Взаємодія вихователя з батьками з метою адаптації малюків до умов ДНЗ

Ничипорчук Людмила Степанівна

Жовтневий р-н

Новомиколаївський ДНЗ

Взаємодія вихователя з батьками з метою адаптації малюків до умов ДНЗ

Завдання педагога полягає у тому, щоб допомогти батькам дійсно полегшити процес адаптації їхньої дитини до нових умов життя. А цього можна досягти, залучивши тата чи маму до справжнього життя у групі так само, як вихователь робить це з дитиною яка вперше прийшла до садочку. Адже головне завдання батьків - сформувати у дитини довіру до вихователя. Дитина, спостерігаючи за поведінкою своєї мами чи тата, має впевнитися, що «цій тьоті можна довіряти», ну майже як мамі. Адже мама так щиро усміхається виховательці і грається разом з іншими дітками.

Вихователь, не повинен дозволити батькам перетворюватися на жорстких, але абсолютно поверхневих контролерів, на наглядачів, а тим більше на «меблі» у групі.

Батьки малюка, які перебувають разом з ним у групі, мають брати участь у всіх справах дітей: виконувати дії в рухливій грі, малювати, ліпити тощо. А збираючись на прогулянку, допомогти одягнутися не тільки своєму синові чи донці, а й іншим дітям.

Вихователь, запрошуючи дітей групи раннього віку до рухли¬вої гри «Потяг», пропонує мамі новачка Михайлика виконати роль «паровозика» (безумовно, без попереднього погодження з нею): «Дітки, зараз ми пограємо з вами у гру «Потяг». Сьогодні у нас буде незвичайний «потяг», його вестиме «па¬ровозик», а ним буде мама Михайлика. Ми ж з вами будемо «вагончиками» цього потягу (вихователь підходить до мами і веде за собою дівчинку, яка і стає першим «вагончиком»). Ми маємо вишикуватись одне за одним. А для того, щоб «вагончики» не відірвались, ми покладемо ручки на пояс попе¬редньому «вагончику» і триматимемося одне за одного. Наш «потяг» повезе нас у чудову мандрівку. Давайте запитаємо у «паровозика», куди ж ми поїдемо?». Отже, поки мама виму-шено імпровізує і розповідає про чудову подорож, яка вже за¬явлена вихователем (власне відступати мамі вже нікуди), сам вихователь має змогу допомогти малюкам вишикуватись одне за одним. А гра триває далі, і мама повинна, орієнтуючись на вказівки педагога, вести «потяг» уперед. А її син, Михайлик, який до цього досить боязко поглядав на жвавих дітей і наближався до них боком, начебто щоб завжди мати можливість миттєво повернутися до мами і заховатися за неї, тепер впевнено стає серед «вагончиків» і захоплено ди¬виться на свою маму. А наслідує звуки, які видає такий рідний і найкращий у світі «потяг»: «Чух-чух-чух. Ту-ту-у-у», – то вже найголосніше.

Така активна участь мами у житті дитячої групи пом'якшує ситу-ацію, а інколи і взагалі розв'язує складні проблеми у взаємодії з малю-ками. По-перше, загострена реакція інших малюків: «А де моя мама?», стає поодиноким явищем і звучить здебільшого власне як запитання, а не як трагедія загубленого маляти. Адже за таких обставин ця мама «належить» усім у групі так само, як і вихователь, лише приходить і йде з отим хлопчиком чи дівчинкою. А по-друге, майже зникає заява: «Це моя мама!», оскільки малюк діє разом з мамою, поруч з нею: вона ж бо його не покинула, а тому син чи донька і не сприймають дії інших дітей чи їх звертання, як зазіхання на свою маму.

Безумовно, що є й такі батьки, які навідріз відмовляються хоч якось змінити свою споглядальну позицію на активну участь. У такому разі вихователь має тактовно, але чітко і твердо пояснити батькам, що прийшовши до дошкільного закладу з дитиною, вони   повинні брати активну участь у житті дитячої групи, в усіх її справах. І саме за таких обставин вони допомагають своєму малюкові увійти до дитячого колективу і адаптуватися до нових умов. Інакше, їхня відсторонена позиція лише шкодить дитині і формує специфічне негативне ставлення і сприймання як вихователя, так і групи однолітків, та й дитячого садка в цілому.

Щодо цього питання і вихователі, і практичний психолог, і адміністрація дошкільного закладу мають бути одностайними. Та зауважимо, що обговорювати ситуацію присутності мами чи батька в групі з новачком варто ще на етапі знайомства батьків з дошкільним закладом.

Отже, позиція, яку займає мама чи тато у гру¬пі, привівши туди свою дитину, цілком залежить від вихователя, що у групі дошкільного закладу має займати провідне положення. Саме вихователь встановлює правила поведінки у групі, адже на нього покладено відповідальність за всіх дітей.

Насамкінець, відповідаючи на запитання, винесене у назву статті, можемо сказати, що батькам разом зі своїм новачком у групі бути, а їх позицію у ній визначає вихователь цієї групи.

ЯК  ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ  батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий садок.

І. Не залишати її в дошкільній установі на цілий день, якомога раніше  забирати  додому.

2. Створити спокійний безконфліктний клімат для неї в родині.

3. Щадити дитячу  ослаблену нервову систему.

4. Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему.

5. Якомога раніше  повідомити медсестрі й вихователеві про особистісні особливості дитини.

б. Не кутати дитину, а одягати  так  відповідно до  температури.

7. Створювати у вихідні дні вдома для неї режим такий же, як і в дитячому саду.

8. Не реагувати на витівки дитини й не карати його за капризи.

9. При виявленій зміні у звичайному поводженні дитини якомога раніше  звернутися до лікаря.

10. При вираженні невротичної реакції залишити маля на кілька днів вдома й виконувати приписання лікаря.          

ЯК НЕ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ  батькам з дитиною, коли вона уперше почала відвідувати дитячий сад.

1. У присутності дитини погано говорити про дитячий садок.

2. "Карати" дитину  садком і пізно забирати її додому.

З. Заважати її контактам з дітьми в групі.

4. Увесь час кутати дитину, одягати не по сезону.

5. Конфліктувати із нею вдома.

б. Карати за капризи.

7. У вихідні дні різко міняти режим дня дитини.

8. Увесь час обговорювати в її присутності проблеми, пов'язані з дитячим садком.

9. Не звертати увагу на відхилення у звичайному поводженні дитини.

Весь період адаптації батьки можуть у будь-який час відвідувати групу, заняття, грати з іншими дітьми, своєчасно отримувати інформацію про протікання адаптації у свого малюка від вихователя групи або педагога-психолога. 

Батькам надається можливість з моменту надходження малюка в дитячий сад разом з медичними працівниками вивчити і вибрати лінію щодо зміцнення його здоров'я, загартовування.

Для надання методичної допомоги батькам ми використовуємо у своїй роботі інформаційні куточки. Зміст просвітницької роботи складається з інтересів самих батьків, з урахуванням сучасних підходів до виховання та розвитку дітей. В куточок ми поміщаємо поради батькам щодо адаптації малюка до дитячого саду, пам'ятки: «Як підготувати дитину до дитячого саду», ігри для дітей раннього віку і багато іншого.

В ДНЗ працює «Клуб молодих батьків» на якому педагог психолог організовує зустрічі. На цих зустрічах батьків знайомлять з методами і прийомами навчання і виховання малюка, які використовують вихователі. Вирішуються складні психолого-педагогічні завдання, розглядаються різні ситуації, вийти з яких можна проявивши знання, уміння. Батьки можуть поспілкуватися один з одним, обговорити схожість і відмінності пережитих ситуацій.

Від того, яку позицію у вихованні займають батьки, залежить, чи буде їхня дитина самостійною, соціально-адаптованою до життя. Або під гнітом опіки, або повної байдужості виросте не пристосованою до життя.

Які ж теми для зустрічей використовуються в «Клубі молодих батьків»: «Знайомство», «Адаптація», «Який він, ваш малюк», «Іграшки для малечі» та інші. 

Таким чином, можна зробити висновок, що чітка, професійно злагоджена і продумана робота педагогів, психолога та медичних працівників, сприятливий мікроклімат у дошкільному закладі, взаємодія з батьками - запорука позитивного перебігу адаптації дітей раннього віку до дитячого садка.

Які ж позитивні результати від поетапно вибудуваної роботи з батьками щодо адаптації дітей до дитячого садка: відзначається більш легка адаптація дітей до дитячого саду; батьки стали активними, зацікавленими учасниками, помічниками в житті дитячого саду.