьків, рід, історію роду; вчу дітей шанувати своїх предків, складати родинне дерево, пам’ятати дні народження, іменини батьків та інших членів сім’ї, виявляти знаки уваги і пошани, вітаючи близьких, робити їм подарунки, виявляти турботу як одну з норм поведінки в родині; допомагаю усвідомити, що брати і сестри мають допомагати одне одному, старші з них мають дбати про молодших; даю поняття про обереги української родини (батьківське та материнське благословення, рушник, вишиванка).
- Ознайомлюю з історією рідного міста, символікою, історичними пам’ятками, легендами про рідний край, професіями людей, які живуть у місті;
- Формую уявлення про те, що Новобужжя має давню історію ( храми, ремесла, культура, національний одяг, національна символіка, визначні діячі).
- Систематизую знання дітей про тваринний і рослинний світ Новобужжя, вчу любити та оберігати природу рідного краю.
- Ознайомлюю дітей з видатними людьми минулого та сучасності, які прославили рідний край; виховую інтерес до минулого рідного краю, повагу до національних героїв минулого та сучасності.
Формую усвідомлене ставлення дітей до свят, традицій свого народу, залучати їх до безпосередньої участі у святах; ознайомлюю із народними традиціями дарування подарунків на Святого Миколая, розширюю знання про святкування Різдвяних свят (різдвяні сімейні традиції колядування, щедрування, посівання), розповідаю, що на Йордан освячують воду, яку вважають цілющою, закріплюю знання про народні традиції на Стрітення (освячення стрітенських свічок-громовиць, прикмети), розширюю знання дітей про підготовку до Великодніх свят: ознайомлюю із традицією освячення вербових гілочок на Вербну неділю, традиціями підготовки до Великодня (у Чистий четвер випікають паски, розписують писанки; у Великодню п’ятницю йдуть до церкви; в суботу освячують Великодній кошик); ознайомлюю із традиціями святкування Великодня (у Великодню неділю йдуть до церкви, після чого вся сім’я збирається за сніданком; найстарша особа в сім’ї всіх частує Великоднім яйцем, промовляючи привітання: «Христос воскрес!» - «Воістину воскрес!») На Великодні свята водять гаївки та проводять ігри.
Ознайомлюю дітей зі звичаями і традиціями, пов’язаними з будівництвом житла в Новобужжі, оздобленням зовні та всередині, розміщенням меблів (лава, стіл, ослін, скриня, мисник, ліжко), предметами побуту; поглиблюю знання про традиції прикрашання оселі вишиваними рушниками, килимами, витинанками; розповідаю дітям про звичаї та традиції, пов’язані з поселенням у дім, про роль оберегів в українській хаті (образ, піч, рушники) та в оформленні садиби; ознайомлюю з рослинами-оберегами на українському подвір’ї: калиною - символом вірності, нескореності; вербою - символом рідної домівки, близьких людей; квітучими рослинами (чорнобривці, мальва, червона рута) - символами материнства, любові, ніжності; розширюю знання дітей про українську оселю (всередині оселю прикрашали образи з вишиваними рушниками, вишивані подушки; за звичаєм, коли люди приходили у новозбудовану хату, то сипали на долівку пшеницю і копійки (щоб господарі були в достатку); на подвір’ї обов’язково копали криницю, над якою зводили дашок, щоб не потрапляли дощ і сніг; перед хатою висаджували калину, мальву, чорнобривці).
Ознайомлюю дітей з українським національним одягом, порівнюю особливості національних костюмів за регіонами, розповідаю, що одяг є буденний і святковий; даю знання про роль оберегів у національному одязі українців (вишивана сорочка чоловіча та жіноча, віночок, хустка, намисто).
Вчу дітей грати у нескладні рухливі ігри з текстом, діалогом та ігри, що ознайомлюють дітей із трудовими процесами, зі звичаями народу рідного краю;
Ознайомлюю з іграшками, виробленими з тіста, тканини, глини, дерева;
Формую уявлення про кухню рідного краю, основні традиційні страви: борщ із пампушками, вареники із сиром, картоплею, капустою, галушки, деруни, млинці, узвар тощо, формую поняття, що хліб - джерело життя, «хліб святий», його потрібно шанувати, що в Україні є звичай зустрічати гостей хлібом-сіллю (коровай на вишитому рушникові прикрашають барвінком і калиною); ознайомлюю з обрядовою українською їжею: кутею та узваром; паскою, крашанками, писанками.
Ознайомлюю з основними видами народного мистецтва: скульптура (вироби з каменю, глини, тіста), кераміка (гончарство, кахлярство, іграшки), різьба по дереву (пласка, барельєфна, повна), ткацтво, килимарство, вишивка, декоративна пластика (писанкарство, стінний розпис, народний станковий живопис; виховую повагу до людей творчої праці, чиї руки у народі називають «золотими»; ознайомлюю дітей із багатством видів українського мистецтва; даю уявлення про особливості жанрів і засобів виразності (зображувальне і фотомистецтво, телебачення, театральне та кіномистецтво, музичне та хореографічне мистецтво, естрадно-циркове мистецтво).
Готуючись до реалізації поставлених завдань, опрацювала нормативні документи: Закон України «Про дошкільну освіту», Державну національну програму «Освіта. Україна ХХI століття», Конвенцію ООН про права дитини, Концепцію виховання дітей та молоді в національній системи освіти, Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, відповідну літературу, зокрема навчальний посібник з народознавства В.І. Цимбалюк, В.В. Жайворонок «Світлиця», етнографічний нарис О.Воропай «Звичаї нашого народу», методичні рекомендації К.І. Стрьок та О.М. Кириченко «Розвиток українського мовлення у дошкільників», В.Т.Скуратівського «Дідух: Свята українського народу».
Обов’язковою передумовою стала необхідність створення відповідної матеріальної та навчальної бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо). З цією метою для роботи з дітьми було створено відповідне розвивальне середовище групи: оформлено український осередок національної та народної символіки, де розміщено герб та прапор України, українські рушники, сорочки вишиванки, український посуд та іграшки; оформлено добірку віршів про Україну, Київ, рідну природу, Батьківщину. Зібрано бібліотечку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри тощо; підібрано фонотеку українських пісень; підібрано та розроблено дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу; підібрано ілюстрації, плакати, карту України.
Готуючись до свята Різдва Христового, вивчаю з дітьми щедрівки, разом виготовляємо Зірку, шиємо костюм Кози, велику торбу для міхоноші. Діти знайомляться з обрядом Багатої куті. Спільна підготовка свята об`єднує, ріднить, звеселяє, поглиблює почуття любові до минулого та сучасного країни. Перед Великоднім святом знайомлю дітей з таким народним мистецтвом, як писанкарство: звідки воно походить, чому розписують саме яйця (символ зародження життя), що означають елементи візерунків на писанці та інше. Як на заняттях, так і в повсякденному житті знайомлю дітей з народним мистецтвом, з побутом нашого народу. Найбільш поширеним мистецтвом в Україні є вишиванка. Кожна жінка вкладає в неї частину своєї душі. Зараз не часто побачиш у міській оселі вишитий рушник чи сорочку, тому допомагаю малятам побачити типовість мотиву і своєрідність орнаменту візерунка на рушнику, його зв`язок з природою, з побутом і життям українського народу. Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами національно-прикладного мистецтва належить народній іграшці та національному посуду. На заняттях та поза ними використовую національну іграшку і як зацікавлюючий (сюрпризний) момент, і як основний обє`кт розгляду, що допомагає дітям збагачувати словник новими назвами та розвиває їх активну мову. Різноманітність іграшок викликає почуття гордості за народних талановитих майстрів, які творять на Україні. Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості звертаю їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерних для українських розписів на кераміках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної національної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини нових слів (куманець, барило, глечик, макітра, таріль), які від діда прадіда були в українській хаті.
Діти радо відвідують українську світлицю, де ознайомлюються з українським народним мистецтвом, розглядають елементи розпису, які зможуть використати на заняттях з декоративного малювання, аплікації. В дошкільному закладі проводяться заняття з народознавства. Дівчатка і хлопчики залюбки сідають на старовинне лави, слухаючи, народні казки, загадки, примовки, скоромовки тощо. Часто лунають народні пісні та мелодії, причому не тільки у записі, а й у виконанні вихователів і дітей. А які цікаві зустрічі з батьками, бабусями й дідусями вихованців відбуваються у нашому закладі! Виявляється, серед них багато майстрів, які охоче діляться своїми знаннями та вміннями з дітьми. Крім того, в груповій кімнаті оформлений український осередок, в якому ознайомлюю дітей з культурою, літературою, традиціями українського народу, проводджу фольклорні посиденьки разом з батьками (відповідно до народного календаря). Елементи ознайомлення з національною культурою поступово впроваджую в усі види занять, у повсякденне життя групи. А завершують цю роботу свята, що є результатом співтворчості дітей і дорослих у царині народного словеснопоетичного, музичного, танцювального, драматичного мистецтва. Тому щорічно в нашому садочку проводяться веселий ярмарок, свята й розваги народознавчої тематики. Значна увага у закладі приділяється ознайомленню дітей з рідним краєм, з історичними та державними символами українського народу: Прапором, Гербом, Гімном. Крім державної та національної символіки, в Україні історично склалася народна: вишиті рушники, вінок, червона калина, верба, криниця, журавель. їм присвячено окремі заняття з народознавства з використанням фото, відеопрезентацій та образотворчої діяльності, що забезпечує більш глибоке опанування дітьми тематики та викликає зацікавленість. Народознавчий матеріал використовую у різних сферах життєдіяльності дітей. Завдяки цьому малюки глибше відчувають, що набуття знань про свій народ це пізнання себе як його частини. Системність у народознавчій роботі сприяє формуванню основ національної свідомості. Всю роботу спланувала в трьох напрямках: робота вихователя; робота з дітьми; робота з сім`єю.
Ознайомлення з рідним містом – один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.
Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:
Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.
Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи).
Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста - носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
В даний час в загальноосвітньому дошкільному закладі велику увагу приділяю вихованню патріотизму у дітей дошкільного віку. Адже формування ставлення до країни, де живе маленька людина починається з дитинства. Старовинна мудрість нагадує нам: «Людина, яка не знає свого минулого, той не знає нічого». Без знань своїх коренів, традиції свого народу не можна виховати повноціннї людини, що любить своїх батьків, свій дім та з повагою ставиться до інших народів. Поняття патріотизм - це почуття любові до Батьківщини. Поняття Батьківщина включає в себе всі умови життя: територію, клімат, природу, організацію суспільного життя, особливості мови і побуту. Становлення людини як громадянина має починатися з його малої Батьківщини – рідного міста. Неможливо виростити справжнього патріота без знання історії. Любові до великого треба приймати з малого: любов до рідного міста, села, нарешті, до великої Батьківщини. Таким чином, заклавши фундамент з дитинства, ми можемо сподіватися, що виховали справжнього патріота. Бути патріотом - це значить відчувати себе невід'ємною частиною Батьківщини. Це складне почуття виникає ще в дитинстві, коли закладаються основи ціннісного ставлення до навколишнього світу. Але подібно будь-якому іншому почуттю, патріотизм знаходиться самостійно і переживається індивідуально. Він безпосередньо пов'язаний з духовністю людини, його глибиною. Тому, не будучи патріотом сам, педагог не зможе і в дитині пробудити почуття любові до Батьківщини. Саме пробудити, а не нав'язати, так як в основі патріотизму лежить духовне самовизначення. Проведена мною робота дає відмінні результати. Мої вихованці почали з більшою повагою ставитися до природи, до людей. У дошкільнят формується почуття родини, рідного краю, гордості за свій народ. Діти розвиваються інтелектуально, набули стійких моральних звичок. Діти добре розуміють українську мову, збагатили словниковий запас словами щоденного вжитку, своєчасно використовуючи в спілкуванні прислів'я, приказки, скоромовки, загадки і інші твори народного фольклору. Під час самостійних ігор драматизують уривки знайомих українських казок, віршів, пісень, охоче грають у народні ігри. Діти усвідомлюють розподіл народних свят за порами року, народних традицій і обрядів, використовують їх фрагменти в самостійній ігровій діяльності, з задоволенням переодягаються в український одяг, охоче виконують аплікації, малюнки, оздоблюючи національний посуд, одяг, інші предмети побуту. Із задоволенням малюють природу рідного краю, вулиці рідного міста, села разом з батьками ведуть історію свого родоводу за допомогою родинної квітки і родовідного дерева, добре орієнтуються в державних символах України. Системний підхід у роботі сприяє формуванню пізнавальних здібностей та інтересів дітей, що забезпечує наступність між дошкільним закладом та школою у розв язанні питань з патріотичного виховання. А найголовніше досягнення - діти сформувалися духовно, тобто у них виникає не лише потреба пізнавати, а й жити для інших. Сподіваюсь, що вони виростуть справжніми патріотами, які любитимуть Україну, пишатимуться нею. Досягти таких результатів допомогла й спільна робота з батьками. Механізми реалізації роботи з батьками відбувались через різні форми роботи: збори, засідання батьківського комітету, консультації, бесіди, виставки, свята, розваги, дозвілля. Крім того, проводжу й нетрадиційні форми роботи з батьками: «українські вечорниці», дні відкритих дверей, виставки-конкурси спільних робіт дітей та батьків. Широко використовую папки-пересувки. В естетично оформленому батьківському куточку постійно поповнюю інформацію з народознавчих питань та надаю поради й рекомендації щодо патріотичного виховання. Цікаво проходять різні родинні заходи, присвячені українському народознавству, вечори розваг, святкові ранки. Адже не секрет, що теперішнє молоде покоління батьків набуває знання з народознавства разом з дітьми, завдяки спільній роботі сім`ї і дошкільного закладу. Українські національні традиції і є тим живильним ґрунтом, на якому сходять перші паростки патріотизму в чистих душах наших вихованців, що саме вони і є важливим і могутнім чинником навчання й виховання, розвитку особистості й оздоровлення нації і суспільства.
У процесі систематичної навчально-виховної роботи з патріотичного виховання діти стали глибше усвідомлювати свою причетність до минулого, теперішнього й майбутнього Батьківщини, що породжує в них почуття відповідальності за майбутнє своєї держави, власну долю та долю своїх рідних. Від нас, педагогів дошкілля, залежить, яким буде майбутнє покоління українців, а відтак - у якій державі ми житимемо. Україна буде єдиною і справді незалежною.
Комплексне заняття
Тема: «Розмалюю писанку» для старшого дошкільного віку
Завдання: закріпити знання дітей про свято Великодня, створити у дітей емоційний настрій, пов'язаний з роботою разом з батьками; викликати у дітей прагнення створювати писанку виразною за допомогою художніх засобів, творити приємне для інших; спонукати дітей змістовно відповідати на запитання, збагачувати словник образними виразами з віршів, вправляти у вмінні логічно і послідовно будувати розповідь, розмовляти вільно, виразно, без напруження, дотримуючись правильної пози, міміки. Виховувати естетичне сприймання, самостійність.
Хід заняття
Діти і вихователь запрошують своїх батьків до світлиці, де пропонують зайняти зручне місце. Потім вихователь повідомляє, що діти запросили своїх батьків невипадково, бо настав страсний тиждень - час, коли всі готуються до Великодня. Напередодні набирається стільки справ: і прибрати хату, і напекти пасок і пасочок, і справити обнову. Вихователь продовжує далі, що діти також готуються до свята, намагаючись бути більше слухняними, уважнішими, ввічливими, а ще вони приготували до свята вірші. Великдень М. Щербак
Великий день! Великий день!
Ясний Великдень на землі!
Багато радості й пісень
Приніс нам янгол на крилі.
Веснянку діти хороводять
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Сьогодні й сонце не заходить,
А сяє й сяє із небес.
Співає жайворонок з небес:
Христос Воскрес!
До неба дзвін гуде з села:
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Радіють діти у вінках
- Христос Воскрес на небесах!
І вся земля, мов той вінок
З чудесних трав, дітей квіток.
Діти, а що ще готують у кожній родині? Що вони символізують? - В які фарби розкрашують крашанки? - Діти, звідкіля пішов звичай розмальовувати писанки? - Якими кольорами розписують писанки? - Що на писанках здебільше малювали? Вірш Маленька Оксанка Писанку писала
Маленька Оксанка Писанку писала
І веселки в хмарах
Кольори дістала
І бджіл дрібку воску
С пильок у смерічки,
Щоб писати ними Сонечко й кошики.
Зайчики давали Розумні поради,
А пташки співали Пісень для розради.
- Діти, а навіщо малювали і що х ними потім робили? - Коли дарували, що бажали? - Перед тим, як почати розмальовувати писанки, пропоную вам пограти? - Згадайте, в яку гру грають напередодні свята?
Гра «Вербич» Діти грають разом з батьками.
- А вже й час до роботи сідати. Діти разом з батьками розмальовують писанки. Вихователь пропонує заспівати. - Зараз ми залишимо свої писанку у кошику, а потім на святі подаруємо тому, кому захочете з побажаннями. - А зараз пропоную ще пограти. Гра Діти промовляють слова: Котилася писанка з великого горба, Кому доведеться, з тим і пограємо. До кого покотиться писанка, Той і замовляє гру. Швидко минає час: поробили, пограли. Вже час пригоститись. Діти разом з дорослими пригощаються.
Немає коментарів:
Дописати коментар