Тематичне заняття
з розвитку мовлення (граматика)
у середній групі
Вихователь
Коломацька Ірина
Тема: «Допоможемо звірятам»
Мета: * вчити дітей утворювати складні прикметники способом складання двох слів (довговухий, короткохвостий довгохвостий);
* вправляти у вживанні присвійних прикметників, утворених від іменників (заячі, вовчі) та у відмінюванні іменників, що позначають назви диких тварин у знахідному відмінку однини;
* закріплювати вміння правильно вживати назви мам дитинчат тварин у родовому відмінку однини;
* удосконалювати вміння вживати іменники, що означають назви дитинчат тварин у однині;
* розвивати увагу, пам'ять, активне мовлення;
* виховувати вміння співчувати та бажання надавати допомогу.
Словник: барліг
Обладнання та матеріал: магнітофон, аудіо запис чарівної музики; комп’ютер, відеоролик про диких тварин взимку, сорока (лялька «би-ба-бо»), кошик, іграшкові звірята-дитинчата , декорації для панорами зимового лісу (дерева, ялинки, тканина для імітації снігу), іграшкові лисиця, заєць, ведмідь, вовк, білка; площинне зображення заячих та вовчих слідів, сніжинки із зображенням заячих вух, заячого хвоста, вовчих лап; іграшкові звірята по кількості дітей.
Попередня робота: д/гра «Мами та їх дитинчата», читання твору Г. Скребицького «Хто як зимує?», розглядання ілюстрацій на тему «Хто де живе?» розучування віршованих творів про диких тварин.
Хід заняття.
Вихователь:
- Озирніться всі, навкруг,
Я твій друг і ти мій друг.
Міцно за руки візьмемось,
Та всім друзям усміхнемось.
Вихователь вдягає на руку іграшкову сороку.
Вихователь «Скре-ке-ке! Добрий день, діти! Я – сорока-білобока, живу у лісі. Сьогодні на лісовій галявині я знайшла маленьких звірят. Вони бавились і заблукали, і тепер хочуть повернутися до своїх домівок. Я поклала їх у кошик та принесла до вас у садок. Допоможіть їм, будь ласка!»
(Відлітає. Вихователь ховає сороку за ширмою-панорамою лісу, яка в цей час закрита шторою та показує дітям кошик)
Вихователь: - Так, ми допоможемо! Діти, давайте подивимось, хто там у кошику. (Діти заглядають у кошик та знаходять іграшкових звірят. Вихователь: - Ой, це ж звірята - малята. Ось, лисенята…
Вихователь дістає з кошика по черзі по-двоє звірят та називає. Ведмежат дістає обережно, наголошуючи, що вони ще сплять.
Вихователь викладає звірят на стіл.
Мотивація.
Вихователь: - Діти, нам треба знайти домівки цих звірят. Давайте згадаємо,де вони живуть.
Актуалізація знань.
Перегляд презентації «Хто де живе?»
Вихователь запрошує дітей сісти на стільчики півколом перед екраном комп’ютера.
На екрані зображення зимового лісу.
Вихователь: - Який гарний зимовий ліс!
На екрані білка, яка скаче по дереву.
Вихователь: - Домівка білочки – дупло, знаходиться у дереві.
Білка живе у дуплі.
- Ось вовк бідить до своєї нори. Вовк живе у норі.
- Це зайчик. Він не має постійного місця. Заєць може жити під будь –яким деревом, або кущем.
- Аж ось чиясь нірка. (Кадр із зображенням лисиці біля нори). А це нірка лисиці. Лисиця живе у норі.
- Це - барліг, де спить взимку ведмідь.
- Ведмідь спить у барлозі.
Вихователь задає запитання дітям та спонукає їх відповідати простими реченнями з опорою на ілюстрації із зображенням житла звірят, повторювати та договорювати.
Вихователь:- Де живе лисиця? (Лисиця живе у норі)
- Де спить ведмідь ? (Ведмідь спить у барлозі)
- Де живе білка? (Білка живе у дуплі)
Вихователь: - Лисиця живе? … у норі.
- А у зайчика яка домівка?…в зайчика домівки немає. Зайчик може сидіти під будь-яким деревом, або кущем.
Далі запитання до дітей за аналогією.
Вихователь:- Добре, ми знаємо, які домівки є у наших звірят.
- А хто чекає їх у домівках? (мами)
Вихователь запрошує дітей підійти до столу, стати навколо та взяти в руки іграшкове звірятко.
Мовна вправа «Хто у кого?»
Вихователь пропонує дітям по черзі назвати звірят, яких вони тримають, та їх мам.
Вихователь тримає у руках звірятко та дає зразок відповіді: - У мене лисеня. Хто його мама? У нього мама – лисиця.
-Кирило, у тебе хто? ( У мене вовченя. У нього мама – вовчиця)
По аналогії працюють з іншими назвами звірів.
Ведмежа – ведмедиця.
Зайченя – зайчиха.
Білченя – білка.
Вихователь спонукає до індивідуальних та хорових повторювань.
Діти називають дитинчат та мам, кладуть звіряток в кошик.
Вихователь: - А зараз ми з вами ідемо до лісу, в якому живуть наші звірята та їхні матусі. Обережно беремо кошик із звірятами з собою.
Ставайте в коло і повторюйте за мною.
Гра – рухавка
(під музичний супровід)
Станем в коло, дітвора, (діти стають у коло)
До лісочку нам пора.
Тупаємо ніжками, (тупають ніжками)
Мов йдемо доріжками. (тупають ніжками)
Наче зайчики, стрибаємо, (стрибають)
Як ведмедики спимо. (присідають, рученята кладуть під щічку)
Білка ж гарне хутро має, (рух «пружинка»)
Ще й зарядка зігріває. (рух «пружинка»)
А лисиці і вовки (імітуючи лисицю та вовка)
Крутять хвостиком в боки. ( імітуючи виляння хвостом)
Вихователь пропонує звернути увагу на сліди. На підлозі стежка з площинними заячими слідами. В кінці стежки- картинки у вигляді сніжинок із зображенням слідів, вух та самого зайця (. Трішки далі – вовчі сліди та картинки із зображенням вовчих лап, хвоста та самого вовка.Перед дітьми панорами зимового лісу, закрита ширмою.
Дидактична гра «Чиї сліди?»
Вихователь пропонує дітям розглянути сліди на доріжці.
Вихователь: - Ми йшли, йшли, йшли,
Та чиїсь сліди знайшли.
- Ого, як багато слідів! Як ви думаєте, хто тут
походив?(варіанти відповідей дітей)
Діти проходять доріжкою та недалеко від слідів знаходять три сніжинки, на яких є зображення зайця, його вух та хвоста. Діти розглядають.
Вихователь: - Хто це, діти? (заєць) Тож сліди …чиї? Сліди заячі.(Сліди заячі )
- І вуха чиї…? (вуха заячі). А хвостик чий? (хвостик заячий)
Вихователь спонукає дітей до утворення присвійних прикметників.
Вихователь: -Давайте пригадаємо віршик про зайчика.
Діти імітують рухами та проговорюють текст вірша.
- На землі сніжок лежить, (рухи руками вправо –вліво)
Зайчик під кущем сидить. (присідання)
Мерзнуть вуха заячі (потирання долоньок)
Мерзнуть лапки заячі, (потирання долоньок)
Грійся, зайчику, стрибай, (стрибки)
Під кущем не замерзай. («сваряться» пальчиком)
Ігрова вправа «Складні слова»
Вихователь пропонує дітям утворити прикметники з двох слів.
Вихователь звертає увагу дітей на зображення зайчика.
- В зайчика вуха які? Довгі чи короткі?(довгі) Тож, зайчик який?.. Зайчик довговухий.... (довговухий)
- А хвіст в нього який? Довгий чи короткий?( короткий)…короткий. Тож зайчик ще який?.. Зайчик короткохвостий…( короткохвостий).
Вихователь: - Аж ось з іншого боку інші сліди. Давайте роздивимось, чиї вони.
Вихователь звертає увагу дітей на інші сліди. Діти ідуть по слідах за вихователем.
Вихователь: - По лісочку всі ми йшли,
Та чиїсь сліди знайшли.
Думали не довго:
Сліди ці злого… вовка. (діти договорюють)
Діти проходять по слідах та недалеко від слідів знаходять три сніжинки, на яких є зображення вовка, його хвоста та лап. Діти розглядають
Вихователь: - Тож сліди чиї? … сліди вовчі. (сліди вовчі) (діти повторюють)
- А хвіст чий? (хвіст вовчий). І лапи чиї? (лапи вовчі).
Ігрова вправа «Склади слова»
Вихователь пропонує дітям утворити прикметники з двох слів.
Вихователь: - А у вовка який хвіст? Довгий чи короткий?(довгий). Тож вовк який?.. Вовк довгохвостий… (довгохвостий).
Вихователь: - Давайте згадаємо знайому лічилку.
Пальчикова гра «Вовк – зубами цок»
Раз, два, три, чотири, п’ять, (стискааємо кулачки)
Ніде зайчику стрибать, (стукають двома пальчиками по долонці)
Довгохвостий бродить вовк, («ходьба» двома пальцями по другій долонці)
Він зубами цок, цок, цок, (клацання пальцями)
Побачиш вовчі сліди (долоньки складені «біноклем»)
Ховайся зайчику в кущі (руки в «замок»)
Вихователь: - Аж ось ми і підійшли до лісу.
Вихователь відкриває ширму зимового лісу. Панорама складається із дерев та ялинок. Під ними влаштовані нірки, в яких містяться іграшкові звірі.( У зайчихи виглядають з-за дерева вуха, в лисиці – хвіст із-за нірки, у вовчиці – голова. Ведмедиця прикрита гілками, білка виглядає із дупла).
Вихователь пропонує дітям сісти півколом перед декорацією та роздивитися.
Звірят у кошику ставлять поруч.
Вихователь: - Мені здається, що у лісі хтось заховався! Давайте, щоб нам краще було роздивитися, візьмемо біноклі, та подивимось, хто там
Дидактична вправа «Кого я бачу в лісі?»
Вихователь вправляє дітей у відмінюванні іменників у знахідному відмінку, спонукаючи договорювати та повторювати.
Вихователь: - Я бачу маму лисицю. А ти, бачиш кого?
Дитина називає, кого бачить:
- Я бачу вовчицю.
- Я бачу ведмедицю.
- Я бачу лисицю.
- Я бачу зайчиху.
- Я бачу білку.
Вихователь (дивлячись на кошик із звірятами): - Ой, звірята вже ворушаться у кошику. Вони хочуть швидше потрапити до своїх домівок
Дидактична гра «Хто до кого?»
Вихователь: -Давайте повернемо дитинчат до їх мам. Але зробити це треба дуже обережно, щоб не налякати звірів. Я вам допоможу.
Вихователь пропонує дітям взяти звірят (кожна дитина бере по одному іграшковому звіряті), по черзі розселити звірят у їх домівки.
Вихователь: -Зайченя – до зайчихи. (Зайченя… до зайчихи (дитина проговорює, вихователь допомагає дитині покласти звірятко до домівки)
Вихователь:- Ось на дереві дупло. Кого це дупло? (білки)
Вихователь: - Давайте покладемо білченят до білки.
- Білченя - до білки.
- Лисеня - до лисиці.
- Вовченя - до вовчиці
Ведмежа… - до ведмедиці. Т-с-с, не розбудіть, тихенько..
Вихователь: - Молодці, дітки! Мами звірят дякують нам за допомогу.
Підсумок.
Вихователь: -Чи сподобалось вам у лісі?
- Кому ми допомагали? Що зробили?
- Ви сьогодні добре відповідали, знайшли домівки малят –звірят та їх мам.
Ви такі добрі, чуйні діти.
Немає коментарів:
Дописати коментар