Єдина Країна! Единая Страна!

пʼятниця, 5 квітня 2019 р.

Оцінювання в НУШ

Ця публікація - відголосок участі у роботі регіональної науково-практичної конференції “Нова українська школа: виклики сьогодення, реалії впровадження, перспективи”, яка відбудеться 29 листопада 2018 року у Хмельницькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. 
Мета конференції: наукове осмислення та практичний досвід реалізації освітніх процесів у початковій школі в контексті НУШ. 
Поки формується збірник матеріалів конференції, розміщую публікацю на цьому блозі. Розбавлю її презентаціями з цієї теми для кращого сприймання та усвідомлення процесу оцінювання навчальних досягнень учнів в Новій українській початковій школі.
Оцінювання «нових українських першачків»: МОН оприлюднило нововведення


Олійник Лія Миколаївна, 
доцент кафедри теорії й методики дошкільної
 та початкової освіти Миколаївського
 обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,
кандидат педагогічних наук, доцент
(м. Миколаїв)

Формувальне оцінювання 
як засіб підвищення рівня культури мислення учнів початкової школи

Анотація. У статті розглянуто можливості формувального оцінювання у підвищенні культури мислення молодших школярів. Досліджено поняття формувального оцінювання в умовах реформування початкової освіти.
Ключові слова: формувальне оцінювання, культура мислення молодшого школяра, реформування початкової освіти.



Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими завданнями. Поступ української освіти до впровадження формувального оцінювання й досі викликає непорозуміння та занепокоєння серед вчителів та батьків учнів Нової української школи. Нерозуміння того, що новітній підхід до оцінювання освітніх досягнень учнів може призвести до більш якісного та результативного кінцевого результату сучасної початкової освіти виливається у сум’яття та критиканство у педагогічних спільнотах оф лайн та у соціальних мережах онлайн. Проте, якщо припустити, що кінцевим результатом початкової освіти наряду з академічними навичками з уміння читати, писати та рахувати має бути високий рівень сформованості культури мислення молодшого школяра, то у дорослих, причетних до освіти молодших школярів можна вибудувати більш адекватний погляд на формувальне оцінювання. Що і спробуємо зробити у цій публікації. 
Маємо переконання, що початкова ланка освіти – перший крок до життєвого успіху особистості упродовж всього подальшого життя. Якщо рушійною силою особистості на життєвому шляху є внутрішня потреба, що спрямована на найповніше задоволення своїх інтелектуальних та духовних потреб, матеріальних запитів; якщо бажання ефективно самореалізовуватися в освітньому процесі, стверджуючись у власних очах, та в очах однолітків переважає у дитини з перших днів навчання у школі, то саме так задовольняється внутрішня потреба у досягненнях, яка є визначальним показником високого рівня сформованості культури мислення молодшого школяра. Вона, у свою чергу, допомагатиме дитині жити у світі, який постійно змінюється та збагачується, Також це сприятиме творчим навчальним досягненням у середній та старшій школі, розвитку нахилу до винахідливості, а потім і до перебудови навколишнього простору.
Ефективність людського мислення визначається здатністю вирішувати завдання, які постають перед нею. Ця спроможність залежить, з одного боку, від природної інтелектуальної обдарованості дитини, а з іншого – від її виховання, навчання, самоосвіти, життєвого досвіду і, нарешті, від залучення до культури.
З культури людина черпає знання, використовуючи їх для рішення різних завдань; уявлення про цінності і ідеали, які визначають її ставлення до цих завдань; навички, прийоми, правила мислення, що допомагають вирішувати ці завдання.
Культура мислення – не уроджена якість. Вона не дається людині в готовому вигляді, а формується і розвивається як наслідок освоєння нею навколишньої дійсності й оволодіння знаннями, що накопичені людством.
Розглянемо формувальне оцінювання у якості засобу підвищення рівня культури мислення молодших школярів, відстеживши та проаналізувавши динаміку розвитку контрольно-корекційного компонента пізнавальної сфери культури мислення молодшого школяра. Адже, пропонуючи учням оцінити свою відповідь, проаналізувати та оцінити відповідь інших учнів, учитель може оцінити вміння дитини віднаходити помилки, усвідомлювати та прогнозувати шляхи їх виправлення.
Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням.  Аналіз останніх досліджень і публікацій доводить, що трактування терміну «критичне мислення», є досить різноманітним у різних авторів. Відповідно до думки відомого фахівця з цієї проблеми М. Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно а) засновується на критеріях, б) підлягає самокорекції, в) тяжіє до контексту [10, с. 7].
Ідеолог формування культури мислення молодших школярів в Україні, О. Я. Митник у своєму дослідженні переконливо довів, що формування в молодших школярів контрольно-оцінювальних умінь і навичок – запорука ефективності їхнього навчання. «Безпосереднє здійснення самоконтролю відбувається як система взаємооберненого зв’язку між змістом роботи та діями учнів. Будь-який контроль тісно пов’язаний з оцінюванням, оскільки в процесі контролю не тільки визначається ступінь правильності дій і результатів, а й висловлюються оцінювальні судження щодо якості роботи» [6, с. 276].
Найбільш фундаментальною сучасною роботою у напрямку висвітлення та аналізу педагогічного оцінювання є навчально-методичний посібник Т. М. Канівець, створений в рамках міжнародного проекту «Освітні вимірювання, адаптовані до стандартів ЄС» за програмою Європейського Союзу Темпус. У ньому подано основи теорії педагогічного оцінювання, огляд традиційних та інноваційних підходів до оцінювання. Посібник адресований педагогам, зацікавленим у впровадженні нових технологій оцінювання для підвищення якості освітніх результатів. З приводу формувального оцінювання автор висловлюється однозначно: «Конкретного учня (студента) оцінюють шляхом аналізу рівня його розвитку в проміжку між двома точками в часі щодо обсягу його знань, сформованості вмінь та навичок. Оцінюється прогрес в навчанні, а не знання, вміння, навички. Це так зване формувальне оцінювання, яке може бути надзвичайно ефективним при умові системного застосування» [8, с. 18-19]. 
Формувальне оцінювання в українську освіту вперше прийшло з програмою Intel «Шлях до успіху». Н. П. Дементієвська розглядає витоки формувального оцінювання, проте, вони викладені вони у контексті організації навчання в курсі з допрофільної підготовки учнів основної школи [1].
У інструктивно-методичних рекомендаціях щодо вивчення в закладах загальної середньої освіти навчальних предметів та організації освітнього процесу у 2018/2019 навчальному році, зазначено: «У типовій освітній програмі підкреслено необхідність застосування формувального й вербального оцінювання. Ці види оцінювання змінюють функції вчителя у процесі контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів, натомість діти поступово у співпраці з педагогом мають оволодівати уміннями самооцінки й самоконтролю, тобто ставати суб’єктами учіння». [4, с. 7]. 
Вітчизняні дослідниці Іванна Коберник та Вікторія Топол у публікаціях на сайті НУШ переконливо доводять переваги формувального оцінювання для початкової школи. Адже, формувальне оцінювання ґрунтується не на кількісних (скільки помилок), а на якісних показниках. Передбачається, що за результатами формувального оцінювання вчитель може скорегувати навчальний процес, свою роботу, а також вибудувати індивідуальну освітню траєкторію учня [2, 3, 11]. Такий підхід відповідає ідеям Концепції Нової української школи та вимогам Державного стандарту початкової освіти 2018 року. 
У статті О. В. Онопрієнко подано характеристику результативності освіти молодших школярів; із застосуванням учнівських портфоліо, розкрито сутнісні ознаки та визначено цілі їх укладання; схарактеризовано види портфоліо, прийнятні для початкової школи; конкретизовано їх структуру; описано умови роботи з портфоліо в контексті контролю досягнень учнів. Автор зазначає, що новизна методологічних і теоретичних засад побудови навчального процесу в початковій ланці освіти зумовлює визнання в якості об’єкта контролю інтегрований результат навчальної діяльності учнів. У зв’язку з цим виникає потреба поєднання традиційних засобів контролю навчальних досягнень з інноваційними, серед яких – учнівські портфоліо [7].
Учнівські портфоліо створюються в результаті проектної діяльності, яка, у свою чергу, потребує формувального оцінювання. Основні його принципи:
оцінка роботи учня, а не його особистості; 
пропонування чіткого алгоритму виведення оцінки, за яким учень може сам визначити свій рівень досягнення й визначити свою оцінку;
акцент уваги на навчальних успіхах, на персональному прогресі учнів, а не на оцінці;
оцінювання лише того, чому навчають, тому критерії оцінювання співвідносяться з конкретним вираженням навчальних цілей.
Британці Блек (Black) і Вільям (William) у 2003 році проаналізували 21 дослідження і близько 580 статей та розділів книг про вплив формувального оцінювання на досягнення учнів. Вони з’ясували, що «інновації, які спрямовані на впровадження практики формувального оцінювання, ведуть до значущих й істотних результатів навчання». У своєму аналізі вони оцінили силу впливу за шкалою від 0,4 до 0,7. Цей показник перевершує показники впливу на навчання за більшістю відомих навчальних стратегій [12].
Томас Гуску, професор психології в галузі освіти в Університеті штату Кентуккі, у своїй роботі з педагогами по всьому світу допомагає прояснити деякі з найбільш складних проблем освіти, серед яких й оцінювання: «Оцінювання може бути життєво важливим компонентом у досягненні спільної мети щодо поліпшення освіти. Але доки ми використовуємо оцінки лише як засіб для ранжирування шкіл і учнів, ми упускаємо їх найпотужніші переваги. Ми повинні замість цього зосередитися на наданні допомоги вчителям змінити спосіб, яким вони використовують результати оцінювання, підвищити якість своїх оцінок в класі, і погоджувати свої оцінки із значними цілями навчання й державними або районними стандартами. Якщо оцінювання стає невід’ємною частиною навчального процесу і центральним елементом у зусиллях вчителів, щоб допомогти учням у пізнанні, переваги оцінки для учнів і викладачів будуть безмежні» [13].
Питання підвищення ефективності вітчизняної системи контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи в умовах реформування освіти на засадах ідей Концепції НУШ знайшли своє втілення у Наказі МОН України від 20 серпня 2018 року №924. У ньому йдеться про те, що в Україні запроваджено свідоцтво досягнень для учнів 1 класів Нової української школи. Воно потрібне для того, щоб дати батькам і учням зрозумілий та структурований зворотний зв’язок про те, що відбувалося протягом навчального року чи семестру. У методичних рекомендаціях щодо оцінювання першокласників зазначено: «Оцінювання результатів навчання та особистих досягнень учнів у першому класі має формувальний характер, здійснюється вербально, на суб’єктних засадах, що передбачає активне залучення учнів до самоконтролю і самооцінювання»  [9]. 
«Формувальне оцінювання має на меті: підтримати навчальний поступ учнів; формувати в дитини впевненість у собі, наголошуючи на її сильних сторонах, а не на помилках, діагностувати досягнення на кожному з етапів навчання; вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню; підтримувати бажання навчатися та прагнути максимально можливих результатів; запобігати побоюванням помилитися», – зазначено в методичних рекомендаціях.
Т. М. Канівець аналізуючи існуючі моделі оцінювання відносить формувальне (у авторському трактуванні «формуюче») оцінювання до інноваційних підходів в оцінюванні, характеризує його як особистісно-орієнтоване оцінювання і визначає, що воно виконує розвивальну функцію контролю. 
Автор наголошує, що на відміну від оцінювання при традиційному навчанні учнів, яке здебільшого визначає тільки рівень навчальних досягнень, в сучасному навчанні особливого значення набуває формувальне оцінювання. Його головною метою є не тільки діагностика рівня знань та опанованих умінь та навичок, а й досягнення інших цілей:
визначення навчальних потреб учнів;
спонукання учнів до самоспрямування у навчанні та співробітництва;
відслідковування прогресу в навчанні учнів;
перевірка розуміння учнями особливостей власного мислення та спонукання їх до самопізнання;
перевірка рівня здобутих учнями знань та отриманих навичок.
Т. М. Канівець зазначає: «Формуюче оцінювання не підвищує успішність саме по собі (як і зважування не змінює ваги). Учні збільшують свої знання, якщо інформація, отримана в ході формуючого оцінювання, використовується конструктивно, з метою врахувати індивідуальні особливості та потреби, допомогти учням стати більш незалежними в навчанні. Формуюче оцінювання – джерело інформації для диференціації навчання» [8, с. 19].
Виокремлюючи рефлексивно-корекційні вміння та навички учнів початкової школи, О. Я. Митник вважає, що це такі: 
вдається до самоаналізу й самопізнання себе як суб’єкта учіння;
прагне усвідомити свої можливості для виконання певної дії;
виявляє здатність до аналізу та оцінювання способів своєї діяльності («думка над думкою» В. Сухомлинський);
уміє оцінювати свої досягнення в різних видах діяльності за певними орієнтирами та самостійно;
позитивно сприймає нові вимоги щодо вдосконалення вміння вчитися (хочу – знаю – можу – працюю самостійно) [5].
Формувальне оцінювання це модель, яка розглядає взаємозв’язок мотивації та здібностей, передбачає, що за будь якої спроби контролю, оцінки діяльності необхідно враховувати цінності, не відділяючи ціннісний фактор від оцінки здібностей.
Формувальне оцінювання створює атмосферу відкритості та чесності:
будь-які цінності учасників навчання мають право на існування та приймаються, до будь-яких думок ставляться з повагою; 
учень включається в діяльність, за допомогою якої можна прийти до виявлення його основних цінностей та пріоритетів; 
можливість для учасників навчання відкрито висловлювати свої рішення про зміну поглядів та позицій, обговорення в групі.
Культуру мислення молодших школярів та відповідальність формує й те, що до учнів ставляться як до дорослих та компетентних людей, а не як до безвідповідальних та некомпетентних дітей; у них є можливість проявити себе з кращої сторони та взяти на себе ініціативу. 
Якщо учнів стимулюють обирати самостійні рішення, тому що їх думка має значення на відміну від обридлої шкільної рутини, тоді їм хочеться самим знаходити рішення в різних складних ситуаціях. Застосовування на практиці конструктивних видів компетентності на відміну від вимоги постійно працювати над завданнями, які здаються учням занадто складними та нецікавими та, з їх точки зору, не приносять користі ні їм самим, ні комусь іншому.
З метою залучення учнів до процесу оцінювання вчитель має забезпечити учнів наступним: 
чіткими критеріями оцінювання до початку навчання; 
моделями та інструкціями для високоякісної роботи; 
можливостями для здійснення моніторингу (відслідковування ходу) власного просування у навчанні;
методами надання конструктивного зворотного зв’язку іншим учням та можливостями отримання оцінювальної інформації від інших учнів для того, щоб покращити свою виконану роботу і діяльність; 
наданням достатньо часу для представлення результатів та поліпшення процесів і продуктів; 
підтримкою для формування учнями власних нових завдань для їх майбутнього навчання.
Сучасний педагог має сприяти реалізації нового змісту навчання, уміти оцінювати навчальні досягнення учнів на основі врахування їх індивідуальних можливостей та навчальних потреб, використовувати сучасні підходи до оцінювання, проявляти творчість у виборі методів та створювати умови для повноцінного розвитку особистості. 
Висновки з даного дослідження. Оцінювання само по собі не підвищує успішність учнів. Учні покращують свої знання, якщо інформація, яка отримана у ході формувального оцінювання, використовується вчителем конструктивно з урахуванням індивідуальних навчальних потреб учнів і допомагає їм стати незалежними у навчанні. 
Перспективним напрямом подальших наукових досліджень вважаємо розробку та введення у досвід післядипломної освіти спецкурсу, який розширить та удосконалить знання, вміння та навички вчителів початкових класів з питань впровадження формувального оцінювання в практику роботи.
Також потребують дослідження наступні питання стосовно застосування формувального оцінювання у якості засобу підвищення культури мислення учнів початкової школи: 
Як зробити оцінювання процесом постійним та природним чином інтегрованим в освітню практику?
Чому оцінювання може бути тільки критеріальним?
Як пов’язані основні критерії оцінювання з очікуваними результатами?
Як вибудувати систему оцінювання, щоб учні включалися в контрольно-оцінну діяльність, набуваючи навички і звичку до самооцінки?
Список використаних джерел та літератури:
1. Дементієвська Н. П. Формуюче оцінювання в курсі з допрофільної підготовки за програмою Intel «Шлях до успіху» [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://lib.iitta.gov.ua/641/ – Назва з екрану.
2. Коберник Іванна, Топол Вікторія. Оцінювання по-новому: як закордонний досвід оцінювання в початкових класах можна використати в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://nus.org.ua/articles/otsinyuvannya-po-novomu-yak-zakordonne-otsinyuvannya-v-pochatkovyh-klasah-mozhna-vykorystaty-v-ukrayini/ – Назва з екрану.
3. Коберник Іванна. Оцінювання в Новій українській школі: ресурс для розвитку замість вироку. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://nus.org.ua/view/otsinyuvannya-v-novij-ukrayinskij-shkoli-resurs-dlya-rozvytku-zamist-vyroku/ – Назва з екрану.
4. Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення в закладах загальної середньої освіти навчальних предметів та організації освітнього процесу у 2018/2019 навчальному році. Додаток до листа Міністерства освіти і науки України від 03. 07. 2018 р. № 1/9-415 від  Початкова школа С. 2-19. 
5. Митник О. Я. Як навчити дитину мистецтва мислення. Навчальний посібник для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників у системі післядипломної освіти. – Київ : «Початкова школа», 2006. – 104 с.
6. Митник О. Я. Формування культури мислення молодшого школяра: теорія і практика: монографія / Олександр Якович Митник. – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 368 с. 
7. Онопрієнко О. В. Портфоліо як засіб контролю результатів навчання учнів на засадах компетентнісного підходу. /  Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Випуск 34, 2010 – С. 121-127.
8. Основи педагогічного оцінювання: [навчально- методичний посібник] / Т. М. Канівець. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2012. – 102 с.
9. Пpo затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу у Новій українській школі. Наказ МОН № 924 від 20.08.2018 року [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://nus.org.ua/wp-content/uploads/2018/08/Nakaz-924.pdf – Назва з екрану.
10. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.; Наук. ред., передм. О. І. Пометун. – К.: Вид-во «Плеяди», 2006. – 220 с.
11. Топол Вікторія Як по-новому оцінюватимуть учнів перших класів [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://nus.org.ua/articles/yak-po-novomu-otsinyuvatymut-uchniv-pershyh-klasiv/ – Назва з екрану. 
12. Black, P., Harrison, C., Lee, C., Marshall, B., & Wiliam, D. (2003). Assessment for learning: Putting it into practice. Berkshire, England: Open University Press. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://oro.open.ac.uk/24157/ – Назва з екрану.
13. Thomas R. Guskey. (2003) How Classroom Assessments Improve Learning [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ascd.org/publications/educational-leadership/feb03/vol60/num05/How-Classroom-Assessments-Improve-Learning.aspx – Назва з екрану.

Немає коментарів: