Організація та проведення уроків з предмета «Я у світі» у 4-му класі

03 грудня 2015 року на базі Миколаївської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 56 Миколаївської міської ради відбулася творча лабораторіїя «Особливості уроків курсу «Я у світі» у 4-му класі в умовах упровадження Державного стандарту початкової загальної освіти».

У ході роботи творчої лабораторії Олійник Л. М., к. пед. н., доцент, доцент кафедри психології, педагогіки та менеджменту освіти Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, визначила особливості організації та проведення уроків курсу «Я у світі» у 4-му класі.

2015/2016 навчальному році четвертокласники продовжують навчання за предметом «Я у світі», який реалізує галузь «Суспільствознавство» Державного стандарту початкової загальної освіти. 

У початкових класах через введення з треттього класу предмета «Я у світі» закладається підґрунтя для диференційованого вивчення суспільствознавчої галузі на наступних ланках школи із врахуванням дошкільного етапу підготовки дітей. Всього лише 35 уроків у четвертому класі за темами: «Людина»; «Людина серед людей»; «Людина у суспільстві»; «Людина у світі» продовжують сприяти поетапному усвідомленню учнями єдності компонентів «Я – сім’я – школа – рідний край – Україна – світ»; розширюють смислові горизонти бачення учнів, спрямовують їх на усвідомлення сучасного контексту взаємовідносин людини і суспільства, набуття демократичних цінностей, засвоєння поведінкових еталонів.

У методиці організації та проведення уроків з цього предмета у 4 класі враховуються зростаючі інтелектуальні можливості учнів у засвоєнні і перетворенні інформації соціального спрямування, набутий емоційний досвід в оцінці фактів, подій, явищ навколишнього життя, стан вольової регуляції поведінки як основи привласнення учнями суспільних і морально-правових норм.

У навчальній програмі «Я у світі» 2015 року визначено, що у дидактико-методичній систематизації навчального матеріалу особливо важливого значення надається зв’язку його з життям, оскільки обмеженість відповідного досвіду учнів потребує постійного залучення й аналізу життєвих вражень − цієї головної чуттєвої опори набутих знань. Це ж стосується принципу поєднання методів і прийомів навчання − він передбачає активне й свідоме нагромадження, а відтак − і узагальнення вражень із різних джерел, доцільну організацію самостійної й пошукової діяльності учнів. Що сприятиме пізнанню самими учнями свого довкілля і самовизначенню у ньому, дає можливість формувати у них елементарні навички дослідницької роботи, співпраці з іншим людьми і виробляти зацікавлене практичне ставлення до пізнаваних об’єктів. [4].

Уроки з предмету «Я у світі» забезпечують «реалізацію компетентнісного підходу як інноваційного засобу модернізації початкової освіти й досягнення якісно нового результату навчально-виховного процесу з урахуванням пріоритету соціалізації особистості молодшого школяра». [6, с. 2].

Це потребує розвитку педагогічного мислення учителя, удосконалення педагогічної практики. Оновлення методик навчання і виховання молодших школярів спрямоване на перехід від репродуктивної педагогіки до освіти інноваційного гуманістичного типу. Освітній процес у початковій школі має стати більш демократичним, творчим, активним.

«В центрі уваги сучасної початкової школи – учень з його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями» [6, с.8]. 

Учитель має планувати кожен урок виходячи із формування ключових компетентностей: вміння вчитися, інформаційно-комунікатвної, загальнокультурної, здоров’язбережувальної, громадянської, соціальної. 

Оскільки у змісті предмета «Я у світі» першочерговими є формування системи ставлень учнів до навколишнього світу, створення умов для вибору ними суспільних цінностей, формування соціальної, громадянської компетентностей та вміння вчитися, то і кожен урок вчителя має бути нестандартним, позбавленим знаннєцентричності, направленим на здобуття дитиною практичних навиків.

Спираючись на програмовий матеріал, вчитель може планувати уроки різноманітні як за формами роботи, так і за змістом, орієнтуючись на ознаки особистісно-орієнтованої технології навчання (за О.Савченко), зокрема:

• діагностична основа навчання;

• зосередження на потребах учнів;

• гуманізація навчального спілкування;

• співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;

• переважання навчального діалогу;

• турбота про фізичне й емоційне благополуччя;

• стимулювання розвитку, саморозвитку і відповідальності учнів. [5] 

Чим більше вправ застосовує вчитель на осмислення себе, своїх перспектив, тим гнучкішою й еластичнішою стає психіка дитини, тим успішніше вона входить у соціальні зв’язки.

Коли висуваються гіпотези про об’єкт пізнання, розв’язуються прогностичні задачі; учні вступають у діалог щодо засадничих істин у системі: я – інший, я – навколишній світ; правда – неправда, добро – зло. Саме діяльність учня поєднує в єдине ціле множину процесів, які зумовлюють появу й функціонування нового знання, дають змогу розкрити неоднозначність впливу різноманітних умов. Тому варто приділяти увагу прийомам, які допомагають накопичувати якомога більше прикладів таких діяльностей, які формують досвід: описати гарне в іншій людині; дати характеристику партнеру, визначити функцію об’єкта; розгорнути критичну характеристику явища, спробувати на щось подивитись з іншого боку, з іншої точки зору; передбачити різні варіанти розвитку подій.

Під час практичної чи творчої самореалізації учня, доцільно використовувати прийоми типу: навчи мене. Це презентації соціальних проектів, участь у колективних справах, іграх тощо. Лише через подолання пізнавальних утруднень, проблем, через власні дії учень набуває соціального досвіду. Проблематизація навчального матеріалу через систему задач-ситуацій допомагає учням ув’язати розрізнені явища-деталі в широку картину уявлень про світ, життя людини, а моральні висновки і особистісні цінності перетворити на соціально значущі.

Під час організації пошуково-дослідницької роботи учні розмірковуватимуть над запитаннями: «Що може бути наслідком таких вчинків: узяти чуже; зіпсувати якусь річ; вдарити меншого за себе?». Оскільки основним методом накопичення конкретних знань з курсу є безпосередні спостереження учнів, практична й дослідницька діяльність, то основна роль предмета полягає в систематизації знань учнів, навчанні школярів зв’язувати окремі факти в ціле, розкривати їх у взаємозв’язках і взаємозалежностях.

Конкретні знання постають як засіб пізнання світу і життєтворчості, а не як кінцева мета. Саме тому основним завданням є забезпечення активної позиції учня у набутті особистісних цінностей. А через них – суспільно значущих.

Формування особистісно значущої картини світу здійснюється за рахунок максимальної опори на життєвий досвід, який розвивається у процесі взаємодії учня з навколишнім світом. Це стає можливим лише за умови створення такого соціокультурного середовища, в якому учні мають змогу пропустити через себе норми, приписи, правила, які прийняті в суспільному житті. Тож важливо практикувати розгляд світу і його подій з різних точок зору, з різних рольових позицій: свідка події; учасника; того, хто сумнівається; того, хто не сумнівається; історика; учня; вчителя; директора. Тут буде доцільним і використання технологій критичного мислення.

Постійна зміна ролей зумовлює широту поглядів на світ людей, вчинків, поведінки, дає змогу їх розглядати як взаємозумовлені, залежні одне від одного, створює умови для координації різних позицій.

Важливо всіляко заохочувати звернення учня до власного «Я», до використання життєвого досвіду, до проб, подолання труднощів, творення нового знання. 

Типовим недоліком вчителів початкових класів у проведенні уроків суспільствознавчої тематики є зловживання словесними методами, коли ефект засвоєння змісту пов’язується з добрим розтлумаченням норми. За такого розуміння пріоритетним стає слово. А має бути «менше вчителя» – «більше учня!», діалог – звернення до іншого, жива взаємодія, яка породжує партнерські стосунки.

Для педагога важливим стає уміння розподіляти активність – свою власну і школярів шляхом розгортання різних видів діалогічних форм. Домінуюча ж позиція вчителя знижує навчально-виховний ефект, не залишаючи часу не обдумування, нав’язує учням свою точку зору, ігнорує їхню активність. Натомість і зміст уроку, і методи його проведення мають актуалізувати рефлексивні шари свідомості учня, спрямувати кожного прагнути більшого: більше знати, читати, уміти.

Учителю пропонуються різноманітні прийоми роботи у методичному апараті підручника Н. М. Бібік «Я у світі». Їх необхідно колекціонувати, випробовувати. Створюючи образ предмета, який і в змісті, і в процесі містить мотивацію до дії, спонукає до партнерських взаємин у спільній роботі, до самовираження в різних формах активності.

Такими будуть завдання типу:

• Придумай іншу кінцівку історії…

• Візьміть інтерв’ю в учня, який…

• Знайдіть докази «за» і «проти»…

• Висуньте припущення про те, що могло б трапитись, якби…

• Зробіть діораму улюбленої сцени на столі…

• Перелічіть причини, чому сподобалась і чому не сподобалась…

• Організуйте аукціон добрих справ…

• Придумайте нове призначення для…

• Складіть оголошення про…

• Придумайте рекламу…

Підручник допомагає учителеві дозувати навчальний матеріал, організовувати практичну та пошуково-дослідницьку роботу. Підручник передбачає діалог з учнем, розгортає тему як пошукову задачу через опору на позитивне підкріплення, стимулювання добрих намірів і вчинків. Школярі освоюють моральні норми і правила співжиття в суспільстві («Про добро і зло»; «Про доброту: щедрість і жадібність»; «Про правопорушення»; «Умій відмовляти»; «Чому не можна підглядати» тощо).

Помічено: у молодшому шкільному віці важко передбачати можливі наслідки вчинків, тому послідовно вводяться прогностичні задачі типу: «Що буде, якщо…»; проектні завдання, які потребують планування спільних дій, розподілу ролей і досягнення бажаного результату. У такий спосіб діяльність учнів спрямовується на спільне вироблення правил, створення власного життєпису, накопичення інформації про людей, які досягли успіхів у житті.

Таким чином, використання технології особистісно орієнтованого навчання спрямовується на вироблення траєкторії саморозвитку учня. Учителеві важливо збагатити навчальний матеріал конкретними фактами, які близькі й зрозумілі школярам четвертого класу, збалансувати питому вагу інформативного й діяльнісного компонентів навчання.

Ілюстрації, які вчитель планує використовувати на цих уроках мають бути функціональними, реалістично відображати зв’язки й залежності в навколишній дійсності, приваблювати учнів естетикою зображення, стимулювати інтерес до теми [1]. 

Урок «Я у світі» необхідно будувати так, щоб на ньому учні мали можливість розмірковувати, досліджувати, аналізувати різні життєві ситуації, пропонувати різні шляхи розв’язання проблемних питань, робити висновки. Вчитель повинен допомогти учням отримати досвід толерантної поведінки, співпереживання, співпраці, зрозуміти значення життя як найвищої цінності. Для реалізації зазначених положень необхідно, застосовуючи практичні методи навчання, театралізацію, ділові ігри залучати учнів до активної пізнавальної діяльності, дискусій, роботи над проектами.

Можливим є використання і тренінгових технологій, спрямованих на розвиток творчого мислення, комунікативності. Тренінг спонукає дитину звертатись до свого внутрішнього світу, оцінювати свої позитивні надбання і невикористані можливості, вибудовувати індивідуальну програму життєдіяльності на близьку і віддалену перспективу. Проте під час проведення тренінгів слід дотримуватися всіх вимог до їх проведення, оскільки буде втрачатися результативність. [2, с. 418-427]. 

Уроки з елементами тренінгу можна проводити у формі ігор, вікторин, КВК, евристичних бесід, тренінгів, роботи творчих майстерень. «Головна мета вчителя – сприяти створенню ситуації успіху, розвитку творчих здібностей, креативного мислення, ініціативи, розкриттю внутрішнього світу дитини» [3, с. 43]. 

Основні способи засвоєння знань під час тренінгових занять: словесні, дослідницькі, творчі. Дуже важливими є практичні вправи, захист проектів, дослідницькі завдання. Учитель створює творчу атмосферу для пізнавальної активності кожного учня. Основними принципами організаційної роботи на заняттях з елементами тренінгу є: добровільна участь, урахування вікових особливостей дітей, зацікавленість, систематичність, практичне застосування набутих знань.

Використані джерела:

1. Бібік, Н. М. «Я у світі»: зміст і методичні підходи реалізації [Текст] / Н. М. Бібік // Методичний коментар до навчальних програм для 1–4 класів : Дайджест / [укл. О. В. Онопрієнко]. – Донецьк, 2012. – С. 84–90.

2. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково-методичний посібник / За ред.. І.Г. Єрмакова – Запоріжжя : Центуріон, 2005. – С. 418-427.

3. Колпакова О. Мова нашої душі. Авторська програма занять з елементами тренінгу. // Початкова освіта. – № 41. – 2013. – С. 42-52.

4. Навчальні програми для початкової школи. Сайт МОН України http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/pochatkova-shkola.html

5. Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти: підручник – К. : Грамота, 2012. – 504 с.

6. Шаульська Ю. Інноваційні освітні технології. // Початкова освіта. – № 47. – 2013. С. 2 – 11.

Програма лабораторії