2015-2016 навчальний рік. Неперервність дошкільної та початкової освіти

Основними складовими поняття неперервність, які забезпечують цілісність освіти, є наступність, спадкоємність, перспективність.

Наступність – передбачає опору на знання, уміння, творчі якості та здібності, які дитина здобула у дошкільному закладі 

Перспективність – обізнаність педагогів дошкільної ланки освіти з програмами і технологіями навчання і виховання учнів початкової школи

Спадкоємність – успадкування школою діяльнісного й комунікативного аспектів життя дитини на її дошкільному етапі

Актуальні проблеми реалізації принципу наступності між ДНЗ та початковою школою

Форум на сайті МОІППО - Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Вебінар "Взаємодія ДНЗ та початкової школи" Презентації (можна скачати безкоштовно).

Закон України про «Дошкільну освіту» 2001 року визначив дошкільну освіту як обов’язкову первинну складову системи неперервної освіти в Україні, що забезпечує різнобічний розвиток дитини відповідно до її задатків, нахилів, індивідуальних особливостей.

У Статті 8 Закону «Про дошкільну освіту» говориться, що батьки зобов’язані сприяти здобуттю дитиною освіти:

• у дошкільному навчальному закладі

• за допомогою фізичних осіб, які мають відповідну ліцензію і належний стан здоров’я

• у родинному колі

Після ухвалення Закону України «Про внесення змін до Законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» 2010 рік дошкільна освіта стала обов’язковою для всіх дітей шостого року життя. 

На сьогодні батьки мають змогу обирати організаційні форми здобуття дітьми шостого року життя дошкільної освіти:

• дошкільні навчальні заклади сімейного типу

• групи короткотривалого перебування

• групи при загальноосвітніх навчальних закладах

• охоплення соціально-педагогічним патронатом

• центри розвитку дитини

Проблемою часто стає формальне розуміння учителями, долученими до освіти п’ятирічних малюків (якщо групи створюються при школах) своїх завдань, підмінювання повноцінної дитячої життєдіяльності проведенням занять-уроків.

Внесення змін до законодавства про обов’язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні сісти за парти, як першокласники у школі, навчитися читати, писати, тощо. Основним завданням є розвиток особистості формування дитячого світогляду, культури поведінки, моральних почуттів, психологічної готовності до майбутнього навчання у школі. Усі новоутворення формуються у різних  видах діяльності дитини, зокрема ігровій, яка є провідною (до 7 років).

Юрій ДУДНИК: «Іспити та конкурси при вступі до першого класу є неправомірними»

У практиці масової освіти панує функціональний підхід до розв'язання завдань наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, який  викликає серйозні негативні наслідки  і призводить  до недооцінки самоцінності дошкільного та молодшого шкільного віку, що є найважливішими періодами розвитку особистості.

Проблему наступності можна розв`язати лише за умов реалізації єдиної лінії загального розвитку дитини на етапах дошкільної та початкової  шкільної ланки.

Є доцільним запровадження ділового співробітництва між педагогами дошкільних закладів і вчителями початкових класів з питань здійснення наступності.   Найважливіше завдання співпраці в контексті завдань освітнього сьогодення - забезпечення єдиної лінії психічного розвитку дитини-дошкільника і молодшого школяра - визначають зміст і форми співробітництва дошкільного закладу та початкової школи.

Сучасні  науковці (А.Богуш, О.Кононко, О.Савченко) та педагоги-практики звертають увагу на неузгодженість у змісті, методах керівництва і формах організації педагогічного процесу дошкільних закладів і шкіл. Як наслідок, у першому класі не реалізується набутий дітьми в дитячому садку досвід, що призводить до зниження пізнавального інтересу  першокласників, ускладнює їх адаптацію до умов школи.

Розглядаючи психолого-педагогічний аспект  проблеми наступності, вітчизняні учені  (З. Борисова, В. Гурська, О. Киричук, Ф. Шелухін) виділяють три напрями її забезпечення  в роботі дитячого садка та школи.

Перший напрям  пов'язаний із усією виховною роботою в дитячому садку, що спрямована на загальну підготовку дитини до шкільного навчання.

Другий напрям передбачає  спеціальну підготовку дітей  до тих предметів, які вони вивчатимуть у початкових класах.

Третій напрям наступності  у роботі дитсадка і школи - це, з одного боку, взаємодія дошкільної установи  і загальноосвітньої школи, а  з іншого - спільна діяльність школи, дитячого садка і батьків з підготовки дітей до шкільного навчання.

Значну роль  в реалізації наступності в навчанні та вихованні дітей відіграє контакт  вчителів молодших класів з вихователями. Але практика свідчить, що увага звертається, в основному, на інтелектуальний розвиток дітей, а не на їх моральну вихованість і ціннісні орієнтації  у сфері спілкування і діяльності.

Важко переоцінити значення  взаємодії школи і сім'ї  з питань здійснення наступності. Становлення учня багато в чому залежить від учителя, від його вміння  організувати відповідну роботу з батьками.  Важливо, щоб стосунки батьків і педагогів вибудовувалися на партнерських засадах, оскільки успішно виховувати дітей можуть лише батьки, які поважають себе.  Саме за таких умов педагог зможе пробудити у батьків інтерес до самопізнання і самовиховання. Досягти мети у взаємодії з батьками педагог зможе за умови правильно налагодженого педагогічного спілкування з ними.

Нова редакція Базового компонента дошкільної освіти передбачає зміни і доповнення з урахуванням сучасних вимог до змісту дошкільної освіти:
- забезпечує більш тісну наступність змісту дошкільної і початкової освіти;
- концентрує увагу на збалансованості фондів «хочу», «можу», «буду»;
- окреслює рівень дошкільної зрілості дитини 6/7-річного віку.
Як і в початковій школі, зміст БКДО визначено на основі компетентнісного підходу відповідно до вікових можливостей дітей, що реалізуються в освітньому просторі, спрямованому на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, вихованості та навченості дитини), що зумовлює необхідність чіткого визначення життєво важливих компетенцій (дитина знає, обізнана, розуміє, уміє, усвідомлює, здатна, застосовує, виявляє ставлення, оцінює). В БКДО визначено 17 компетенцій в інваріантній та 4 в варіативній частинах.
На відміну від ДСПО, який зорієнтовано на набуття учнями ключових компетентностей, стандарт ДО з урахуванням віку дітей і їхнім обмеженим досвідом обмежується освітніми компетенціями, тобто суспільно визнаним рівнем знань, умінь, навичок, цінностей, ставлень у певній сфері життєдіяльності дитини.
У цьому науковці вбачають один із шляхів забезпечення наступності між двома ланками освіти. Подальший індивідуальний шлях розвитку особистості дитини продовжується в початковій школі. 

Підготовка дітей до школи має відповідати вимогам та критеріям оцінки дошкільної зрілості дитини. Така підготовка передбачає фізичний, емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, готовність до взаємодії з довколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності дошкільників, які визначають і забезпечують легку адаптацію дитини до нового соціального статусу і є фундаментальними для дошкільного дитинства.