інструктор з фізичної культури
ДНЗ № 4, стм Криве Озеро
Роль рухливої гри у фізичному розвитку дітей дошкільного віку
Психологічний вік дитини - поняття умовне і визначається не тільки календарними термінами, тобто кількістю прожитих років і місяців, але і етапом психічного розвитку. Головне тут - послідовність етапів розвитку (неприпустимо переступати через цілий етап). Ігри пропонуються якраз з урахуванням необхідної послідовності етапів - від найпростіших і доступних кожному малюку ігор слід переходити до складніших. У кожній грі необхідно спиратися на те, що дитина вже уміє і що він любить робити сам. Педагогу важливо знати і розуміти, що уміють і люблять робити його вихованці незалежно від їх віку, і на цій основі вводити нові дії і нові завдання. Так, наприклад, трирічні діти, як правило, люблять і уміють бігати і стрибати. Використовуючи ці уміння, можна організовувати нові ігри, засновані на новій послідовності цих рухів, їх поступовому ускладненні і головне - їх новому змісті і осмисленні: не просто бігати і стрибати, а стрибати в уявній ситуації (по купині на болоті або бігти від кота або лисиці, які можуть зловити).
Для більшого фізичного та розумового розвитку дитини пропонується вихід – потрібно частіше грати у рухливі ігри та естафети, які сприяють створенню гарного настрою і зміцненню здоров’я. Рухливі ігри в дитячому садку мають бути цікавими, веселими, захоплюючими, саме це прияє меті і найскладніший матеріал діти засвоюють легко. Ігри та естафети виховують в дітей найкращі риси характеру, розвивають інтелект.
З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дорослих і дітей супроводжувалось ігровою діяльністю. Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня рухлива основа залишається не змінною. Гра включає всі види природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей.
Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Під час проведення рухливих ігор діти повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові вміння і навички, розвивають фізичні якості, іграх-естафетах розвиваються такі фізичні якості, як швидкість, спритність, сила. В процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку необхідно вирішувати і освітні завдання: формування рухових навиків і умінь, розвиток фізичних якостей, щеплення навиків правильної постави, навиків гігієни, освоєння спеціальних знань.
Рухлива гра - один з важливих засобів всебічного виховання дітей дошкільного віку. Характерна її особливість - комплексність дії на організм і на всі сторони особи дитини: у грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, етичне, естетичне і трудове виховання.
Активна рухова діяльність ігрового характеру і позитивні емоції, що викликаються нею, підсилюють всі фізіологічні процеси в організмі, покращують роботу всіх органів і систем. Виникаючі в грі несподівані ситуації привчають дітей доцільно використовувати придбані рухові навики. У грі дитина не навчається жити, а живе своїм дійсним, самостійним життям.
Гра найбільш емоційна, барвиста для дошкільнят. Гра значень і мовна діяльність інтуїція, фантазія, мислення. Ігрова діяльність будується, таким чином, який в результаті виникає уявна ситуація. Елементарні функції гри готуються в наочних діях. Передмовою гри стає здатність, перенесення одних функцій предмету на інші в вигаданій ситуації звільняє від ситуативного зв'язку. У грі дитина навчається діяти в ситуації, яка вимагає пізнання. Дія в вигаданій ситуації призводить до того, що дитина вчиться управляти не тільки сприйняттям предмету або реальних обставин, а і сенсом ситуації, її значенням. Випадковий предмет, який дитина роздвоює на конкретну річ і її уявне значення, уявну функцію стає символом. Дитина може будь-який предмет перетворювати на що завгодно, він стає першим матеріалом для уяви. Дошкільнику дуже важко відірвати свою думку від речі, тому він повинен мати опору в іншій речі. У цій дії відбувається взаємнепроникнення, переживання і фантазія. Рух - суть життя. Рух - це і основа здоров'я. Справжня фізична культура - це розумне відношення до організму Я хочу ще раз підкреслити: не уранішня зарядка, навіть не спортивні заняття кілька разів в тиждень, а постійна цілодобова культура відношення до самому себе, оптимальний фізичний спосіб життя роблять існування людини повноцінним.
Сюжетні ігри мають готовий сюжет і твердо зафіксовані правила. Сюжет відображає явища навколишнього життя (трудові дії людей, рух транспорту, руху і звички тварин, птахів і т. д.), ігрові дії пов'язані з розвитком сюжету і з роллю, яку виконує дитина. Правила обумовлюють початок і припинення руху, визначають поведінку і взаємини тих, що грають, уточнюють хід гри. Підпорядкування правилам обов'язково для всіх. Сюжетні рухливі ігри переважно колективні (невеликими групами і всією групою). Ігри цього вигляду використовуються у всіх вікових групах, але особливо вони популярні в молодшому дошкільному віці. Безсюжетні рухливі ігри типу доганялок, перебігань ,не мають сюжету, образів, але схожі з сюжетними наявністю правил, ролей, взаємообумовленістю ігрових дій всіх учасників. Ці ігри пов'язані з виконанням конкретного рухового завдання і потребують від дітей великої самостійності, швидкості, спритності, орієнтування в просторі.
У дошкільному віці використовуються рухливі ігри з елементами змагання (індивідуального і групового), наприклад: «Чия ланка швидше збереться», «Хто перший через обруч до прапорця» та ін. Елементи змагання спонукають до більшої активності у виконанні рухових завдань. У деяких іграх («Зміни предмет», «Хто швидше до прапорця») кожна дитина грає сама за себе і прагне виконати завдання якнайкраще. Якщо ці ігри проводяться з розділенням на команди (ігри-естафети), то дитина прагне виконати завдання, щоб поліпшити результат команди.
До безсюжетних відносяться також ігри з використанням предметів (кеглі, м'яч). Рухові завдання в цих іграх вимагають певних умов, тому вони проводяться з невеликими групами дітей (двоє, троє і т. д.). Правила в таких іграх направлені на порядок розстановки предметів, користування ними, черговість дій тих, що грають. У цих іграх спостерігаються елементи змагання з метою досягнення кращих результатів.
У іграх-забавах, атракціонах рухові завдання виконуються в незвичайних умовах і часто включають елемент змагання, при цьому декілька дітей виконують рухові завдання (біг в мішках та інше), решта дітей є глядачами. Ігри-забави, атракціони доставляють глядачам багато радості.
Рухливі ігри розрізняються і по їх руховому змісту: ігри з бігом, стрибками, метанням і ін. По ступеню фізичного навантаження, яке одержує кожен гравець, розрізняють ігри великої, середньої і малої рухливості. До ігор великої рухливості відносяться ті, в яких одночасно бере участь вся група дітей і побудовані вони в основному на таких рухах, як біг і стрибки. Іграми середньої рухливості називають такі, в яких теж бере активну участь вся група, але характер рухів тих, що грають відносно спокійний (ходьба, передача предметів) або рух виконується підгрупами. У іграх малої рухливості руху виконуються в повільному темпі, до того ж інтенсивність їх незначна.
Рухливі ігри розрізняються також: по складності рухів; за змістом сюжету; по кількості правил і ролей; по характеру взаємин між тими, що грають; по наявності елементів, змагань, і словесного супроводу.
Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо. Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вихователі, вчителі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається», - стверджує прислів’я. чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається. Світ ігор дуже різноманітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, командні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо. Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вихователі, вчителі піклувались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає і грається, так її здоров’я усміхається», - стверджує прислів’я. чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається.
Деякі ігри містять умови, сприяючих повноцінному розвитку осіб: єдність пізнавального і емоційного розвитку, зовнішніх і внутрішніх дій, колективної і індивідуальної активності дитини. При проведенні ігор необхідно, щоб всі ці умови були реалізовані, тобто щоб кожна гра несла дитині нові емоції, уміння, розширювала досвід спілкування, розвивала сумісну і індивідуальну активність. Найяскравіше розважальний початок представлений в іграх-забавах. Молодший дошкільник завжди прагне до чогось незвичайного, веселому. Позитивні емоції надійно захищають малюків від розумових перевантажень, адже те, що розважає, ніколи не стомлює. Радісні переживання приносять дитині ігри-забави, в яких повністю відсутні сухий дидактизм і повчальність. Повчальне завдання такої гри звичайно захоплює дитину і не вимагає особливих зусиль. Наприклад, малюку пропонують потанцювати з лялькою, а потім вибрати, кому її передати, або разом зі всіма покружлятися в хороводі, або побігати і пострибати під римований текст. Ігрові дії завжди пов'язані з рухом і не обтяжують хлоп'ят сидінням на одному місці.
У різних вікових групах співвідношення прийомів навчання фізичним вправам змінюється. На початку першого року життя вправи виконуються за допомогою вихователя. Поступово самостійність дітей зростає, і вони виконують вправи з невеликою допомогою вихователя або з підтримкою за предмети. У цьому віці велике місце займають зорові орієнтири, які стимулюють дітей до виконання рухів. Слово застосовується головним чином для створення у дітей позитивного відношення до виконання вправ.
У молодшому дошкільному віці при навчанні фізичним вправам в більшій мірі використовують показ, імітації, зорові, звукові орієнтири. Словесні прийоми поєднуються з показом і допомагають уточнити техніку вправ.
В середньому і старшому віці з розширенням рухового досвіду дітей збільшується роль словесних прийомів (пояснення, команди і ін.) без супроводу показом, використовується складніша наочна допомога (фотографії, малюнки, кінограми, кіно- і діафільми), частіше вправи виконуються у формі, змагання.
Ефективність формування рухових навиків багато в чому залежить від правильного підбору методів і прийомів навчання. Розрізняють три групи методів: наочні, словесні і практичні.
До цієї групи методів відносяться показ фізичних вправ, використання наочної допомоги (малюнки, фотографії, кінограми, діафільми, кінофільми, імітації (наслідування), зорових орієнтирів, звукових сигналів, допомоги.
Показ фізичних вправ. При показі у дітей через органи зору створюється зорове уявлення про фізичні вправи.
Показ застосовується, коли дітей знайомлять з новими рухами. Вправа демонструється кілька разів. Щоб створити у дитини правильне зорове уявлення про фізичну вправу і спонукати до його якнайкращого виконання, потрібно показувати рух на високому технічному рівні, тобто в повну силу, в нормальному темпі, з підкресленою легкістю. Після цього вправу пояснюють в цілому і ще раз показують.
Надалі показ використовується для створення зорових уявлень про окремі елементи техніки вправи. І перед показом дітям повідомляють, на який елемент їм слід звернути увагу. У міру засвоєння вправи (якщо це можливо) вдаються до часткового показу, тобто до показу того елементу техніки, який освоюється на даному занятті. Коли у дітей вже створилося правильне зорове уявлення про рух, доцільно викликати словом його образ, активізуючи при цьому мислення дитини.
До показу вихователь ретельно готується. Важливо правильно вибрати місце, щоб вправа, що показується, була видно всім дітям. Наприклад, що загальнорозвиваючі вправи доцільно показувати стоячи на піднесенні і в деякому віддаленні від групи, попереду ставити дітей маленького зростання. Найбільш складні вправи (метання, стрибки та ін.) слід показувати в різних площинах, щоб створити правильне уявлення про положення тулуба, ніг, рук.
В процесі навчання корисно давати дітям завдання спостерігати за своїми товаришами і відзначати якість виконання вправ.
За допомогою словесного пояснення, дітям дають завдання, підвищують інтерес до їх виконання, аналізують і оцінюють досягнуті результати.
Ігрова діяльність носить комплексний характер і будується на поєднанні різних рухових дій (біг, стрибки і ін.). У грі дітям надається можливість творчого рішення виникаючих задач, прояву самостійності, винахідливості у виборі способу дії. Раптові зміни ситуацій по ходу гри спонукають діяти швидше, спритніше. Виконання рухів в ігровій формі приводить до динамічності рухових стереотипів, що сформувалися.
Немає коментарів:
Дописати коментар