Планування спортивних ігор та вправ на прогулянці в ДНЗ

Шияновський Сергій Валентинович

інструктор з фізичної культури

ДНЗ№127, м.Миколаїв

Планування та організація спортивних ігор та вправ на прогулянці

Мета: удосконалювати знання, уміння, навички педагогів методично правильно забезпечувати роботу в ДНЗ щодо зміцнення, збереження фізичного здоров’я дітей та організації спортивних ігор та вправ під час прогулянки; створювати комфортні умови для природного фізичного розвитку; виявити ступінь розуміння впливу спортивних ігор та вправ на всебічний розвиток дітей дошкільного віку. 

 Задачі:

дати педагогам запас теоретичних знань щодо спортивних ігор та вправ та їх основних функцій в житті дитини;

вправляти вихователів у доборі найбільш доцільних видів спортивних ігор та вправ в режимі дошкільного навчального закладу;

ознайомити із загальними положеннями керівництва спортивними іграми та вправами з боку вихователів;

допомогти практично засвоїти правила добору спортивних ігор та вправ спортивного характеру відповідно до типів руху та кількості дітей в групі;

залучення вихователів щодо досягнення однакових вимог до дитини. 

Обладнання: бланки завдань, методична література по темі, "судини знань".

 Зміст лекції-інформації

І. Теоретична частина 

Вступ

Правила добору спортивних ігор та вправ

Місце спортивних ігор та вправ в режимі дня ДНЗ

Загальні положення керівництва спортивними іграми та вправами

Планування спортивних ігор та вправ

ІІ. Практична частина

Висновки

Домашнє завдання: підготувати збірку спортивних ігор та вправ спортивного характеру для дітей дошкільного віку. 

Критерії оцінювання: 

яскраве, естетичне оформлення;

назва гри;

мета гри;

обладнання, необхідне для проведення гри;

підготовчі вправи щодо оволодіння грою;

хід гри;

ілюстраційний матеріал. 

Хід лекції інформації

І.Теоретична частина

Організаційний момент.

Повідомлення теми.  

Визначення слухачами рівня знань. 

Дати можливість педагогам визначити рівень знань по темі, використовуючи рефлексію на початок і кінець лекції-інформації.  

Вступ

В існуючих сучасних програмах виховання дітей, реалізованих сьогодні педагогами дошкільних установ, перераховані спортивні ігри й спортивні вправи, які можуть бути включені в руховий режим дитячого саду. Це хокей, футбол, баскетбол, городки, настільний теніс, бадмінтон, а також катання на санках, велосипеді й самокаті, лижах і ковзанах, плавання, ковзання по крижаній доріжці. У спортивній і педагогічній літературі описано їхній зміст, однак більшість педагогів утрудняються у вибудовуванні системи навчання дітей тій або іншій грі, спортивній вправі й найчастіше обмежуються тим, що виносять на прогулянку спортивне обладнання й надають дітям повну самостійність у його використанні. 

Але тільки цілеспрямоване, планомірне, не рідше 1-2 разів у тиждень навчання спортивним іграм і спортивним вправам дасть дітям можливість по-справжньому відчути азарт спортивної гри і її користь. Тому ми запропонуємо вам короткий опис змісту спортивних ігор і спортивних вправ. Однак перш ніж приступитися до систематичного навчання дітей спортивним іграм і спортивним вправам, необхідно познайомити їх з різними видами спорту, спортсменами, провести екскурсію або цільову прогулянку на стадіон (міський, шкільний, двірський), розглянути ілюстрації. Ціль їх - викликати інтерес, сформувати бажання займатися спортом. Другим етапом є нагромадження досвіду спілкування із предметами: ракеткою, м'ячем, городками й т.д. Для цього доцільно помістити їх у спортивний куточок і дати можливість самостійно маніпулювати ними й лише після цього приступитися до навчання. При цьому варто пам'ятати про строгий контроль за самопочуттям дітей і враховувати протипоказання при використанні окремих видів рухів. Наприклад, дітям, що мають плоскостопість, не слід захоплюватися їздою на велосипеді, дітям з порушенням зору протипоказані настільний теніс і т.д. А також спортивні ігри й вправи варто підбирати й проводити, виходячи з науково обґрунтованих рекомендацій.

Правила добору спортивних ігор та вправ

Головне правило добору - відповідність спортивних ігор і вправ віковим анатомо-фізіологічним і психологічним особливостям дошкільників.

Функціональні можливості малят нижче, ніж  у дорослих, що визначає обмежене використання фізичних вправ, що вимагають значного фізичного навантаження, витривалості. Властива дошкільникам безпосередність, деяка імпульсивність нервової діяльності обмежує їхньої можливості й у швидкому орієнтуванні.

У роботі з дошкільниками можна використати такі спортивні ігри й вправи, у яких максимально доступні фізичні навантаження чергувалися б з мінімальними або з розслабленнями м'язів. Це спортивні ігри, у які входять основні рухи - ходьба, біг, стрибки, кидання, лов, метання м'яча, лазіння, пролізання й т.д. Саме такий характер мають плавання, ходьба на лижах, біг на ковзанах, спортивні ігри - бадмінтон, настільний теніс, городки, баскетбол.

Дошкільники ще не вміють виконувати ланцюжка технічних прийомів або тактичних комбінацій спортивної гри, їм доступні лише початкові, елементарні прийоми або окремі прості комбінації.

Наприклад, у бадмінтоні: ударом ракетки послати волан у напрямку до партнера, а при поверненні волана – відбити; у волейболі: кидком від грудей послати м'яч тим же прийомом на  іншу сторону сітки; одержуючи м'яч від партнера, не відбивати його, а лише ловити, знову повторити такий же прийом кидка.

Велике значення має використання в режимі дня різних спортивних ігор і вправ у комплексі. У комплекс включають вправи, різні по руховому змісті, рівню засвоєння й технічної складності. Розмаїтість рухів у них сприяє поліпшенню загальної фізичної підготовки дітей. Використання вправ з різним рівнем складності полегшує організацію й педагогічний контроль за їхнім ходом. У таких умовах педагог може приділити більше уваги контролю за більше складними вправами в той час як інші діти будуть самостійно грати в прості.

При комплексному використанні легше задовольнити індивідуальні схильності дітей і зробити їхні інтереси більше різноманітними.

Спортивні ігри й вправи переважно проводяться на свіжому повітрі. Тому, підбираючи їх, варто враховувати сезонні, погодні умови. Так, у теплу пору року віддається перевага спортивним вправам й іграм з м'ячем, бігу (помірному, швидкому, на витривалість), іграм у кеглі, городки, настільний теніс, бадмінтон, з елементами баскетболу, волейболу; купанню, плаванню, їзді на велосипеді; узимку - катанню на санках, розвагам зі сніжками, ковзанню на бігових доріжках, ходьбі на лижах, бігу на ковзанах. Підбираючи розваги до того або іншого періоду дня, варто пам'ятати про педагогічні завдання, які слід вирішити в майбутньому періоді, а також про попередні фізичні навантаження.

Місце спортивних ігор та вправ в режимі дня ДНЗ

Спортивні ігри й вправи в дошкільній установі варто використати в різні періоди дня. 

Ранком, приймаючи малят, можна залучити до розваг невеликі групи дітей залежно від їхнього стану. Діти, які рано встають і пішки йдуть у дитячий сад, досить бадьорі, із задоволенням виконують певні рухи. А ті, які встають пізно, приходять іноді сонні, мляві й не виявляють бажання рухатися. Таких дітей варто втягувати в рухову діяльність поступово.

Ранком недоцільно використовувати спортивні ігри й вправи, що викликають сильне емоційне порушення або вимагають більші витрати фізичної енергії. Це буде виснажувати дітей, знизить їхню можливість в оволодінні знаннями, навичками й уміннями на заняттях.

Це потрібно враховувати й при доборі вправ для вечірнього часу, адже ввечері, через 2-3 години після денного відпочинку, працездатність дітей починає знижуватися. Але й не відразу після сну, тому що  діти ще мляві, тому навантаження варто підвищувати поступово, використовуючи наприклад, комплекси коригуючої гімнастики.

На денній прогулянці можна використати спортивні ігри й вправи, з максимальним фізіологічним й емоційним навантаженням. У ці відрізки режиму дня вивчаються основи техніки видів спорту, які будуть ведучими в наступному й поточному сезонах. На денній прогулянці спортивним іграм і вправам варто приділяти більше увагу, чим в усі інші періоди дня. Але їхнє місце протягом прогулянки визначається з урахуванням інших видів діяльності: спостережень за навколишньої, працею, іграми, зокрема творчими, і ін. 

На початку прогулянки спортивні ігри й вправи проводити не бажано. Отут доцільно віддати перевагу спостереженням, щоб зосередити увагу дітей, які ще не захопилися іграми.

У дні, коли немає фізкультурних занять на повітрі, можна використати піші переходи, створювати умови для самостійної рухової діяльності дітей, у процесі якої вони можуть повертатися й до знайомих елементів техніки спорту, вправам.

Загальні положення керівництва спортивними іграми та вправами

Вирішальна роль у керівництві спортивними іграми й вправами належить вихователеві. Дошкільники не здатні регулювати величину фізичних навантажень, не вміють самостійно освоювати фізичні вправи, передбачені програмою. Їм потрібна допомога вихователя в освоєнні техніки й елементів тактики спортивних вправ, ігор. Тому педагог обов'язково повинен знати техніку вправ й елементів спортивних ігор.

Насичення режиму дня дітей різноманітними засобами фізичного виховання при широкому використанні рухливих ігор, спортивних вправ, розваг - невід'ємна частина повсякденної освітньо-виховної роботи. Потрібно на практиці реалізувати вимоги програми по навчанню дітей спортивним вправам, елементам спортивних ігор. 

Власний приклад педагога, його фізичні якості, бадьорість, оптимістичний настрой, прагнення прищепити дітям любов до фізичної культури благотворно впливають на них. Дуже важливо створити для розваг умови, що відповідають гігієнічним і педагогічним вимогам: наявність вільного місця, свіжого повітря, потрібного обладнання й вільний доступ до нього, зручної одягу й взуття.

Для деяких розваг (наприклад, кидання ціпок-биті в «городках») вибирають окреме місце на площадці, тому що рухи дітей можуть бути небезпечні для навколишніх.

Ранком, на прогулянках вихователь організовує дітей для участі в спортивних іграх і вправах так, щоб не перешкоджати їхнім особистим задумам в ігровій діяльності. Тому не рекомендується голосно кликати дітей для участі в розвагах. Підкоряючись оклику вихователя, вони залишають свої справи, що руйнує їхні творчі задуми.

Якщо ж сюжет творчих ігор дітей починає вгасати, а дії стають безцільними, можна з великою наполегливістю залучити всіх до розваг.

Керуючи іграми й вправами, вихователь використовує загальнометодичні прийоми навчання й виховання дітей - пояснення, показ, питання, вказівку, оцінку дій, заохочення, приклад іншої дитини.

При цьому треба увесь час підтримувати емоційний підйом дітей. Тривала інструкція, детальний показ рухів можуть затримати початок розваги, що діти з нетерпінням чекають, і, таким чином, остудити їхнє бажання. Усіляка підтримка емоційного настрою дітей спонукує їх до більше енергійного виконання рухів, дій.

Із цих міркувань пояснення й показ доречні до початку діяльності лише в тій мері, від якої залежать початкові дії учасників, а потім у процесі діяльності можна додатково давати ради або вказівки.

З дітьми 4-5 років вихователь – неодмінний учасник розваг, особливо в тому випадку, якщо дії незнайомі малятам. Старшим дошкільникам педагог допомагає почати розвагу, розподілити ролі,  домовитися про дії, про порядок їхнього виконання, а потім уже спостерігає за ходом розваги й втручається тільки при необхідності. Проводячи спортивні вправи з технічними ускладненнями, вихователь повинен увесь час брати участь у них.

Організовуючи ігри й вправи з дітьми молодшого дошкільного віку, вихователь спонукує їх краще виконувати дії. Вихованців цієї вікової групи цікавить не роль переможця, а сама дія. Вихователь у кожному випадку словесно заохочує всіх, хто правильно виконав дії.  Педагог стежить , щоб діти не перевтомлювалися. Необхідно враховувати те, що фізичне навантаження діє на весь організм і викликає зміну як у фізіологічному, так й у психічному стані.

Керуючи педагогічним процесом, вихователь не може застосовувати точних методів контролю за фізичним і психічним станом дітей. Однак він досить оперативно може підрахувати частоту пульсу й подиху, що орієнтовно просигналізує про наближення утоми або недостатності навантаження. Пульс підраховується за 10 с і множиться на шість, а подих - за 30 с і множиться на два.

Уважно спостерігаючи за зовнішніми ознаками фізіологічного стану, зауважуємо негативні зміни його від перевтоми. Про це, наприклад, свідчить почервоніння або збліднення шкіри обличчя, поява на обличчі й на волоссі дитини поту, помітна отдишка. Проникаючи в психіку, перевтома приводить до того, що зникає інтерес, послабляються витримка й увага. 

Внаслідок перевтоми у дітей погіршується регулююча роль вищої нервової системи. Зовні це виражається у втраті точності рухів, деавтоматизації вже сформованих навичок, погіршенні просторового орієнтування. У жарку погоду тренувальний процес повинен бути коротше, ніж у прохолодну, оскільки організм через велику тепловіддачу швидше губить вологу.

На початку навчання певному виду спорту, коли в дітей зовсім ще немає необхідних умінь , тривалість процесу повинна бути обмеженої, тому що при освоєнні нового діти затрачають багато зайвих зусиль, і це швидко виснажує їх. Отут варто обмежитися вправами в межах 10 хвилин з нагромадженням умінь витрати енергії можна регулювати за рахунок знайомого: вправляючись, діти повторюють один-два знайомих елемента спорту, а новий, наприклад, один елемент  техніки. Завдяки цьому можна підвищити навантаження, збільшуючи тривалість вправ. Поступово вона збільшується до 20 хвилин для дітей шостого року життя з короткими паузами на відпочинок.

Планування спортивних ігор та вправ

Навчання дітей спортивним вправам й елементам спортивних ігор в основному проводиться на фізкультурних заняттях, що організовуються на повітрі. Але для того щоб діти опанували навичками спортивних вправ і навчилися грати в спортивні ігри, необхідно постійно повторювати й закріплювати їх під час прогулянок .

У кожному плані на тиждень для закріплення необхідно планувати кілька видів спортивних ігор і вправ. Залежно від погодних умов, наявності спортивного інвентарю, ступеня оволодіння дітьми тією або  іншою спортивною грою й вправами вихователь розподіляє на всі прогулянки тижня (ранкові й вечірні). В одних випадках діти можуть вправлятися в декількох видах ігор, наприклад: одні катаються на самокатах, інші грають у настільний теніс і бадмінтон, а потім вони міняються місцями. В інших випадках на прогулянці планується тільки один вид спортивних ігор, наприклад гра в городки. При цьому діти повинні грати тільки в присутності вихователя.

К участі в спортивних іграх і вправах вихователь спочатку  залучає тих дітей, які недостатньо освоїли вправи на фізкультурних заняттях. Надалі потрібно прагнути до того, щоб активно діяли все. Діти повинні не тільки опанувати елементами спортивних ігор, але й знати їхні основні правила, назву частин використовуваного спортивного інвентарю, уміти доглядати за ним. 

Варто так планувати ігри на кожен день, щоб у комплексі вони становили різноманітну по руховому змісту діяльність.

Якість організації й проведення спортивних ігор і вправ - від вибору до її закінчення - залежить від психологічної готовності дорослого до цієї  діяльності, його педагогічних знань, досвіду й уміння спілкуватися з дітьми.

Але одне з головних завдань керівника - зуміти ввійти в дитячий колектив, знайти ключ до серця кожної дитини, ужитися в сферу ігрових дій. Іноді він може й сам вступати в гру. Це важливо в тих випадках, коли необхідно налагодити контакт або показати зразок уміння грати. Така участь викликає довіра до педагога, що може ввійти в дитячий світ гри, залишаючись справедливим й авторитетним суддею.

Щирість і доброзичливість, життєрадісність і відкритість, співпереживання й уміння допомогти, помітити успіхи - от ті якості, які притягають дітей, викликають їхню симпатію й повагу до дорослого, а іноді є головним мотивом участі в грі.

Їзда на самокаті

Їзда на самокаті - вправа, привабливе для дошкільників. Дитина освоює рухи також під керівництвом і контролем дорослого. Хлопці повинні відштовхуватися поперемінно як правої, так і лівою ногою; котитися, поставивши обидві ноги на платформу. Важливо, щоб самокат був по росту дитини, щоб не створювалися несприятливі умови для порушення постави, скривлення хребта.

Катання на велосипеді

Катанню на двоколісному велосипеді можна навчати дітей з 3-4 років, навчивши колись качатися на триколісному велосипеді. Ця робота проводиться на асфальтовому покритті в теплу пору року. Катання на велосипеді впливає на серцево-судинну , дихальну системи, сприяє зміцненню м'язів, особливо ніг стопи. У дітей розвивається швидкість, спритність, рівновага, окомір, координація рухів, орієнтування в просторі, ритмічність, сила, витривалість, підвищується вестибулярна стійкість.

Бадмінтон

Гра проводиться на площадці розміром від 3,5 на 8 до 5 на 10 метрів. Посередині на висоті 130 див натягається сітка (або шнур). Граючі поперемінно відбивають волан через сітку. Якщо що попадав припустився помилки (дав упасти волану на свою площадку, відбив його за межі площадки партнера або в сітку, ударив обідом ракетки), то подача переходить до іншого гравця. Якщо помилився що захищається, то що попадали   зараховується очко. Гра триває до 5,7 або 10 очка (за домовленістю). Гра може складатися й з декількох партій. Грають один на один, два на два або з більшим складом команд, але кожному гравцеві окреслюють зону, за якої він не повинен виходити, щоб не заважати іншим.

Опанувавши елементарною технікою й правилами гри в бадмінтон, діти можуть грати в неї через мотузку або сітку в приміщенні й на ділянці.

Футбол.

Для гри необхідна площадка 30 на 15 м і футбольний м'яч. Через центр площадки поперек її проводиться лінія. На торцевих сторонах стійками позначаються ворота шириною 3-4 м. краю площадки можуть бути позначені прапорцями : чотирма кутовими й двома середніми.

У грі беруть участь 2 команди по 5-7 гравців, включаючи воротаря. Один із гравців капітан. Капітани кидають жереб, у результаті один вибирає ворота, іншої робить перший удар по м'ячі від центра поля убік команди супротивника. Гравці кожної команди прагнуть серією передач підвести м'яч до воріт суперника й забити гол. Завдання протилежної команди - не пропустити м'яч у ворота й перейти в атаку. Забороняється підставляти підніжки, ударяти гравців по ногах і штовхати їхніми руками, сильно відштовхувати один одного корпусом під час боротьби за м'яч, відбирати м'яч у воротаря. Гра триває 2 тайми по 15 хвилин.

Волейбол.

Для дитячого волейболу підійде площадка 10 на 10 м. волейбольна сітка або шнур натягається на рівні витягнутих рук дитини.

М'яч перекидається через сітку відразу або через пас, він не повинен стосуватися сітки під час подачі, але це припустимо в процесі гри. Завдання граючих - не дати м'ячу торкнутися землі на своїй половині, а передавати його так, щоб він упав на половині суперника. При подачі й передачі м'яч не повинен летіти за межі площадки, у цьому випадку не зараховується очко й подача переходить до іншої команди. Очко зараховується, якщо м'яч, перелетівши сітку, торкнувся землі на половині супротивника. Гра йде до 5 або 10 очка, тривалість - 15 - 25 хвилин (2-3 партії).

Баскетбол.

З м'ячем діаметром 60-70 див діти грають із 3-4 років, але в міні-баскетбол їх можна навчати грі з 5-6 років. Ці ігри організуються на спортивній площадці розміром 18 на 12 м , діаметр центрального кола для спірних кидків - 3 м, лінія штрафного кидка на відстані 3,6 м від щита, висота щита 2,6 м, нижній край щита на висоті 2,35 м від поверхні землі, розмір щита 1,2 на 0,9 м, прямокутник на щиті розміром 45 на 59 див, внутрішній діаметр кільця 45 див, довжина сітки 40 див, вага м'яча 450-500 м, окружність - 60-73 див.

Навчання грі  в міні-баскетбол, як, втім, і іншим спортивним іграм і вправам, варто починати з підготовчих вправ, які педагог організує по підгрупах або фронтально, послідовно відпрацьовуючи їх за пропонованою схемою. Переходити від однієї вправи до наступного рекомендується тільки після того, як воно освоєно більшістю дітей групи.

Рингбол

Цікава гра рингбол. Це різновид міні-баскетболу, вона описана В. Титовим. Ця гра виховує витривалість, стрибучість, спритність, швидкість реакції, здатність добре орієнтуватися на площадці. 

Ігрове поле:

Гра проводиться на круглій площадці. У центрі двох окружностей радіусом 4 й 1,5 м вертикально встановлюється металева щогла висотою 4-5 м. До її верхньої частини, залежно від технічної підготовленості й вікової групи граючих, на одній з висот (3,5; 2,6; 2,15 м - висота кілець у баскетболі, міні-баскетболі й рингболі) кріпляться два стандартних баскетбольних кільця.

Площа великого кругу є ігровим полем, площа малого - зоною штрафного кидка. Середня лінія розділяє ігрове поле на дві зони - тилову й передову.

У змаганнях з рингболу дриблінг (ведення м'яча) не передбачений правилами, тому крім баскетбольного м'яча може бути використаний волейбольний, футбольний або гумовий ватерпольний м'яч.

Школа м'яча.

Вправи  з малим м'ячем можуть бути використані на фізкультурному занятті, прогулянці, у самостійних іграх дітей починаючи з 4-5 років.

Діти дошкільного віку можуть виконувати метання м'яча на дальність й у мету. Для дітей молодшого віку ці вправи складні, тому що вимагають гарної координації рухів, уміння розраховувати силу й точність кидка залежно від відстані до мети і її розташування (горизонтальна або вертикальна мета) тому з малятами проводять підготовчі вправи, які підводять до «Школи м'яча».

Вправи «Школи м'яча»  можна використати як домашнє завдання для дітей з метою розвитку ручної моторики.

Школа скакалки.

Стрибкам через  скакалку краще починати навчати на прогулянці, а потім закріплювати й удосконалювати навички на фізкультурних заняттях й у повсякденному житті. Доцільніше запропонувати дітям спочатку коротку скакалку, тому що при вправі з нею дитина сам координує рухи, не согласуя їх з рухами обертаючу довгу скакалку. Вправами з короткою й довгою скакалкою дитина може опанувати вже в 4-5 років.

Коротку скакалку необхідно підібрати по росту дитини. Для цього дитина встає обома ногами на середину скакалки (ноги на ширині плечей)  і піднімає руки зі скакалкою ледве вище рівня пояса.

Гойдалка, качалки

Цей вид рухів вправляє вестибулярний апарат, багато в чому сприяє зміцненню м'язової системи, особливо м'язів спини, живота, ніг. Дитина опановує вмінням регулювати м'язові зусилля, приводячи гойдалка в рух.  Виходить це в нього не відразу. Маля повинен сам відчути, навчитися напружуватися, передаючи силу  гойдалці  як тільки вони пішли вниз, і розслаблюватися після цього зусилля. 

Початкове дозування рухів - 20-30 разів безупинно. Дорослий стежить, щоб старші діти не розгойдували довго молодших, чергувалися б з ними, показуючи на власному прикладі можливість оволодіння самостійним розгойдуванням. Дітей учать правилам користування гойдалкою: 

Гойдатися по черзі, сходити після повної зупинки;

Не стояти перед гойдалкою, не розгойдуватися якщо не просять. 

Серсо

Гра легше засвоюється дітьми при дотриманні певної послідовності:

Підкинути кільце нагору й піймати на руку;

Підкинути кільце нагору однією рукою, піймати на кий.

Гра вдвох: кільця спочатку ловлять на руку; потім на кий з відстані 2-3 м;

Одним граючим києм кидає кільця (4-6шт.),другий ловить (відстань 3-4 м). Коли всі кільця кинуті, підраховують число пійманих і міняються ролями. Виграє той, хто піймав більше кілець.

Кільцекид

Це дошка з укріпленими на ній кілочками висотою 15- 20 див. на кілочки накидають гумові, фанерні, пластмасові кільця діаметром 15-20див (ширина кільця 2див).  Кільцекиди можуть бути розташовані горизонтально, похило. Вони дають можливість організувати вправи в метанні, розвивають окомір, точність рухів. Відстань для кидка поступово збільшуються з 1,5 до 3-4 м.

Один з різновидів кільцекида – мішень - качалка. Один граючий її розгойдує, другий кидає кільця, намагаючись надягти їх на хитну стійку (висота 30-40 див).  Виграє той, хто накине більшу кількість кілець.

Городки

Городки — стародавня російська гра. Ця гра розвиває окомір, точність рухів, зміцнює м'яза рук і плечового пояса, викликає сильні емоції. Для дітей дошкільного віку підбираються полегшені біти довжиною 45-50 див, вагою 400-450 м, городки висотою 10-12 див.

Система й правила гри в городки значно спрощені в порівнянні із грою дорослих. На землі креслять «місто» - квадрат, кожна сторона якого дорівнює 1 м. На відстані 3-4 м від передньої (лицьовий) лінії міста проводиться риса, з якого починається кін. Між містом і коном на відстані 2-2,5 м від міста - напівкін. Коли діти навчаться вибивати городки із цієї відстані, лінії кону й напівкону збільшуються на відстань 5-6 й 2-3 м.

Настільний теніс

У настільний теніс діти грають з середньої групи. Ця емоційна, жвава, цікава для них гра сприяє розвитку спритності, сили та швидкості реакції. В цій грі застосовують різноманітні удари по м'ячу. Дошкільникам досить оволодіти найпростішим з них : ударом – поштовхом зліва й підставкою справа.

Для гри в настільний теніс роблять столи: для середньої групи висотою 65 див, довжиною 230 див і шириною 100 див; для старшої й підготовчої груп розміри стола відповідно - 68, 250, 130 див. Для метань й ігор з м'ячем на площадці будують вертикальні й горизонтальні цілі - це металеві кільця, цурки із прикріпленими кільцями. Вони використаються й для метань і пролізання, і для різних ігор. Для метань також використається встановлена на площадці модель ракети - діти кидають м'ячі, шишки, мішечки з піском, намагаючись, щоб вони перелітали через кільця й вилітали із протилежної сторони. Ракета використається й для вправ у бігу по похилій площині, і для рольових ігор. 

Діти люблять закидати м'ячі. Вони яскраво розфарбовані, привертають увагу дітей й є гарною мішенню. Для метання широко використаються мети з картону, природний матеріал, кільця з вересу й т.п. Велика увага приділяється іграм з м'ячами (особливо «школі м'яча»). Дітям також пропонується жонглювання ракеткою й м'ячем. Вони ходять і бігають по залі з ракеткою, на якій лежить м'яч, намагаючись не упустити його; ловлять ракеткою м'яч після його відскоку від підлоги або стіни, підбирають м'яч і т.п. Після таких вправ дітям пропонується гра з м'ячем парами, потім можна запропонувати вправи на столі. В. Г. Гришин рекомендує наступні вправи.

В літній період дуже зручно залучати дітей до великого тенісу, який може проводити як і на спортивному майданчику, так і на груповій ділянці.

Гра в класи

Навесні, тільки-но починають просихати ділянки землі, на майданчику або на асфальті, старші дошкільники, особливо дівчатка, з інтересом грають в «класи». Ця гра вимагає вміння стрибати на одній (правій або лівій) нозі, добре орієнтуватися на обмеженій площі, співвідносити свої стрибки з розміром клітинок. В той же час в цій грі розвивається окомір, влучність, вміння влучити плоским камінцем в горизонтальну ціль. За Базовою програмою вперше «класи» згадуються в старшій групі.

Хокей

У підготовчий період діти освоюють основні поняття: ключка, гак ключки, шайба й т.п. Спочатку діти грають із маленькими ключками без ковзанів. У цей період руки дитини звикають до обтяження ключкою, діти здобувають спритність, учаться маневрувати, бити по шайбі й т.п. Маленькими ключками діти намагаються загнати крижинку в лунку, коло або ворота. Грають в ігри «Передай шайбу», «Хто швидше наздожене шайбу до кола» і т.п. Із самого початку важливо навчити правильно, невимушено тримати ключку двома руками - правої (сильної) рукою за кінець ціпка, хватом зверху (відступивши 1,5-2 див), а іншою рукою трохи нижче - хватом знизу. Ключку потрібно тримати так, щоб гак нижнім ребром цілком прилягав до льоду. Під час гри не слід перехоплювати ключку руками. У руках гравця вона повинна бути легкої, слухняної. Для цього дітям пропонуються вправи: махи руками із ключкою, перенос ключки навколо тулуба, з однієї руки в іншу, обертання ключки, тримаючи її двома руками й т.п. 

Ведення шайби можливо двома шляхами: плавне ведення, коли гачок ключки безупинно стикається із шайбою, і прийом так називаної «рубання шайби», коли шайба ведеться легкими ударами гачка праворуч і ліворуч.

Плавання

Плавання корисне для гармонійного фізичного розвитку дошкільників. В наслідок сприятливих поєднань води, повітря, сонячних променів та активних рухів під час плавання зміцнюються м'язи та нервова система дитини, вдосконалюються органи дихання, активізується обмін речовин. Плавання сприяє формування стрункої постави, загартовує дитячий організм. 

Учити дітей плавати можна в штучних наливних і стаціонарних басейнах, а також у водоймищах.

ІІ. Практична частина

Теоретичні знання ви отримали, я пропоную вам закріпити їх на практиці.

Обладнання: аркуш паперу розділений на дві частини з назвою - вправи циклічного та ациклічного характеру, кольорові смужки з назвами спортивних ігор та вправ, таблиця розділена на три колони з назвами – майданчик, групова ділянка, стежки.

Завдання 1:

Визначити спортивні вправи та ігри циклічного та ациклічного характеру.

Завдання 2:

Як ви сплануєте спортивних ігор та вправ на прогулянці в залежності від кількості дітей в групі?

Завдання 3:визначити зручне місце проведення спортивних ігор та вправ.

Висновки

Від правильного планування та організації спортивних ігор та вправ спортивного характеру залежить фізична активність дитини; навички, вміння та знання дітей про спортивні ігри та вправи. Розвивається у дітей активно рухова діяльність, яка третирує нервову систему, вдосконалюючи процеси збудження та гальмування. Під час проведення ігор діти вчаться регулювати ступінь напруги уважності і м’язовий діяльності: в залежності від ігрових ситуацій, які можна чергувати з відпочинком.

Це все допомагає вихованню спостережливості, кмітливості, здібностям орієнтуватися у просторі, знаходити вихід із складеної ситуації, вміння швидко приймати рішення й використовувати його; проявляється сміливість, спритність а також вибирати самостійно спосіб осягненої мети.