Декілька слів про помилкові переконання у нашому суспільстві, що залишилися з радянських часів разом з сакраментальною фразою "сексу в нас нема".
Поняття дитячої сексуальності існує, і діти у будь-якому віці вільно або мимоволі цікавляться питаннями сексуальності, мають потребу в ній для кращого розуміння себе й навколишніх.
Одна із самих головних причин заперечення сексуального виховання дітей − помилкова думка, що введення дитини у таємниці інтимної близькості спричинить ранню сексуальну активність. Однак практика статевого виховання у різних країнах свідчить про зворотнє: як виявилося, серед старшокласниць, яким читався курс основ сексології, кількість незапланованих вагітностей різко зменшилося. Крім того, ці дівчата значно пізніше своїх ровесників починали вступати в інтимні стосунки.
Тому саме головне завдання батьків: навчити дітей ставитися до сексуальності з радістю, та з відповідальністю. На думку психоаналітиків, сексуальність дітей - це прагнення до задоволення від свого тіла в цілому. Від ступеню цього задоволення залежить нормальний розвиток особистості дитини. Тому, якщо батьки принижують дітей або карають їх за прояви сексуальності, то в майбутньому секс для неї буде завжди пов'язаний з негативними емоціями. І саме звідси беруть початок психологічні причини фригідності, садизму, мазохізму, гомосексуальності тощо.
Саме дитячий вік, коли дитина проходить п'ять стадій психосексуального розвитку, і визначає майбутнє поводження дорослого у всьому, що стосується статі.
Мета модуля: ознайомлення слухачів модуля з державною гендерною політикою та з сучасними європейськими підходами до статевого виховання підростаючого покоління, формування уміння застосовувати отримані знання під час педагогічної практики, розвиток статевої культури педагогів як утворення, завдяки якому вони зможуть психолого-педагогічно грамотно здійснювати статеве виховання дітей та спілкуватися з їхніми батьками на статеві теми за потреби.
Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери рівноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів статеворольової позиції особистості як передумови повноцінної реалізації її «Я». Самодостатність, особистісне зростання, креативність, розвиток внутрішнього світу жінки і чоловіка поступово стають першочерговими цінностями, оскільки свобода особистості може бути досягнута шляхом саморозвитку, руйнацією стереотипів. Це можливо лише за умови належного виховання хлопчиків і дівчаток, їхньої орієнтації на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімейних та соціальних роле
Актуальність модуля:
Вікова періодизація за З. Фрейдом та Е. Еріксоном
Порівняльна характеристика європейських моделей статевого виховання
По своїй суті, статеве виховання – це процес цілеспрямованої взаємодії та впливу на дітей задля формування у них психології статі. Воно включає усвідомлення дитиною власної статевої приналежності та пов’язаної з нею психосексуальної та соціосексуальної орієнтації, тобто, оволодіння соціопсихологічною роллю, яка відповідає за біологію статі та вважається відповідною до моральних та естетичних норм людського суспільства.
Це означає, що статеве виховання не може мати стихійного, випадкового характеру, так як це об’єктивно детермінований та соціально зумовлений процес. Наріжним принципом статевого виховання є уникнення сексізму − будь-яких проявів упередженості та дискримінації дітей на підставі належності до певної статі. Проте, це не означає відмови від урахування статевої диференціації щодо їхніх можливостей у розвитку, навчанні та поведінці.
Сьогодні в навчальних закладах поширюються нові педагогічні технології, начебто спрямовані на формування особистості дитини. Проте, ніякі нові педагогічні технології не здатні цього зробити засобами «безстатевої» педагогіки, оскільки особистість формується на базі конкретної статевої приналежності. Домінування ж у вітчизняній школі принципу «безстатевої» педагогіки нівелює, а в ряді випадків навіть спотворює характерні для статі особистісні якості.
Статеве виховання дитини – важлива умова формування повноцінної особистості. Воно формує в світогляді і свідомості дитини культуру взаємовідносин між статями, готує до шлюбу і сім’ї, забезпечує життєздатність нації та, навіть, є одним із способів протидії злочинності. Статеве виховання є не лише справою батьків і рідних дитини, а й предметом ретельної уваги з боку вихователів і вчителів.
Призначення модуля − надання всім зацікавленим дорослим об’єктивної науково-достовірної інформації та практичної допомоги у здійсненні статевого виховання дітей від народження до 18 років, яке дедалі стає предметом виняткової уваги батьків, педагогів та психологів. Оскільки тепер уже ніхто не вважає, що такою природною і фундаментальною функцією, як статева, можна управляти, тримаючи дітей у темноті і невіданні. Натомість, все більше дорослих розуміє, що страх і непоінформованість дітей у питаннях статі можуть привести до нещастя та недугу.
Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери рівноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів статеворольової позиції особистості як передумови повноцінної реалізації її «Я». Самодостатність, особистісне зростання, креативність, розвиток внутрішнього світу жінки і чоловіка поступово стають першочерговими цінностями, оскільки свобода особистості може бути досягнута шляхом саморозвитку, руйнацією стереотипів. Це можливо лише за умови належного виховання хлопчиків і дівчаток, їхньої орієнтації на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімейних та соціальних роле
Вікова періодизація за З. Фрейдом та Е. Еріксоном
Порівняльна характеристика європейських моделей статевого виховання
По своїй суті, статеве виховання – це процес цілеспрямованої взаємодії та впливу на дітей задля формування у них психології статі. Воно включає усвідомлення дитиною власної статевої приналежності та пов’язаної з нею психосексуальної та соціосексуальної орієнтації, тобто, оволодіння соціопсихологічною роллю, яка відповідає за біологію статі та вважається відповідною до моральних та естетичних норм людського суспільства.
Це означає, що статеве виховання не може мати стихійного, випадкового характеру, так як це об’єктивно детермінований та соціально зумовлений процес. Наріжним принципом статевого виховання є уникнення сексізму − будь-яких проявів упередженості та дискримінації дітей на підставі належності до певної статі. Проте, це не означає відмови від урахування статевої диференціації щодо їхніх можливостей у розвитку, навчанні та поведінці.
Сьогодні в навчальних закладах поширюються нові педагогічні технології, начебто спрямовані на формування особистості дитини. Проте, ніякі нові педагогічні технології не здатні цього зробити засобами «безстатевої» педагогіки, оскільки особистість формується на базі конкретної статевої приналежності. Домінування ж у вітчизняній школі принципу «безстатевої» педагогіки нівелює, а в ряді випадків навіть спотворює характерні для статі особистісні якості.
Статеве виховання дитини – важлива умова формування повноцінної особистості. Воно формує в світогляді і свідомості дитини культуру взаємовідносин між статями, готує до шлюбу і сім’ї, забезпечує життєздатність нації та, навіть, є одним із способів протидії злочинності. Статеве виховання є не лише справою батьків і рідних дитини, а й предметом ретельної уваги з боку вихователів і вчителів.
Призначення модуля − надання всім зацікавленим дорослим об’єктивної науково-достовірної інформації та практичної допомоги у здійсненні статевого виховання дітей від народження до 18 років, яке дедалі стає предметом виняткової уваги батьків, педагогів та психологів. Оскільки тепер уже ніхто не вважає, що такою природною і фундаментальною функцією, як статева, можна управляти, тримаючи дітей у темноті і невіданні. Натомість, все більше дорослих розуміє, що страх і непоінформованість дітей у питаннях статі можуть привести до нещастя та недугу.
Немає коментарів:
Дописати коментар