Родинне та суспільне статеве виховання дітей раннього віку

Олійник Л. М.

Конспект відкритого заняття 

у групі «Вихователі раннього віку ДНЗ»

Мета: ознайомити педагогів груп раннього віку ДНЗ з державною гендерною політикою та з сучасними європейськими підходами до статевого виховання підростаючого покоління, сформувати уміння застосовувати отримані знання під час педагогічної практики.

Форма проведення: лекція-візуалізація.

Кількість годин: 2 год.

Ключові поняття: виховання, статеве виховання, стать, родинне виховання, суспільне виховання, сексуальний розвиток, гендерне виховання.

Ресурсне забезпечення: мультимедійна презентація; авторський навчально-методичний посібник «Статеве виховання».

Презентація до теми

План:

1.     Біологічне та соціальне у статевій поведінці дитини, значущість культури статі у формуванні дитячої особистості.

2.     Сучасні моделі статевого виховання.

3.     Родина – перший соціальний інститут у здійсненні статевого виховання.

4.     Уточнення місця та ролі закладів освіти у системі статевого виховання та статевої освіченості дітей.

5.     Особливості статевого виховання у групах раннього віку в дошкільних навчальних закладах.

6.     Аналіз процесу формування статеворольових уявлень у хлопчиків та дівчаток у ранньому віці.

7.     Розгляд літератури зі статевого виховання дітей раннього віку.

Конспект:

Виховання як процес залучення людини до історичного досвіду завжди визначається провідними потребами суспільства. Зміна базових соціальних орієнтирів неминуче призводить до перегляду і переоцінки завдань, напрямів, форм організації виховної роботи.

Важливим напрямком роботи, що задає орієнтири на подальше вивчення нових аспектів входження дитини у світ людських відносин, є статеве виховання. Традиційне розуміння суті виховної роботи, що означене тезою: «Яка різниця кого виховувати: хлопчика або дівчинку, аби людина була хороша», та наочно демонструє ідею «безстатевої» педагогіки, невблаганно йде у минуле.

Перерахуємо основні потреби суспільства за яких, на нашу думку, у план підвищення кваліфікації вихователів груп раннього віку дошкільних навчальних закладів слід уводити питання педагогіки статевого виховання:

по-перше, задля реалізації особистісно орієнтованої освіти як молодому так і досвідченому вихователю необхідні якісні наукові знання психології статі дитини;

по-друге, сучасному педагогу потрібні уміння якісного консультування батьків вихованців з питань психосексуального розвитку їхніх дітей, надання родинам адекватних порад стосовно статевого виховання дітей;

по-треттє, у педагогічній практиці трапляються випадки, коли діти власною статевою поведінкою бентежать педагога, або, як кажуть психологи вводять його у стан фрустрації, – коли доросла людина, ніяковіючи, не може дібрати певних психолого-педагогічних методів та прийомів, щоб адекватно та тактовно розрішити ситуацію, що виникла.

Стать з педагогічної точки зору: це біосоціальна властивість людини.

Біологічна − тому що обумовлена генними структурами

Соціальна − оскільки її проявлення у поведінці і діях людини є результатами формування статевих уявлень відповідно до виховання і впливу навколишнього оточення, значною часткою якого є суспільство або відносно мала його частка.

Педагоги мають бути обізнаними з двома аспектами статевого виховання (sex та gender), щоб враховувати їх у практиці роботи з учнями.

•         Sex – біологічна стать – сексуальний розвиток - багаторівневий процес, де кожний ланцюжок спирається на всі попередні, і в той же час діє автономно від них, це породжує велику кількість індивідуальних варіацій, які не можуть бути тільки спадковими якостями, або виховними.

•         Gender – соціальна стать – гендерне виховання - процес, спрямований на формування певних рис, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі та власної статевої належності.

Тож, статеве виховання – процес систематичного, свідомо-спланованого впливу на формування статевої свідомості і поведінки дітей, складова частина виховного процесу, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей та молоді та оволодіння нормами взаємин з представниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі.

Принципи статевого виховання:

1. Принцип гуманності. Людина − основна цінність суспільства, віра у можливості кожної дитини, захист достоїнств та основних прав, повага до особистості, забезпечення педагогічного комфорту та психологічного здоров’я. В основі цього принципу, прийняті до уваги особливостей статевого виховання, яке сприяє рівноправності між статями.

2. Принцип толерантності.  Педагог допомагає дитині сформувати свою статеву ідентичність через уміння будування толерантних стосунків. Педагог допомагає дитині відчути статеву різницю, ствердитися у власній статевій ідентичності та відчути задоволення від статі, до якої вона належить.

3. Принцип гетерогенності у вихованні. Витікає з неоднорідності суспільства та різниці генної інформації між індивідами. Це означає не треба зневажати індивідуальність будь-якої дитини, яка унаслідує соціальний досвід, отриманий від різнорідного соціального середовища.

4. Принцип адаптивності. Формування норм статевої поведінки засвоюється не зовні, а переходить у внутрішній план, тобто інтериарізується. У наслідок високого ступеню адаптації та мобільності у взаємовідносинах з іншими, у дітей виникають типові чоловічі та жіночі якості і прояви, які треба сформувати.

5. Принцип спільної дії. Цей принцип означає взаємопроникнення та взаємне доповнення соціальних інститутів, які впливають на формування статевої ідентичності дитини. Статеве виховання − це кооперативна справа, яку треба починати у сім’ї та продовжувати у дошкільному навчальному закладі, потім у школі та у всіх організаціях, які мають відношення до виховання дітей. Єдність виховних впливів батьків та педагогів.

6. Принцип урахування вимог часу. (адорація). У дітей з раннього віку виховуються різноманітні цінності, приймаючи до уваги реальність, що постійно змінюється та відповідає часу, в якому живе дитина.

З якого віку має здійснюватися статеве виховання? Перший соціальний інститут у здійсненні статевого виховання?

Родина − перший соціальний інституту здійсненні статевого виховання.

Статеве виховання дитини має розпочинатися з утроби матері. Сьогодні як ніколи стає актуальним курс «Допологова педагогіка» який будуть читати викладачі нашої кафедри у найближчому майбутньому.

Розглянемо паралельно дві наукові теорії, які пояснюють вплив біологічного на соціальне у статевій поведінці дитини.

З. Фрейд і його послідовники встановили, що кожна людина у міру дорослішання у своєму сексуальному розвитку поступово проходить п’ять фаз:

1 стадія: від народження до року − оральна

Їжа, емоційний контакт, звернене мовлення. Формування життєвої компетентності.

Довіра або недовір’я до світу

2 стадія: від року до трьох − анальна

Привчання до охайності

Самостійність і нерішучість

3 стадія: від трьох до шести років − фалічна

Чомусики (тіло, звідки я взявся)

Наполегливість або відчуття провини.

4 стадія: від 6-7 до 10-11 років − латентна

Найкращий час для навчання. Дружні стосунки на противагу гендерній сегрегації.

Умілість або неповноцінність

5 стадія: від 10-11 до 18-19 років − генітальна

Формування ерогенних зон. Підвищена сексуальність.

Ідентифікація особистості або плутанина ролей

Сучасні моделі статевого виховання:

Рестриктивна (репресивна) модель – відомості про репродуктивні процеси і функції підносяться дуже поступово і обережно: їх рекомендується пояснювати на прикладах рослин, а не тварин, щоб уникнути передчасних уявлень про біологічну природу відтворення людини.

Пермісивна (ліберальна) модель – сексуальність розуміється як важлива життєва цінність; молодь має право самостійно і незалежно формувати прийнятні бажані етично-сексуальні норми, а ті, хто здійснює статеве виховання, не повинні нав’язувати молоді свою мораль

Модель «золотої середини» – покликана допомогти уникнути розчарувань і спричинення шкоди іншим у сексуальних відносинах взагалі і у сім’ї зокрема, полегшити особистісний і психосексуальний розвиток, пом’якшити перехід до дорослого життя, щоб реалізація емоційних і сексуальних потреб не порушувала основних соціальних норм і благополуччя інших людей.

Основні поняття педагогіки статевого виховання

•         Статева свідомість – система знань, особистісних смислів та значень, які одночасно означають та формують переживання та мотивацію людиною свого буття як представника статі

•         Статева ідентифікація − це ототожнення себе з представниками певної статі, що виявляється в єдності поведінки і самосвідомості індивіда, що відносить себе до певної статі і орієнтується на вимоги відповідної статевої ролі.

•         Статева диференціація − це відокремлення себе від представників протилежної статі, що виявляється у сукупності генетичних, морфологічних і фізіологічних ознак, на підставі яких розрізняють чоловічу і жіночу стать.

Формування статевої ідентичності

В.Ю. Каган   виділяє три періоди:

•         2-2,5 роки – формування первинної статевої ідентичності;

•         3-6(7) років – формування номінативної cтaтi;

•         7(8)-10(11) − формування статеворольової ідентичності

Державна гендерна політика в  освіті

Взявши участь у Саміті тисячоліття ООН, Україна прийняла Цілі розвитку тисячоліття та зобов’язалася до 2015 року досягти гендерної рівності. Одним із головних завдань у цьому напрямку є «усунення гендерної різниці на всіх рівнях освіти не пізніше 2015 року». Досягнення гендерної рівності в освіті передбачає необхідність використання у навчальних процесах спеціальних технологій, що враховують специфіку жіночої та чоловічої психології та забезпечують збалансований гендерний компонент в освіті.

Гендер – соціальна стать

•         Ґендерна соціалізація – процес, в якому індивіди вбирають в себе ґендерні ідеали, ґендерні ролі і ґендерно різні моделі поведінки, засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством відповідно до її статі.

•         Ґендерна рівність − є процесом справедливого ставлення до жінок і чоловіків. Для забезпечення справедливості критерії часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам існувати в рівних умовах. Справедливість призводить до рівноправності.

•         Ґендерні стереотипи − набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють ґендерні розбіжності і стають перепоною до змін у сфері ґендерних відносин.

Приклади гендера

Подоляночка

Канада Сторм.

Швеція (Стокгольм) «Egalia» дітей не називають хлопчиками та дівчатками − вони просто "друзі". Працівники садка намагаються позбутися слів "він" (han) та "вона" (hon), застосовуючи безстатеве hen («воно»), щоб б діти не «впадали в гендерні стереотипи». Хоча ляльки у цьому садочку мають анатомічні особливості, до добору книжок тут особливий підхід. Замість Білосніжки − казка про жирафів − геєв, які не могли мати дитну й всиновили крокодильчика.

Ґендерні поняття

Маскулінність − комплекс загальноприйнятих у певному соціумі психічних ознак та правил поведінки, які відрізняють чоловіка від жінки

Фемінність − сукупність фізичних, психічних та поведінкових властивостей, характерних для жінки в певному соціумі. Відповідно до традиційних поглядів − це високий ступінь розвитку рис, протилежних чоловічим: пасивності, залежності, підлеглості, слабкості духу.

Андрогінність (психологічна) − це поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі і не пов’язана з порушеннями статевого розвитку або статево-рольової орієнтації). Розвинута андрогінія в людини передбачає багатий арсенал і гнучкість її гендерно-рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності й інші важливі якості.

Як науковець, який з 2005 року вивчає питання статевого виховання дітей від народження до 18 років, вважаю, що освіта багато років упускала унікальні можливості щодо становлення статево компетентної особистості дитини на дошкільній освітянській ланці, що негативно відбивається на репродуктивному здоров’ї сьогоднішньої молоді.

За результатами досліджень батьківського ставлення до здійснення статевого виховання дітей:

батьки вважають, що статеве виховання має здійснюватися родинами у співпраці з педагогами навчальних закладів :

90 % батьків вихованців ДНЗ м. Миколаєва

50% батьків із м. Южноукраїнська (Л. Олійник)

10% батьків з віддалених селищ Київської області (В. Луценко)

Результати опитувань педагогів з приводу необхідності здійснення суспільного статевого виховання:

99,5%  опитуваних педагогів позитивно ставляться до здійснення статевого виховання в закладах освіти, наголошуючи на тому, що якщо не організувати процес статевого виховання належним чином, то психосексуальний розвиток дитини піде шляхом випадковості, стереотипу й шаблонності чи шляхом розпусти та бездушності.

Проте 98% із них відмічають, що не мають відповідних знань, умінь та навичок у здійсненні цього напрямку виховної роботи.

Науково-дослідна експериментальна робота за темою «Становлення статево компетентної особистості дитини від народження до десяти років у процесі взаємодії з батьками та педагогами».

Зупинимося на особливостях статевого виховання у групах раннього віку в дошкільних навчальних закладах.

Розглянемо актуальні питання статевого виховання у цьому віці, які відзначили 100% педагогів практиків:

• Інтерес дитини до людського тіла й статевих органів зокрема
• Інтерес до процесів запліднення та дитино народжуваності
• Дитяча закоханість
• Гігієна статевих органів та прояви дитячої сексуальності

Перегляд мультфільму «Девочка дура»

Серед літератури в якій педагогічно грамотно розкриті питання статевого виховання, виокремлюю та рекомендую книгу (російською мовою видання) російського вченого Віктора Юхимовича Кагана «Воспитателю о сексологии» Книга уводить читача у коло основних проблем сексології, розкриває фізіолого-психологічні особливості дитини, яка розвивається, вікові стосунки дітей та підлітків різних статей, привертає увагу до тих закономірностей та принципів, які обов'язково  слід враховувати у виховній практиці. Розглядається безліч конкретних ситуацій статевого виховання та аналізується тактика допомоги дітям у психосексуальному формуванні з боку вчителів, вихователів, батьків.

Провідний спеціаліст зі здійснення статевого виховання з Канади − Мег Хіглінг «Как беседовать с ребёнком о сексе» Дає батькам практичні поради та рекомендації стосовно того, як обговорювати з власними дітьми питання сексу та статевого здоровʼя. Печалі, радощі, еротичні сни, місячні, презервативи, безпечний секс, смішні питання дошкільників та багато інших тем висвітлено просто, чесно, емоційно та з великим почуттям гумору. Прочитайте цю чудову книгу і ви позбудетеся ніяковіння та почуття сорому під час бесід з дітьми про секс.

Природна поведінка дорослих, звичайний тон спілкування – одна з найлегших i найважчих умов статевого виховання дітей.

Психологи вважають, що краще від народження дитини всі статеві органи називати своїми іменами − культурною літературною мовою.

Сьогодні хвороби статевої сфери молодшають та частішають. Не даремно, під час щорічних медичних оглядів дітей у дошкільних навчальних закладах з трирічного віку оглядають: дівчаток – дитячий гінеколог, хлопчиків − хірург. І в разі потреби батьки отримують рекомендації звернутися з дитиною до поліклініки. Багатьох проблем, що пов’язані з порушеннями статевого здоров’я дитини (вульвіти, вагініти, криптохімія, фімоз) можна було б позбутися, якщо б батьки були краще обізнані з проблемою та шляхами її вирішення.

Провідний російський вчений Ігор Семенович Кон, який пішов з життя у квітні 2011 року, ще за радянських часів, коли «У Радянському Союзі сексу не було», створив науку сексологію та першим почав піднімати питання статевої гігієни дітей. Автобіографію, що розміщено на його персональному сайті він закінчує такими словами (цитую мовою оригіналу): «И если русским мальчикам и их родителям никто никогда не объяснял, что нужно мыть головку члена под крайней плотью, это тоже делаю я. Мне смертельно обидно переводить остаток жизни на подобные вещи, но если в стране нет профессионализма, нужна хотя бы элементарная грамотность».

Дуже часто дорослі підміняють статеве виховання дітей прищепленням їм гігієнічних навичок. Оптимально починати навчання навичкам охайності з раннього віку, причому вони повинні бути диференційовані за статевою ознакою малюка.

Завдання дорослих: допомогти дитині познайомитися зі своїм тілом, не відчуваючи почуття сором’язливості й незручності − це одне з найважливіших умов її майбутнього сексуального здоров’я.

Пройшли часи, коли маленьких дітей у питаннях статі вважали чистими янголятками. Діти, бажають того дорослі чи ні, набувають певного статевого досвіду:

пізнавальний інтерес – один з чинників набуття цього досвіду;

досвід батьківських стосунків (маскулінність-фемінінність);

норма − до кінця дошкільного віку узнати звідки беруться діти;

гігієнічні процедури, мастурбація, і як це не гірко визнати, у наш час шквалу інформації − діти іноді стають свідками статевих стосунків дорослих.

Додаткові питання:

1. Горщик або памперси!

Памперси потрібні після одного року тільки для «виходу у світ». Вдень у домі бажано обходитися без них. Якщо на дитятка одягати памперс тільки, скажімо, вночі, це ніяк не відбивається на здоров’ї маляти. Гірше буде, якщо дитя в мокрих пелюшках пролежить якийсь час, тим більше взимку, коли температура в квартирі не висока. А горщик слід зробити бажаним «троном» для маляти. І дуже важливо: у жодному випадку не допускати дозвільного сидіння малюка на горщику − фізіологічні наслідки жахливі, аж до випадіння прямої кишки.

2. Соска – необхідна чи зайва?

Соска корисна у ті часи, коли дитина зростає у родинному колі. Проте, якщо виникає необхідність віддавати дитинку до групи раннього віку дошкільного навчального закладу, на третьому році її життя, необхідно допомогти їй розстатися з соскою вимогливо та доброзичливо, один раз і назавжди.

3. Їжа – задоволення чи покарання?

Дитина, яку систематично примушують їсти, неминуче виробляє негативне ставлення − негативізм − і не тільки до їжі. Дитинство − час неусвідомлених узагальнень. Негативне ставлення до їди легко переходить у негативне ставлення до людей, до всього і всіх. Уявімо собі хоч на хвилинку, що весь світ став таким, що примушує, заставляє, нав’язує… Щоденна необхідність чинити опір... Здаватись, прикидатись, що здаєшся...

4. Про сон та дитяче ліжечко.

Дитяче ліжечко-манеж необхідне, бо:

·                   це перша самостійна територія маляти, на яку він має одноосібне право;

·                   з ТБ (техніки безпеки) дитяче ліжко задовольняє всі потреби малюка і батьків: має бильця, що гарантує безпеку дитини, під час сну ніхто випадково не зачепить, не придавить;

·                   за МП (медичним показникам): матрац необхідної жорсткості, обов’язково замість подушки складена вчетверо байкова пелюшка, дотримання гігієни − церата, з місяць пропрасовані пелюшки і простирадла;

·                   матусин спокій − немаловажна річ: залишивши сплячого малюка у ліжку-манежі, має можливість вільного пересування всією квартирою, без побоювання, за його життя та здоров’я;

·                   дисципліна всіх люблячих родичів − програлися з малям, а на сон поклали дитинку у ліжечко;

·                   стимул у самостійному розвитку малюка.

Не примушуйте того дитя, яке проснулося раніше, ніж стрілки годинника покажуть відповідний час підйому − 15.00. за розкладом, маятися від безділля лежачі у ліжку, адже це такий чудовий час для індивідуальних занять та гри з малюками, організмам яких потрібно менше часу для денного відпочинку.

Закінчити лекцію мені хочеться цитуванням середньовічного французького письменника та історика Дюкло Шарль Піно: «Існує три види неуцтва: зовсім нічого не знати; знати погано те, що всі знають; знати не те, що слід знати». Вважаю, що сьогодні ви, шановні колеги отримали ті знання, які допоможуть вам у повсякденній практичній роботі з малюками.

Література:

1.                 Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: Науково-методичний збірник [Текст] / за ред. Т. В. Говорун. – К. : Інститут змісту та методів навчання, 1996. – 168 с.

2.                 Каган, В. Е. Воспитателю о сексологи [Текст] – М. : Педагогика, 1991. – 256 с.

3.                 Кон, И. С. Психология половых различий [Текст] // Психология индивидуальных различий / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Романова. − М.: «ЧеРо», 2002. − С. 154-159.

4.                 Олійник, Л. М. Статеве виховання [Текст] : Навчальний посібник з питань здійснення статевого виховання дітей від народження до юнацького віку. Миколаїв : ПП «Принт-Експрес», 2009. – 112 с.

5.                 Олійник, Л. М. Дорослим та дітям про Життя у Світі [Текст] : Навчально-методичний посібник з статевого виховання дітей від народження до 10 років. − Миколаїв, 2009. − 72 с. іл.. та кольорові вкладки О. В. Левенець

6.                 Половое воспитание [Текст] : Учебник для высших учебных заведений. – Ростов н/Д : изд-во «Феникс», 2001. – 320 с.

7.                 Фрейд, З. Очерки по психологии сексуальности [Текст]  Пер. д-ра М. В. Вульфа. С пред. проф. И.Д. Ермакова. – М. : МЦ «Система» при МК ВЛКСМ, 1991. – 84 с.

8.                 Эриксон, Э. Г. Детство и общество [Текст] / Пер. с англ. и научн. ред. А.А. Алексеева – СПб. : Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с.

Інформаційні авторські ресурси:

http://www.ukrdeti.com/2007/2_16_a3_2007.html Лія Олійник. Статеве виховання у дошкільному навальному закладі.

http://slovyanochka.at.ua/publ/tabu_chi_vidverta_rozmova_pro_stateve_vikhovannja_doshkilnjat/1-1-0-18 − Лія Олійник. Табу чи відверта розмова? Про статеве виховання дошкільнят.