Мойсеєнко Тетяна Іванівна
м. Миколаїв, ДНЗ №133
Роль улюбленої іграшки та гри під час адаптації малюка до умов ДНЗ
Процес адаптації кожної дитини проходить індивідуально і залежить не тільки від особливостей дитини, але і майстерності педагога. Моя роль в процесі адаптації дитини раннього віку до ДНЗ полягає в забезпеченні сприятливого емоційного фону в групі і одним із засобів його діяльності може бути улюблена іграшка малюка, адже в дошкільному віці поширене спілкування з іграшкою, яка виступає як опора для внутрішнього діалогу, як друг і партнер по спілкуванню.
Близько року або трохи раніше дитина починає розуміти, що світ складається не тільки з нього й мами, в цьому світі є й інші люди. У цей період життя діти з побоюванням ставляться до незнайомих людей і шукають захисту на руках у матері. Часто саме тоді і зароджуються прихильності до будь-яких іграшок, з якими діти не можуть потім розлучитися кілька років.
Ця іграшка є своєрідною точкою опори в перехідний момент з вузького світу мами і малюка в великий світ різних людей. Це якась сполучна ланка між теплим затишком мами і дитини і відкривається перед малюком незнайомим світом, в якому улюблена іграшка шматочок чогось добре знайомого йому, якийсь маленький світ, де йому спокійно і комфортно. З ними вони розмовляють, діляться радощами і роздумами, з ними разом сплять, їдять, беруть їх на вулицю і в дитячий садок. Це так звані «іграшки-подружки», здатні стати друзями і допомагати малюкові у важких ситуаціях. Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самотності, дає відчуття своєї потрібності і самостійності.
Практично у будь-якої дитини є пара улюблених іграшок, які він регулярно бере з собою купатися, обідати або спати. Це можуть бути ляльки, звірятка або машинки, яких малюк наділяє душею і характером, і вони стають його кращими друзями. В той же час ці іграшки набувають ролі манекенів, на яких відпрацьовуються різні побутові дії: висадження на горщик, одягання-роздягання, годування з ложечки. Улюблена іграшка завжди супроводжує дитину, слідує за нею і робить її сильнішою і впевненішою в своїх вчинках.
До того ж це перша власність дитини, яку він сам вибрав. Іграшковий друг може виконувати для малюка самі різні функції: бути кращим другом,утішником,а також може бути покараним за уявні витівки, він повністю у владі малюка і він це знає. Дитині дуже корисно мати такого друга, адже на нього можна перекинути якісь емоції, зробити зберігачем секретів, повідати про переживання. До того ж, його друг завжди поруч - чи то сон, поліклініка або прогулянка.
Улюблена іграшка сприяє адаптації дитини раннього віку до дошкільної освітньої установи і необхідна дитині для комфортного самовідчуття в проблемних ситуаціях, вона допомагає пережити цей період і легше звикнути до нової обстановки і людям.
І ось вже справді справжнє лихо, коли улюблена іграшка втрачається. Адже замінити її ніяк неможливо, вона унікальна, ніяка інша не може повноцінно зайняти її місця. Коли іграшка забувається в будинку, це ще півбіди, можна постаратися пояснити, що зайчик або котик вирішив з нами не їхати і залишився вдома, а ми скоро до нього повернемося.
А от якщо вірного друга справді втрачено, то тут можна стати свідком сліз, розгубленості і глибокого смутку невтішного малюка. Тут і сам розгубишся, дивлячись на таке горе. Звичайно, у першій втраті треба підтримати на повному серйозі, пошкодувати, пообіцяти, що все зробиться, щоб його знайти. Адже для дитини, на його рівні це серйозне переживання. Ніякої іронії і слів, що це «нісенітниця», говорити не варто, а краще допомогти впоратися з цим неприємним моментом і, в разі втрати улюбленої іграшки, пережити з ним її, а потім надати маляті самому вибрати іншу іграшку.
Аналіз літератури і моїх спостереженнь за дітьми показують, що адаптація до дитячого садка – це складний процес, що супроводжується для дитини стресом і іншими негативними наслідками, з метою полегшення процесу адаптації дітей раннього віку до дошкільної установи можна брати з собою іграшку. Дитина самостійно вибирає улюблену іграшку, яку вона хоче принести в групу. При цьому батьки мають говорити дітям приблизно наступне: «Малюк (звернення до дитини, яке найчастіше використовується удома), ти підріс і тепер став майже зовсім дорослим, тепер ти підеш в дитячий садок. А разом з тобою і виросла твоя улюблена собачка (ведмедик, зайчик і так далі), тому вона теж з тобою ходитиме в дитячий сад. Добре?». Також батьки спільно з практичним психологом можуть скласти «казки про улюблену іграшку», які батьки розповідали дітям безпосередньо по дорозі в дитячий садок. Протягом 30 днів з моменту надходження дитини в групу дитячого саду 1 раз на день (у другій половині дня) задавалися питання: «Як твоїй іграшці, подобається в дитячому садку? Як вона себе відчуває? Їй сумно або весело? Чим вона сьогодні займалася?» Всі бесіди з дітьми проводилися індивідуально. Крім цього, проводилися спостереження за тим, коли діти звертаються до іграшки, як часто і в які моменти. Всі спостереження практичним психологом заносились в протоколи.
На основі спостережень за взаємодією дітей раннього віку з улюбленою іграшкою були виділені наступні функції:
1. Іграшка виконує функції психологічного захисту для дитини. В період образи на інших дітей або дорослих, коли дитині особливо необхідно, щоб його хтось обійняв, пошкодував: 22% всієї групи дітей звертається до улюбленої іграшки і 100% дітей, що важко адаптуються, до дошкільної освітньої установи.
2. Улюблена іграшка виконує функції партнера по спілкуванню. У перші дні перебування в дитячому садку гра, спілкування з однолітками або дорослими відсутнє із-за процесу адаптації і м’яка іграшка,принесе на з дому,є єдиною давно знайомим «іншому». Близькість такого друга полегшує малюкові переживання небезпеки або самоти,дає відчуття своєї потрібності і самостійності.
3. Іграшка виконує функції посередника між дорослим і дитиною, допомагає встановити емоційно позитивний контакт з дитиною. Дітям, у яких процес адаптації до ДНЗ носить тривалий і хворобливий характер особливо важко виступати ініціатором спілкування, тому як предмет спілкування вони вибирають улюблену іграшку.
4. Улюблені іграшки дітей допомагають їм знайти відчуття свого «Я» і усвідомити особисті переживання. Діти з важкою адаптацією до ДНЗ приписують їй свій емоційний стан: « Їй сумно», «Вона плаче», «Ведмедик чекає тата». Саме з своїми зайцями, ведмедиками і лисичками діти програють і переживають все, що з ними відбувається: сон, годування, гра, очікування батьків і так далі.
Діти раннього віку часто наділяють улюблену іграшку своїми рисами і «віддають» їй свої переживання. Улюблена іграшка-зазвичай така дитина буде брати з собою іграшку в сад, може бути і не одну. Можливо, буде приносити і відносити її кожен день, змінювати іграшки. В даній ситуації іграшка для дитини є у своєму роді частинкою його домашнього світу - "з нею не так страшно йти до садочку, мені буде, у що там пограти ", - думає дитина. У моїй практиці був хлопчик, який кожен день приносив і забирав | назад додому велику машину, на якій він катався в групі. Ще він брав цілий пакет дрібних іграшок - машинок. Причому протягом свого перебування в садочку він не втрачав жодної. Машинки - улюблені іграшки! Минуло чимало часу, перш ніж Андрій почав залишати свою іграшку "переночувати" у садочку, щоб завтра знову не везти її сюди. А до цього батьки так і возили. Може, комусь із вас так і доведеться діяти,налаштуйтеся на це. "Чим би дитя не тішилося, аби не плакало".
Перші дні в дитячому садку мають велике значення. Чи почуватиме себе малюк там комфортно, залежить багато в чому від батьків. Не дивуйтесь, якщо малюка вранці ви залишаєте веселим, рум'яним, а увечері він зустрічає вас блідим. В окремих випадках бліда шкіра, холодні ручки і ніжки, спрага - ознаки гострого періоду адаптації. Уважні батьки також можуть спостерігати й зниження інтересу дитини до навколишнього середовища. Малюк, що вже почав активно говорити, раптом замовкає,майже не грається. Усі ці негативні зміни у стані дитини спричинені тимчасовим порушенням діяльності нервової системи і ведуть до зниження опірності організму. Звідси й частіші захворювання. Тому так важливо підготувати дитину до змін в її житті. Нехай день, коли малюк піде в дитячий садок, стане для нього справжнім святом. Ця подія повинна бути для дитини нагородою, а не покаранням. Тому заздалегідь слід часто говорити: "Якщо будеш слухатися, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок .
Як допомогти дитині пережити період адаптації (поради батькам):
Відводячи малюка до дитячого садка,дайте йому улюблену іграшку,сказавши при цьому: «Якщо ти хочеш,щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно.
Таким чином ви багато дізнаєтеся про те,як ваша дитина звикає до садочка. Можна пограти з дитиною в гру «Дитячий садок». Роль малюка може виконувати або він сам, або яка-небудь іграшка. Покажіть йому в грі, як можна познайомитися з однолітками, як вступити в гру. Хай в грі дотримується ритм життя в дитячому садку: ляльки снідатимуть, робитимуть зарядку, гулятимуть, обідатимуть, лягатимуть спати. Корисно продовжувати гру і тоді, коли малюк почне ходити в садок. У грі вам буде простіше прослідкувати, які проблеми і він труднощі випробовує, допомогти йому справитися з ними.
Гра-своєрідна самостійна діяльність дитини дошкільного віку, особлива форма дитячої діяльності. В грі більш,чим в будь якій діяльності,дитина може проявити самостійність. Вона сама вибирає ігри, іграшки, різні матеріали для гри, сама будує ігрові сюжети, в яких відображає навколишнє, ставить мету і рішає якими засобами її здійснювати, вибирає товаришів по грі. Розвиток уяви й свідомості , що є суттєвою передумовою формування особистості малюка, припадає на ранній дитячий вік, для якого провідною є предметно-маніпулятивна діяльність дитини. Завдяки цьому вже з трьох років у дитини починає складатися власний творчий зміст діяльності. Спочатку це відбувається через гру. Л. С. Виготський писав: «Гра дитини не є простим спогадом про-пережите, це творча переробка пережитих вра¬жень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності,й що відповідає запитам і бажанням самої дитини».
Гра дітей-дошкільників, особливо якщо вона здійснюється за вмілого керівництва педагогів-вихователів, сприяє розвиткові в них уяви, що дозволяє дітям вигадувати, а потім і реалізовувати задуми колективних та індивідуальних ігрових дій.
У ранньому віці основним змістом гри є відтворення предметних дій людей, які не спрямовані на партнера або на розвиток сюжету. Головним змістом гри є стосунки між людьми.
Невідоме має бути представлене дитині та засвоєно нею в матеріалізованій формі, а для цього нові явища слід описати мовою доступних для дитини безпосередніх ситуацій і дій. Таким чином дитина набуває здібності переключитися на щось інше, що виходить за вузьке коло її стосунків, є головним джерелом подальших новоутворень і лежить в основі розвитку особистості в дошкільному віці.
Ігрова діяльність не завжди організовується дитиною, а найчастіше задається їй дорослим. Дорослий вчить дитину грати, пояснює їй способи ігрових дій. Опановуючи техніку різних ігор за законами, характерними для засвоєння предметних маніпуляцій, що є провідними в цьому віці, дитина в спільній з однолітками діяльності узагальнює ці способи і переносить на інші ситуації. Тим самим гра набуває саморуху, стає формою власної творчості дитини і саме в цій своїй якості створює розвивальні ефекти.
Важливе значення в грі належить мові: саме через мову, що використовується спочатку в діалозі з однолітками, а потім і для керування власною поведінкою, дитина набуває першого досвіду саморегуляції власних дій. При цьому мотивом такої регуляції служить прагнення до спілкування з однолітками в грі, необхідність узгодження спільних дій, а засобом досягнення цієї мети виступає саме мова. У період адаптації,коли розставання зі звичним домашнім середовищем загальмовує всі психічні надбання малюка,саме предметна гра може його зацікавити і заспокоїти.
Ігри в адаптаційний період з дітьми двох - трьох років
Основна задача ігор в цей період – формування емоційного контакту, довіри дітей до вихователя.
Дитина повинна побачити в вихователю добру, завжди готову прийти на допомогу людину (як мама) і цікавого партнера у грі. Емоційне спілкування виникає на основі спільних дій, супроводжуваних посмішкою інтонацією, проявом турботи до кожного малюка.
Перші ігри повинні бути фронтальними, щоб жодна дитина не відчувала себе обділеною увагою. Ініціатором ігор завжди виступає дорослий. Ігри вибираються з урахуванням ігрових можливостей дітей, місця проведення і т.д.
Іди до мене .
Хід гри. Дорослий відходить від дитини на кілька кроків і манить його до себе, ласкаво примовляючи: «Іди до мене, мій хороший!» Коли дитина підходить,вихователь його обіймає: «Ах, який до мене хороший Коля прийшов!» Гра повторюється.
Прийшов Петрушка
Матеріал. Петрушка, брязкальця.
Хід гри. Вихователь приносить Петрушку, розглядає його з дітьми. Петрушка гримить брязкальцем, потім роздає брязкальця дітям. Вони разом з Петрушкою струшують брязкальцями , радіють.
Ховаємо ведмедика
Хід гри. Вихователь ховає знайому дитині велику іграшку (наприклад, ведмедя) так, щоб її трохи було видно. Кажучи: «Де ведмедик?», шукає його разом з дитиною. Коли малюк знайде іграшку, дорослий ховає її так, щоб шукати було складніше. Після гри з ведмедиком ховається сам вихователь, голосно промовляючи «ку-ку!» Коли дитина знайде його, він перебігає і ховається в іншому місці. В кінці гри дорослий пропонує сховатися дитині.
Гра з собачкою.
Матеріал. Іграшкова собачка.
Хід гри. Вихователь тримає в руках собачку і каже: Гав-гав! Хто там? Це песик в гості до нас. Я собачку ставлю на підлогу. Дай, собачка, Петі лапку! Потім підходить з собачкою до дитини, ім'я якого названо, пропонує взяти її за лапку, погодувати. Приносять миску з уявною їжею, собачка «їсть суп», «гавкає», говорить дитині «спасибі!»При повторенні гри вихователь називає ім'я іншої дитини.
Особливої уваги та індивідуального підходу потребують боязкі, сором'язливі діти, які відчувають себе в групі дискомфортно. Полегшити їх душевний стан, підняти настрій можна «пальчиковими» іграми. Крім того, ці ігри навчають узгодженості і координації рухів.
Наведені нижче ігри не тільки підбадьорять боязкого і розвеселять дитину, яка плаче, але і заспокоять занадто бешкетного, переключать увагу і допоможуть розслабитися розлюченої , агресивної, дитини.
Разом з котиком Мурчиком.
Матеріал. Іграшковий котик.
Хід гри. Вихователь розмовляє «на рівних» з котиком і дитиною, наприклад: «Катя, тобі подобається пити з чашки?», «Мурчик подобається тобі пити з чашки?» Робить вигляд, що напоює котика чаєм. Потім проробляє з котиком інші маніпуляції.
Гра з лялькою.
Матеріал. Лялька.
Хід гри. Дайте дитині його улюблену ляльку (або м'яку іграшку), попросіть показати, де у ляльки голова, вуха, ноги, живіт і т. д.
Подми на кульку, подми на вертушку.
Матеріал. Повітряна кулька, вертушка.
Хід гри. На рівні обличчя дитини підвішується повітряна кулька, а перед ним на стіл кладуть вертушку. Вихователь показує, як треба дути на повітряну кульку, щоб віна високо злітала, і пропонує дитині повторити дію. Потім дорослий дме на вертушку, щоб вона закружляла, дитина повторює.
Немає коментарів:
Дописати коментар