Маленький помічник
В одному селі жила бабуся. Вона була вже старенька. Діти її давно виросли і поїхали в місто. Тільки онуки влітку приїжджали провідати бабусю.
По сусідству жив хлопчик Дмитрик. Він приходив на подвір’я до бабусі і грався з її онуками. Бабуся пригощала їх смачними запашними яблуками і стиглими вишнями. Але настала осінь, і онуки роз’їхалися. А за нею і холодна, сніжна зима.
Якось вранці прокинувся Дмитрик, вийшов на подвір’я і побачив багато снігу. Тато чистив доріжки лопатою. «Треба допомогти прибрати сніг», - Дмитрик вийшов на допомогу, і вони швидко впорались із роботою.
- Тато, а хто ж допоможе бабусі? Вона ж не зможе з хати вийти, дрова принести, піч затопити. Я допоможу! – хлопчик взяв лопату і почав розгортати пухнастий сніг. Потім наносив дров. Ось уже і тепло в хаті, пахне смачними пирогами.
- Дякую тобі, Дмитрику, що допоміг! Я вже стара, а онуки далеко, - сумно зітхнула бабуся.
- Я із задоволенням це зробив, мені не важко, - сказав Дмитрик.
Бабуся пригостила хлопчика смачними пирогами. Дмитрик повернувся додому і сказав батькам:
- Коли я виросту, я ніколи вас не покину!
Батьки подивились один на одного, лагідно посміхнулись, але нічого не відповіли хлопчику.
Немає коментарів:
Дописати коментар