Ільченко Аліса
м. Первомайськ ДНЗ № 6
Формування самостійності у дітей раннього віку через ігрову діяльність
Самостійність - цінна якість, необхідна людині в житті. За своєю природою діти активні. Дуже часто вони прагнуть виконувати різні дії самостійно. Прагнучи зробити все за дитину, дорослі завдають при цьому великої шкоди, позбавляють її самостійності, підривають в неї віру в свої сили, привчають сподіватися на інших.
Вже до трьох років у дитини різко зростає прагнення до самостійності і незалежності від дорослого, як у діях, так і в бажаннях. У неї з'являється стійке бажання самоствердитися. Така дитина вже здатна включатися в різну корисну діяльність. Наприклад, мої трирічні діти вміють самостійно одягатися і роздягатися, вмиватися, вміють користуватися ложкою, туалетом. Вони дуже активні і можуть виконувати різні доручення. Прагнення до самостійності особливо велике, коли вони допомагають дорослими: подають різні речі, приносять і прибирають зі столу посуд, допомагають накривати на стіл, приносять вихователеві олівці тощо. Мої діти прибирають за собою іграшки, наводять порядок в ігровому куточку. Звичайно, вони не відразу придбали необхідні навички і їм потрібна була наша допомога.
Перш за все, я створила умови для прояву самостійності:
- пристосували до зростання дитини вішалку для одягу (в шафі);
- виділила індивідуальні місця для зберігання предметів туалету;
- зручне місце для рушників, іграшок тощо.
Але створення умов ще недостатньо для формування навичок самообслуговування. Необхідно також правильно керувати діями дітей, що я і намагаюсь робити. Як правило я для цього використовую художню творчість: інтерес до матеріалу, особливо якщо він оновлюється, наслідування одноліткам і дорослим.
Часто діти, коли їх годують, намагаються забрати ложку. Я надаю своїм дітям можливість, їсти самим, навіть якщо я бачу, що дитина ненавмисно розкидає їжу, в жодному разі я її не сварю, а терпляче показую та пояснюю як слід тримати ложку, щоб донести їжу до рота.
Привчаючи своїх дітей до горщика, для початку ознайомила їх з новим предметом, давала їм помацати, пограти. Брала ляльку і показувала дітям, як вона «ходить» на горщик. Також спостерігала за поведінкою дітей. Дуже часто, коли діти хочуть в туалет вони починають присідати. Ловила ці моменти і садила дитину на горщик. Пояснювала, що якщо дитина буде ходити в туалет, його штанці будуть завжди залишатися сухими.
Коли я навчаю дітей одягатися самостійно, якщо раптом у дитини не виходить одягнутися, допомагаю їм в цьому. Встаю в нього за спиною і беру його руки в свої. І разом з ним починаю одягатися. Після цього моїм малятам легше повторювати рухи рук.
Для того щоб діти самостійно прибирали іграшки на місце, я їм розповідаю, куди їх діти повинні складати. Адже самі діти відразу не розуміють, що потрібно робити. Наприклад, щоб жовту машинку дитина поклала в коробку, а ляльку посадила на полицю. Так діти, починають поступово, все запам'ятовувати і прибирати іграшки самостійно.
Для маленьких дітей найкращими іграми, звичайно ж, є ігри з дорослими, які можуть бути і казкарями, і партнерами у групових іграх, і навіть «кониками». Це легко організувати, якщо правильно і відповідально до цього поставитися.
У два-три рочки наступає найактивніший період розвитку дитини. Щодня вона знаходить щось нове для себе, дещо пробує, демонструє нові таланти. Вміючи говорити, маля вивчає нові слова, їх правильну вимову. І звичайно ж, хоче все знати! Дитина починає задавати дуже багато запитань – стає «чомучкою».
У цей час батьки, крім великої любові і радості від своїх чад, отримують й немало головного болю, адже витримати натиск щохвилинних запитань не так вже й легко. І тут стають у нагоді найкращі помічники батьків, та вихователів – іграшки, книги, олівці, фломастери, фарби, ігри.
Мені в допомогу стають: ігри для самостійних дій дітей. Наприклад:
Іграшки. М’які ведмедики з зайчиками, пірамідки, конструктори, пазли, ляльки, машинки і ще багато чого – це дитячий світ. Все, з чим можна гратися, кого можна нагодувати, переодягнути і покласти спати, що можна повозити по підлозі, з чого скласти вежу, робота і замок, приносить велику радість дітям, навчає їх відповідальності і турботи. Все це у моїх дітей розвиває логіку і кмітливість.
Книги. Яскраві малюнки – найперше, що приваблює моїх малюків. Переглядати їх можна навіть цілу годину. Дітей цікавить, як називається все, що намальовано: герої казок, домашні, свійські і дикі тварини, рослини, дерева, явища природи і т. д. Спочатку ми просто називаємо вголос те, на що показує малюк. А далі дитина вже самостійно розглядатиме усі книги, газети і журнали, які є в садочку.
Олівці, фломастери, фарби. Все, чим можна малювати, викликає інтерес і захоплення у дітей. Можливість створювати самим різнобарвні візерунки, а потім й малювати себе, маму й тата, сонечко, квіти і все, що любиш, спонукає малят брати в руки олівці і пензлики. Показавши, як тримати їх у руці, я як вихователь одразу ж чітко встановила правило: де можна малювати, а де – ні. Особливо звертала увагу на те, що не можна малювати на книжках і стінах. Але коли моїм дітям все ж таки хотілось простору, я прикріплюю на стіні ватман і діти з задоволенням малюють на ньому.
Крейда. На великих площинах (асфальті, каменях, дерев’яних дошках і т.д.) можна малювати все і в натуральну величину: будиночок, небо, хмарки, сонце, дерево і т.д. Ми разом з дітьми робили відбитки ніжок і ручок. Різноманіття фарб і великий простір викликають бажання багато й довго малювати і стимулюють політ фантазії. А коли надворі була погана погода, ми працювали на спеціальній дошці для малювання.
Ігри. Тут я маю на увазі саме дитячі ігри, з іграшками та з іншими дітьми.
Увага, терпіння і любов – ось основні три складові виховання. Займаючись з дітьми змалечку, я навчаю їх всьому, що потрібно, а насамперед – як любити себе, інших діток і дорослих та весь навколишній світ. Тільки завдяки цьому наші діти виростуть самостійними, самодостатніми і цікавими особистостями, добрими і сильними, впевненими в собі Людьми.
Пам’ятка для батьків. Ранній вік
1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати те за дитину, що вона може зробити сама. Якщо дитина вже навчилася, наприклад, їсти чи одягатися без допомоги дорослого, то дайте їй можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж вона зробить це сама, чи нагодувати її, не забруднивши одяг і все навколо, але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини.
2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай вона вчиться осягати якісь речі сама і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що представляє небезпеку для неї, то слід, звичайно ж, захистити її від цього, навіть якщо вона не просить про це.
3. Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: «Я сам!». Важливо не перешкоджати малюку в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати його спроби самостійних дій. Дуже часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: «Не заважай!», «Відійди», «Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю» і т. д. Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче вона помити підлогу, - дайте їй відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за нею калюжі, що утворилися в результаті її праці, але зате в дитини будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоче малюк попрати свій носовичок? Дозвольте йому зробити це. Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться перепрати його, адже в даний момент не так важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте її дії - адже вона так має потребу в цьому. Головне не робити предметом глузувань її невмілі спроби. Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослому здається простим і нескладним. Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити їй помилку і обов'язково підбадьорити, допомогти їй повірити в те, що у неї обов'язково все вийде.
Заняття
Тема: Що ми одягаємо, а що - взуваємо.
Мета: ознайомлювати дітей із різноманітним одягом та взуттям; учити правильно називати предмети одягу, взуття та знати їх призначення; стимулювати до проявів самостійності (впізнавати, знаходити і називати свої речі за кольором, назвою, характерними особливостями);вправляти у наслідуванні рухів за вихователем; виховувати бажання самостійно вміти одягатися і в взуватися.
Попередня робота: під час одягання та роздягання закріплювати назви предметів одягу.
Матеріал: лялька та речі для неї.
Хід заняття
Створення позитивного настрою Психогімнастика « Спекотно - холодно».
Дітки коли холодно ,люди обіймають себе ручками ,тремтять ,у них сумні обличчя. Коли людям тепло ,вони радіють, посміхаються, підставляють руки й обличчя до під сонячні промінці. Дітки коли я скажу слово «холодно» - ви удаєте ніби холодно, а коли скажу «тепло»- ви підставляєте свої ручки до сонячних промінчиків. Мотиваційна діяльність Дітки погляньте до нас завітала в гості лялька Оксана і просить її допомогти. Вона хоче піти гуляти ,а на вулиці холодно. Потрібно допомогти їй тепло одягнутися. Основна частина - Дітки ,а чому на вулиці холодно? Адже на вулиці осінь. Ідуть дощі, стало холодно. - Що ми одягнемо на себе? Спочатку надягаємо колготи. Ви самі надягаєте колготи ? А лялька сама не може. Надягнімо на її ніжки колготи. Що я роблю? Далі надягаємо штани ,їх одягнімо на ніжки поверх колготок.
Давай мамо штаненята -
Одягаю ноженята!
Я росту не лінива:
Одягаю праву, ліву.
Одягаю черевички -
Буду бігати до нічки !
Ви самі надягаєте штани? Надягнімо на ляльку. Дітки ,а зараз Марійка сама спробує одягнути ляльці кофтинку. Наша лялька бос, слід її взути. Що ми взуємо на ніжки?(Чобітки) Гра « Стукав – грюкав». - Постукаємо кулачком по кулачку. Постукаємо п’яткою по підлозі. Знову постукаємо кулачками і потупаємо обома ніжками.
Стукав – грюкав молоток,
Танцювало шило,
Вийшов перший чобіток -
Подивиться мило.
Чоботарить чоботар -
Раз! – удар,
Два! - удар
Будуть гарні чобітки ,
Як дзвіночки ,підківки.
Взуємо ляльці чобітки.
Одна дитина взуває чобітки.
– Але коли холодно, так не вийдеш.
– Що ще потрібно надягнути? (Шапку, шарфик, куртку, пальто, шубку, рукавички…)
– На що ми надягнемо шубку?
– Що я роблю?
– На що ми надягаємо шарф?
– Тепер одягнемо шубу.
– На що ми надягаємо рукавички?
– Чи готова лялька йти на прогулянку холодну пору року?
Підсумок заняття
- Лялька вам дуже вдячна, що ви їй дуже допомогли. Тепер їй на вулиці буде тепло. Коли ви підете гуляти , вона піде з вами. А коли ви будете одягатися, вона спостерігатиме , як і що ви вмієте одягати.
Дидактичні ігри :
1. «Одягнемо ляльку на прогулянку».
Мета: продовжувати вчити дітей запам'ятовувати послідовність одягнення; уточнювати уявлення дітей про одяг, його призначення; розвивати пам'ять, мовлення; виховувати, самостійність бережне ставлення до особистих речей.
Матеріал: лялька, ляльковий одяг.
Хід гри
Лялька Оленка «збирається одягатися» на прогулянку, але не знає, з чого почати. Діти з допомогою вихователя називають одяг, його призначення та послідовність одягнення.
2. «Запросимо в гості ляльку Оленку».
Мета: учити дітей запрошувати в гості ляльку, дітей, дорослих; уживати у своєму мовленні ввічливі слова; уміти показувати свою групу, розповідати про неї; розвивати зв'язне мовлення; учити вести невеликі діалоги. Виховувати бажання допомагати дорослим, один одному.
Хід гри
Вихователь пропонує дітям запросити ляльку в гості. Спочатку вихователь пропонує зразок запрошення, потім діти запрошують її самі. Вони водять ляльку групою, розповідаючи, що у них є.
3. «Напечемо калачі».
Мета: формувати уявлення дітей про працю кухаря; розвивати мовлення, пам'ять; виховувати, бажання допомагати дорослому, повагу до працівників кухні.
Хід гри
Вихователь пропонує дітям стати маленькими кухарями. Діти імітують потішку
« Я печу, печу, печу,
Діткам всім по калачу,
Зверху маком притрушу
В піч гарячу посаджу.
Випікайтесь калачі,
У натопленій печі!
Буду Васю, буду Нату
Калачами частувати!»
Потім розповідають, кому із дорослих вони віддадуть свої калачі: помічникові вихователя, вихователеві, медсестрі, кухареві.
4. « Облаштуємо ляльці кімнату»
Мета: учити дітей називати назву меблів; розвивати мовлення, пам'ять. Виховувати бережне ставлення до іграшок.
Матеріал: картки з меблями, лялька.
Хід гри
Вихователь пропонує дітям обладнати кімнату для ляльки. Він пропонує назвати меблі, їх призначення, де їх поставити. Якщо дітям важко, то вихователь називає меблі, а діти повторюють за ним.
Немає коментарів:
Дописати коментар