Єдина Країна! Единая Страна!

субота, 15 травня 2021 р.

Соціально емоційний розвиток дитини раннього віку за допомогою настільного лялькового театру

Соціально емоційний розвиток дитини раннього віку за допомогою настільного лялькового театру

Халипенко Ганна Іванівна
вихователь Софіївського ЗДО «Колосок»

Соціально – емоційний  розвиток особистості дошкільника є одним із найважливіших чинників загального розвитку дошкільників, визначає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлювались безпосередньо оточуючими впливами, Внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими.  Вони здійснюється у всіх видах діяльності й покликані забезпечити виховання дитини з перших років життя. У процесі такого виховання в дитини розвиваються гуманні почуття, формуються етичні уявлення, навички культурної поведінки, соціально-суспільні якості, повага до дорослих, відповідальне ставлення до доручень, уміння дружно гратися й трудитися, справедливо оцінювати свої вчинки й оцінювати дії інших дітей.

Шляхи розв’язання завдань соціально-емоційне виховання: повага педагога до кожної дитини, емоційно-позитивне спілкування дошкільників один з одним, організація повсякденної спільної творчої діяльності дітей і дорослих. Спираючись на ці принципи, вихователь формує в дітей соціально-комунікативні вміння й навички, дружні почуття, колективні взаємини, створює сприятливі умови для виховання чуйності, співчуття, турботи, доброти. Соціально-моральне виховання особистості дошкільника вимагає дотримання певних педагогічних умов: – чіткої постановки виховних завдань, спрямованих на створення гуманних взаємин у дитячому колективі; – гуманного ставлення вихователя до дітей, прагнення зрозуміти дитину, її стан, мотиви вчинків; – створення умов для активної діяльності дітей, що формує доброзичливі взаємини, принципи колективізму. Усім цим наділений театр. Саме він дає педагогам та батькам найширший простір для втілення найграндіозніших виховних завдань. Проблема соціально-емоційного розвитку дитини хвилювала багатьох видатних педагогів минулого та сучасного.

Сьогодні багато вихователів стурбовані пошуком не традиційних шляхів творчої взаємодії з дітьми. Вони намагаються зробити кожне заняття з дитиною цікавим і захоплюючим, просто і ненав'язливо розповісти їй про найголовніше – про красу і різноманіття цього світу. Вихователі навчають дитину всьому, що стане їй в нагоді в цьому складному сучасному житті. Виховують і розвивають основні її здібності: чути, бачити, відчувати, розуміти, фантазувати і придумувати. Усе життя дітей насичене грою. Кожна дитина хоче зіграти свою роль. Навчити малюка грати, брати на себе роль і діяти допоможе театр.

Я у своїй роботі велику увагу приділяю театрально - ігровій діяльності

Перше прилучення дошкільнят до театру, відбувається через знайомство з ляльковим театром.  Ляльковий театр - мистецтво, з яким знайомляться малюки на ранньому етапі свого життя, є улюбленим дитячим видовищем. Діти нерідко бояться Діда Мороза, Ведмедя та інших персонажів у виконанні дорослих, але із задоволенням грають іграшками, що зображують їх . Звиклі до невеликих розмірів іграшок, не лякаються вовка або Баби Яги, навіть загрожують пальчиками і проганяють.  Ляльковий театр впливає на маленьких глядачів цілим комплексом художніх засобів. Він їм близький, зрозумілий, доступний. Діти бачать знайомі і улюблені ляльки: ведмедика, зайчика, собачку, які ожили, почали рухатися, заговорили, стали ще привабливим і цікавішим. Однак не можна розглядати ляльковий театр тільки як розвагу. Дуже важливо його виховне значення. У дошкільний період у дитини починають формуватися ставлення до навколишнього, характер, інтереси. Саме в цьому віці корисно показати дітям приклади дружби, доброти, правдивості, працелюбності. Умовність лялькового театру близька і зрозуміла дітям, вони звикли до неї у своїх іграх. Ось чому діти так швидко приєднуються до вистави: відповідають на запитання ляльок, виконують їх доручення, дають поради, попереджають про небезпеку і надають допомогу героям вистави. Незвичайність видовища захоплює їх і переносить в казковий, захоплюючий світ. Ляльковий театр надає дошкільнятам велику радість. Створює дітям гарний настрій, збагачує враженнями, викликає у них емоції, сприяє розвитку патріотизму та художнього виховання.  В своїй роботі я не прагну до створення великих, складних вистав - нехай це буде маленька казка. Важливо, щоб такі покази проводилися систематично і при цьому використовувалися всі види лялькового театру. З усіх видів театру нашого садочка великою популярністю користуються: театр петрушок. Під час показу лялькових театрів використовую музичний супровід, щоб дати дітям можливість послухати музику, самим заспівати пісеньку, подивитися танець ляльок.

Театр петрушок названий по імені старовинного народного, лялькового героя - Петрушки. Ляльковод одягає на руку ляльку - петрушку, управляє нею, говорить за неї, стоячи за ширмою. Ця форма роботи дуже цікава і корисна. Такі покази глибше розвивають у дітей художні здібності, вчать їх розуміти і переживати зміст літературних творів. Наприклад: «Лисичка і журавель», «Зайчикова хатинка», «Солом’яний бичок», «Рукавичка», «Колобок» та інші. Головне, театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй у соціальній сфері. Крім того, театралізована діяльність є джерелом розвитку відчуттів, глибоких переживань дитини, тобто розвиває соціально-емоційну сферу дитини, примушуючи співчувати персонажам, співпереживати розігруванні події. Найкоротший шлях до емоційної розкутості дитини, зняття замкнутості, навчання відчуттю і художній уяві – це шлях через гру, фантазування, письменництво. З театральною діяльністю тісно зв'язано і вдосконалення мовлення, оскільки в процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловів непомітно активізується словник дитини, удосконалюється звукова культура її мовлення і  інтонаційний лад. Нова роль, особливо діалог персонажів, ставить дитину перед необхідністю ясно, чітко, зрозуміло висловлюватися. У неї поліпшується діалогічне мовлення, її граматична будова, вона починає активно користуватися словником, який, у свою чергу, теж поповнюється. Беручи участь у діяльності, що театралізується, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті через образи, фарби, звуки, а правильно поставлені питання примушують їх думати, аналізувати, робити висновки й узагальнення, сприяють розвитку розумових здібностей. Театралізована діяльність, створює умови для розвитку творчих здібностей. Цей вид діяльності вимагає від дітей: уваги, кмітливості, швидкості реакції, організованості, уміння діяти, підкоряючись певному образу, перевтілюючись у нього, живучи його життям. Для того щоб дитина проявила творчість, необхідно збагачувати її життєвий досвід яскравими художніми враженнями, надати необхідні знання і вміння. Чим багатше досвід малюка, тим яскравішими будуть творчі прояви в різних видах діяльності. Тому так важливо з самого раннього дитинства заохочувати дитину до музики, театру, літератури, живопису. Адже період 3–7 років – дошкільний, у цьому віці відбувається бурхливий психічний, фізичний розвиток дитини. Театралізована діяльність приносить величезну користь для соціально морального, духовного виховання, для становлення характеру дитини, для прищеплення їй найкращих рис, для утвердження себе в суспільстві.

У такі моменти дуже цікаво спостерігати за дітьми. Споглядаючи за ними, зразу помічаєш їхній емоційний стан, їхнє внутрішнє наповнення. Хтось, найбільш активний і сміливий, «приміряє» роль лідера, хтось – «жертви»… Усе, як в житті. Аж раптом помічаєш, що неактивна, сором’язлива дитина, беручи в руки петрушку ляльку, чи іграшку з настільного театру, зразу ж перевтілюється у свого казкового персонажа, – де і дівається невпевненість і сором’язливість. А мова, яка гарна мова ллється з вуст дитини, це й цитати з казки, що читала мама, і примовки, приказки, які маля чуло від бабусі. І навпаки, діти – лідери, що «верховодять» у повсякденному житті й першими беруть до рук ляльку, чи іграшку, можуть знітитися, розгубитися, такі діти часто не можуть «приміряти» на себе роль казкового персонажа в силу відсутності театральних, творчих здібностей. Зазвичай лише третина групи має здібності до перевтілення, артистичні здібності. І це далеко не завжди найбільш активні й розумні діти. Але треба чітко усвідомлювати, що в такому ранньому віці різноманітні таланти тільки починають розкриватися. Часто буває, приходить дитина у садочок і слово боїться сказати: мало спілкується з однолітками, соромиться, уникає щонайменшої публічності. І лише згодом, повністю адаптувавшись у дитячому колективі, звикнувши до «чужих вихователів (тіток)», почавши довіряти їм, ніби розкривається. Далеко не всі діти мають театральні здібності. Але, з початком більш-менш системної роботи з дітьми вихователь починає розуміти, що маленькі діти мають хист у більш вузькому аспекті театральної діяльності. Хтось – гарно декламує вірші, хтось має гарний музичний слух, хтось гарно рухається, хтось – найкраще «перевтілюється» у казкового персонажа. А хтось із дітей спочатку взагалі не виказував ніяких талантів, а згодом починає розкриватися.

Театр для дітей – це школа почуттів і високої емоційної культури, сприйняття людського спілкування і стосунків. Перехід від звичайного стану в стан ролі та з однієї ролі в іншу обумовлений гнучкістю уяви дитини та її відчуттям віри в умовну дійсність гри.  У дітей гра часто є виставою для глядачів, тут можна бачити перехід від гри до театрального мистецтва.

Театралізована діяльність дозволяє дітям з великим інтересом занурюватися в світ фантазії, навчила помічати і оцінювати свої і чужі промахи. Діти стали більш розкутими, товариськими; вони навчились чітко формулювати свої думки, тонше відчувати і пізнавати навколишній світ по новому. Змінились їх відносини з оточуючими, розвилась здатність усвідомлювати і контролювати свої емоції, відбулась корекція поведінки. Розвивається почуття колективізму, почуття взаємодопомоги, взаєморозуміння, відповідальності один за одного, формується досвід моральної поведінки. В процесі театралізованої діяльності у дітей розвиваються здібності розпізнавати емоційний стан людини за мімікою, жестами, інтонаціями, уміння ставити себе на місце іншої людини в різних ситуаціях, знаходити адекватні способи сприяння.

У своїй роботі я не ставила головною метою розвиток акторської майстерності у своїх дітей, але для мене дуже важливо навчити їх співчувати і чути почуття інших дітей. Я зрозуміла, що продовжую і сама розвиватися і вчитися разом з дітьми, відкривати кожного дня те, наскільки діти талановиті і геніальні. А ще я зрозуміла, що тільки повсякденна, копітка, творча праця може принести добрі результати, не проходить навмисне, залишає слід в дитячих серцях. Продовжуючи діяльність в цьому напрямку, планую узагальнити досвід сімейного виховання з використання театралізованих ігор в сім'ї.

Немає коментарів: