Формування самостійності дітей раннього віку шляхом фізичного виховання

Михайлуца Ірина Анатоліївна

Миколаївський р-н, с. Весняне, ДНЗ «Вогник»

Формування самостійності дітей раннього віку шляхом фізичного виховання

 

Для вивчення процесу формування самостійності дітей раннього віку шляхом фізичного виховання ми вдалися до аналізу напрямків у дослідженні природи самостійності дітей раннього віку. Для початку розберемось, що таке самостійність.

Самостійність – здатність малюка діяти незалежно від керівництва і допомоги ззовні, звертатися за нею в разі об’єктивної необхідності, ефективно використовувати її в подальшій діяльності, відмовлятися від передчасної допомоги; Ініціювати власні рішення, в різних життєвих ситуаціях покладатися на свій досвід, довіряти власним можливостям, бути здатним до самоорганізації, спроможним відстояти істину у суперечці, самому виробити судження з приводу когось або чогось.

Завдання формування активної, самостійної, творчої особистості необхідно вирішувати вже у роботі з дітьми раннього віку. Дослідження психологів доводять, що в цей період відкриваються сприятливі можливості для формування основ самостійності.

Розвиток самостійності в ранньому віці пов’язаний з освоєнням дитиною різних видів діяльності (ігрової, трудової, навчальної), в яких  вона здобуває можливість проявити свою суб’єктивну позицію.

Самостійність дітей розгортається від самостійності репродуктивного характеру до самостійності з елементами творчості при неухильному  підвищенні ролі дитячої свідомості, самоконтролю, та самооцінки у здійсненні діяльності.

Кожна діяльність надає своєрідний вплив на розвиток різних компонентів самосвідомості. Так, фізичний розвиток сприяє розвитку активності та ініціативи.

Я вважаю, що основною і необхідною умовою для формування самостійності є правильна організація сфери дитячого садка; виключно важлива атмосфера довіри, дружелюбності, витриманості.

Прагнення до самостійності виникає і розвивається від рівня оволодіння дитиною навичками та вміннями у галузі фізичного виховання, тобто навчання умінь є  вирішальним при формуванні самостійності.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку займає особливе місце в загальній системі виховання. Саме в ранньому віці в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу формується здоров’я, загальна витривалість і працездатність, життєдіяльність, збільшується найбільш інтенсивне зростання у розвитку найважливіших систем організму та їх функцій.

Фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини в перші роки життя, тому що організовані фізичні заняття в яслах, садках та сім’ях покращують діяльність всіх фізіологічних функцій організму дитини. Тим самим підвищують стійкість дитини до захворювань. У зв’язку з цим у системі фізичного виховання дітей раннього віку здійснюється єдина мета – підготовка до життя, праці, оволодіння певним запасом рухових навичок та вмінь в момент вступу до школи, які допоможуть більш успішно засвоїти шкільну програму на наступних етапах навчання, прояву інтересу до самостійних занять фізичними вправами.

У процесі фізичного виховання дітей раннього віку також вирішуються основні завдання:

- формування основних життєво важливих рухливих вмінь і навичок;

- прищеплення навичок правильної постави;

- навичок гігієни;

- освоєння знань про фізичне виховання; 

- розвивати всі групи м’язів, зміцнювати дихальну систему,        сприяти правильному функціонуванню внутрішніх органів, вдосконалення рухового аналізатора органів почуттів: зору, слуху та ін.)

У дітей рухові навички формуються порівняно легко. Рухові навички полегшують зв’язок з навколишнім середовищем і сприяють її пізнання: так, дитина, навчаючись повзати, сама наближається до тих предметів, які її цікавлять, і знайомиться з ними.

Одне із виховних завдань, яке я ставлю перед собою: виробляти у дітей потребу, звичку до щоденних занять фізичними вправами, розвивати вміння самостійно займатися фізичними вправами в дитячому садку і вдома. Оздоровчі та виховно-освітні завдання програми фізвиховання дітей я здійснюю в різних формах: 

• Рухливі ігри;

• Прогулянки;

• Індивідуальна робота з окремими дітьми і з невеликими групами;

• Фізкультурні свята;

• Самостійні заняття;

• Ранкова гімнастика;

• Гімнастика пробудження.

Плануючи, цю роботу, я намагаюсь передбачити все, що може зацікавити дитину під час занять, прогулянок, ігор.

Однією із основних форм фізичного виховання дитини раннього віку є ранкова гімнастика, яку я проводжу з дітьми щодня. Для цього спеціально підбираю фізичні вправи, які благотворно впливають на всі фізіологічні процеси організму, сприяють формуванню правильної постави, і профілактики плоскостопості. Щоденне виконання ранкової гімнастики мобілізує й організовує дитину, приводить її організм у відповідно робочий стан. Підбираючи вправи для ранкової гімнастики я керуюсь такими принципами:

• Вправи повинні бути прості й доступні дітям, відповідати будові і функціям їх рухового апарата, не вимагати великої витрати, нервової і м’язової енергії;

• Вправи підбираю різноманітні за видами рухів і охоплюю різні групи великих м’язів;

• Застосовую імітаційні і не імітаційні вправи;

• Використовую також вправи з предметами: кубиками, брязкальцями, прапорцями, шишками…

           

Ранкова гімнастика «Мій дзвінкий, веселий м’ячик»

1.В.п. – сидячи на підлозі, ноги розставлені. Котіння м’яча праворуч – ліворуч.(5р.)

Качатись хочеться м’ячу,

Його туди – сюди кочу.

Котися потихеньку

Та не тікай, маленький.

2. В. п. – ос. ст., руки з м’ячем опущені. Підняти руки вгору, утримуючи м’яч. Присісти, торкнутися м’ячем підлоги. (5р.)

Міцно м’ячик я тримаю,

Його в гору підіймаю.

На підлогу м’яч кладу,

Все у нас з ним до ладу.

3. В. п. – те саме. Кинути м’яч об підлогу і зловити.(5р.)

Любить м’ячик мій стрибати –

Маю я його спіймати,

Розходився м’яч-пустун,

Непоганий він стрибун.

4. В. п. – стоячи, ноги розставлені, руки з м’ячем – на рівні грудей. Нахилитися, прокотити м’яч між ногами. Обернутися назад, наздогнати м’яч, зловити його і повернутися у в. п. (4р.)

По підлозі м’яч котився,

Доки в руки не зловився,

З ним я гратися люблю:

М’яч тікає - я ловлю.

5. Вправа на повільне дихання.

Рухливі ігри дають можливість одночасно вдосконалювати різноманітні рухові навички, самостійність дій, швидкої реакції на умови, що змінюються прояву творчої ініціативи.

В ранньому віці при навчанні дітей рухам широко застосовуються ігрові прийоми, які б емоційно – образним уточненню уявлень про характер рухів 

(«будете бігати легко і тихо, як мишки», «Треба стрибати як зайчики»)

Не менш важливе значення має самостійна діяльність дітей. Протягом дня у дитини сильна потреба в рухах, однак, щоб вони не були безцільними і випадковими, необхідно цілеспрямоване керівництво вихователя. Потрібно своєчасно пропонувати цікаву для дитини діяльність,періодично корегувати її, дозувати час. Займаючись самостійно, дитина зосереджує увагу на діях що ведуть до досягнення його мети. Домагаючись успішного її здійснення, вона змінює способу дії, зіставляючи їх і вибираючи найбільш доцільні. Велике місце в самостійній діяльності дітей повинні займати рухливі ігри з правилами: вони розвивають творчу ініціативу, організовані вміння, виробляють критерій оцінки поведінки учасників і виконання правил, зближують дітей. Для здійснення цієї цілі, я використовую такі рухливі ігри: 

«Дожени м’яч», «Пройди по місточку», «Поїзд», «До ведмедика у гості», «Квочка та курчата», Не наступи», «Зайчики ховаються», «Дістань брязкальце!»…

Фізичні заняття з дітьми раннього віку мають бути цікавими, приємними для маленьких вихованців,з практичними діями самих дітей, позитивною оцінкою з боку вихователя. Але для досягнення мети потрібно обов’язково залучати батьків до співпраці. Вдома потрібно дотримуватись режиму дня, щоденно виконувати ранкову гімнастику, гімнастику пробудження, ігри на свіжому повітрі. Давати дітям доручення: «Пролізь під столом і підніми кубик, поклади його в коробку», «Пройди між столом і диваном»…

Ігрові і рухові завдання, рухлива гра, спортивні розваги завжди цікаві дітям. Вони володіють великим емоційним зарядом, відрізняються варіативністю складових компонентів, дають можливість швидко здійснювати рішення рухових завдань. 

Діти вчаться придумувати руховий зміст до запропонованого сюжету, самостійно збагачувати і розвивати ігрові дії, створювати нові сюжетні лінії, нові форми руху. Це виключає звичку механічного повторення вправ, активує в доступних межах творчу діяльність з самостійного осмислення і успішному застосуванню знайомих рухів у нестандартних умовах. Поступово колективна творчість, яка організована дорослим, стає самостійною діяльністю дітей. 

Працюючи з дітьми в цій сфері, спостерігаючи за розвитком дітей раннього віку я дійшла висновку, що діти раннього віку прагнуть до самостійності. Тому необхідно постійно займатися з дитиною не тільки в дитячому садочку, але й вдома , щоб розвиток самостійності повністю не згасав.