Авторській підхід до здійснення статевого виховання старших дошкільників та учнів початкової школи

Авторській підхід 

до здійснення статевого виховання старших дошкільників 

та учнів початкової школи 

Л.М. Олійник – к.п.н. доцент 

кафедри педагогіки початкової освіти

інституту педагогічної освіти

МДУ імені В.О. Сухомлинського

За останні роки погляди на статеве виховання дітей у віковий проміжок від народження до десяти років стали ще більш суперечливими. Всі згодні з необхідністю виробляти у дітей цього віку правильне відношення до статевих питань, проте у кожного своя думка про те, чому слід навчати, як здійснювати це навчання, де і хто повинен цим займатися.

Щоб відповісти на поставлені питання необхідно, передусім, визначитися з теоретичними поняттями, якими ми будемо оперувати, розглядаючи статеве виховання дітей від народження до десяти літ.

У спеціалізованій літературі можна зустріти поняття «статеве виховання» і «сексуальне виховання» яким різні автори дають відмінні тлумачення. Одна група вчених прирівнює ці поняттях до синонімів. У інших дослідженнях зроблено спробу часткової диференціації цих понять, із наголосом на тому, що завданнями сексуального виховання є розкриття сімейно-шлюбних понять. Третя група авторів, аналізуючи ці поняття, наділяють їх відносно самостійним значенням. Так, статеве виховання вони зв’язують, перш за все, з формуванням статевої ідентичності особистості, а сексуальне – з еротичними, почуттєво-гедоністичними потягами, бажаннями, поглядами особистості. [3].

Вважаємо, що поняття статевого і сексуального виховання потребують розмежування, що пов’язане, перш за все, з їх відносною самостійністю. Так, на практиці роботи з маленькими дітьми, виявлено, що статеве виховання детермінує над сексуальним, а сексуальне виховання, у процесі дорослішання дитини, – розширює і збагачує її статеве виховання.

Статеве виховання більш широке поняття на відміну від сексуального, тому що воно складається з «всіх взаємовідносин між людьми різної статі» [4; 151]. Згідно з позицією російського соціолога І.С. Кона «стать і статеві особливості означають явища, пов’язані з диференціацією і розподілом на чоловіків та жінок, у той час, як секс і сексуальні особливості індивіда пов’язані у цілому з еротичними почуттями і стосунками»[5; 77].

Російські автори науково-публіцистичних нарисів, що присвячені проблемам виховання дітей у сім’ї – Г.П. Медведєв та А.В. Над’ярний – наполягають, що статеве виховання є часткою загального процесу виховної роботи. Воно складається з двох компонентів: статевої освіченості і безпосередньо статевого виховання. Статеве виховання на їхню думку це „виховання ставлення людини однієї статі до іншої і пов’язаних із цим витончених і складних навичок поведінки та самоконтролю” [8; 64]. 

Дуже часто дорослі підміняють статеве виховання дітей прищепленням їм гігієнічних навичок. Оптимально починати навчання навичкам охайності з раннього віку, причому вони повинні бути диференційовані за статевою ознакою малюка.

Велике значення має природне i спокійне ставлення дорослих до тіла i тілесних відправлень. Хоча статева гігієна дуже важливий аспект статевого виховання дітей, проте воно не вичерпується лише вихованням гігієнічних навичок.

Актуальним залишається питання добору відповідної лексики у привчанні дітей до використання цивілізованих назв чоловічих i жіночих статевих органів. Нерідко вони викликають психологічний дискомфорт у батьків i дітей. Діти i батьки, вживаючи у мові назви статевих органів використовують різні їх «дитячі» варіації, які, до речі, в кожній сім’ї свої. Дитина підростає – дитячі назви змінюються на вуличні, «дорослі». Проте, як правило, i педагоги залишаються недостатньо обізнані стосовно наукової термінології, адекватної віку дітей та різним життєвим ситуаціям.

Психологи вважають, що краще від народження дитини всі статеві органи називати своїми іменами − культурною літературною мовою. А дитина до кінця дошкільного віку повинна знати: правильну назву статевих органів; що зачаття відбувається тоді, коли сперма чоловіка з’єднується з яйцеклітиною жінки в результаті статевого акту; що дитина росте в матці; що дитина народжується через піхву. [7, 10] Адже завдання дорослих допомогти дитині познайомитися зі своїм тілом, не відчуваючи почуття сором’язливості й незручності. Це одне з найважливіших умов її майбутнього сексуального здоров’я.

К.А. Абрагам вважає, що статеве виховання починається ще до появи малюка на світ: з бажання батьків мати хлопчика чи дівчинку, тобто дитину тієї чи іншої статі. Ці бажання батьків можуть позначитися на статевому розвитку дитини, у ході неусвідомленого статевого виховання. Скажімо, у сім’ї чекали хлопчика, а народилась дівчинка. Батьки начебто змирилися з цим, але мимоволі виховують її як хлопчика[1; 58].

Природна поведінка дорослих, звичайний тон спілкування – одна з найлегших i найважчих умов статевої освіти дітей.

Статева приналежність – багаторівневий процес, де кожний ланцюжок спирається на всі попередні, і в той же час діє автономно від них, це породжує велику кількість індивідуальних варіацій, які не можуть бути тільки спадковими якостями, або виховними. Усвідомлення дитиною свої статевої приналежності входить до структури образу її „Я”. Наявність у дитини зацікавленості тілесними відмінностями статей, походженням дітей та їх народженням – звичайна річ, яка є свідченням зародження елементарних пізнавальних конфігурацій дитячого світогляду. Останній – важлива складова життєвої компетентності дитини взагалі, і соціальної – як її частки.

Усім дорослим, серед яких росте дитина перші десять років життя, відводиться вельми важлива роль у її статевому вихованні. Та хибною була б думка, що статева соціалізація дитини відбувається тільки під час цілеспрямованого впливу на неї дорослого. Вона й сама охоче й активно черпає інформацію з навколишнього оточення про те, що її цікавить. Дитина постійно дізнається про різноманітні життєві речі та явища незалежно від бажання чи небажання дорослих, відповідальних за її виховання. І якщо дитина не задовольнить свою зацікавленість статевою інформацію цивілізовано та неупереджено, спілкуючись з батьками та педагогами, вона, усе ж, дізнається про це, але вже, так би мовити, нелегальним шляхом.

Дослідженнями вчених доведено, що найуспішніше діти засвоюють статево-соціальну роль у дошкільному та молодшому шкільному віці: хлопчики у 5-7 років, у дівчаток цей період більш розмитий від 3 до 8 років. [2, 3].

Численні дослідники дотримуються думки, що ставлення до себе, до осіб власної та протилежної статі у дитини складається не в результаті якогось курсу навчання, а у наслідок засвоєння основних життєвих принципів, усвідомлення яких дітьми зчиняється за сприяння дорослих. Статеве виховання починається від народження дитини і є складовою часткою її загального виховання. Тому, все, що дорослі роблять для поліпшення загального розвитку малюка, благотворно позначатиметься й на його статевому розвитку. [2, 5, 9]. 

Отже, на нашу думку, статеве виховання дітей від народження до десяти років полягає в оволодінні хлопчиком чи дівчинкою нормами статевої поведінки i культурою мiжстатевих відносин.

Упродовж 2008-2009 навчального року на базі кафедри початкової та дошкільної освіти МОІППО та навчальних закладів: НВК «Чайка» ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» м. Миколаєва, початкової школи Мішково-Погорілівського ЗОНЗ І-ІІ ступенів та Мішково-Погорілівського ДНЗ Жовтневого району триває дослідно-експериментальна робота регіонального рівня за темою «Становлення статево-компетентної особистості дитини від народження до десяти років у процесі взаємодії з батьками та педагогами»

З метою здійснення дитячого статевого виховання, у межах теми дослідження, було написано авторський літературний твір − «Подорож до Флорії» – фантастична казка для дітей 5-10 років, мета якої − формування у дітей уявлень про себе, як представника чоловічої або жіночої половини людства, що необхідно для нормальної та ефективної соціалізації особистості. Усвідомлення дитиною своєї статевої приналежності сприяє зародженню елементарних форм дитячого світогляду, який, у свою чергу, є важливою складовою життєвої компетентності дитини. Тож, батьки та педагоги, мають реальну можливість, за допомогою цієї казки, формувати у дітей домірні, відповідно їх віку, статеві уявлення.

Відомо, що «печатне слово» безумовно несе певну інформацію. Знання, потрапивши до дитини, можуть бути корисними або марними, чи навіть шкідливими для її розвитку. Тому, перш ніж дитяча література, підлягає «цензурі» мудрих дорослих, які несуть відповідальність за ту інтелектуальну та емоційну поживу, що міститься у літературному творі.

Статеве виховання, яке здійснюється під час спільного читання відповідної літератури вимагає від дорослого здорового глузду, педагогічного такту, почуття взаємної довіри з дитиною.

Зрозуміло, сучасним батькам легше придбати книгу щоб урочисто вручити або, навпаки, «підсунути» її дитині, і сподіватися, що ілюстрації та зміст літературного твору сприятимуть справі загального розвитку та статевої соціалізації дитини. Проте слід пояснити, що ця фантастична казка, як і будь-яка якісна дитяча література, складається із захопливо-розважального тексту та дидактичного, тобто повчального, підтексту та призначена для спільного читання дорослого з дитиною або групою дітей.

Спільне читання казки та зіставлення її змісту з реальним життєвим досвідом дитини приносить і дорослим і дітям багато приємних хвилин спілкування та позбавляє дітей помилкових статевих уявлень.

Слід підводити дітей до адекватного сприйняття літературного твору з статевого виховання, щоб не перетворити його читання у «цирк», посміховисько, за чим, ймовірно, приховано суперечка між особистісними комплексами, які залишилися у дорослих з радянських часів разом сакраментальною фразою «сексу в нас нема» і природною не задоволеною з дитинства цікавістю до всього, що пов’язано з «ЦИМ».

Казку розподілено на глави − це чотирнадцять структурно окреслених та логічно поєднаних частин. Рекомендуємо читати цю казку з дітьми дозовано, по главах, розглядаючи у ході читання ілюстрації та вислуховуючи дитячі коментарі.

Жанр казки для пояснення дітям важливих життєвих явищ обраний нами не випадково. Казка − пожива для розуму та душі дітей вищезазначеного віку. У цій казці можна знайти повний перелік людських почуттів, проблем та образні способи їх розв’язання. Не слід використовувати текст казки з метою моралізування, повчання дітей, закріплення пройденого матеріалу тощо. Казка з її словесно-емоційною формою має можливість подати дітям загальнолюдські цінності, високу мораль невимушено; підвести маленьких читачів до самостійних висновків: чому саме слід поводитися так, а не інакше; чому лише гарні вчинки дають справжню втіху.

А ось що дійсно необхідно робити, це − надавати можливість дітям задавати питання, які у них виникають у ході читання та після цього. Атмосфера готовності дорослого відповісти на всі, без винятку, запитання дитини, вміння пояснити те, що залишається нез’ясованим з її власного досвіду без сорому i страху – важлива умова ефективної комунікації за змістом казки й можливість встановити з дитиною довірливі стосунки.

До речі, діалоги між героями казки не вигадані. Всі ці дитячі питання автору довелося почути від власного сина, коли тому було 4-6 років, та ще від багатьох дошкільників упродовж 30 років педагогічної практики. Також у казці застосовано реальні варіанти відповідей на дитячі запитання статевої тематики. Справа у тому, що не існує єдино правильного варіанту відповіді, яку повинен дати дорослий, якщо дитина поставить йому питання делікатного статевого характеру. Багато що залежить від віку дитини і внутрішньої готовності дорослого до обговорення подібних питань зі своїми підопічними.

Проте, якщо вже питання від дитини прозвучало можна лише порекомендувати дорослому дотримуватися загальних правил: 

• Спілкуйтеся з дитиною на статеві теми у найприроднішій манері, як при обговоренні будь-якої іншої теми. 

• Уникайте довгих повчальних лекцій із статевих питань; не обтяжуйте дитину недоступною науковою інформацією. Пам’ятайте, що дитина дошкільного або молодшого шкільного віку хоче одержувати конкретну коротку зрозумілу для неї відповідь на своє запитання.

• Постарайтеся, щоб дитина не зазнавала збентеження, ставлячи питання. Не говоріть їй: «Ти ще дуже мала, щоб зрозуміти це». Якщо дитина ставить конкретне питання, вона має одержати чітку відповідь у доступній для неї формі. 

• Не бійтеся признатися дитині, якщо ви не можете відповісти на її питання. У такому разі слід дати відповідь пізніше, проконсультувавшись у більш знаючої людини чи почерпнувши інформацію з достовірного літературного джерела.

• Відповівши на питання дитини, переконайтеся, що вона збагнула ваші слова та перевірте наскільки ваша відповідь поясняє те, що дійсно хотіла узнати дитина. Звичайно, цей процес занадто індивідуальний. З власного досвіду знаємо: іноді буває, що одна дитина не заспокоїться, поки не отримає більш докладної відповіді на своє запитання, а іншій, того ж віку, достатньо дати скоріше поверхову відповідь на те ж саме запитання.

Список використаних джерел:

1. Абрагам К.А. Нотатки про статеве виховання дітей у сім’ї // Айболить – 1993. – № 3. – С. 58-60.

2. Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник / за ред. Т.В. Говорун. – К.: Інститут змісту та методів навчання, 1996. – 168 с.

3. Каган В.Е. Воспитателю о сексологи. – М.: Педагогика, 1991. – 256 с.

4. Колесов Д. В. Беседы о половом воспитании. – М.: Педагогика, 1986. – 160 с.

5. Кон І.С. Вступ до сексології: Пер. з рос. / П.Л. Пироженко. – К.: Либідь, 1991, – 304 с.

6. Кузнєцова О.А. Статеве виховання школярів: Навчальний посібник. – Миколаїв: Вид-во „ІЛІОН”, 2004. – 176 с.

7. Лосева О.К. Половое воспитание детей и подростков в семье. – М.: Просвещение, 1990. – 32 с.

8. Медведєв Г.П., Над’ярний А.В. Все починається в сім’ї... Із азбуки сімейного виховання. Пер. з рос. Маяковської К.М. – К.: Молодь, 1983. –104 с. „А де я взявся?” С. 63 – 71.

9. Палій А.А. Особливості статеворольових уявлень дітей дошкільного віку: Автореф. дис.: к. псих. н.: 19.00.07. / АПН України, Інститут психології ім.. Г.С. Костюка. – К. – 1996. – 24 с.

10. Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації вихователів дошкільних навчальних закладів. – Луганськ: Знання. – 2003. – 28 с. 

Надруковано:  Олійник Л.М. Авторській підхід до здійснення статевого виховання старших дошкільників та учнів початкової школи // Дитячий садок. – 2009. – № 29-31 (509-511). – С. 93-95.