Основні концепції організації й управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів

Вітчизняна педагогічна наука, спираючись на результати досліджень з психології, фізіології і положення теорії пізнання, розв'язує сучасні завдання щодо кількох концептуальних підходів. Серед них за глибиною психологічного та фізіологічного обгрунтування особливо виділяються асоціативно-рефлекторна теорія і теорія поетапного формування розумових дій. Решта концепцій, зокрема концепція проблемно-діяльнісного навчання, програмованого навчання, , особистісно-орієнтованого навчання та ін. певною мірою базуються на одній з перших двох і розв'язують деяку важливу проблему навчання.

Основними положеннями асоціативно-рефлекторної теорії навчання є такіі:

1) засвоєння знань, формування умінь і навичок, розвиток якостей особистості у процесі навчання є не що інше, як утворення в свідомості індивіда різних систем асоціацій, починаючи від простіших і закінчуючи узагальненими;

2) процес утворення асоціативних систем включає в себе чуттєве сприймання предметів і явищ, усвідомлення, доведене до розуміння їх внутрішніх зв'язків і відношень, запам'ятовування і застосування знань на практиці;

3) центральним ланцюгом цього процесу є аналітико-синтетична діяльність Індивіда в процесі розв'язування навчальних завдань;

4) вирішальними умовами ефективності навчання є розвиток активного ставлення учнів до навчання, пред'явлення навчального матеріалу в певній послідовності і формі, які активізують їх пізнавальну діяльність (проблемність, наочність, варіювання умов задачі з метою виявлення суттєвих спільних властивостей об'єктів і їх відмінностей та ін.), демонстрація І закріплення у вправах різних прийомів розумової і практичної діяльності.

Характерною рисою асоціативно-рефлекторної теорії навчання є особлива її увага до розумового розвитку, активізації пізнавальної діяльності, до формування в учнів самостійності, творчого і критичного мислення.

Критичне мислення дозволяє людині аналізувати інформацію, відбирати потрібні факти, логічно їх осмислювати, робити висновки й узагальнення, дозволяє не вірити сліпо авторитетам, а формувати власну точку зору на різні соціальні, культурні, політичні, інші явища життя.

Творче мислення дозволяє людині прогнозувати розвиток тих чи інших явиш, подій, генерувати власні ідеї, шукати аргументи в підтвердження своєї позиції, екстраполювати отримані знання на нові ситуації, явища, будувати уявні експерименти.

Управління пізнавальною діяльністю ця концепція вбачає у виявленні психологічної природи тих чи інших асоціацій, що дає можливість управляти процесом їх вироблення, ліквідувати помилкові асоціації, створювати нові види асоціацій.

Діяльнісний підхід складає вихідну методологічну установку теорії навчання. Він вимагає певної форми організації, особливого змісту, різні способи роботи та їх послідовність, спеціально підготовленого вчителя, засоби навчання. У навчальній діяльності, як і в кожній діяльності, виділяють три компоненти:

1. Мотиви і завдання.
2. Дії (навчальні).
3. Контроль і оцінювання.

Процес діяльності починається з постановки мети, далі слідує уточнення задач, відпрацювання плану, схем дій, потім учень приступає до предметних дій, використовує певні засоби і прийоми, виконує необхідні процедури, порівнює хід і проміжні результати з поставленою метою, вносить корективи до своєї наступної діяльності. При цьому вважається, що висока ефективність формування розумових дій забезпечується перш за все повнотою орієнтування учнів в засвоюваній дії і надає навчанню чітку цілеспрямованість і послідовність. Мета навчання, як образ майбутнього кінцевого результат)' (знань, навичок, умінь), реально закладається в схему орієнтувальної основи дій.

Теорія поетапного формування розумових дій добре узгоджується з діяльнісним підходом до розвитку особистості, основна теза якого полягає в тому, що людина виявляє властивості і зв'язки елементів реального світу лише в процесі і на основі різних * видів діяльності (предметної, розумової, колективної, індивідуальної та ін.)- Учень добре усвідомлює лише те. що виступає як прямий предмет і мета його власної діяльності. Тому необхідне виконання учнями відповідних дій з навчальним матеріалом (а не просто його спостереження і прослуховування). Активне формування навчальної діяльності сприяє становленню учня як суб'єкта діяльності, як індивідуальності.

Теорія проблемного навчання (проблемно-діяльнісний підхід до навчання). Основною метою проблемного навчання є забезпечення активного ставлення учнів до оволодіння знаннями, уміннями та навичками, інтенсивного розвитку їхньої самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей навчальних задач або завдань, за допомогою розв'язування пізнавальних, які не до кіпця визначені. Наприклад, недостатні умови для одержання відповіді.

Основний зміст технології проблемного навчання мають становити методи й прийоми, організаційні форми та засоби доцільного використання навчальних проблемних ситуацій, постановки і розв'язання навчальних проблем, способи пред'явлення вчителем, прийняття та розв'язання учнями проблемних задач.

Теорія програмованого навчання. Програмне навчання - це навчання за попередньо розробленою програмою, в якій передбачені дії як учня, так і вчителя. Виникли тенденції часткового або повного перекладання функції вчителя на пристрої, за допомогою яких здійснювалося й опосередковане управління процесом засвоєння знань за спеціальними програмами. Особливо ці тенденції посилились у зв'язку з появою персональних комп'ютерів. Відзначаючи широкі можливості використання персональних комп'ютерів у практиці навчання, у всьому світі визнано, що ні програмоване навчання, ні комп'ютер не можуть замінити вчителя.

Основу теорії програмованого навчання становлять три вихідні положення: навчання - процес керований; навчання — інформаційний процес; навчання - строго індивідуалізований процес.

Висока керованість процесу навчання досягається за допомогою спеціально розробленої навчаючої програми, використання якої забезпечує сувору систематизацію навчального матеріалу і послідовність дій учня. За допомогою каналів зворотного зв'язку можна дістати інформацію про результати сприймання учнями навчального матеріалу і провести відповідні коригуючи впливи.

Залежно від способу пред'явлення навчальної інформації, характеру роботи над нею і контролю (самоконтролю) розрізняють три види програмованого навчання: лінійне, розгалужене і комбіноване.

При «лінійному навчанні» навчальний матеріал поділяється на Д°за, після послідовного вивчення кожної з яких пропонується контрольне запитання (вправа, завдання). Після неправильної відповіді учень повертається до повторного вивчення цієї дози доти. Поки не дасть правильної відповіді. Після цього учень переходить до вивчення наступної дози, і так діє до повного вивчення всієї теми. Лінійні програми розраховані на безпомилковість кроків всіх учнів. Такі програми повинні відповідати можливостям найслабкіших учнів.

Розгалужене програмоване навчання має такі особливості:

1)дози навчальної інформації пропонуються укрупнені, а контрольні завдання складніші;

2)учень обирає з системи готових відповідей правильну;

3) програмою передбачена корекція ходу пізнавальної діяльності. Якщо учень обрав помилкову відповідь, то він відсилається на одну з бокових гілок лінії пізнання, де знаходить додаткову інформацію, роз'яснення, що допомагає йому зрозуміти помилку і вибрати правильну відповідь. При виборі правильної відповіді учень переходить до вивчення наступної укрупненої дози інформації.

Комбіноване програмоване навчання поєднує два попередніх види програмованого навчання. При цьому лінійне програмоване навчання використовується при розв'язуванні нескладних дидактичних завдань, а розгалужене - при більш складних.

Концепція особисто-орієнтованого навчання розглядає навчання, як процес, в якому особистість учня є центром уваги вчителя, і доцільність навчання та пізнавальна діяльність, а не викладання, є ведучою в тандемі вчитель-учень, щоб традиційна парадигма освіти вчитель-підручник-учень була замінена новою: учень-підручик-вчитель.

В умовах особистісно-орієнтованого навчання вчитель виступає більш в ролі організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного консультанта і помічника.

Особистісно-орієнтоване навчання передбачає індивідуальний і диференційований підхід, навчання в співробітництві; метод проектів, різнорівневе навчання.

Розглянуті основні концепції організації і управління навчальною і пізнавальною діяльністю по-різному розкривають і обґрунтовують різні сторони цього процесу, причому кожна з них, маючи і слабкі, і сильні сторони, краще за інші розкриває певні складові навчального процесу. Тому було б неправильно говорити про абсолютні переваги якоїсь з них перед іншими, а доцільно використовувати в організації навчально-пізнавальної діяльності учнів сильні сторони кожної з них.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти; суспільна актуальність і психолого - педагогічні орієнтири //Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. -К.: Віпол, 2000.-С. 134-157.

2. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття».-К: Райдуга, 1994.-61 с

3. Дидактика современной школы: Пособ. для учит. /НИИпедагогики УССР /Под ред. В. А. Онищука-К.: Рад. школа, Ї987. -350 с.

4. Загвязинский В.И, О современной трактовке дидактических принципов //Сов.педагогика. - 1978. - № 10. - С.66 - 72.

5. Закон України «Про освіту». - К., від 23.05.1991.- Ш 1060-ХІІ.

6. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. -М.:

Педагогика, 1981.-185 с.

7. Лесневский А.С. Об основных понятиях школьного курса

информатики //Информатика и образование. - 1994. -№ 2. -С.41 –

8. Методы обучения в современной общеобразовательной школе:Метод. Реком. Для студ. /Сост. Г.Д.Кириллова. - Л.: ЛГПИ, 1986. - 44

9. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітгі. -Київ: Шкільний світ. - 2001. -.

10. Роберт И.В. Современные информационные технологии вобразовании: дидактические проблемы; перспективыиспользования. - М: Школа-Пресс», 1994, -205 с.