Чи можна отримувати радість від навчання? Чи реально за п'ять днів знайти більш 30 друзів? А якщо ти жінка з величезним життєвим та психолого-педагогічним досвідом?
Відповіді: Так. - Так. - Так!
Життя у черговий раз зробило мені чудовий подарунок. Напередодні 8 березня я отримала запрошення на авторський семінар-тренінг з методики роботи за програмою міжкультурної та громадянської освіти "Український віночок" курсу "Культура добросусідства" для педагогів ЗДО Одеської та Херсонської областей, який відбувся у рамках проекту "Розвиток демократичного середовища і толерантності через співробітництво освітян та батьків у закладах дошкільної освіти, початкової школи і громадах" за підтримки Посольства Королівства Норвегії в Україні від ГО "Інформаційно-дослідницький центр "Інтеграція та розвиток" та КЗВО "Одеська академія неперервної освіти Одеської обласної ради 11-15 березня 2019 року у місті Чорноморську Одеської області.
П'ять днів напруженого навчання в атмосфері приязні, дружби, любові. Інформації стільки, що ще знадобиться багато часу для її перетравлювання, усвідомлення, систематизації...
Але вже з перших хвилини дивне відчуття спорідненності, чогось свого, до болі ріднесенького, у всьому тому, що відбувалося зі мною протягом цих п'яти днів і здивування. Чому цю програму не запускають масово на державному рівні у всіх заклади освіти України? 
Надзвичайно дружелюбні, талановиті, феєричні люди, які навчали мене на цьому семінарі-тренінгу та навчалися разом зі мною. Атмосфера відкритості, приязні, професіоналізму. Мої тренери: Феєрична Маргарита Араджионі, промениста Неля Лисенко, іскрометна Олена Савчук, розважлива Ірина Литвинова, вишукана Валентина Потапова, завзята Лариса Петрик, чарівна Наталя Чумак, неординарна Наталя Мала та коліжанка з Хмельницького ОІППО - лагідна Лариса Дарченко залишаться у моєму серці назавжди.
Повертаючись думками до прожитого тижня, рефлексуючи, чим же ж так зачепила мене програма для дошкільників "Український віночок" та курс "Культура добросусідства" приходжу до висновків, що відізвалися такі струни моєї душі:
- гуманізм та особистісна зорієнтованість; (я прихильник Шалви Олександровича Амонашвілі та Івана Дмитровича Беха);
- мій 40-річний професійний досвід педагога-дошкільника; (моя І вища освіта - педагогіка та психологія (дошкільна);
- мої психологічні знання та переконання; (моя ІІ вища освіти - психолог в системі освіти);
- мої гендерні знання та переконання (з 2005 року "Статеве виховання дітей від народження до 18 років" - моя наукова тема);
- науковість (я к. пед. н, доцент);
- сучасність у застосуванні хмарних технологій (моя захопленість Google);
- відповідність змісту Концепції Нової української школи (я тренер НУШ);
- спокійна й свята віра у те, що Крим - наш. (я народилася у Криму)
- чітка громадянська позиція - Ми всі різні, але всі ми рівні!
Для людей далеких від освіти - відвідувачів та працівників готелю "Моряк", де відбувалося наше навчання, мабуть було незрозумілим: чим ми займалися цілих п'ять днів?
Гралися, співали, танцювали, дивилися роліки, сміялися, розважалися. Але ж саме таким чином найефективніше відбувається процес навчання. Навчання таким серйозним речам, як розвитку демократичного середовища у незалежній Україні, проявам культури добросусідства й толерантності між різними людьми, які живуть в нашій країні.
Мені було дуже комфортно серед колежанок-дошкільниць Одесщини та Херсонщини.
А думками частенько забігала у майбутнє. Дуже хочеться, щоб ця програма для дошкільнят "Український віночок", як перша ластівка курсу "Культура добросусідства" для ЗЗСО прийшла на Миколаївщину. Постукала у двері кожного закладу дошкільної освіти, увійшла в домівки всіх здобувачів освіти. Адже маю надію, що те світле, добре, вічне, що несе цей курс, стане надбанням кожної родини, кожної дитини, й тоді є сподівання на кращу долю України.
Пройде час і з пам'яті зітруться імена тих, з ким навчалася. Цей ролік на згадку про тих, хто був поряд під час веселого та цікавого навчання.
Немає коментарів:
Дописати коментар