Пригоди Жолудя
У одному великому лісі, де ростуть великі дерева, гарні квіти та запашні трави стояв дуб.
Жив – був на ньому маленький жолудь. Він був жовтого кольору, а шапочка була у нього коричнева. Жолудець милувався собою та радів всьому на світі.
Одного разу, а була вже осінь, подув сильний вітер. Гілочки на дубі захитались, і наш жолудець звалився прямо на травичку яка під ним росла. Він дуже здивувався, трохи злякався, але так як ставився до всього доброзичливо швидко заспокоївся. Мені у тут непогано, подумав він. Я тут не один, он і інші жолуді з нашого дуба. Будемо мешкати разом, тут. І ось лежить він так і думає: все добре, тільки хочеться зрозуміти, навіщо я тут.
Однак це здалось не так безпечно як хотілось. То на нього ледве не наступили чиїсь ноги, то його одного разу ледве не з’їла білочка. Що робити? Так і чекати що щось зі мною станеться?
А час шов. Наступали холоди. Травички ставало все менше.
Тоді жолудь вирішив сховатися. Але як, і куди? Думав і придумав: попросив знайомого вітерця закидати його пісочком. Він так і зробив. І опинився жолудь у хатинці з піску. Стало йому затишно спокійно. Так він в ньому і заснув. Всю зиму його сніг накривав, навесні сонечко пригріло, побігли струмочки .
І ось жолудь прокинувся. Подивився на себе і здивувався. Де мій жовтий кожушок? Де моя шапочка? Я став молодим деревцем – дубочком. А скоро стану великим дубом.
Який я гарний. Ось для чого я тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар