Програма «Сходинки до інформатики» включає в себе вивчення такої змістової лінії як «Комп’ютер та його складові», що має на меті ознайомлення учнів із складовими частинами комп’ютера, їхнім призначенням, а також застосуванням комп’ютерів у різних сферах сучасного інформаційного суспільства.
Вивчення даної теми рекомендується розпочати зі знайомства учнів з основними складовими комп’ютера: системним блоком, клавіатурою, мишею, монітором і принтером, вироблення навичок використання миші і клавіатури за допомогою програм – тренажерів та розвивальних програм. На другому етапі передбачається оглядове ознайомлення учнів із пам’яттю і процесором як пристроями, що забезпечують зберігання і опрацювання даних, тобто реалізацію інформаційних процесів із використанням комп’ютера.
Далі учні, працюючи з різними програмами, закріплюють знання про складові комп’ютера та розширюють уявлення про сфери його застосування для опрацювання інформаційних даних. У другому класі дуже важливо навчити учнів працювати із клавіатурою та мишею. Для цього необхідно передбачити систематичну роботу учнів із клавіатурним тренажером.
Як і будь-який предмет в початковій школі, інформатика повинна бути забезпечена відповідними методичними посібниками і матеріалами. До методичного забезпечення зазвичай відносять ті посібники, які необхідні вчителю для якісного проведення занять. Вчитель може користуватися готовими, або створювати свої методичні посібники.
Міністерством освіти і науки України для вивчення курсу «Сходинки до інформатики» рекомендовано два підручника. Зокрема, у підручнику Г.В. Ломаковської вивчення будови комп’ютера розпочинається на четвертому уроці. Ознайомлення з основними пристроями комп'ютера проводиться за такою методичною схемою. Перший урок з інформатики розпочинається запитаннями вчителя «Діти хто з вас бачив комп'ютери?», «Що він може виконувати?», «З яких частин складається?»
Після ознайомлення із зовнішнім виглядом комп'ютера вчитель повідомляє правила безпеки роботи на ньому (не можна без дозволу вчителя вмикати комп ютер, натискати клавіші , які не дозволив чіпати вчитель, сильно стукати по клавішах, перебувати перед ввімкненим екраном більше 15 хв )
Лише після цього вводяться назви пристроїв комп'ютера, спочатку для пасивного засвоєння на основі проведення аналогії з окремими фактами життєвого досвіду школярів (монітор (дисплей) , він схожий на телевізор — «язик» комп'ютера, за допомогою нього ми бачимо малюнки схеми приклади слова. Системний блок – найголовніша частина комп’ютера. Процесор — «голова» комп'ютера він обчислює, розпізнає малюнки, відтворює музику. Клавіатура –„ вуха ” комп’ютера, за допомогою неї ми передаємо комп`ютеру слова, малюнки. Комп'ютер може запам`ятовувати текст чи малюнки, фільми, музику, задачі, завдання тощо). Також проводиться ознайомлення з такими складовими комп’ютера як миша, принтер, сканер, модем. Діти отримують уявлення про поділ складових комп’ютера на пристрої введення та пристрої виведення.
Оскільки на попередніх уроках діти дізналися про різні види комп’ютерів, то доцільним постає питання про те, чи є системний блок у ноутбуці. Вчитель пояснює дітям, що у такому комп’ютері використовується інший пристрій – тачпед. На наступних уроках вчитель знайомить дітей з пам’яттю комп’ютера та процесором, а також засобами довготривалого зберігання інформації (дисками, флеш - пам’яттю). На цьому ж уроці діти отримують знання про призначення основних складових комп’ютера.
Наступні уроки вивчення будови комп’ютера передбачають формування в учнів навичок підготовки комп’ютера до роботи, знайомлять з поняттями «Робочий стіл», «піктограми», «вікна» та формують уміння виконувати дії з ними.
Як і при вивченні інших предметів початкової школи, наочність для уроків інформатики має величезне значення, так як у дітей переважає наочно образне мислення. Тому наочне оформлення підручника є досить вдалим. Також обладнання кабінету інформатики має передбачити наявність певних таблиць, стендів, плакатів, схем, мультимедійних презентацій тощо. Треба зазначити, що якість засвоєння матеріалу учнями залежить від систематичної практичної роботи, яка має на меті вправляння у користуванні комп’ютером та його складовими. Для цього використовуються різні дитячі комп’ютерні програми, такі як GCompris, RapidTyping, Tux Paint, Scretch тощо. На кожному уроці передбачено виконання учнями вправ на формування навичок користування мишею та клавіатурою, відпрацювання вмінь використання певних клавіш тощо. Під час практичної роботи вчителеві потрібно врахувати, що деякі діти вже мають певний досвід роботи з комп’ютером, тому слід звернути увагу таких дітей, що вони можуть мати не зовсім правильне уявлення про користування його складовими і виправити помилки. Також слід дотримуватися певних правил при роботі з мишею та клавіатурою.
Основне положення рук при роботі з клавіатурою:
Великі пальці – на пропуску (пробілі), 4 пальці лівої, і 4 – правої – на буквах, відповідно, ФІВА
ОЛДЖ, - це положення основне, і в нього повертаємося після друкування будь - якого символу. Зап’ястя рук не повинні опиратися ні на клавіатуру, ні на стіл.
Робота з “мишею”
Зап’ястя знаходиться на столі, великим і безіменним, або великим і мізинцем утримуємо “мишу”, кистю рухаємо її. Вказівний і середній(безіменний) знаходяться на кнопках відповідно на лівій і правій. Ліва кнопка – вибір елементів(об’єктів), запуск програм (подвійне натискування)
Права кнопка – визов контекстного меню (вікно з набором найбільш типових команд для даного об’єкту), або в деяких DOS-програмах – виділення об’єктів – рівноцінно клавіші Insert.
Окрім практичної роботи на етапі закріплення вивченого доцільним є використання розвивальних завдань, завдань творчого характеру та тестів.
Хочеться зазначити, що вчитель може використовувати не лише завдання , подані у підручнику, а й додатковий дидактичний матеріал, власні творчі завдання тощо.
Немає коментарів:
Дописати коментар