Страницы

понеділок, 8 грудня 2014 р.

Важка адаптація дитини раннього віку до умов групи ДНЗ

Краніна Наталя Валер'янівна
м. Миколаїв, ДНЗ №139

Важка адаптація дитини раннього віку до умов групи ДНЗ

Ось і настав час, коли мама повинна йти на роботу, а дитина  – в дитячий садок. Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя й діяльності, режиму та харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це надзвичайно напружений період, який потребує від малюка активних психічних і фізичних форм пристосування, адаптації.

Поведінка дітей при вступі в садок різна. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, ще інші – не мають бажання йти у групу,бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.


Розрізняють три ступені адаптації: легкий, середній і важкий.

Легкий ступінь адаптації
Впродовж місяця у дитини нормалізується поведінка. Малюк починає спокійно чи радісно ставитися до дитячої групи. Настрій бадьорий, проявляє зацікавленість довколишнім, у поєднанні з незначним ранковим плачем. Апетит погіршується, проте не дуже і на кінець першого тижня стає звичайним, сон поновлюється протягом 10—15 днів.До дітей в групі може бути байдужим або зацікавленим. Інтерес до навколишнього поновлюється впродовж 2-3 тижнів з допомогою дорослого.
До кінця першого місяця поновлюється активне мовлення.
Хворіє не більше разу на місяць, тривалістю не більше десяти днів, без ускладнень.

Середній ступінь адаптації
Під час адаптації середнього ступеня порушення в поведінці і загальному стані дитини виражені виразніше і триваліше. Сон нормалізується лише через 20—40 днів. Настрій нестійкий впродовж всього місяця, значно знижується активність: малюк стає плаксивим, малорухливим Мова або не використовується, або знижується.Грається малюк неохоче,не використовує   набутих навичок.Всі ці зміни тримаються протягом 5—6 тижнів.
Емоційно-збуджене ставлення до близьких (плач, крик під час розлучення). К діткам ставлення,як правило, байдуже.Захворюваність — до двох разів умісяц.З'являються ознаки невротичних реакцій-вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків.

Важкий ступінь адаптації
Особливу тривогу викликає важка адаптація. Дитина починає важко хворіти, захисні сили організму підірвані і вже не виконують своєї ролі — не запобігають інфекційним захворюванням.Це несприятливо позначається на його фізичному і психічному розвитку.
Неадекватна поведінка дитини настільки виражена,що межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, сон короткий,плаче уві сні, прокидається зі слізьми. Сон чутливий, короткий. Дитина може відмовлятися від їжі,можуть виникати безконтрольні випорожнення.
Ставлення до дітей відчужене,к однолиткам проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене.Не реагує на запрошення взяти участь у будь-чому. Немає настрою, дитина тривалий час плаче.Нам, дорослим, важко усвідомити ступінь її страждань.
Дитина, яка бурхливо виражає свій протест криком, голосним плачем, вередуванням, проте викликає менше хвилювань у дитячих психологів і психіатрів, ніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до їжі, мокрих штанців, навіть холоду. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії.

Як допомогти дитині пережити період адаптації. Треба провести з батьками попередню бесіду, дати поради, якщо треба. 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ
  • В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку.                  
  • Не поспішайте зразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти.
  • Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.
  • Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. 
  • Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!
  • Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні.

Адаптація до дошкільного закладу завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі.
Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садочку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.

Головна роль у період звикання дитини до нових умов життя відводиться вихователю. У випадках, коли емоційний контакт між дитиною та вихователем не встановлюється, виникає «важка адаптація», її причинами можуть бути: незнання вихователем індивідуально-психологічних особливостей дитини; намагання вихователя якнайшвидше адаптувати дитину.
Кожна дитина неповторна. Кожна дитина особлива и потребуює  до себе уваги з боку дорослих.

Дуже важливо уникати всяких перевантажень нервової системи. Коли відчуваю  прилив гніву, відкладаю  реакцію на 15хвилин, потім дію. 
Заплющую очі і рахую до 10-предметів, що не пов’язані з причиною гніву. А потім залучаю дитину до таких ігрових дій:
Кубик (або інший предмет) на голову покладу, 
Потім голову нахилю і в долоні предмет зловлю. 
1, 2, 3 – кубик в руки злови!
 З плеча (переключення уваги): з місця не зійди, а кубик в руки злови.
Покласти  кубик  на голову або плечі руки витягнуті в сторони, як крила у літака. 
Такі висловлювання для заохочення дитини: 
Несу, тримай. Не упущу; Присяду-встану. Яка я молодчина!

Якщо дитина кидається предметами: „ Я дощечку візьму, а ти м’ячик. Я буду захищатися дощечкою, а ти спробуй м’ячем в дощечку попасти”. 

Коли  рве папір, книгу,можна сказати,що я хрестики на папері буду малювати, а ти ці хрестики закреслюй, хто з нас це робитиме швидше.

Дати дитине такий же аркуш паперу як у мене, хто більше дрібних папірців  нарве, той і молодець!
 Якщо вдарив іншу дитину:
„Дай мені праву руку”. 
Трясу долоню, промовляючи: 

Розслабляйся рука, розслабляйся і більше не штовхайся. 
Рука, рука, трясися тільки більш не бийся!”  

Треба звернути увагу з пустощів: „Якщо я скажу можна – сміємося, кривляємось. Не можна – робимо серйозний вираз обличчя, замовкаємо. Хто не заспокоюється, пропускає гру.
Прийом роботи з несміливою, нерішучою дитиною: В якій руці монетка? Вгадав!  Тепер ти ховай, а я спробую відгадати. Може і мені повезе?

Прийом на подолання страху: Закрий очі. Страшно чи ні? Закрий   двері, так спокійніше. Я мишка, а ти - кішка ... Я зайчик, а ти - вовк. Ти мене лякай, а я буду лякатись або навпаки.

Немає коментарів:

Дописати коментар