Страницы

пʼятниця, 3 грудня 2021 р.

Розвиток творчих здібностей в елементарній театралізованій діяльності

Розвиток творчих здібностей в елементарній театралізованій діяльності

Данилова Людмила Анатоліївна,
вихователь Богданівського ЗДО №1

Театралізована діяльність у дошкільному віці – один із найефективніших засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дитини. Важливо з раннього дитинства заохочувати дитину до мистецької діяльності, зокрема театральної. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначено, що метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення гармонійного розвитку кожної дитини, створення сприятливих умов для її особистісного становлення та творчої самореалізації. Одним із ефективних засобів впливу на розвиток творчої особистості дошкільника названо театралізовану  діяльність.

Проаналізувавши діяльність, яка сприяє художньо-естетичного розвитку, я дійшла висновку, що потрібно змінити свій підхід до цієї проблеми. Ставлячи за мету виховання творчої, компетентної особистості та користуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, я вирішила надати основну увагу саме художньо-естетичному розвитку дитини, який полягає насамперед у тому, щоб розвивати індивідуальні потенційні можливості кожної дитини, формувати її здібності.

Театралізована діяльність є унікальним засобом  розвитку художньо-творчих здібностей дітей.

Мета моєї роботи – спонукати  дітей до творчого самовираження, довіритися природним здібностям дитини і дати  їй розвиватися найбільш зручним для неї шляхом. 

Малюк з перших років життя має задатки до різних видів мистецтва. Дитині раннього віку особливу насолоду дарує момент перевтілення, ряження, вона обожнює входити в різні образи, заохочує дорослих підтримати її гру. 

Все життя дітей насичене грою.  Театралізована діяльність – унікальний засіб збагачення художньо-мовленнєвого досвіду дітей, розвитку зв’язного мовлення. Вона є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей.

Саме у театралізованій діяльності реалізується потреба дитини у самовираженні, спілкуванні, пізнанні себе через відтворення різних образів. Тому для реалізації завдань з художньо-мовленнєвого розвитку я використала театралізовану діяльність, яка користується у дітей незмінною популярністю та суттєво впливає на всебічний розвиток. Адже для дітей показ різних видів театру: пальчикового, настільного, тіньового, лялькового, театру іграшок та театру на фланелеграфі перетворюється на справжнє свято, вони почуваються самостійними, впевненими у собі, емоційно розкутими. Театралізована діяльність допомагає розвитку гарного, образного, літературного мовлення, що є запорукою успішного навчання у школі.

Театр розкриває духовний і творчий потенціал дитини і надає реальну можливість адаптуватися їй в соціальній сфері.

У будь-якому віці в казках можна відкрити щось сокровенне і хвилююче. Слухаючи їх в дитинстві, людина несвідомо накопичує цілий «банк життєвих ситуацій», тому дуже важливо, щоб усвідомлення «казкових уроків» починалося з раннього віку, з відповіді на питання: «Чому нас вчить казка?».

Театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей. Театралізовані заняття розвивають емоційну сферу дитини, примушують її співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються. Таким чином, театралізована діяльність − найважливіший засіб розвитку у дітей емпатії, тобто здатності розпізнавати емоційний стан людини засобами міміки, жестів, інтонації, уміння ставити себе на його місце в різних ситуаціях. Театралізована діяльність дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність, сміливість).

Театралізована діяльність інтегративна, в ній сприйняття, мислення, уява, мова виступають у тісному взаємозв'язку один з одним, виявляються в різних видах дитячої активності: мовної, рухової, музичної, художньої. Через різні види дитячої театральної діяльності проходить самореалізація дитини, вона переноситься в казковий, захоплюючий світ, пізнає, що таке дружба, доброта, чесність, правдивість; вчиться перевтілюватися в роль, використовуючи різні засоби виразності: міміку, пантоміма, інтонацію.

Театралізована діяльність дозволяє дитині вирішувати проблемні ситуації опосередковано, від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість. Таким чином, театралізовані заняття допомагають всебічно розвивати дитину.

У нашому світі, насиченому інформацією і стресами, душа просить казки − дива, відчуття безтурботного дитинства.

 На жаль діти проявляють низький інтерес до театралізованої діяльності. 

Вивчивши сучасну методичну літературу, я вибрала матеріал для впровадження його у практику своєї групи, щоб підвищити інтерес до театрально-ігрової діяльності.

Шляхи і методи роботи добирала  найбільш прийнятні для конкретної дитини, її здібностей, нахилів, потреб, інтересів. Плануючи ігрову діяльність дітей, намагалася враховувати емоційний, психологічний стан кожної дитини, її унікальність та індивідуальність.

Під час оволодіння дітьми новими знаннями та навичками були використані такі прийоми та методи: наочні (перегляд лялькових вистав та бесіди за їх змістом, показ різних видів театрів), словесні (бесіди, розповіді, читання художніх творів), практично-ігрові (пальчикові ігри, ігри-драматизації). Поставивши мету та завдання, вибравши методи і прийоми навчання, я  зайнялася добором матеріалу, пошуками різних педагогічних технологій, підготовкою наочного і демонстраційного матеріалу, виготовленням різних видів театрів. 

Середовище є одним з основних засобів розвитку особистості дитини. При створенні середовища я намагалася забезпечити умови для самостійної творчості кожної дитини. Разом з батьками ми виготовили театральний куточок. Оскільки предметно-розвиваюче середовище повинно забезпечувати право вибору та свободу кожної дитини на театралізацію улюбленого твору, у куточку були розміщені різні види  театру − пальчиковий, ляльковий, настільний театр, театр на сірникових коробочках, а також маски, реквізит, декорації. Крім того, періодично оновлюємо матеріал, орієнтуючись на інтереси різних дітей.  В зоні театралізованої діяльності розмістили природний матеріал, тканину, костюми для ряження.

З дітьми третього року життя я активно застосовую театралізовану діяльність як засіб психічного розвитку малюків, використовую настільний театр або театр ляльок, при цьому я не ховаюсь за ширму під час показу вистави, щоб не втрачати контроль над групою дітей, ляльку тримаю на руці перед собою і підтримую зоровий контакт з дітьми. 

Якщо у нас в групі йде підготовка до свят, то я залучаю до театралізованої діяльності лише тих малюків, хто виявляє інтерес до публічного виступу. І обов’язково схвалюю їх дії, щоб заохотити інших дітей.

З першими театралізованими діями малюки знайомляться дуже рано в процесі ігор-забав, хороводів та виразного читання казок. Я використовую різні можливості, щоб обіграти будь-який предмет чи подію, щоб пробудити фантазію дитини.

У заняття вводяться персонажі, які допомагають дітям засвоїти ті чи інші знання, вміння і навички. Ігрова форма проведення заняття сприяє розкріпаченню дитини, створення атмосфери свободи в грі.

У ході режимних моментів я також включаю театралізовану діяльність. Це спільна діяльність дітей на прогулянці та поза занять. Наприклад на прогулянці можна сказати: «Подивіться, яке ласкаве сонечко, воно посміхається вам. Давайте і ми йому посміхнемось, привітаємось».  Також пропоную діткам зобразити, як тупотить ведмідь, стрибає зайчик, шелестять листочки. І обов’язково супроводжую такі дії відповідними віршиками або ж пісеньками. 

У віці 2 - 3 років малята жваво цікавляться іграми з лялькою, їх вражають невеликі сюжети, показані вихователем, вони із задоволенням висловлюють свої емоції в рухових образах-імпровізаціях під музику. На основі перших вражень від художньої гри згодом розвиваються здібності дітей. Спочатку це короткі інсценівки, наприклад, портретна замальовка і діалог вихователя і персонажа з дітьми.

Наприклад, я показую ляльку дітям:

-До вас прийшла лялька Катруся в ошатній сукні. Що це в Катрусі? (Бант.) Так, це бантик. І ще що? (Шляпка) Що в неї на ніжках? (Туфельки) Давайте попросимо Катрусю  затанцювати: "Катрусю, затанцюй, будь ласка". (Катруся танцює.) Катруся, наші діти також уміють танцювати. Подивися. (Діти танцюють під "Гопачок" укр. нар, мелодію).

Катруся: Я - лялька Катруся. Я маю гарні вбрання і капелюшок. Я люблю співати. Я проспіваю вам веселу пісеньку. (Діти слухають пісню "Лялька" муз. Красева).

Я запитую дітей:

- Хороша пісенька? Вам сподобалася лялька Катруся? Давайте запросимо Катрусю ще до нас завітати у гості. Приходь до нас, Катруся, ще будь ласка.

Театралізована гра міцно пов'язана із сюжетно-рольовою грою. Це ігри  із ляльками, з машинками, в будівництво, у лікарню.  Знайомі вірші та пісеньки є хорошим ігровим матеріалом. Показуючи міні-п’єси в настільному театрі, на фланелеграфі,  з допомогою окремих іграшок та ляльок, я намагаюсь  передати  палітру  переживань через інтонацію, а по можливості і крізь зовнішні дії героя. Усі слова, рухи персонажів повинні ясно визначатися, різнитися за своїм характером і настроєм, слідувати у повільному темпі і дія має бути нетривалою. З метою розкріпачення і усунення внутрішньої скутості малят ми з музичним керівником проводимо  спеціальні етюди, вправи  з розвитку емоцій. Наприклад, прості етюди "Сонечко встає", "Сонечко сідає", у яких емоційний стан передається дітям з допомогою словесної (сонечко встає і сонечко сідає) та центром музичної (мелодія рухається угору й униз) установок, які спонукають виконувати відповідні рухи. Використовуючи схильність дітей до наслідування, можна домогтися виразної імітації голосом різних звуків живої і неживої природи. Наприклад, діти, зображуючи вітер, надувають щоки, роблячи це ретельно й безтурботно. Вправа ускладнюється, коли їм стає завдання подути так, щоб налякати лютого вовка, у власних очах передається гама найрізноманітніших почуттів. Театралізована гра дозволяє дитині розпочати особливі відносини з навколишнім світом, у які вона неспроможна вступити сама через обмеженість своїх фізичних можливостей.

   Театр - це казковий світ. Він дає уроки краси, моралі і моральності. А чим багатішими вони будуть, тим успішніше йде розвиток духовного світу дітей .


Немає коментарів:

Дописати коментар