Формування довільної поведінки у дітей раннього віку шляхом сенсорних ігор

Світлана Валеріївна Малініна

м. Миколаїв, ДНЗ №141

Формування довільної поведінки 

у дітей раннього віку 

шляхом сенсорних ігор

У ранньому віці у дитини формується предметна діяльність. Її відмінність від простого маніпулювання навколишніми предметами, характерного для дітей дитячого віку, полягає в тому, що дії дитини з предметами починають підкорятися функціональним призначенням даних предметів. Дорослий вчить дитину тому, як слід використовувати ложку і чашку, як тримати в руці олівець і як - совочок, що потрібно робити з іграшками - возити машину, заколисувати ляльку, дути в дудочку.

Півторарічний малюк з ложкою, м'ячем, книгою, стільчиком діє зовсім інакше, ніж шести-восьмимісячна дитина - активність дитини більш старшого віку з цими предметами носить характер, відповідний їх загальнокультурному призначенню. Так, дитина навчається підносити чашку до губ, але їй набагато легше звертатися з порожньою або напівпорожній чашкою, ніж з чашкою, повної молока.

Дещо більшу свободу дій дитина набуває, маніпулюючи з іграшками.

До початку третього року життя предметна діяльність вже сформована, принаймні щодо тих предметів домашнього вжитку, якими дитина користується. Удосконалюються і самі предметні дії.

У ранньому віці у дитини починають складатися свідомо контрольовані довільні дії. Вони проявляються в малюванні, конструюванні, в інших видах творчої діяльності. Ці дії називаються довільними тому, що вони виникають не під впливом зовнішніх стимулів у формі реакції на них, а внаслідок внутрішнього задуму, який керує діями дитини. Довільні дії – це цілеспрямовані дії, у дітей раннього віку вони можуть бути нестійкими. Почавши їх виконувати з певною метою, дитина досить скоро відволікається, забуває про неї під впливом випадкових зовнішніх обставин.

Дитина здатна вже до вичленовування власних дій із спільної діяльності з дорослим. Це відбивається у мові: «Вова дає їсти», «Наливає воду тато», а пізніше: «Я граю», «Я йду гуляти». Усвідомлення особистих дій стає передумовою нового сплеску самостійності і готує. Це, в свою чергу, забезпечує збільшення свідомо контрольованих довільних дій. 

У ранньому віці формуються якісно нові властивості сенсорних процесів: відчуття і сприйняття. Дитина, включаючись в різні види діяльності (спілкування, гру, конструювання, малювання та ін), вчиться більш тонко розрізняти окремі ознаки і властивості предметів. Удосконалюється фонематичний слух, сприйняття кольорів, гострота зору, сприйняття форми предметів і ін. Поступове виокремлення сприйняття з предметної дії забезпечує його розвиток як самостійний, цілеспрямований процес зі своїми специфічними завданнями та способами. Такий процес сприяє тому, що діти переходять від маніпуляції з предметом до ознайомлення з ним на основі зорового сприйняття, при цьому «рука вчить очі» (рух очей на заняттях визначає рух руки). Довільні дії на основі зорового сприйняття стають в ранньому віці одними з основних у процесі безпосереднього пізнання предметів і явищ. 

Стимулом для розвитку довільної поведінки є природна цікавість дитини, яка в даному віці реалізується на основі розширення сенсорного досвіду. Ось чому завжди педагогу важливо пам’ятати, що довільна поведінка та сенсорний розвиток взаємопов’язані між собою, збагачення однієї складової забезпечує збагачення іншої. Розглядаючи нові предмети (рослини, камені і т.д.), дитина не обмежується простим зоровим ознайомленням, а переходить до дотикового, слухового і нюхового сприйняття – згинає, розтягує, дряпає нігтем, підносить до вуха, зворушує, нюхає предмет, хоча часто ще не може назвати його, позначити словом. Активне, різноманітне, розгорнуте орієнтування дитини по відношенню до нового предмету стимулює появу більш точних образів. Дії сприйняття розвиваються завдяки засвоєнню системи сенсорних еталонів (кольорів спектру, геометричних форм та ін.). Таким чином довільна поведінка, сформована на основі сенсорного досвіду та маніпуляцій з активізацією сенсорних каналів сприйняття, сприяє формуванню довільної пам’яті. Це, в свою чергу, стає основою і водночас першим кроком на шляху до розвитку уяви. 

Працюючи в групі раннього віку та спостерігаючи за розвитком наймолодших дошкільнят, я звернула увагу на те, що мої вихованці в процесі навчання, а також вільної самостійної діяльності виявляють потребу у постійному пізнанні навколишнього. Спеціально організовані заняття дають змогу навчати дітей обстежувальним діям і формувати основні сенсорні навички. Спостереження за педпроцесом дозволяють стверджувати, що діти раннього віку вже в змозі переносити отриманні на заняттях уміння і навички у самостійну ігрову діяльність. Так, наприклад, в другу половину дня під час самостійної художньої діяльності Аня С. (2 роки 4 міс.) зобразила олівцем на папері «зернятка», а після цього узяла до рук іграшкового курча та «підгодувала» його цим «зернятком». В даній ситуації дитина використала навичку, отриману на занятті, у дівчинки виникла асоціація з підгодовуванням птахів, про що йшла мова на занятті, і Аня подумки спланувала та виконала дію підгодовування. Утім, дана довільна поведінка пов’язана скоріше з асоціацією, яка виникла спонтанною, хоча і є виявом вміння сформулювати елементарний внутрішній задум. 

Я помітила, що в результаті опанування вміння формулювати для себе внутрішній задум та реалізовувати його у поведінці дитина стає впевненішою, вільно пересувається по групі, у колі одноліток, оволодіває мовленням не тільки як засобом спілкування, а і як засобом висловлення своїх власних потреб, задумів, бажань. Усе більше часу вона займається наодинці, виявляє елементарну автономність та незалежність від допомоги й підтримки дорослого. Завдяки спілкуванню з дорослим та отриманню досвіду самостійного вибору в дитини починають формуватися зачатки довільної регуляції поведінки, спрямованість на досягнення мети, здатність долати невеликі труднощі. Протягом певного часу малюк може чекати бажаного, виявляти елементарну терплячість.

Багаторазове вправляння у обстеженні предметів та використанні їх у самостійній ігровій діяльності робить дитину більш спостережливою та уважною. Маля може тривалий час спостерігати за тим, що її зацікавило, її увага стає гнучкішою, вона може переключитися зі спостереження на звертання дорослого. Сприймання стає все більш диференційованим; поліпшується здатність розрізняти предмети за кольором, виникає уміння розрізняти за відтінками; дитина включає колір до складу комплексної характеристики об'єктів (колір набуває значущості під час вибору та використання предметів). На незначній відстані дитина починає правильно сприймати розмір предметів. Нові навички сприймання, поєднані з набутим сенсорним досвідом призводять до того, що дитина здатна здійснювати зоровий вибір за зразком вихователя, вчиться співвідносити предмети, а вже у повсякденні, використовуючи набутий досвід, може з двох предметів, різних за формою або величиною, обрати необхідний. Використання більшої, ніж раніше, кількості предметів, знарядь, матеріалів сприяє ускладненню та урізноманітненню діяльності дитини. Ознаки формування довільної поведінки я спостерігаю у процесі переходу від маніпуляцій до ігор та використання предметів у практичних цілях. Розвиваються цілеспрямовані рухи дитини, вона може координовано працювати двома руками. Предметні дії стають вправнішими, дитина використовує предмети та основні знаряддя за призначенням. Предметні дії набувають узагальнювального характеру, відділяючись від тих предметів, на яких вони були засвоєні, тобто відбувається перенесення засвоєних дій в інші умови. Для моїх малят сприймання навколишнього світу – найулюбленіший вид діяльності. Залучаючи своїх вихованців до таких сенсорних ігор, як «Збери пірамідку» (розмір), «Склади квітку» (дотик, колір), «Збери потяг» (геометричні фігури, колір) тощо, я навчаю їх придивлятися, вдивлятися, прислухатися, пробувати на дотик, з'єднувати, роз'єднувати, конструювати, експериментувати. В результаті малята самостійно навчились будувати «хатинки» для звірят, ляльок, прикрашають на власний розсуд одяг для ляльки, її ліжечко, стіл, за бажанням добирають настільні ігри та посібники у вільний час. Діти здатні розрізняти основні кольори, форми, величини, фактури предметів (м'який - твердий), співвідносити частини і ціле, їх розміщення у просторі. Отримані знання, уміння та навички мої діти свідомо використовують під час ігор в «Сім’ю», «Водіїв», лікують ляльок, добираючи елементарні іграшки-замінники для добре знайомих та достатньо обіграних іграшок (у випадку, коли їх немає «під рукою»).