Роль педагога у формуванні самооцінки дитини раннього віку.

 Галушко Світлана Валентинівна

м. Вознесенськ

ДНЗ №14 «Дзвіночок»

Роль педагога в формуванні самооцінки дитини раннього віку

У розвитку дитини провідна роль належить дорослим. Дитина є соціальною істотою. Потреба в співробітництві з дорослим виникає ще в ранньому дитинстві, коли дорослий забезпечує усі життєві потреби дитини. Він вводить її у навколишній світ, задовольняє одну з  головних потреб психічного розвитку - появу нових вражень. У процесі взаємодії з дорослим формується особиста свідомість дитини. У дошкільному віці вона долає шлях від відокремлення себе від дорослого ( «Я сам») до відкриття свого внутрішнього життя, тісно пов`язаного із зовнішньою діяльністю. 

Для дитини раннього віку дорослий є джерелом практичних умінь і навичок. Наслідуючи їх, вона стає самостійною, незалежною від інших. Персональний образ дорослого (батьків, педагогів) спонукає дитину робити як дорослий; бути як дорослий; уміти те, що дорослий; жити як дорослий. При цьому дитині необхідний не просто дорослий, а значущий-такий , який своїми якостями і рисами демонструє не себе, а ідеї та помисли життя дитини.  

Потреба в спілкуванні з дорослим розвивається протягом усього дошкільного дитинства, як носій суспільно-історичного і культурного досвіду, а згодом - і моральний приклад, дорослий є авторитетом для дитини. Дошкільник оцінює свої вчинки, якості, прагне співпереживання і співучасті з дорослим, в усьому його наслідує. На такій взаємній довірі і будується справжнє виховання. Із цього приводу польський педагог Януш Корчак зазначив, що вихователь, який не сковує, а звільняє, не ламає а формує, не пригнічує, а підносить, не диктує, а вчить, не вимагає, а запитує, переживає разом з дитиною багато хвилин натхнення. Від педагога, який прагне позитивно впливати на дитину , вимагається багато знань, творчості і терпіння. Вихователь має бути не лише вихованим, а й здатним на самовдосконалення. Для дитини важливим є особливий зв`язок саме з вихователем. І не лише тому що в цьому віці дитина залежна від дорослого, а й тому ,що в неї ще немає тривких і розвинутих взаємин з дітьми. Співзвучність суб,єктів виховання – особистості дитини і особистості педагога – є передумовою його ефективного впливу на розвиток дитини. За словами вітчизняного вченого Івана Беха, лише особистісно–орієнтоване виховання досягає розвивальної мети, оскільки воно спрямоване на усвідомлення вихованцем себе як особистості, на вільне і відповідальне самовираження. 

Провідну роль у формуванні самосвідомості дошкільника відіграє спілкування з дорослим, а також інтенсивний розвиток спілкування з однолітками. Спілкування стає тією сферою дійсності, яка акумулює всі психічні функції дитини: її увагу, сприймання, пам'ять, мислення, емоції. На основі знань і думок про себе у дошкільника розвивається найскладніший компонент самосвідомості - самооцінка. Вона багато в чому залежить від того, як дитину оцінює дорослий. Чим точніша й аргументованіша оцінна дія дорослого, тим сприятливіші умови формування самооцінки. Оцінка дорослого дитини повинна відігравати стимулюючу роль, мобілізувати зусилля дитини на отримання результату. Занижені оцінки дорослих мають найбільш негативні наслідки, знижують самостійність та ініціативність дитини. У ранньому віці дитина бачить у дорослому, насамперед, партнера. Позиція дорослого не дозволяє дитині застосовувати щодо його діяльності оцінних дій. Водночас партнера діти починають бачити у своїх ровесниках, між ними виникає обмін оцінками, а на їх основі розвивається здатність бачити себе ніби збоку, з позиції іншого. Зростає значущість оцінок ровесників. 

Характерною для дитини раннього віку є завищена самооцінка, супроводжувана позитивними емоціями. Переважання позитивних самооцінок у малюків відіграє захисну функцію, оберігаючи незрілу особистість дитини від руйнівного впливу негативних емоцій. Прагнення до схвалення з боку дорослих породжує у дитини хвалькуватість, бажання підкреслити найбільш виграшні свої властивості, привернути увагу до них. Молодші дошкільники оцінюють себе в абсолютних величинах: "найспритніший, "найкраще граюсь в різні ігри". Нерідко діти пишаються якостями, якими не володіють, розповідають про вигадані досягнення. Приписуючи собі певну рису, дитина орієнтується, насамперед, на її узагальнене позитивне оцінне значення "хороший", а не на зміст цієї якості. Крім того, дошкільник не може повною мірою розібратися в своєму психічному житті й усвідомити свої властивості. Буває, що потреба в емоційній підтримці та схваленні з боку дорослого настільки загострена, що дитина приписує собі ті риси, за які її похвалять.

Поступово у дошкільників зростає здатність мотивувати самооцінку, змінюється зміст аргументів.

Вимоги дорослого мають ефективність тоді, коли висуваються на фоні доброзичливого, емоційно виразного й позитивного ставлення до дитини. Зловживання заборонами, депресивний стиль дорослого у взаєминах з дитиною погіршують її емоційне благополуччя, знижують активність, призводять до невротичних проявів. У своїх вимогах дорослий повинен виявляти послідовність, контролювати її виконання. 

Відомий український педагог В. О. Сухомлинський наголошував: «Дитина - дзеркало сім'ї; як у краплі води відбивається сонце, так в дітях відбивається моральна чистота матері й батька». Незадоволення батьків, їх заборони викликають у малюка негативні емоції, які у свою чергу діють за принципом парадоксу: батьки очікують виправлення помилок і недоліків, а насправді отримують їх поглиблення, фіксацію. Дитині слід постійно демонструвати любов і турботу, незалежно від результатів її роботи. Слід чітко розмежовувати у своїх оцінках загальне позитивне ставлення до дитини і аналіз її дій. Малюк поступово повинен зрозуміти, що помилки - це необхідний складовий компонент діяльності, що дорослі також роблять помилки, але згодом виправляють.

Дорослий виступає як приклад, і це накладає на нього високу відповідальність. Прагнучи бути, як дорослий, дитина раннього віку не враховує своїх реальних можливостей. Це досить явно виявляється в період кризи трьох років.

Для того щоб навчитися правильно оцінювати себе, дитина повинна спочатку навчитися оцінювати інших людей, на яких він може дивитися як би з боку. А це відбувається, як ми вже знаємо, далеко не відразу. У цей період, оцінюючи однолітків, дитина просто повторює думки, висловлені про них дорослими. Те ж саме відбувається і при самооцінці («Я хороший, тому що мама так говорить»).

У ранньому віці головна роль дорослого в розвитку самооцінки полягає у попередженні кризи 3-х років, що з'являється як реакція на обмеження дитячої самостійності. Маленьким дітям йдуть на користь завдання і заняття, що представляють для них певну складність, ніж легкі і забавні заняття. На маленьких дітей необхідно покладати належну відповідальність і доручати їм відповідні завдання, щоб вони могли відчувати себе частиною суспільства або сім'ї. З іншого боку, відсутність такої кризи при зниженій самостійності дитини - теж загрозливий сигнал. Прогноз розвитку особистості у цьому випадку: схильність до інфантилізму (проявів дитячої безпомічності, безпорадності у дорослому віці); порушення процесу індивідуалізації. Таким чином дорослий повинен зайти баланс між формуванням самостійності дитини та збереженням тісних взаємовідносин із нею. Самостійності необхідно вчити, підтримуючи дитину у її починаннях: ось дворічна Оленка береться підмітати. Як реагувати мамі? Можна відібрати віник, сказавши: «Ти ще маленька. Наметешся, як дорослою станеш». Наслідки - несприятливі, коли настане час підмітати самій, дівчинка скаже: «не вмію», а може, і «не хочу».

Педагогічно правильним буде підтримати бажання дитини, створивши умови для виконання таких привабливих дій, показати, як слід. Обов'язково слід пояснити, що і чому не вийшло, і якщо потрібно, то допомогти. Дитяче відчуття самодостатності поглиблюється, коли дорослі відповідають на інтереси і старання дитини скоріше позитивною оцінкою чи зацікавленістю, ніж похвалою. Реагуйте позитивно, сприймаючи інтереси дитини всерйоз і підтримуючи його, наприклад, читайте з ним книги про динозаврів або досліджуйте черв'яків в саду. 

Малоймовірно, що самооцінка маленьких дітей підвищиться за рахунок надмірних похвал і лестощів. Навпаки, це може породити в деяких дітей сумніви. Багато дітей здатні відрізняти лестощі від правди і навіть можуть перестати сприймати дорослих, зловживають похвалами, як їх підтримують людей. 

Можна порівнювати одержані дитиною результати із запропонованим зразком, з тими результатами, яких вона раніше досягала. Оцінки повинні спрямовуватись на стимулювання діяльності дитини, а не на сухий перелік її помилок. Уявіть собі, що ви педантично перерахували всі до однієї помилки дитини з розрахунку, що наступного разу вона їх буде уникати. Але в дитини зникає бажання взагалі щось робити, раз воно засмучує дорослого, викликає його незадоволення.

Маленьким дітям йдуть на користь завдання і заняття, що представляють для них певну складність, ніж легкі і забавні заняття. На маленьких дітей необхідно покладати належну відповідальність і доручати їм відповідні завдання, щоб вони могли відчувати себе частиною суспільства або сім'ї. 

Не варто закликати дитину брати приклад з когось із її ровесників: «Подивись, як у Петрика...»; «Роби, як Галинка». Адже дитина чекає схвалення від дорослого саме її, а не когось з оточуючих. Потрібно знаходити у роботах дітей те, що їм вдається краще, що посильно для їх виконання. Для малюка у 2-3 роки найбільш зрозумілою буде оцінка безпосереднього результату (малюнка, будиночка). Дієвість оцінки визначається тим, наскільки вона коректно сформульована, яка її форма, зміст. Можна виділити наступні типи оцінювання дошкільників дорослими (за Урунтаєвою Г. А.).

- «Прискіпливі дорослі» головну увагу надають провині дітей, їх невмінню, незнанню, тому, що не вдається досягти. Позитивні сторони поведінки і діяльності вони не відзначають, сприймають її як належне. Діти систематично одержують переважно негативні оцінки. Це призводить до появи низької самооцінки у дошкільників. Їх активність обмежується страхом помилки.

- «Захоплені дорослі» заохочують переважно успіхи, позитивні сторони, підкреслюють навіть незначні досягнення. Діти некритичні до себе, не задоволені своїм статусом у групі однолітків або серед інших дорослих. Діти будь-яким шляхом прагнуть заслужити схвальне ставлення до себе оточуючих. Строга реакція дорослого ще більше загострює незадоволення дитини.

- «Байдужі дорослі» дають несистематичні, випадкові оцінки, які позбавляють дітей твердих орієнтирів у діяльності і поведінці. Дорослі мало звертають уваги на успіхи і невдачі, рідко висловлюють своє ставлення до них. Діти особливо недисципліновані.

- «Справедливі дорослі» однаковою мірою помічають успіхи і невдачі і відповідно їх оцінюють. Діти легко розрізняють те, що схвалює, і те, що забороняє дорослий. Вони впевнені в собі, розвивається адекватна самооцінка.

У розвитку самосвідомості та самооцінки дитини важливу роль відіграє робота із дитячою книжкою, організованої відповідно до вікових особливостей. Усвідомленню дитиною себе у світі фізичних об'єктів, серед природи сприяє позаситуативно-пізнавальна форма спілкування з дорослим, характерна для дитини 3 років. Як відзначав відомий український дослідник самосвідомості П.Р.Чамата, дитині необхідно пережити своє ставлення до інших людей і ставлення інших людей до себе, щоб формувалось правильне ставлення до самого себе, правильна самооцінка.  Це проявляється, зокрема, в оцінці вчинків персонажів оповідань, казок. Будь-який вчинок «хорошого», позитивного героя оцінюється як хороший, «поганого» - як поганий.

Малюк чекає не тільки доброзичливої уваги дорослого, але й поваги до себе. Запам'ятовуючи зміст книжки у формі образів, дитина відтворює ці образи при організації гри, у своїх малюнках. Це свідчить про спрямованість малюка на активне сприймання змісту художніх творів. Він прагне бути діючою особою прослуханої казки, оповідання, вірша, беручи на себе роль, насамперед, позитивних і зовнішньо привабливих героїв, тих, до кого дорослий виявив свою прихильність.

Але поступово оцінка вчинків і якостей персонажів відокремлюється від загального ставлення до них, починає будуватися на розумінні ситуації і того значення, яке мають ці вчинки і якості. Прослухавши казку «Теремок», дитина відповідає на питання: «Добре чи погано поступив ведмідь?» - «Погано». -: «Чому він погано зробив?» - «Тому що розчавив теремок». - «Тобі ведмідь подобається чи ні?» - «Подобається. Я люблю ведмедиків ». Найважливішим надбанням раннього віку в розвитку особистості є зародження власне самосвідомості, а саме того її рівня, коли дитина усвідомлює себе діячем - суб'єктом. Однаково важливими умовами для цього виступає, по-перше, зосередженість всіх психічних функцій дитини на предметних діях, на освоєнні предметного світу; по=друге, ситуативно-ділова форма спілкування з дорослим, що передбачає його участь в оволодінні дитиною предметною діяльністю.

Дитина розуміє свою значущість для близьких дорослих, міцні взаємозв'язки та взаємозалежність із ними. Поступово на основі перебільшено позитивних оцінок дорослих у дитини виникає ідеалізований самообраз, який ще недостатньо відмежований від «Я-реального». Суперечності між ними, що при оптимальному варіанті розвитку самосвідомості стають джерелом для самовдосконалення, тільки зароджуються. Посилення суперечності спостерігається у випадку розходження в оцінках дорослих поведінки дитини: мама вдома хвалить за те, що засуджує вихователь у садочку. Такі діти мають виразно ідеалізований самообраз (С. П. Тищенко), невідповідність якого реальній поведінці дитини компенсується за рахунок стабільно позитивного самоставлення.

Важливою умовою зародження самооцінки є мовлення - спочатку зовнішнє, а потім внутрішнє, що виступає у дорослого провідним засобом саморегуляції особистості. Розуміння й виконання інструкцій дорослого переростає згодом у здатність дитини дошкільного віку будувати свою поведінку на основі самоінструкцій. Особливу роль відіграє засвоєння дитиною власного імені та особових займенниківа).  Приблизно у півтора-два з половиною роки дитина називає себе своїм власним іменем - так, як до неї звертаються оточуючі, а наприкінці третього року з'являються особові займенники, насамперед «я» і «ти».

Дорослий у спілкуванні з дитиною виконує роль співпрацівника, партнера, всіляко підтримуючи та направляючи зусилля малюка на забезпечення успішних предметних дій. Разом з тим, дорослий для дитини - носій зразків дій, джерело для розширення їх арсеналу.

Через призму своєї предметної діяльності малюк сприймає себе і оточуючих. Максимуму виразності досягає залежність емоційного комфорту малюка від того, наскільки успішно відбувається його діяльність. Гостре невдоволення викликають невдачі, особливо коли вони не виправдовують очікувань дорослих. Через успішну дію дитина прагне отримати від дорослого схвалення і заохочення, викликати його захоплення, а на їх основі заслужити повагу дорослого. Малюк починає пов'язувати результат діяльності із процесом її виконання, розуміючи, що дії, які призводять до змін у предметах, виконує саме він. На основі описаних переживань дитини зростає її увага до оцінок дорослих, в яких вона тільки починає вирізняти загальну особистісну оцінку («ти хороший») і оцінку за результатом діяльності («ти добре водиш машину, складаєш пірамі маленькоїдку»). Оцінки дорослих виступають однією з умов формування самооцінки в майбутньому.

Прагнення дитини до самостійності стає окремим мотивом, переплітаючись із мотивом «бути великим, дорослим». Неодноразове виконання дії разом з дорослим та прагнення до відособлення породжують мотив «Я сам». Виникає усвідомлення своєї особистості як діяча: «Я їстиму. Я гратимусь».   

Отже батьки та педагоги грають велечезну роль у формуванні самооцінки маленької дитини, а ця якість грає найважливішу роль у майбутніх успіхах малюка. Демонструючи дитині, що ви піклуєтесь і цінуєте її, ви допоможете навчитися цінувати саму себе, що є важливим фактором у формуванні позитивної самооцінки.

Конспект заняття для дітей 2-3 років на тему «В селі»

Опис матеріалу: Пропоную вам конспект заняття для дітей 2-3 років на тему «В селі». Конспект призначений для фахівців, які на базі дитячого садка ведуть студії раннього розвитку.

Мета: розвиток пізнавальної, комунікативної, рухової та емоційної сфери.

Завдання:

Освітні:

- закріплення знань дітей про домашніх тварин.

Розвиваючі:

- розвиток дрібної і великої моторики;

- розвиток пам'яті, довільної уваги, мовлення, мислення, зорового і слухового сприйняття;

- розвиток навичок соціальної взаємодії;

- розвиток творчих здібностей.

Виховні:

- формування доброзичливого ставлення до оточуючих;

- прищеплення інтересу до навколишнього світу.

Матеріали: іграшка кошеня, ватман із зображенням села, площинні зображення домашніх тварин на двосторонньому скотчі за кількістю дітей (півень, курка, свиня, гусак, собака, кішка, кінь, корова), конструктор (цеглинки), фігурки кішечки на кожну дитину, ємність з сушеної квасолею.

Хід заняття

1. Привітання. Встановлення контакту.

Запрошений гість - кошеня. Він вітається і знайомиться з кожним малюком і його мамою. Кошеня повідомляє хлопцям, що приїхав до них з села.

2. Пальчикова гімнастика «Кішечка»

Маленька кішечка -

Кругленька мордочка,

А на кожній лапці -

Кігтики-царапки (2 рази)

Точить кішка кігтики,

Дуже гострі.

А потім грає,

М'ячик наздоганяє.

3. Дидактична гра «В селі»

На ватмані зображена село, а на задньому фоні - луки. Психолог роздає дітям площинні зображення домашніх тварин (на двосторонньому скотчі). Малюки повинні, після того як психолог назве певна тварина, підійти до ватману і прикріпити зображення в потрібне місце.

Психолог починає розповідь: Настав ранок. Раніше за всіх у селі прокидається півень, він сідає на паркан, ляскає крилами і починає голосно співати свою півнячу пісню «Ку-ка-рі-ку-у-у-у!», повідомляючи всім про те, що сонечко вже встало і всім пора прокидатися. Почувши спів півня, у двір вийшли курочки погрітися на сонечку і пошукати в траві жучків і черв'ячків. Слідом за ними, голосно хрюкаючи, вибігла свиня, за якої важливим кроком, вперевалочку, витягнувши свою довгу шию, вийшов цікавий гусак. У дворі стало так шумно, що спить в будці собачка Жужа прокинулася і вийшла подивитися, чи все в порядку, і всі мешканці двору займаються своїми справами. А ось на ганку з'явилася кішка Мурка, вона поласувала парним молочком і тепер вийшла погрітися на сонечку. Недалеко від села, на заливних луках пасуться корови і коні. Вони щипають соковиту зелену траву і гріються в променях теплого, ласкавого літнього сонця.

4. Рухлива гра «Бабуся Забавушка»

Психолог запрошує дітей відправитися на поїзді в село до бабусі Забавушке. Для цього всі встають в коло і беруться за руки.

5. Практична частина

Конструювання «Доріжка для кішечки»

Матеріали: коробка, деталі конструктора (цеглинки), квасоля сушена, фігурка кішки.

Хід. Кожній дитині видається коробка, наповнена сушеної квасолею, в якій заховані (зариті) цеглинки з набору конструктора зеленого або жовтого кольорів. Малюкам потрібно опустити руку в коробку з квасолею, відшукати (по одному) всі цеглинки і побудувати доріжку для кішечки, за якою вона піде гуляти.

Після того, як доріжка викладена, малюки беруть фігурку кішечки і під музику проводять її по доріжці.

Висновок. Підведення підсумків. Рефлексія. Прощання.

Кошеня дякує малюків за спільні ігри, цікавляться, що їм сподобалося і каже, що йому пора повертатися в село, адже там його чекає мама, кішка Мурка.

Всі учасники беруться за руки і, похитуючи ними вгору-вниз, співають прощальну пісню:

До побачення, до побачення, приходьте до нас знову,

До побачення, до побачення, разом будемо ми грати.

Підсумок: Дане заняття сприяє всебічному розвитку дитини і зміцненню відносин в діаді мати і дитя.

Комплексне заняття з дітьми раннього віку

Тема: «Чарівна кулька шукає своїх друзів»

Програмовий зміст: 

Лінії розвитку

Мовленнєвий розвиток:  Збагачувати словник дітей словами та фразами, із тексту потішок, віршів. Ввести в активний словник дітей слова ввічливості                   ( добрий день, дякую).

Вчити дітей чітко вимовляти звук « с»; узгоджувати іменники з дієсловами в реченні, вживати слова з суфіксами « ичк» (личко, водичка), «еньк»          ( біленькі, маленькі, чистенькі).

Пізнавальний розвиток:

Закріплювати знання дітей про воду її призначення. Розвивати увагу, пам'ять. Мислення, використовувати проблемні ситуації.

Закріпити знання дітей про основні кольори та геометричні фігури ( коло, квадрат).

Продовжувати вчить дітей співвідносити речі за розміром, розвивати дрібну моторику рук.

Фізичний розвиток:

Розвивати органи дихання; навчати контролювати силу вдиху; ознайомити з поняттям « сильно» - « слабше».

Художньо - естетичний розвиток:

Учити дітей розігрувати текст забавлянок, віршів, промовляти слова, поєднуючи мовні і немовні засоби виразності ( жести, рухи, міміку) у супроводі наочності.

Емоційно - ціннісний розвиток:

Викликати радісний емоційний настрій, бажання спілкуватися. Виховувати доброзичливе ставлення один до одного, до оточення, до природи.

Креативний розвиток:

Активізувати пошукові дії, з'ясовувати особливості води, повітря ( вода тепла, холодна).

Хід заняття:

1. Любі діти, у нас сьогодні гостей багато. Дітки маленькі,

Дітки гарненькі До гостей ви поверніться Привітайтесь посміхніться Доброго ранку! І пошліть ви їм в дарунок Повітряний поцілунок. До нас завітала чарівна повітряна кулька. Кулька дуже любить літати, мандрувати, але їй дуже сумно самій. Вона шукає друзів. -Допоможемо чарівній кульці знайти друзів? Тож вирушаємо в подорож.

2. Ось доріжка, вона незвичайна.

♦ З чого зроблена доріжка? (квадратики, кружечки)

♦ Щоб кульці допомогти і по доріжці цій пройти, треба наступати тільки на кружечки.

Тупотять маленькі ніжки Йдуть гуляти малюки По рівнесенькій доріжці Ось ми з вами і прийшли. 

3. ( ляльковий театр. За ширмою плаче лялька) 

-Дітки ви чуєте. Хтось плаче?

♦ Це лялька. Доброго дня лялечка.

♦ Мене звати лялька Катруся.

♦ А як вас звати? Давайте познайомимося.

♦ Давай познайомимося. А допоможе нам чарівна кулька. Давайте кульку один одному і називайте своє ім'я. ( гра « Давайте познайомимось).

-Тепер ми всі перезнайомились. Будемо з Катрусею дружити.

♦ Але чому ти Катруся плачеш?

♦ Що з тобою трапилося? -Чому ти не вмивалася?

-Я боюся води, вона холодна і неприємна. А ще я не вмію вмиватися.

Наші дітки малюки Миють руки залюбки Загортають рукавчата, Ручки милом труть завзято, Під водою добре миють Витирати їх уміють. Люблять воду всі малята

Як маленькі каченята.

4. - Малята давайте покажемо Катрусі, як треба мити руки, вмиватися. ( стоять глечики з водою)

♦ Дітки доторкніться до водиченькі. Яка вода? ( холодна).

♦ А в цьому глечику ( тепла)

♦ Якою водичкою будемо вмивати Катрусю? Чому? Щоб Катруся заспокоїлася. Я буду наливати, а вам треба пісеньку водички заспівати: с - с - с.

Вихователь вмиває Катрусю і разом з дітьми промовляє потішку: 

Водичко, водичко,

Помий Катрусі ручки

Біленькі, маленькі,

Щоб були чистенькі.

Водичко, водичко,

Помий Катрусі личко

Рум'яне та біле,

Як яблучко спіле.

♦ Ось тепер Катруся чистенька, веселенька. Бо водичка - це здоров'я, вона потрібна всім.

♦ Катрусю, водички не треба боятися, з нею треба дружить.

5. А дітки навчать тебе як з водичкою можна гратися.

( Соломинки і стакани з водою).

Яка водичка? ( чиста. Прозора) 

В соломину вітерець подув

І в водичку упірнув

Почав там грати

Бульбашки пускати.

Гра « сильно, слабше».

6. Дітки подивіться хто у нас з'явився? Це велика весела бульбашка з водички. А звати її Капітошка. Капітошка нам підкаже кому потрібна водичка. Крапельку поверни кому потрібна водичка скажи.

Д/ гра « Капітошка»

Щоб посуд вимивати Щоб білизну гарно прати Щоб умити своє личко Всім потрібна нам водичка.

7. Дякуємо тобі Капітошка за цікаву гру. Ти з Катрусею подружись, щоб вона більше водички не лякалась. І в вдвох вам ніколи не буде сумно.

8. Кулька нас кличе далі.

Ось ідуть малята

У садок гуляти

Дітки не сумують

Весело крокують.

Зустрічають кицю ( вдягнена в костюм дитина)

 - Доброго дня кицюню! 

Інсценівка вірша О. Олеся « Киця»

 Кицю, кицю              Я на річці була 

Де була? Там водичку пила

Що ти їла? А що їла не скажу

Що пила? Тільки хвостик покажу.

Дітки, а як ви думаєте, що їла киця? А чому саме рибку? (бо вона живе у річці)

А як же киця могла спіймати рибку? ( лапками, вудкою)

Подивимось чи вгадали ми. Ось басейн, а в ньому рибки. Два відерця, велике. Маленьке.

Киця: « няу, няу»

Дітки, киця просить допомогти їй. Вона наловила багато рибки. Треба велику рибку скласти у велике відерце, а маленьку у маленьке. 

Гра « Велика та маленька»

Киця дякує за допомогу.

Дітки, які ж ви молодці, киці допомогли. Подивіться навіть сонечко вийшло і радіє за вас і усміхається вам. (ляльковий театр « Вийшло сонечко»)

Нам світить сонечко

Можна гуляти

У долоньки плескати

І грати

Одна ніжка гоп, гоп!

Друга ніжка топ, топ!

Ручки наші плесь - плесь!

Ще раз плесь - плесь!

( Діти плескають тихо потім голосно, із - за ширми з'являєтья хмарка) 

Хмаринка сонечко закрила

Дощик, дощик крап, крап.крап.

Мокрі всі доріжки

Ой біжіть усі до мене

Не промочіть ніжки

Швидше ховайтеся під парасольку! Всі сховалися? Нікого дощік не намочив? Діти давайте попросимо дощик перестати крапати. 

Дощику, дощику перестань

Дощику дощику зупинись

Синя хмара розійдись.

(Хмара зникає, з'являється сонечко)

♦ Ось і дощик перестав, хмарка зникла і знову вийшло сонечко. Після дощику Запис « тече водичка».

Ви чуєте, це струмочок тече.

Весняний струмочок біг,

У траві спочити ліг,

Потягнувся на два боки

Став як річенька широкий.

♦ Дітки, подивіться, хто тут гріється на сонечку. Це жабки, вони теж люблять водичку.

♦ Де живуть жабки? ( у болоті біля річки) ( на пуп енці лежать жабки ори гамі)

У мами жабки 

Неслухняні жабенятки 

Жабка каже квакваква 

Треба працювати 

Вчитися стрибати 

Високо і низько 

Далеко і близько.

Треба жабці допомогти, жабеняток навчити стрибати. Подивіться як це я роблю. А тепер спробуйте ви.

Жабенята вже навчились стрибати 

І ніхто їх не зможе впіймати, 

Йдіть жабенята до матусі 

Її завжди треба слухать. 

Ось ми і з жабками подружились. 

         Наші ніжки по травичці 

         Стриб та скок Малюки, як жабенятки 

         Стрибають через струмок. 

А чарівна кулька засумувала. Ви дітки молодці всім допомагали, а для кульки треба друзів таких як вона намалювати.

( Малювання кульок штампами, спільна робота вихователя та дітей) Розгляд картини яка вийшла. Емоційне піднесення дітей.

♦ Це тому така гарна картина, що ми так дружно всі працювали. Чарівна кулька дякує вас і пригощає цукерками.

♦ Треба в д/с повертатися нас там зачекалися. 

Р/ гра « По рівненькій доріжці».

- Сподобалося вам дітки з кулькою гратися, мандрувати? Подивись кулько, скільки в тебе з'явилося нових друзів. Візьмемо з собою на прогулянку, ще весело пограємось.

Треба дякувати всім Хто тобі допомогає

Ну а зараз ми усі 

«Прощавайте» помахаєм.