Коло читання молодших школярів як зміст літературної освіти в початковій школі

Сучасний стан літературної освіти молодших школярів – це результат довготривалих пошуків педагогів, мета яких –  забезпечити потреби суспільства й особистості в культурному розвитку. Усе найкраще, що впродовж століть засвідчило ефективний вплив на розвиток особистості дитини, знайшло своє логічне продовження в сучасній методиці літературної освіти молодших школярів.

Початкова школа – перший і надзвичайно важливий етап розвитку літературної освіченості школярів. Перед вчителем стоїть важливе завдання – забезпечити високий рівень реалізації змісту літературної освіти школярів. А саме: залучити учнів до мистецтва читання; ознайомлювати із національною та світовою дитячою літературою різноманітною за тематикою та жанровими характеристиками, щоразу розширюючи коло їхнього читання.

Основне завдання сучасної літературної освіти – це формування уважного читача з розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Навчальний предмет «Літературне читання» – потужний засіб виховного і розвивального впливу на особистість дитини. Він залучає молодших школярів до скарбниці духовності: культури, літературних надбань українського народу та народів світу, сприяє моральному, етичному та естетичному розвитку. Поряд із цим в молодших класах відбувається систематична, комплексна робота з розширення кола читання та читацького кругозору, який передбачає «начитаність», уміння працювати з текстом, розуміння поетичного мовлення, уміння на основі деталей відтворювати цілісний образ, наявність художнього смаку й естетичного ідеалу.

Коло навчального дитячого читання визначається в державних програмах з читання і з позакласного читання і реалізується в підручниках з читання, у плануванні й методичних посібниках для вчителя.

Відповідно до мети і завдань курсу «Літературне читання» виділено змістову лінію «Коло читання». 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів:

• Мати уявлення про коло дитячого читання: жанрові ознаки, тематичне спрямування вивчених творів, а також про їх авторів, розрізняти прозові, поетичні та драматичні твори, правильно називати прізвища, імена українських письменників-класиків з творами яких неодноразово зустрічалися під час навчання, розрізняти авторські та фольклорні твори.

• Усвідомлювати, що читання є важливим джерелом знань, задоволення пізнавальних, естетичних інтересів, цікавого дозвілля, уміти висловлювати свої почуття та враження від прочитаного, знати і шанувати видатних культурних діячів та національних героїв, традиції українського народу.

Проте результати досліджень науковців свідчать про те, що лише частина дітей (38%) читає багато, вважає читання своїм улюбленим заняттям. Творами, що викликають особливий інтерес, залишаються казки (2-3 кл.), оповідання (4 кл.). Менше молодші школярі захоплюються поезією, низьким виявився інтерес до науково-пізнавальної літератури. Тривогу викликає те, що значна частина учнів на запитання "Чим ти любиш займатися у вільний час?" відповідала: "Дивитись телевізор", причому перегляд телепередач займає в середньому 2-2,5 години в день.25% опитуваних учнів у вільний час "гуляють".

У значної частини школярів (23%) відсутня елементарна бібліографічна грамотність. Цей недолік проявився в неуважності до авторів прочитаних творів, у неточності передачі назви книги, в невмінні самостійно вибрати книгу за її основними ознаками. Оскільки чітка система читання відсутня, багато учнів при виборі літератури для позакласного читання керується випадковими порадами або вибирає навмання книгу. Так, за порадою вчителя вибирають книги лише 33% опитаних, за порадою бібліотекаря - 21%. Судження школярів про прочитану книгу часто виявляються стандартними, позбавленими почуття, особистісного ставлення. Відставання емоційності, культури почуттів від рівня інтелектуального розвитку проявляються досить часто у процесі опитування. Тим часом відомо, що знання, не зігріті почуттям, творчо не перероблені, залишаються холодними, мертвими знаннями й на духовність особистості не впливають. Звідси висновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу до читання, яке викликає співчуття, співпереживання, робить процес читання творчим.

Анкетування, проведене серед батьків, показує, що не всі батьки розуміють, що інтерес до книги, перші читацькі навички закладаються саме в сім'ї, вони не надають серйозного значення розвитку дитини таким могутнім засобом впливу, як книга. Нерідко, перевіряючи щоденник, навіть сумлінні батьки не цікавляться тим, що читає син чи донька, чи є дитина читачем бібліотеки. У результаті опитувань виявилось, що лише 39% опитаних читають регулярно, решта – від випадку до випадку або зовсім не читають.77% опитаних читають в основному пригодницькі та детективні твори; українська та зарубіжна класика, а також сучасні твори з глибокою соціальною тематикою поступаються розважальним жанрам. Зрозуміло, що невміння дорослих по-справжньому читати і сприймати прочитане, невміння вибрати книгу для читання – це багато в чому результат слабкого керівництва читанням у дитячі та юнацькі роки. З другого боку, за таких умов учителям важко зараз сподіватися на реальну допомогу батьків у справі формування читацької самостійності школярів. Звичайно, в ситуації, що склалася, є свої об’єктивні причини. У тих складних економічних умовах, у яких знаходиться наша держава, батькам часто не до читання. Однак навіть незначний вільний час, який мають дорослі, часто витрачається непродуктивно. У книги, яка довго була основним джерелом інформації та популярним засобом дозвілля, з’явилися могутні суперники. Ними стали інтернет, телебачення, відео. Біля комп’ютера або телевізора проводять більшу частину вільного часу батьки, тут же й діти, часто без розбору, дивляться всі передачі підряд.

Так книга поволі відсувається на задній план. Тим часом постійне спілкування з книгою є не тільки благородною звичкою, що відрізняє культурну людину, але й гострою соціальною необхідністю, що диктується самим життям. Ніякий навчальний заклад не в змозі дати всеохоплюючих знань. Одержані в школі чи іншому навчальному закладі знання з часом задавнюються й мають бути оновленими найбільшою мірою за допомогою книги. Крім того, будучи могутнім засобом виховання, література розкриває складний світ явищ і людських почуттів, збагачує досвідом минулого, сприяє розвиткові високих духовних якостей. Начитана людина, як правило, виділяється багатством і мови, і мислення.

Втрату зв’язків із книгою в молодшому шкільному віці неможливо компенсувати в майбутньому. Маленький читач лише вступає в життя, у нього ще немає життєвого досвіду, і книга для нього є невичерпним джерелом відомостей, у ній він знаходить відповідь на свої незліченні «чому?». Книги, прочитані в дитинстві, часто запам’ятовуються на все життя, впливають на подальший розвиток, на світосприймання, виробляють певні норми поведінки.

Інтерес до читання, з одного боку, є складним психічним утворенням, що характеризується ситуативною чи стійкою мотивацією, скерованістю уваги, емоційно-пізнавальною активністю, а з іншого – формою вияву задоволення читацькою діяльністю.

Читацький інтерес – форма вияву пізнавальної потреби, що спрямовує особистість на усвідомлення цілей читання (як одного з видів мовленнєвої діяльності), а це, у свою чергу, сприяє ознайомленню з новими для учня художніми чи науковими книгами, спонукає до свідомої діяльності з книжковою продукцією.

Серед показників читацьких інтересів у школярів можна виділити наявність внутрішніх мотивів, які спонукають учня до читання літератури, потреб і здібностей читати книжки за власними уподобаннями, уважне й зацікавлене ставлення до книжкової продукції, знання крилатих висловів, широкий читацький кругозір.

Коло читання молодших школярів охоплює доступні для їхнього сприймання твори з кращих надбань української та зарубіжної літератур та передбачає певний зміст:

Дитяча література, адресована молодшим школярам у поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності: твори усної народної творчості (ігровий фольклор, казки, прислів'я, приказки, загадки, скоромовки), художні твори українських письменників-класиків а також сучасних поетів і прозаїків (вірші оповідання, літературні казки, повісті п'єси, байки), науково-пізнавальні твори, дитяча періодика, довідкова література, класичні зарубіжні твори для дітей.

Твори, тематика і зміст яких відображають різні сторони життя дитини і навколишньої дійсності (твори про дітей, їх взаємини в сім'ї, школі, з навколишнім світом, про природу, її різноманітність і красу, про працю і професії, твори на історичні теми, про любов до рідної землі, про мову, книжку і читання, про різні види мистецтва, гумористичні, пригодницькі твори тощо), які є основою для формування світогляду учнів, формування морально-етичних уявлень і почуттів, поповнення та розширення їх знань.

Вчитель має навчити дітей не тільки прочитати але й проаналізувати прочитане при цьому учні мають свідомо користуватися найпростішими літературознавчими термінами (без визначення понять), наприклад, казка, оповідання, загадка, заголовок твору тощо, практично розрізняти твори за окремими жанровими ознаками, розрізняти народну і літературну казки, називати основних персонажів літературного твору, складати усну розповідь про героя твору, від імені героя. Уміти встановлювати послідовні часові, причино-наслідкові та смислові зв’язки частин тексту.

Засвоєння школярами літературних норм, їхньої жанрової специфіки організовується з урахуванням пізнавальних можливостей дітей. Так, учні 1-х та 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, легенди доцільно починати вивчати з 3 класу. Лірична поезія доступніша учням 4-х класів.

Систематична робота з аналізу текстів спрямована на формування готовності до самостійного розуміння прочитаного, що у сукупності з удосконаленням швидкості та правильності читання сприяє зміцненню навички читання у молодших школярів.

Розвиток навичок самостійного читання передбачає формування в учнів уміння розрізняти дитячі видання (книжка, газета, журнал, словник), користуватися довідковою літературою; дитячими енциклопедіями, словниками. Стимулювання інтересу до періодичної преси має спонукати учнів до систематичного використання здобутих знань в урочній і позаурочній діяльності. Школярі повинні вміти орієнтуватися в підручнику: за змістом, самостійно користуватися методичним і довідковим матеріалом підручника, орієнтуватися у поняттях: абзац, підзаголовок, ілюстрація, виноска, параграф.

Принципи добору творів для читання молодшими школярами  уперше було визначено у 2005 році у програмі навчання й конкретизовано в програмі Літературне читання у 2012 році.

Провідними задекларовано такі принципи:

• Тематично-жанровий

• Художньо-естетичний

• Літературознавчий

• Комунікативно-мовленнєвий 

У попередніх читанках твори було підібрано й розміщено за сезонно-тематичним принципом (осінь, зима, весна і літо), у текстах творів дітей знайомили із змінами в природі; до цієї тематики добирали й художні твори, переважно оповідання й вірші.

Отже, зазначені чотири принципи обумовлюють добір творів для читання, тобто визначають коло читання молодших школярів. Розглянемо послідовно вимоги цих принципів до добору творів для читання.

Тематично-жанровий принцип передбачає, що тематика творів для читання в 2-4 класах повинна відображати весь навколишній світ:

• про людину, людські взаємини, пригоди ровесників, шкільне життя, родинні стосунки; 

• природу, її красу і мудрість, неповторність у різні пори року, ставлення людей до рослин і тварин;

• державу, Батьківщину, батьківський дім;

• сучасність і минуле, знаменні події;

• рідну мову, виникнення писемності, друкарства, створення книги, бібліотечну справу;

• дитячу літературну творчість

Художні твори поданої тематики повинні бути різних родів і жанрів, стилів: науково-художні, науково-пізнавальні, фольклорні, твори української та зарубіжної літератури, періодика, довідкова література.

Жанрове й авторське різноманіття творів:

• малі форми усної народної творчості (загадки, скоромовки, прислів'я, приказки, ігри, казки (2 кл. – про тварин,3 кл. – чарівні, 4кл. - побутові), легенди, притчі – з 4 кл.);

• літературні казки всесвітньо відомих казкарів; 

• байки  (з 3 класу);

• поезії українських письменників-класиків; 

• оповідання українських письменників-класиків; 

• твори дитячої української літератури;

• науково-художні (з 2 кл.) та науково-популярні твори (з 3 класу);

• твори письменників української діаспори;

• твори класичної і сучасної зарубіжної літератури.

Види текстів для читання:

• художні тексти: прозові і віршовані (поезія лірична, сюжетна, пейзажна, байки, п'єси);

• науково-пізнавальні (з 3 кл. в розділах «Від слова до книги», «Сторінки для допитливих»;  в 4 кл. «Рости книголюбом»); 

• довідкового характеру (словники, енциклопедії). 

Принцип художньо-естетичної цінності твору спрямовує на виховання здатності естетично сприймати художні твори, формування загальнолюдських цінностей, передбачає відбір творів словесного мистецтва за критеріями естетичної цінності, а саме:

• художньо досконалі за змістом і формою (визнаних майстрів слова);

• морально-етичного й патріотичного спрямування;

• такі, що сприяють естетичному й мовленнєвому розвитку учнів.

Літературознавчий принцип  спрямовує на літературний розвиток учнів,  передбачає формування основ теоретико-літературних знань і вмінь ними користуватися.

Читання – один із основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, важливий засіб формування творчої особистості. Уперше в програмі 2012 року було наголошено на важливості добирати твори з урахуванням комунікативно-мовленнєвого принципу, що передбачає можливість вести діалог з автором, героями твору, текстом за допомогою технологій кооперативного навчання, створення діалогових ситуацій (робота в парах, малих групах, літературні ігри й бесіди, декламація, драматизація тощо), що допоможе сформувати досвід міжособистісного спілкування.

Комунікативно-мовленнєвий принцип добору змісту читання обумовлює:

• розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо);

• діалогову взаємодію з текстом, автором, героями творів;

• формування культури спілкування;

• побудову власних висловлювань на основі художніх текстів.

Слід зазначити, що перелік не тільки творів, а й авторів є рекомендованим і може бути змінений укладачами підручників та вчителями.

Прийоми самостійного осмислення змісту незнайомого тексту включають уміння виділяти в тексті складні для розуміння слова, з’ясовувати їхнє значення, ставити різного виду запитання до тексту, користуватися додатковою інформацією (ілюстрацією, схемою, таблицею, запитаннями, завданнями), знаходити в тексті ключові (опорні) слова, важливі для розуміння змісту, розрізнювати пряме і переносне значення слів, встановлювати причино-наслідкові зв’язки. 

Дуже важливо правильно організувати дитяче читання, спрямувати його так, щоб дитина не розгубилася в книжковому морі, щоб до її рук потрапляли найнеобхідніші книги, щоб спілкування з ними стало звичним, щоденним і, що дуже важливо, приємним заняттям. Треба допомогти дитині зрозуміти, що скільки б вона не отримувала інформації з різних мас-медіа, тільки читання надасть справжню насолоду від слова, образу, краси, яка приносить справжнє задоволення від спілкування з мистецтвом слова.

Різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв’язок з життям сприяють розвитку в учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості.