Формування довільної поведінки дітей раннього віку під час орієнтовно-дослідницькій діяльності

Пушкарьова Інна Павлівна

м. Миколаїв, ДНЗ №85

Формування довільної поведінки дітей раннього віку під час орієнтовно-дослідницькій діяльності

Формування довільних рухів і рухових навичок починається ще в ранньому дитинстві і триває в умовах предметної та рухової діяльності дітей. До початку дошкільного віку у дитини вже досить великий запас рухових вмінь. Протягом дошкільного віку відбувається не тільки кількісне зростання руху і рухових умінь, а й серйозні якісні зрушення в їх здійсненні і засвоєнні. Виникають і інтенсивно формуються власне гарматні операції, значно зростає роль різних видів орієнтовно-дослідницької діяльності у здійсненні та засвоєнні рухових навичок.

В дошкільному віці відбувається формування нових мотивів діяльності, засвоєння етичних норм поведінки і моральних почуттів, надають що регулює вплив на всі поведінку і вчинки дитини. Природно постає питання про те, що зазначені новоутворення дошкільного віку відображаються на якісній зміні всієї поведінки дитини.

Згідно 3. В. Мануйленко, вже в 3-4 років у дітей відзначається довільне керування собою. Воно спирається на ті психологічні умови, які полягають у змісті поведінки дитини в цілому. Дитина тривало утримує позу «годинного» і утримає її, можливо довше. Тривалість збереження пози з віком збільшується.

Для дитини вперше виникає питання про те, як себе треба вести, і необхідність створення попереднього способу поведінки. Перед нами перехід від імпульсивної поведінки  до особистісного вчинку, який містить в собі момент засвоєного способу поведінки іншої людини або інших людей.

Управління своєю поведінкою стає предметом свідомості самих дітей, а це означає новий щабель розвитку свідомості дитини, ступінь формування його самосвідомості, предмет якого - місце його самого в системі відносин з іншими людьми і власні можливості. Формування особистої свідомості нерозривно пов'язане зі становленням довільного управління власною поведінкою.

Власна лінія поведінки за правилами виділяється тільки в дії. У свідомості відкладається лише поведінка (за правилами) товариша. Діти  групи раннього віку вчаться виділяти власну поведінку за правилами. 

Виділяють два основних види рухів: мимовільні й довільні. Мимовільні рухи здійснюються за рахунок апарату спинного мозку та мозкового стовбура. Протікають вони за типом простого рефлекторного акту. Довільні рухи - це акти рухового поведінки людини. Вони здійснюються за участю кори головного мозку.

Особливо відповідальним для розвитку волі є період, під час якого формується самостійність дитини, яка намагається звільнитися з-під опіки дорослих, хоч і не володіє ще достатніми уміннями і навичками. Нав´язування волі дорослого у цей час може спричинити порушення поведінки дитини - негативізм. При переході від раннього до власне дошкільного віку найхарактернішими є такі прояви негативної поведінки.

Формуванню вольової поведінки дитини сприяють такі педагогічні умови:

• поступове посилення вимог до дитини, сприяння досягненню нею успіху в діяльності;
• заохочення прагнення і готовності дитини виявляти самостійність та ініціативу;
• поступовий перехід від завдань, пов´язаних із виконанням вимог дорослого за його прямими інструкціями, до творчих завдань за власним бажанням дитини;
• створення умов для реалізації провідної позиції дитини у творчій діяльності й на заняттях.

Головним методом виховання вольової поведінки дітей раннього і дошкільного віку є постановка перед ними розумних вимог у різних формах (вимога-довіра, вимога-прохання, вимога-порада), мотивування їх, що забезпечує розвиток усвідомленості. Психологи радять використовувати вправляння дитини у вольових діях, влаштовуючи ігри з правилами, особливо з правилами-заборонами, коли гравцеві слід докласти вольових зусиль, щоб не порушити їх.

У ранньому і молодшому  дошкільному віці можливі прояви вередувань і впертості.

У дошкільному віці виникає і активно розвивається воля дитини, що виявляється у заучуванні та усвідомленні рухів, становленні основних етапів вольової дії, оволодінні дитиною своєю поведінкою, свідомому управлінні своєю діяльністю, вмінні планувати, підпорядковувати дії досягненню мети і контролювати їх, вдосконалювати зусилля, переборювати перешкоди тощо.

Воля - властивість психіки, регуляція і організація людиною своєї поведінки, діяльності (внутрішніх і зовнішніх ДІЙ), спрямована на подолання труднощів при досягненні мети.

Передумови її формуються з виникненням перших цілеспрямованих дій (хапальні рухи, предметні дії) і поєднанням їх із мовленням.

Вона залежить від уміння керувати власними емоціями, бажаннями, потребами, намірами. Мимовільна поведінка базується на звичках і регулюється ситуацією, а довільна здійснюється всупереч звичкам і пов'язана з вольовим зусиллям.

У дошкільний період воля проходить важливий етап свого розвитку у зв'язку з підготовкою до навчання і праці; виникають і формуються вольові дії, змінюється її роль у поведінці, яка набуває довільного характеру, виникає саморегуляція власної діяльності дитини.

Одним із перших проявів волі є розвиток довільних рухів. У молодших дошкільників вони ще недостатньо координовані, їм важко сидіти, дотримуючись однієї пози. Для цього спочатку малюкам необхідно здійснювати зоровий контроль за положенням своїх рук і ніг, пізніше вони це здійснюють на основі м'язових відчуттів.

Розвиток довільних дій відбувається у процесі наслідування, яке включає такі етапи:

1) попереднє орієнтування. У результаті спостережень дитини за діями дорослого, інших дітей у неї формується образ необхідних дій;

2) здійснення показаних малюку рухів, доведення їх до певної досконалості, порівняння рухів із зразком.

Регулятором довільних дій є сенсомоторний образ.

Успішність засвоєння довільних дій залежить від її ус-відомленння. Дитина раннього віку усвідомлює результат дії, однак ще не знає, який спосіб дії і окремі рухи слід зробити для його досягнення. Молодші дошкільники усвідомлюють результат і спосіб дії з предметом, але також ще не осмислюють окремих операцій. У дошкільному дитинстві змінюються не лише вольові дії, а і їх роль у поведінці дитини. Волю у молодшому дошкільному віці становлять Імпульсивні вчинки, вона проявляється лише за особливо сприятливих обставин. Кількість вольових проявів збільшується, але вони ще не є вирішальними у поведінці. 

Отже, в дошкільному віці виникають і розвиваються вольові дії, основними напрямами розвитку яких є: розвиток їх цілеспрямованості; встановлення відношень між метою дій і їх мотивам; посилення регулювальної ролі мовлення у їх виконанні.

Уміння керувати собою формується і під час фізичних вправ, рухливих ігор, правила яких допомагають дитині усвідомлювати, контролювати свої дії. Дитина має змогу порівнювати себе з однолітками, дивитися на себе їх очима, що полегшує самоуправління, робить його осмисленим. В іграх дошкільник переборює бажання, внутрішні труднощі (переживаючи, щоб не бути спійманим, малюк не втікає, доки не прозвучить сигнал" що дозволяє бігти).

Кожна гра вимагає від її учасників певних зусиль. Діти повинні утримуватися від імпульсивних рухів, діяти за сигналом, переборювати внутрішні перешкоди (страх бути спійманим, бажання побігти або схопити привабливий предмет та ін.), що є наступним етапом у розвитку довільної поведінки. Важливо, що це відбувається не за вимогою старшого, а добровільно. Ця маленька перемога над собою, яка зовні виглядає як виконання ігрових правил, приносить дітям радість і задоволення.

Формування довільної поведінки у дітей раннього віку  є складовою частиною їх загального розвитку та виховання. Воно сприяє досягненням всебічного  розвитку, розумової та фізичної працездатності дитини у подальшому. 

Треба зазначити, з власного досвіду, що довільна поведінка малюків формується завдяки системі роботи принципів доступності, послідовності, поступовості. Підбір ігор та вправ імітаційний характер, що є для роботи з дітьми одним з оптимальних.