Страницы

вівторок, 3 лютого 2015 р.

Формування свободи поведінки дитини через роботу з батьками

Костенко Тетяна Євгенівна
м. Миколаїв, ДНЗ №117

Формування свободи поведінки дитини через роботу з батьками

У Базовому компоненті дошкільної освіти України визначено, що: «Дошкільна освіта є самостійною системою, обов’язковою складовою освіти в Україні, яка гармонійно поєднує сімейне та суспільне виховання. Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує зусилля батьків, педагогів, психологів на розвиток творчого потенціалу дитини, що має свої особливості у дошкільному дитинстві на своєчасне підтримання досягнень індивідуальної своєрідності неповторного життєвого шляху дитини, забезпечення психолого-педагогічного супроводу розвитку дитини у дошкільні роки».

Робота педагога з батьками охоплює всі питання виховання і навчання дітей, з якими педагог ознайомлює батьків дошкільників. Для обговорення з батьками не існує другорядних тем, оскільки вони мають бути обізнані щодо особливості розвитку дитини, завдання навчання і виховання.


Усі батьки потребують педагогічних знань, після народження дитини вони змушені опановувати професію вихователя. Педагоги дитячих закладів – професіонали, вони готові допомогти у вихованні дітей. Батьки дітей раннього віку відчувають труднощі, пов’язані з кризою трьох років, примхливістю та впертістю дитини. Перебільшені вимоги батьків негативно впливають на розвиток маленьких дітей, їх самооцінку та поведінку. Тому в таких випадках завдання вихователя є своєчасне надання допомоги у розв’язанні певних питань.

Зміст роботи з батьками реалізується через різноманітні форми. Головне, щоб батьки були обізнані щодо багатьох питань. Існують традиційні та нетрадиційні форми взаємодії з батьками, що мають на меті озброїти батьків педагогічними знаннями.

В своїй роботі я використала одну з традиційних форм роботи – групову консультацію на тему: «Свобода поведінки і криза трьох років».

Мета: розширювати знання батьків щодо основних характеристик психічного розвитку дітей раннього віку; дати уявлення про свободу дитини у рамках дозволеного та стилю «вимоглива доброзичливість».

До трьох років батьки найчастіше спостерігають серйозні зміни в поведінці своєї дитині: вона стає егоїстичною, впертою, капризною.
Чому так відбувається?
Дитина починає усвідомлювати себе як самостійну особистість і виявляти власну волю.
Що це означає?
Тільки через «ні», «не хочу» і «не буду» дитина може заявити про себе, дати зрозуміти дорослим, що тепер вони повинні рахуватися з її думкою. 
Симптоми початку кризи:
Негативізм 
прагнення постійно суперечити дорослим.
Упертість 
прагнення відстояти свою вимогу.
Норовистість
 бунт проти старих норм і правил.
Свавілля 
 наше улюблене - "Я сам!"
Криза 3 років — межа між раннім і дошкільним дитинством, це один із найскладніших моментів у житті дитини. 
Що потрібно мамі?
Терпіння, розуміння, відповідальність, любов.
Що потрібно дитині?
Знайти ту маленьку, необхідну для її здоров'я нішу, яка перебуває між боротьбою та покірністю.
Що робити?
Прислухатися до порад психолога:
1. Не надавайте великого значення впертості й вередуванню. Зауважте приступ, але не дуже хвилюйтеся за дитину.
2. Під час приступу впертості чи вередування будьте поряд із дитиною, дайте їй відчути, що ви її розумієте.
3. Сварити й бити дитину в цей період не можна в жодному випадку — це ще гірше вплине на вашого малюка.
4. Намагайтеся бути з дитиною наполегливими. Якщо ви сказали «ні», тримайтеся й далі цього.
5. Не здавайтеся навіть тоді, коли приступ у дитини протікає у громадських місцях. Істеричність і вередування потребує глядачів. Тому частіше допомагає тільки одне — взяти малюка і відвести від людей. Постарайтеся схитрити, наприклад, сказати: «Що там за вікном робить котик? Ой, яка в мене гарна іграшка, книжка, намистинка!».
Зазвичай свобода – це не потурання. Визначте для себе і поясніть дитині ті межі, виходити за які не слід. Наприклад, не можна грати на проїжджій частині вулиці, не можна порушувати режим дня, не можна вирушати самому на прогулянку. В інших ситуаціях надайте малюкові свободу діяти за його власним бажанням. Запропонуйте йому два варіанти: малювати фломастерами або олівцями, грати в пісочниці або в альтанці, їсти із синьої або із зеленої тарілки. Ви збережете нерви, а дитина отримає задоволення й упевненість в тому, що на її думку зважають. Внаслідок подолання кризи трьох років дитина ніби наново – вже не очима батьків, а своїми власними  - починає дивитися на навколишній світ і вибудовувати його для себе, вже усвідомлюючи і виокремлюючи себе в цьому світі.

Немає коментарів:

Дописати коментар